Рішення № 77851474, 12.11.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2230/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/Мотивоване/

12 листопада 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу № 233/2230/18 за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 (представник ОСОБА_3В.) «про стягнення заборгованості за Кредитним договором»,

В С Т А Н О В И В:

10.05.2018 р. ПАТ КБ «Приватбанк» (з 21.05.2018 р. Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з Договором без номеру від 12.12.2008 р., укладеним між ОСОБА_4 і відповідачем, остання отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного Договору він складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_4.

Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 02.04.2018 р. утворилася заборгованість в сумі 31882,99 грн.

Ухвалою суду від 20.06.2018 р. відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву (а.с.60-61), в якому заперечив проти наявності заборгованості за кредитом – 1922,34 грн., а також заявив про застосування строків позовної давності.

В подальшому позиція сторони відповідача змінилася, що знайшло відображення у поданому представником відповідача «ОСОБА_5 заборгованості кредиту по договору №б/н від 12.12.2008 р.», в якому зазначено таке:

Відповідно до укладеного договору № б/н від 12.12.2008 р. ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 2000 грн.00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кінцевим терміном повернення.

Відповідно до позовної заяви, ОСОБА_6 не надала своєчасно ОСОБА_4 грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а - також іншими витратами, тому зобов'язання за умовами кредитного Договору не виконала та повинна, на думку позивача, сплатити: - 1922,34 грн. заборгованість за кредитом; - 28004,32 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; - 200,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; - 250,00 грн. штраф (фіксована частина); - 1506,33 грн. штраф (процентна складова), а загалом - 31882,99 грн.

Сума заборгованості за кредитом - 1922,34 грн. визнається.

Суму заборгованості по процентах за користування кредитом вважає необґрунтованою через одностороннє, що вважає незаконним, збільшення позивачем відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а також через нарахування процентів після спливу строку дії картки.

Також вважає недоведеною позивачем вимогу стягнення заборгованості за пенею та комісією через ненадання позивачем окремих розрахунків заборгованості по пені та комісії, що позбавляє сторону відповідача можливості визначити правомірність вказаних вимог. Просить у задоволенні цих вимог відмовити.

Крім того, вважає пеня та штрафи не можуть бути застосовані, виходячи з положень ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, який набув чинності з 15 жовтня 2014 року, оскільки відповідач ОСОБА_6 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесеному розпорядженням КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція» від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р до зазначеного переліку.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 12.12.2008 р. між АТ КБ «Приватбанк» (з 21.05.2018 р. Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 був укладений Договір без номеру, згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30.00% на суму залишку заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування та пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів.

За довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_6 12.12.2008 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн., 15.09.2009 р. кредитний ліміт було знижено до 420,00 грн., 23.11.2009 р. кредитний ліміт було знижено до 330,00 грн., 24.10.2011 р. кредитний ліміт було знижено до 0,00 грн., 26.11.2013 р. кредитний ліміт було збільшено до 2000,00 грн. (а.с.33).

Відповідно до умов укладеного договору він складається з «Заяви», якою ОСОБА_2 виявила бажання оформити на своє ім’я кредитку у Приватбанку, «Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умов і Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердила свою згоду на це підписом у заяві (а.с.6-7, 38-45).

При укладенні Договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.5.5 «Правил користування платіжною карткою» позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами ОСОБА_4» з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до п.6.5. Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором

Згідно зі ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, що стороною відповідача не спростовано.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення умов Кредитного договору, ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за Договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 02.04.2018 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 31882,99 грн., яка складається з:

- 1922,34 грн. – заборгованість за кредитом,

- 28004,32 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи: - 250,000 грн. – фіксована частина, - 1506,33 грн. – процентна складова.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком (а.с.5,37), приходить до такого:

Виходячи зі змісту наданого позивачем розрахунку, а також виписки з карткового рахунку відповідача (а.с.31, 37), суд вважає доведеним факт наявності заборгованості за кредитом у визначеному позивачем розмірі 1922,34 грн., що стороною відповідача визнано.

Отже, в цій частині вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування процентів:

Згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом погоджена сторонами у розмірі 30% річних, чи 2,5% на місяць, про що зазначено безпосередньо у заяві про надання кредиту, а також у наданому позивачем ОСОБА_5 заборгованості за договором №б/н від 12.12.2008 р. станом на 02-04-2018.

З цього ОСОБА_5 вбачається, що процентна ставка змінювалась: з 01 вересня 2014 року збільшена до 34,80% річних, з 01 квітня 2015 року стала дорівнювати 43,20% річних.

У відповідності до ч.1 ст.651 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення сторонами договору, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

«Условиями и правилами предоставления банковских услуг», що є складовою укладеного сторонами Договору, передбачено, що «за несвоєчасне виконання боргових зобов’язань (користування Простроченим Кредитом і Овердрафтом) Держатель сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою чи додатковою комісією, розміри яких визначаються Тарифами».

Проте Тарифами (що містить Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 пільгового періоду») підвищення процентної ставки у розмірі, застосованому позивачем, не передбачено.

Тож, Кредитним договором без номеру від 12.12.2008 р. збільшення процентної ставки, що фактично є його зміною, не передбачено.

Будь-якого обґрунтування підвищення процентної ставки з 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року позовна заява не містить.

Також, діючим на час такого збільшення законодавством, зокрема ст.1056-1 ЦК України було передбачено:

«1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

2. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

3. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

4. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника».

Зміни щодо типу процентної ставки згодом до Кредитного договору внесені не були.

Таким чином, правомірність збільшення процентної ставки стороною позивача не доведена.

Крім того, згідно із умовами укладеного між сторонами кредитного договору кредит надавався відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до довідки позивача від 17.08.2018 р. № 30.1.0.0/2-20180430/742 (а.с.73) клієнт ОСОБА_6 згідно з кредитним договором б/н від 12.12.2008 р. отримав картки № 5577212904417436, №5211537405136693 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 10.2015 р., тобто до 30 жовтня 2015 року.

Нарахування процентів за період з 01 листопада 2015 року по 02 квітня 2018 року - після закінчення строку дії кредитного договору суд вважає неправомірним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Така позиція відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в цивільній справі №444/9519/12, який згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судами.

З огляду на наведене, розмір заборгованості за цією складовою визначений судом, виходячи з такого розрахунку:

- 2853,22 грн. х 2,5% = 71,33 грн. – сума відсотків за один місяць;

- 71,33 грн. х 13 (міс.) = 927,29 грн. - сума відсотків за період з 01 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року (по дату закінчення строку дії картки)

- 278,72 грн. + 927,29 грн. = 1206,01 грн. - загальна сума відсотків за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд також вважає неправомірним нарахування позивачем за Договором пені та комісії, а також штрафів, виходячи з такого:

Позивач ані в позовній заяві, ані в розрахунку заборгованості за Договором не зазначив, яку суму з нарахованої заборгованості за «пенею та комісією» в розмірі 200,00 грн. складає «пеня», а яку - «комісія», які за своєю правовою природою є різними складовими. Відсутність окремого розрахунку за цими складовими та відсутність розмежування позовних вимог в цій частині позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та комісії та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.

Також, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст.2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). ОСОБА_4 та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Як встановлено судом, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 за реєстрацією є м. Костянтинівка Донецької області.

Місто Костянтинівка та Костянтинівський район Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За наведених підстав суд вважає вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів необґрунтованими. Тож, в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_6 за Кредитним договором станом на 02.04.2018 р. визначений судом в розмірі 3128,35 грн.:

-1922 (одна тисяча дев’ятсот двадцять дві) грн. 34 коп. – заборгованість за кредитом;

-1206 (одна тисяча двісті шість) грн. 01 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

У зв’язку із частковим задоволенням позову суд присуджує позивачеві з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570)

до ОСОБА_6 (85102, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Громова, 36, РНОКПП: 27568804241)

«про стягнення заборгованості» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 12.12.2008 р. станом на 02.04.2018 р. в розмірі 3128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 35 коп., з яких:

1922 (одна тисяча дев’ятсот двадцять дві) грн. 34 коп. – заборгованість за кредитом;

1206 (одна тисяча двісті шість) грн. 01 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом в період з 01.10.2014 р. по 31.10.2015 р.,

а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 коп.

Повний текст судового рішення складений 15 листопада 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя