Рішення № 77850228, 06.11.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1325/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засідання справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” (вул. Ак. Глушкова, буд. №40 офіс №526, м. Київ, 03187)

до відповідача: приватного підприємства “СТЕНЦОВСЬКЕ” (вул. Радянська, буд. №21, с. Шевченкове, Кілійський район, Одеська обл., 68332)

про стягнення 114 155,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з приватного підприємства “СТЕНЦОВСЬКЕ” 839,45 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

18.03.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (Продавець) та приватним підприємством “СТЕНЦОВСЬКЕ” (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №14/03/08, згідно умов п.1.1. якого, цей Договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі - Товар) на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п.5.3. Договору, оплата товару проводиться наступним чином:

- 20% від вартості товару оплачується Покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного Договору;

- 80% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 30 листопада 2008 року.

За прострочення виконання зобов’язань Покупець зобов’язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України. домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку. За несплату або несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України (п.п. 8.2.. 8.3., 8.4. договору).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. у справі №25/97-09-3450 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” до приватного підприємства „СТЕНЦОВСЬКЕ”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватної виробничо-комерційної фірми „Імпторгсервіс” про стягнення 149 226,82 грн. та 7000грн. оплачених послуг адвоката, позов задоволено повністю, стягнуто з приватного підприємства „СТЕНЦОВСЬКЕ” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” 98 205 (дев’яносто вісім тисяч двісті п’ять) грн. 47 коп. заборгованості, 21 820 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 38 коп. пені, 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 90коп. три процента річних, 11 588 (одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 25коп. індекс інфляції, 14 730 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 82 коп. штрафу, 1492 (одна тисяча чотириста дев’яносто дів) грн. 26 коп. державного мита, 315 (триста п’ятнадцять) грн. 50 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. апеляційну скаргу приватного підприємства „СТЕНЦОВСЬКЕ” задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 19 березня 2010 року у справі №25/97-09-3450 змінено, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „СТЕНЦОВСЬКЕ” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” 98205 (дев’яносто вісім тисяч двісті п’ять) грн. 47 коп. заборгованості, 11746 (одинадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 90 коп. пені, 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 90 коп. трьох відсотків річних, 11588 (одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 25 коп. індекс інфляції, 14730 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 82 коп. штрафу, 1391 (тисячу триста дев’яносто одну) грн. 53 коп. держмита, 293 (двісті дев’яносто три) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000 (п’ять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

26.01.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (Первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю “НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” (Новий кредитор) було укладено Угоду №НЮК-17-ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), згідно умов п.1.1. якої, Первісний кредитор відступає Новому кредитору права вимоги виконання приватним підприємством “СТЕНЦОВСЬКЕ” (код ЄДРПОУ 30810892), що іменується надалі “Боржник”, зобов’язання щодо сплати розміру грошового зобов’язання у вигляді заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат набутих Первісним кредитором на підставі договору №14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18 березня 2008 року, у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов’язання, включаючи витрати Первісного кредитора, пов’язані із примусовим отриманням від Боржника такого виконання (судові витрати), котрі підтверджені Рішенням Господарського суду Одеської області від 19 березня 2010 року у справі №25/97-09-3450 та Постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №25/97-09-4350 від 27 квітня 2010 року, котрі набрали законної сили, винесені із підстав порушення Боржником грошового зобов’язання згідно договору №14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18 березня 2008 року.

Відповідно до п.2.1. Угоди, вартість зобов’язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується сумою у розмірі 145 838 (сто сорок п’ять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 61 копійка.

26.01.2011р. ТОВ “ТРИДЕНТА АГРО” за актом прийому передачі документів передало, а ТОВ “НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” прийняла:

- договір №14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008р.;

- рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. у справі №25/97-09-3450;

- постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. у справі №25/97-09-3450.

31.03.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (Первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю “НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” (Новий кредитор) було укладено Додаткову угоду №1 до Угоди №НЮК-17-ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в прядку ст.512-519 ЦК України) від 26 січня 2011р., було доповнено розділ І Угоди пунктом 1.3. наступним змістом: “За цією угодою Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних витрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання Боржником грошового зобов’язання) згідно договору №14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18 березня 2008 року”.

08.11.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю “НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” було перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю “КАЗУС-ПРО”.

11.09.2017р. між ТОВ “КАЗУС-ПРО” (Первісний кредитор) та ТОВ “Компанія “НОТАПС” (Новий кредитор) було укладено угоду №12-09-17 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), згідно умов п.1.1. якого, Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання приватним підприємством “СТЕНЦОВСЬКЕ” (Боржник), зобов’язання щодо сплати розміру грошового зобов’язання у вигляді заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат набутих Первісним кредитором на підставі договору №14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18 березня 2008 року у зв’язку із його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов’язання, включаючи витрати Первісного кредитора, пов’язані із примусовим отриманням від Боржника такого виконання (судові витрати), котрі підтверджені рішенням Господарського суду Одеської області від 19 березня 2010 року у справі №25/97-09-3450 та постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №25/97-09-3450 від 27 квітня 2010 року, котрі набрали законної сили, винесені із підстав порушення Боржником грошового зобов’язання згідно договору №14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18 березня 2008 року.

Відповідно до п.2.1. Угоди, вартість зобов’язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується сумою у розмірі 145 838 (сто сорок п’ять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 61 копійка.

07.09.2017р. постановою Кілійського РВДВС ГТУЮ в Одеській області від 09.09.2017р. відкрито виконавче провадження №54645672 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 11 травня 2010р. по справі №25/97-09-3450.

11.09.2017р. ТОВ “КАЗУС-ПРО” за актом прийому передачі документів передало, а ТОВ “Компанія “НОТАПС” прийняла:

- договір №14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008р.;

- рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. у справі №25/97-09-3450;

- постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. у справі №25/97-09-3450.

- належним чином завірена копія наказу Господарського суду Одеської області від 11 травня 2010 року по справі №25/97-09-3450 - 1 арк.;

- оригінал платіжного документу про сплату авансового внеску у сумі 2 917,00 грн. при поданні на примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області від 11 травня 2010 року по справі №25/97-09-3450 - 1 арк.;

- належним чином завірена копія ухвали Господарського суду Одеської області від 16 березня 2017 року у справі №25/97-09-3450 - 1 арк.;

- належним чином завірена копія ухвали Господарського суду Одеської області від 10 липня 2017 року у справі №25/97-09-3450-3 арк.;

- належним чином завірена копія Постанови Кілійського РВДВС ГТУЮ у Одеській області від 07 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження №54645672 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 11 травня 2010 року по справі №25/97-09-3450 - 1 арк.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2017р. замінено у справі №25/97-09-3450 позивача – товариство з обмеженою відповідальністю „КАЗУС-ПРО” на його правонаступника – товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „НОТАПС”.

27.12.2017р. між ТОВ “КАЗУС-ПРО” (Первісний кредитор) та ТОВ “Компанія “НОТАПС” (Новий кредитор) було укладено додаткову угоду №1 до Угоди №12-09-17 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 11 вересня 2017 року, яким було доповнено розділ І Угоди пунктом 1.3. та викласти його в такій редакції: “За цією Угодою Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних витрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання Боржником грошового зобов’язання) згідно договору№14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18 березня 2008р.”.

Як зазначає позивач, 28.12.2017р. відповідачем було сплачено 90 852,56 грн. та 31.01.2018р. – 27 226,36 грн.

З врахуванням вищенаведеного, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом про стягнення з відповідача пені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.07.2018р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

19.07.2018р. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог (вх.№2-3677/18), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 11 155,03 грн.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

10.08.2018р. відповідач подав до суду заяву (вх.№16202/18) про відкладення розгляду справи, яка судом була залишена без задоволення.

З підстав перебування судді Господарського суду Одеської області Оборотової О.Ю. у відпустці з 20.08.2018р. по 14.09.2018р., розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_1 №456 від 04.09.2018р., справу 916/1325/18 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018р., справу №916/1325/18 було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2018р. справу №916/1325/18 було прийнято суддею Цісельським О.В. до провадження та призначено до розгляду.

17.10.2018р. позивач звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи (вх.№21090/18), яке судом було задоволено.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 06.11.2018р. не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.11.2018р. не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Подав до суду відзив на позов (вх.№2-4430/18), відповідно до якого заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні із застосуванням наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Поряд з цим, судом враховується, що п.8.3. Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №14/03/08 встановлює, що сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

З врахуванням зазначеного, заява відповідача, викладена у відзиві на позов про застосування наслідків спливу строку позовної давності, задоволенню судом не підлягає.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, судом встановлено, що його здійснено неналежним чином, у зв’язку з чим, судом було самостійно обраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення98205.4713.11.2013 - 14.04.20141536.5000 %0.036 %*5351.5398205.4715.04.2014 - 16.07.2014939.5000 %0.052 %*4754.2298205.4717.07.2014 - 12.11.201411912.5000 %0.068 %*8004.4298205.4713.11.2014 - 05.02.20158514.0000 %0.077 %*6403.5398205.4706.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*2728.2398205.4704.03.2015 - 27.08.201517730.0000 %0.164 %*28573.7698205.4728.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*4068.1398205.4725.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*4143.4698205.4730.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*5800.8598205.4718.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*4972.1698205.4729.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*4132.1498205.4704.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*5785.0098205.4722.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %0.104 %*3568.6798205.4727.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*2704.6898205.4724.06.2016 - 28.07.20163516.5000 %0.090 %*3099.1198205.4729.07.2016 - 15.09.20164915.5000 %0.085 %*4075.8098205.4716.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %*3380.8498205.4728.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %*3155.4598205.4709.12.2016 - 26.01.20174914.0000 %0.077 %*3681.3698205.4727.01.2017 - 02.03.20173514.0000 %0.077 %*2636.7598205.4703.03.2017 - 13.04.20174214.0000 %0.077 %*3164.1098205.4714.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*2938.0998205.4726.05.2017 - 06.07.20174212.5000 %0.068 %*2825.0998205.4707.07.2017 - 03.08.20172812.5000 %0.068 %*1883.3998205.4704.08.2017 - 14.09.20174212.5000 %0.068 %*2825.0998205.4715.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %0.068 %*2825.0998205.4727.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %0.074 %*3559.6198205.4715.12.2017 - 26.12.20171214.5000 %0.079 %*936.32Отже, за самостійним розрахунком суду, розмір пені складає 131 976,86 грн., але у зв’язку з тим, що позивачем пеню заявлено до стягнення в меншому розмірі в сумі 114 155,03 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, заявлена позивачем в сумі 114 155,03 грн.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов’язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 74, 79, 129, 202, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства “СТЕНЦОВСЬКЕ” (вул. Радянська, буд. №21, с. Шевченкове, Кілійський район, Одеська обл., 68332, код 30810892) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” (вул. Ак. Глушкова, буд. №40 офіс №526, м. Київ, 03187, код 38964292) пеню в сумі 114 155 (сто чотирнадцять тисяч сто п’ятдесят п’ять) грн. 03 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський