Рішення № 77853651, 14.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3141/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Біловодське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просить: визнати рішення відповідача про відмову позивачу взяти до розрахунку пенсії період роботи з 27.08.1979 по 01.07.1999 протиправним; зобов’язати відповідача перерахувати та надалі виплачувати позивачу пенсію з урахуванням стажу праці з 27.08.1979 по 01.07.1999 у колгоспі ім. Челюскінців (КСП «Челюскінців», САТЗТ «Челюскінець»).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи на СТОВ «Челюскінець», однак листом від 29.03.2018 № 45/М-14 відповідач відмовив у зв’язку з неприйняттям довідки про уточнення запису в трудовій книжці.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи неправомірними та такими, які порушують його право на отримання належної пенсії.

Ухвалою суду від 12.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08.11.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (арк. спр. 23), в обґрунтування якого останній послався на таке. Вперше за призначенням пенсії позивач звернувся 03.10.2017 та на прийомі йому було повідомлено про те, що період роботи з 27.08.1979 по 01.07.1999 на підприємстві радгосп ім. «Челюскінців», САТЗТ «Челюскінець» не буде враховано до страхового стажу у зв’язку з тим, що на звільненні в підставі міститься виправлення.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжна.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що в разі коли в трудовій книжці відсутні потрібні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх використання та інші документи, що містять відомості про період роботи. Тому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Позивач у судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 19).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 52).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, 03.10.2017 звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії (арк. спр. 6-7, 32).

При прийнятті вказаної заяви позивача було повідомлено про те, що період його роботи з 27.08.1979 по 01.07.1999 у колгоспі ім. Челюскінців не буде врахований до розрахунку пенсії у зв’язку з неможливістю надання уточнюючої довідки (арк. спр. 32 зв.).

Протоколом від 07.11.2017 № 869 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 03.10.2017 (арк. спр. 27).

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 останнього, зокрема: 27.08.1979 прийнято на роботу в колгосп ім. Челюскінців водієм; 09.11.1994 колгосп ім. Челюскінців перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Челюскінець»; 17.01.1997 колективне сільськогосподарське підприємство «Челюскінець» перейменовано в сільськогосподарське акціонерне товариство закритого типу «Челюскінець»; 01.07.1999 звільнено з членства САТЗТ «Челюскінець» у зв’язку з переводом в СТОВ «Україна» (арк. спр. 10-11).

Згідно з розрахунком стажу період роботи позивача з 27.08.1979 по 01.07.1999 не зараховано до страхового стажу (арк. спр. 28).

Листом від 29.03.2018 № 45/М-14 на звернення позивача від 20.03.2018 стосовно не врахування до страхового стажу періоду роботи з 27.08.1979 по 01.07.1999 Біловодське ОУПФУ Луганської області повідомило, що спірний період роботи позивача не враховано до страхового стажу у зв’язку з тим, що в підставі звільнення міститься виправлення, запропоновано надати уточнюючу довідку (арк. спр. 9).

Таким чином, період роботи позивача з 27.08.1979 по 01.07.1999 у колгоспі ім. Челюскінців (САТЗТ «Челюскінець») не було враховано до розрахунку пенсії у зв’язку з тим, що в підставі звільнення міститься виправлення, та позивачем не надано уточнюючу довідку.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Частиною першою статті 1 Закону № 1788 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом першим частини першої статті 45 Закону № 1058 передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Порядок № 22-1).

Положеннями пункту 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Спірним питанням у даній справі є підтвердження факту роботи позивача у період з 27.08.1979 по 01.07.1999 у колгоспі ім. Челюскінців, який в подальшому було перейменовано в САТЗТ «Челюскінець», оскільки в трудовій книжці позивача є виправлення.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до загального стажу спірного періоду роботи позивача відповідач посилається на те, що запис від 01.07.1999 про звільнення ОСОБА_1 має виправлення, а уточнюючу довідку позивачем не надано.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно положень п. 3 Порядку № 637 За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Оглядом трудової книжки позивача судом установлено, що в записі від 01.07.1999 про звільнення ОСОБА_1 з членства САТЗТ «Челюскінець» в графі «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» вказано: «розп. № 40 п 52 від 01.07.99», при цьому запис «п» має виправлення (арк. спр. 11).

Судом також установлено, що в матеріалах справи містяться довідки СТОВ «Челюскінець»:

- від 28.09.2017 року № 18, видана про те, що колгосп ім. Челюскінців було перейменовано в КСП «Челюскінців» відповідно до наказу № 36 а.к. від 09.11.1994. КСП «Челюскінців» було перейменовано в САТЗТ «Челюскінець» відповідно до наказу № 2 від 17.01.1997. САТЗТ «Челюскінець» перейменовано в СТОВ «Челюскінець» відповідно до наказу № 8 від 24.04.2001;

- від 28.09.2017 року № 19, видана про те, що ОСОБА_1 дійсно працював в колгоспі ім. Челюскінців з 27.08.1979, наказ № 189к від 27.08.1979, по 01.07.1999, розпорядження № 40 п.52 від 01.07.1999 (арк. спр. 12).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт того, що ОСОБА_1 у період з 27.08.1979 по 01.07.1999 працював у колгоспі ім. Челюскінців, який в подальшому було перейменовано в САТЗТ «Челюскінець».

Суд критично ставиться до аргументів відповідача про необхідність надання позивачем уточнюючої довідки, оскільки такі довідки необхідні для підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Так, відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Спірний період роботи позивача з 27.08.1979 по 01.07.1999 у колгоспі ім. Челюскінців не є пільговим стажем, а тому вимагання відповідачем уточнюючих довідок є безпідставним.

Отже, судом установлено, що позивач працював у період з 27.08.1979 по 01.07.1999 в колгоспі ім. Челюскінців, який в подальшому було перейменовано в САТЗТ «Челюскінець», а тому позивач мав право на зарахування спірного періоду роботи у вказаному підприємстві до страхового стажу.

Вказане право суб’єктом владних повноважень порушено.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі, провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, позивач мав право на зарахування до загального стажу спірного періоду роботи у колгоспі ім. Челюскінців, який в подальшому було перейменовано в САТЗТ «Челюскінець», однак вказане право суб’єктом владних повноважень було порушено.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо незарахування до загального стажу спірного періоду роботи позивача, без прийняття обґрунтованого рішення.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту порушеного права позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача і зобов’язати його зарахувати період роботи позивача з 27.08.1979 по 01.07.1999 в колгоспі ім. Челюскінців (САТЗТ «Челюскінець») до загального стажу роботи та провести перерахунок пенсії з дня її призначення.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача надалі виплачувати позивачу пенсію з урахуванням стажу праці за спірний період, суд не знаходить підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог, оскільки задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 704,80 грн судового збору (арк. спр. 2).

У зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме – в сумі 469,86 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77, код за ЄДРПОУ 41247269) про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо незарахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 періоду його роботи з 27.08.1979 по 01.07.1999 в колгоспі ім. Челюскінців (сільськогосподарське акціонерне товариство закритого типу «Челюскінець») до загального стажу роботи.

Зобов’язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 27.08.1979 по 01.07.1999 в колгоспі ім. Челюскінців (сільськогосподарське акціонерне товариство закритого типу «Челюскінець») до загального стажу роботи та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77, код за ЄДРПОУ 41247269) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 469,86 грн (чотириста шістдесят дев’ять грн 86 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2