Рішення № 77852548, 15.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 р. Справа№0540/9130/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що з 04 лютого 2017 року перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На час звернення за призначенням пенсії йому виповнилось 60 років, і він мав 43 роки 08 місяців 22 дні страхового стажу, з яких 39 років 06 місяців 13 днів роботи працівником охорони здоров'я (лікарем) і раніше за призначенням будь-якого виду пенсії до органів Пенсійного фонду України не звертався.

Однак, при призначенні пенсії за віком йому як працівнику охорони здоров'я не виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На звернення до відповідача щодо виплати такої допомоги отримав відмову з посиланням на те, що по документам пенсійної справи його страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 28 років 01 місяць 13 днів, замість необхідних 35 років, тому виплачувати допомогу не має підстав. При цьому, відповідач не зарахував період роботи з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року в якості завідуючого отоларингологічного відділення до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, так як вказана посада відсутня в Переліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.

Вважав, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності у зв'язку з тим, що до найменування посад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, відносяться лікарі (незалежно від найменування посад). Посада завідуючого стаціонарним відділенням є адміністративною, яку може в лікарняному закладі може обіймати лише лікар з певним стажем роботи та відповідною категорією. Крім того, із записів в трудовій книжці (запис № 23) вбачається, що 12 січня 2012 року позивач переведений до Центральної міської лікарні завідуючим отоларингологічним відділенням - лікарем-отоларингологом, з чого можна зробити висновок, що виключно лікарі можуть обіймати посаду завідуючого відділенням.

Крім того, факт роботи позивача у закладі охорони здоров'я в спірний період часу відповідачем не заперечується.

Вважав, що відповідач прийняв незаконне рішення щодо не зарахування до страхового стажу позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи в якості завідуючого отоларингологічного відділення при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1, що спричинило невиплату йому грошової допомоги.

Вважаючи, що відповідачем порушені його права, просив:

- визнати неправомірними дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у виплаті йому грошової допомоги при призначенні пенсії;

- зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити йому грошову допомогу при призначенні пенсії у розмірі десяти місячних пенсій останнього.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначав, зокрема, що на час подання заяви про призначення пенсії (у лютому 2017 року) позивач мав необхідний пенсійний вік 60 років, але був звільнений з 01 листопада 2016 року із займаної посади лікаря-отоларинголога Центральної міської лікарні м. Торецька. Рішенням Дзержинського міського суду від 24 квітня 2017 року в справі №225/6461/16-ц, яке набрало законної сили 04 липня 2017 року, його поновлено на роботі, і Управління провело перерахунок його пенсії як працюючому пенсіонеру. На підставі постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2017 року в справі №225/2869/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, також проведено перерахунок пенсії позивача із зарахуванням певного періоду роботи до його стажу.

Період роботи позивача з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року в якості завідуючого отоларингологічного відділення не зараховано до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, так як вказана посада відсутня в Переліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909. Рішення про не зарахування вказаного періоду до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, органом Пенсійного фонду України не приймалося. У зв'язку з наведеним по документам пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 28 років 1 місяць 13 днів, замість необхідних 35 років. Тому виплачувати йому допомогу, яка передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає підстав. Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з лютого 2017 року перебуває на обліку у відповідача (який на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року № 821 є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області) як отримувач пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Є працівником охорони здоров'я.

Рішенням Дзержинського міського суду від 24 квітня 2017 року в справі №225/6461/16-ц, позов ОСОБА_1 до Центральної міської лікарні м.Торецька про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково: зокрема, ОСОБА_1, звільненого з роботи з 01 листопада 2016 року, поновлено на посаді лікаря-отоларинголога отоларингологічного кабінету поліклініки (0,25 ставки), лікаря-отоларинголога денного стаціонару хірургічного профілю поліклініки (0,75 ставки), лікаря-отоларинголога хірургічного відділення за сумісництвом (0,5 ставки) у Центральній міський лікарні м.Торецька.

Вказане рішення в цій частині рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04 липня 2017 року залишено без змін.

З урахуванням вказаного судового рішення на час призначення пенсії позивач вважається таким, що працював на посаді лікаря-отоларинголога хірургічного відділення Центральної міської лікарні м.Торецька (до перейменування м.Торецька - м. Дзержинськ), тобто на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При призначенні пенсії за віком йому не виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На звернення щодо виплати такої допомоги Управлінням Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області надана відповідь від 19 березня 2018 року №66/2-01-01-08, в якій повідомлено, зокрема, що на виконання постанови Дзержинського міського суду від 09 жовтня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року і якою зобов'язано Управління зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28 січня 1986 року по 20 січня 1991 року і здійснити перерахунок його пенсії за віком з 04 лютого 2017 року, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахування періоду стажу з 28 січня 1986 року по 20 січня 1991 року. Після перерахунку страховий стаж (по 30 листопада 2016 року) складав 43 роки 8 міс. 22 дні.

Також повідомлено, що період роботи з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року в якості завідуючого отоларингологічного відділення не зараховано до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, так як вказана посада відсутня в Переліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909. Тому, по документам пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 28 років 1 місяць 13 днів.

Оскільки страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає менше 35 років, виплачувати допомогу, яка передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає підстав.

Рішення про не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, органом Пенсійного фонду України не приймалося.

Судом також встановлено, що постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2017 року в справі №225/2869/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: зокрема, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області щодо незаліку ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком стажу роботи в період з 28 січня 1986 року по 20 січня 1991 року; скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області від 15 лютого 2017 року №116 про незалік стажу для призначення пенсії за віком та зобов'язано вказане Управління зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 28 січня 1986 року по 20 січня 1991 року у Горлівській міській дитячій лікарні і провести перерахунок його пенсії за віком з 04 лютого 2017 року.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» яка визначає умови призначення пенсії за віком, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.

Згідно з п. «е» ст. 55 вказаного Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

На виконання п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Згідно з п. 2 вказаного Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років».

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, до закладів і установ охорони здоров'я входять:

- лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри;

- медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи.

До найменування посад у вказаних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, входять: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги тощо.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву позивача щодо пенсії.

Відмовляючи у виплаті позивачу грошової допомоги при призначенні пенсії, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», орган Пенсійного фонду виходив з того, що страховий стаж позивача (по 30 листопада 2016 року) складав 43 роки 8 міс. 22 дні. Однак, його страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (посадах в закладах охорони здоров'я), складає 28 років 1 місяць 13 днів, замість необхідних 35 років, оскільки до такого страхового стажу не зараховано період роботи з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року на посаді завідуючого отоларингологічного відділення, так як вказана посада відсутня в Переліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.

Такі посилання відповідача є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до трудової книжки протягом спірного періоду з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року позивач працював:

з 01 березня 2002 року - на посаді завідуючого отоларингологічного відділення Артемівського територіального медичного об'єднання (АТМО); вказане відділення було переведено до Центральної міської лікарні м. Дзержинська;

з 12 січня 2012 року по 31 липня 2013 року - на посаді завідуючого отоларингологічного відділення - лікаря-отоларинголога Центральної міської лікарні м.Дзержинська по переводу (записи 20-26 трудової книжки, м. Дзержинськ після перейменування став м. Торецьк).

Згідно з наказом Артемівського територіального медичного об'єднання від 01 березня 2002 року №68 позивача з 01 березня 2002 року прийнято на посаду завідуючого отоларингологічного відділення за сумісництвом з посадою лор-лікаря відділення.

Відповідно до довідки комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» міста Торецька Донецької області від 13 листопада 2018 року позивач з 01 березня 2002 року (наказ від з 01 березня 2002 року №68) по 11 лютого 2012 року (наказ від 11 січня 2012 року № 2) працював у Міській лікарні №1 м.Артемове (Центральної міської лікарні м. Дзержинська) за основною посадою на 1,0 ставки завідуючим лор-відділення та за сумісництвом на 0,5 ставки лікарем-отоларингологом лор-відділення. В довідці викладена історія перейменування та реорганізації Дзержинської міської лікарні № 1 м Артемове м. Дзержинська (Центральної міської лікарні м. Дзержинська) в комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» міста Торецька.

Отже, протягом періоду з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року позивач суміщав посаду лікаря з адміністративною посадою завідуючого отоларингологічного відділення, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, наказом про прийняття позивача на роботу та довідкою роботодавця.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, до сфери охорони здоров'я входять лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

З урахуванням спірного періоду на день досягнення пенсійного віку позивач мав страховий стаж на відповідних посадах понад 35 років, тобто умова щодо страхового стажу ним була дотримана.

Оскільки на день досягнення пенсійного віку позивач працював в закладі охорони здоров'я державної або комунальної форми власності на посаді, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з урахуванням рішення Дзержинського міського суду від 24 квітня 2017 року в справі №225/6461/16-ц, яке в частині поновлення позивача на посаді лікаря набрало законної сили 04 липня 2017 року), мав відповідний загальний страховий стаж, в тому числі страховий стаж (35 років) на таких посадах, і до цього не отримував будь-яку пенсію, тому при призначенні пенсії за віком він мав право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Оскільки таке право відповідачем порушено, тому воно підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказані норми узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача та дотримання гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і зобов'язати його правонаступника зарахувати вказаний період до такого стажу, а також визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зобов'язанням його правонаступника нарахувати та виплатити таку допомогу.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (85206, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька обл., м.Торецьк, вул.Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2002 року по 31 липня 2013 року до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що передбачена п. 71 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька обл., м.Торецьк, вул.Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 (85206, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 15 листопада 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.