Рішення № 77850557, 09.11.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року м. Черкаси справа № 925/653/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача - Війтенка В.Ю за довіреністю, відповідача - Луговського О.С. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця Балачій Олени В’ячеславівни до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа - підприємець Балачій Олена В’ячеславівна, звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати повністю рішення другої сесії Черкаської міської ради від 12.04.2018 року за № 2-3328 «Про відмову у наданні фізичній особі - підприємцю Балачій Олені В’ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1» та спонукати Черкаську міську раду у визначеному законом порядку розглянути питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту замлеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1.

Позов мотивовано тим, що оспорене рішення прийнято відповідачем всупереч нормам ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 33 Земельного кодексу України, п. 8 договору оренди землі від 19.07.2007 року № 2-987, у оспореному рішенні не наведено жодних мотивів відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1 та не встановлено жодних підстав для припинення права користування земельною ділянкою, на якій розташований торговий павільйон, що належить позивачу на праві приватної власності.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/653/18, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2018 року позовна заява фізичної особи - підприємця Балачій Олени В’ячеславівни була залишена без руху та надано трок для усунення недоліків позовної заяви шляхом доплати судового збору.

Позивач в особі свого представника 17.09.2018 року подав заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 02.08.2018 року.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2018 року закрито підготовче провадження, справу № 925/653/18 призначено до судового розгляду по суті.

В засіданнях суду представник позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю. Відповідач письмовий відзив на позов не подав, представник відповідача в засіданнях суду позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з мотивів безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

31.10.2007 року відповідач - Черкаська міська рада, як орендодавець, з однієї сторони, та позивач - фізична особа-підприємець Балачій Олена В'ячеславівна, як орендар, з іншої сторони, уклали Договір оренди землі (далі - Договір, а. с. 18-20), за умовами п. 1 якого Орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 19.07.2007 № 2-987 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Черкаси, по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1 (далі - земельна ділянка).

Відповідно до п. 2 Договору, в оренду передана земельна ділянка площею 37,5 кв. м. під розташування та подальшу експлуатацію торгового павільйону з холодильними вітринами. За функціональним використанням земельна ділянка відноситься до категорії земель комерційного використання;

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є договір на виконання землевпорядних робіт з ТОВ «Геоземпроект», відповідно до рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 року № 9-367. Організація розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря (п. 18 Договору).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 Договору).

Сторони погодили усі істотні умови Договору, він підписаний їхніми представниками та скріплений печатками юридичних осіб. Договір зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2007 року за № 040777500346.

Договір набрав чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

03.12.2007 року сторонами Договору був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки, яка знаходиться в м. Черкаси, по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1 (а. с. 11).

До укладення договору оренди землі від 31.10.2007 року позивачем та представником ТОВ «Геоземпроект» 10.04.2006 року було підписано Акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), представниками ТОВ «Геоземпроект» було розроблено план та кадастровий план земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу, план обмеження обтяження (а. с. 11 зворот - 13).

Відповідно до Договору дарування нежитлової будівлі від 08.06.2015 року, посвідченого нотаріусом 08.06.2015 року та зареєстровано в реєстрі за № 1181, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2015 року, позивач є власником нежитлового приміщення - торгового павільйону, позначеного в плані літ. «А-1», та навісу, позначеного в плані літ. «а», яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 22/1 (а. с. 21, 22).

Із витягу № 492-гр.-2007 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.08.2007 року, зареєстрованого у Черкаському міському управлінні земельних ресурсів 07.08.2007 року № 2030-25-2, нормативна грошова оцінка земельної ділянки під розташування та подальшу експлуатацію торгового павільйону з холодильними вітринами площею 37,5 га, розташована за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 22/1, становить 9617,0 грн. (а. с. 14 зворот).

Рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 17.03.2016 № 2-401 «Про відмову у наданні фізичній особі - підприємцю Балачій Олені В'ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1» відмовлено фізичній особі - підприємцю Балачій Олені В'ячеславівні у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0375 га в оренду по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1 під нежитлове приміщення (торговий павільйон та навіс).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.01.2017 року у справі № 925/1372/16 зазначене рішення Черкаської міської ради від 17.03.2016 № 2-401 «Про відмову у наданні фізичній особі - підприємцю Балачій Олені В'ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1» визнано незаконним та скасовано.

Рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 12.04.2018 року № 2-3328 «Про відмову у наданні ФОП Балачій О.В. дозволу на розроблення документації із землеустрою по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1», розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Балачій Олени В’ячеславівни щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, враховуючи рішення господарського суду Черкаської області від 17.01.2017 № 9251372/16, враховуючи пропозиції депутатів (протокольне доручення від 12.04.2018 № ПД-8-851), відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено, зокрема, відмовити у наданні фізичній особі-підприємцю Балачій Олені В’ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0098 га в оренду по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1 під нежитлове приміщення (торговий павільйон та навіс) (а. с. 16).

Разом з тим, проект рішення Черкаської міської ради № 2014-8-з «Про надання ФОП Балачій О.В дозволу на розроблення документації із землеустрою по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1», винесеного на вирішення другої сесії Черкаської міської ради від 12.04.2018 року, містив позитивні рекомендації щодо надання фізичній особі-підприємцю Балачій Олені В’ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Вимога позивача до відповідача про захист його (позивача) права оренди земельної ділянки, на якій розташована його приватна власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 22/1, площею 37,4 кв. м., шляхом визнання протиправним та скасування рішення другої сесії Черкаської міської ради від 12.04.2018 року за № 2-3328 «Про відмову у наданні фізичній особі - підприємцю Балачій Олені В’ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1» та спонукання Черкаську міську раду у визначеному законом порядку розглянути питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1, є предметом спору у справі, що розглядається.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, виникли із актів цивільного законодавства і рішення органу місцевого самоврядування, за правовою природою віднесені до зобов'язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов'язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного кодексу України, Законів України «Про оренду землі», «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» із наступними змінами і доповненнями:

п. 1. - Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган;

п. 2 - підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

У відповідності до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч.1-3 ст. 124 цього Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За приписом частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

Таким чином, питання передачі позивачу в оренду земельної ділянки, на якій розташований належний йому на праві власності об'єкт нерухомості, повинно вирішуватися в порядку, встановленому статтею 123 Земельного Кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; визнання права; примусове виконання обов'язку в натурі.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, із оспореного позивачем рішення ради від 12.04.2018 року за № 2-3328 «Про відмову у наданні фізичній особі - підприємцю Балачій Олені В’ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1» вбачається, що у ньому відсутні будь-які мотиви та підстави відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1.

Зазначене рішення прийнято з порушенням вимог ч. 3 ст.123 ЗК України, у якій чітко вказано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у разі відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен надати мотивовану відмову у його наданні. Відсутність такого мотивування суперечить вимозі Закону та не надає можливості дати оцінку такій відмові, оскільки її підстави невідомі.

Заперечення відповідача суд вважає недоведеними, необґрунтованими. Відтак, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, суд вважає, що відповідач в установленому законом порядку обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, не спростував, не подав доказів прийняття оскаржуваного рішення Черкаської міської ради відповідно до вимог статті 123 ЗК України.

В той же час, суд задовольняючи вимогу позивача про визнання протиправним та скасування повністю рішення другої сесії Черкаської міської ради від 12.04.2018 року за № 2-3328 «Про відмову у наданні фізичній особі - підприємцю Балачій Олені В’ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1», також задовольняє похідну від неї вимогу про спонукання Черкаську міську раду у визначеному законом порядку розглянути питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 15, ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 4, 5 ст. 16 Цивільного кодексу України: при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусового виконання обов'язку в натурі.

Згідно з пунктами «а», «д» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладені обставини справи, наведені норми законодавства та умови договору оренди землі суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю із наведених вище підстав. Доводи відповідача, наведені його представниками в засіданнях суду, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 7824 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення другої сесії Черкаської міської ради від 12.04.2018 року № 2-3328 «Про відмову у наданні фізичній особі-підприємцю Балачій Олені В’ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1.

Спонукати Черкаську міську раду у визначеному законом порядку розглянути питання надання фізичній особі-підприємцю Балачій Олені В’ячеславівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги, 22/1 в м. Черкаси.

Стягнути з Черкаської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 25212542, місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, на користь фізичної особи-підприємця Балачій Олени В’ячеславівни, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 судові витрати у розмірі 7824 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 14.11.2018 року.

Суддя В.М. Грачов