Рішення № 77853158, 14.11.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. справа № 0940/1520/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004) про зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

23.08.2018 представник ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання незаконною відмови комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській обласній державній адміністрації у встановленні позивачу статусу постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов'язання комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській обласній державній адміністрації встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також видати посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

28.08.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання незаконною відмови у встановленні позивачу статусу постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов'язання до вчинення дій залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Представник позивача 12.09.2018 усунув недоліки позовної заяви, а також фактично відмовився від однієї з позовних вимог, а саме від вимоги про визнання незаконною відмови комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській обласній державній адміністрації у встановленні позивачу статусу постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як наслідок, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про зобов'язання комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській обласній державній адміністрації встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також видати посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Позов мотивовано тим, що комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській обласній державній адміністрації, в порушення вимог законодавства, відмовила позивачу у встановленні статусу постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 02.10.2018 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив від 01.10.2018, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення даного адміністративного позову. Так, відповідачем зазначено, що позивач жодного разу не звертався безпосередньо до Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявами про встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відповідно облдержадміністрацією та комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не надавалось відповіді на такі заяви та жодних рішень не приймалось. Представником відповідача відмічено, що позовна вимога про зобов'язання комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є незаконною, оскільки втручається в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. За таких обставин, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 40-42).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копіями довідок від 15.05.2003 за №11-15/378, від 29.10.2003 за №11-14/721, від 10.01.1992 за №24, від 01.03.1994 за №1108/46 та ін. (а.с. 10-15).

Позивач 19.10.2016 та 17.02.2017 звертався із заявами до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації у листах-відповідях від 15.11.2016 за №4011/06 та від 10.03.2017 за №0-941/10-17 повідомив позивача, що для розгляду зазначеного питання ОСОБА_1 потрібно представити довідку про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту) та копії особових рахунків по нарахуванню заробітної плати (а.с. 20, 21).

Також, з аналогічною заявою позивач звертався до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації 22.02.2018.

Директор Департементу соцполітики Івано-Франківської ОДА листом від 12.03.2018 за №3-1054/10-18 надіслав позивачу копію відповідей, надані на звернення 19.10.2016 та 17.02.2017 (а.с. 19).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом України від 28.02.1991 за №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Згідно ст. 10 Закону №796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону №796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липни 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.

За змістом частини 3 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (абз. 1 ч. 4 ст. 65 Закону №796-XII).

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 65 Закону №796-ХІІ, порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулював Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі - Порядок №51).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Згідно абз. 4 п. 10 Порядку №51, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Відповідно до ч. 3-4 п. 12 Порядку №51, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мін'юсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.05.2006 за №187 затверджено Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (в редакції на момент виникнення спірних питань, далі - Положення), яке розроблено відповідно до пункту 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з метою вирішення спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно до п.п. 1.1 п. 1 Положення, Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основні завдання Комісії визначено п. 3 Положення, яким передбачено, зокрема, розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії.

При цьому, організаційна робота Комісії визначена в п. 5 Положення.

Зокрема, відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 п. 5 Положення, рішення Комісії приймаються колегіально і є обов'язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно.

Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться по мірі необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

Рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії.

Комісія розглядає спірні питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

В окремих випадках, у порядку оскарження попереднього рішення, Комісія розглядає справи громадян за їх особистим зверненням.

З аналізу зазначених норм, слідує, що основним завданням Комісії, є зокрема, розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії, за результатами якого Комісія приймає відповідне рішення, яке є обов'язковим для виконання.

Судом встановлено, що Департаментом соціальної політики Івано-Франківської ОДА позивачу направлено листи, в яких із посиланням на статтю 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначено, що для розгляду зазначеного питання ОСОБА_1 потрібно представити довідку про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту) та копії особових рахунків по нарахуванню заробітної плати (а.с. 19-21).

Тому суд погоджується з твердженнями відповідача, що фактично комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській ОДА не надавалось відповідей на заяви позивача та жодних рішень не приймалось.

Окрім того, як слідує із матеріалів справи, позивач відмовився від однієї з позовних вимог, а саме від вимоги про визнання незаконною відмови комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській обласній державній адміністрації у встановленні позивачу статусу постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та не оскаржує протиправність дій відповідача.

При цьому позивач просить зобов'язати комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській обласній державній адміністрації встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також видати посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Визначаючись щодо вказаної позовної вимоги, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може, серед іншого, прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3 ч. 2 ст. 245) та визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245).

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Крім того, суд зазначає, що аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями у прийнятті рішень з приводу визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд не вправі перебирати на себе функції комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській обласній державній адміністрації.

Окрім того, як уже зазначено, позивач не просить визнати дії відповідача чи його бездіяльність протиправною, а отже, суд не може зобов'язувати відповідача встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також видати посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень довів, що діяв у межах закону та не порушував норм законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про зобов'язання комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Івано-Франківській обласній державній адміністрації встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також видати посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 20567921) про зобов'язання до вчинення дій, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.