Рішення № 77850143, 05.11.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2018 Справа №914/1408/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І, за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпал", с. Руда, Кам'янка-Бузький район, Львівська область,

предмет позову: стягнення 741 211,19 грн.,

підстава позову: неналежне виконання зобов'язань по договору,

за участю представників:

позивача: Губаненко Ю.П. - представник на підставі довіреності від 30.10.2018 року,

відповідача: Чижевський М.В. - представник на підставі довіреності від 10.08.2018 року.

ПРОЦЕС

31.07.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпал" про стягнення 1 306 934,00 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.09.2018 р.

Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем та відповідачем 10.08.2018 року, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

27.08.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

18.09.2018 року позивачем подано відповідь на відзив.

19.09.2018 року прийнято до провадження заяву про зменшення позовних вимог, викладену у відповіді на відзив від 18.09.2018 року, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 04.10.2018 року. Розгляд справи по суті відкладався, а також оголошувалась перерва в судовому засіданні.

04.10.2018 року від відповідача надійшли заперечення по справі.

У судовому засіданні 05.11.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 05.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв'язку з недотриманням відповідачем, на переконання позивача, умов договору поставки. Так, позивач стверджує, що ним як покупцем 07.07.2017 року надано відповідачу заявку №ЦУП-8/4111 про поставку протягом липня 2017 року шпал дерев'яних не просочених в кількості 4 000 шт., місце поставки - склад ВП «Новомосковський шпалопросочувальний завод» та заявку №ЦУП-8/4110 про поставку протягом липня 2017 року шпал дерев'яних не просочених в кількості 4 000 шт., місце поставки - склад ВП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод». Проте, зобов'язання щодо поставки товару постачальником виконано лише частково - на суму 3 096 000,00 грн., у зв'язку з чим позивачем на підставі п.8.2 договору нараховано 569 953,65 грн. пені та 171 257,54 грн. штрафу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, стверджує, що позивач не скеровував на адресу відповідача належним чином оформлені заявки та жодних графіків поставки товару, які мали б встановлювати строки поставки товару, що унеможливлює обчислення прострочення поставки товару. Зазначає, що нарахування пені, починаючи з 01.08.2017 року, про що зазначено в позовній заяві, здійснено позивачем безпідставно, адже враховуючи надіслання листів 07.07.2017 року та отримання їх 17.07.2017 року, прострочення виконання зобов'язання не могло настати швидше, ніж 08.09.2017 року.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14.06.2017 року філія "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Біпал" (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - постачальник) укладено договір поставки № ЦУП-04/0115/17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити і передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення: шпали дерев'яні до залізничних колій, не просочені (код ЄЗС 03410000-7 деревина (шпали та бруси дерев'яні), далі - товар, найменування, асортимент, кількість та ціни якого вказуються в додатку до договору - специфікації, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору.

Згідно зі специфікацією №1 до договору поставки загальна сума поставки - 3 099 993,60 грн., умови поставки - СРТ згідно з вимогами Інкотермс, пункт призначення - склад ВП «Новомосковський шпалопросочувальний завод» та/або склад ВП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» відповідно до заявки покупця.

07.07.2017 року позивачем електронною поштою надіслано відповідачу ТзОВ «Біпал» bipal@ukr.net та Рава-Руський шпалопросочувальний завод заявку №ЦУП-8/4110 про поставку протягом липня 2017 року шпал дерев'яних не просочених в кількості 4 000 шт. у наступному співвідношенні: 70% - шпали І типу, 30% - шпали ІІ типу, місце поставки - склад ВП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод». Про отримання відповідної заявки покупець просив терміново його повідомити.

Крім цього, 07.07.2017 року позивачем також електронною поштою надіслано відповідачу ТзОВ «Біпал» bipal@ukr.net та НШПЗ заявку №ЦУП-8/4111 від 07.07.2017 року про необхідність поставки протягом липня 2017 року шпал дерев'яних не просочених в кількості 4 000 шт. у наступному співвідношенні: 70% - шпали І типу, 30% - шпали ІІ типу, місце поставки - склад ВП «Новомосковський шпалопросочувальний завод». Про отримання відповідної заявки покупець просив терміново його повідомити.

Відповідь відповідача про отримання ним заявок від 07.07.2017 року у матеріалах справи відсутня. Разом з тим, відповідач не заперечує факту отримання заявок від 07.07.2017 року. Більше того, відповідач здійснював поставку шпал дерев'яних непросочених на склад ВП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та на склад ВП «Новомосковський шпалопросочувальний завод», що вбачається з актів приймання-передачі та видаткових накладних. Так, згідно з видатковими накладними №5 від 17.07.2017 року на суму 161 020,80 грн., №6 від 20.07.2017 року на суму 168 634,08 грн., №11 від 30.08.2017 року на суму 278 490,96 грн., №13 від 06.09.2017 року на суму 144 567,36 грн., №14 від 08.09.2017 року на суму 140 248,08 грн., №15 від 20.09.2017 року на суму 138 702,96 грн., №16 від 26.09.2017 року на суму 78 964,56 грн., №17 від 05.10.2017 року на суму 135 645,12 грн., №18 від 06.10.2017 року на суму 137 150,64 грн., №19 від 09.10.2017 року на суму 134 033,04 грн., №22 від 17.10.2017 року на суму 186 582,96 грн., №23 від 18.10.2017 року на суму 164 426,40 грн., №24 від 20.10.2017 року на суму 88 152,48 грн., №25 від 25.10.2017 року на суму 252 335,52 грн., №26 від 08.11.2017 року на суму 276 396,48 грн., №27 від 17.11.2017 року на суму 126 146,08 грн., №28 від 20.11.2017 року на суму 89 349,12 грн., №29 від 30.11.2017 року на суму 126 843,84 грн., №30 від 05.12.2017 року на суму 39 452,40 грн., №31 від 06.12.2017 року на суму 228 957,12 грн., постачальником поставлено вантаж на загальну суму 3 096 000,0 грн., а згідно актами приймання-передачі - в загальній кількості 8 000 шт.

15.08.2017 року позивачем надіслано відповідачу претензію на суму 96 822,08 грн., оскільки станом на 08.08.2017 року вартість непоставленого товару становила 2 766 345,12 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, долучені до позовної заяви документи, описані вище, досліджені в судовому засіданні.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Договором сторони визначили умови і строки поставки товару. Так, поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом двох місяців з моменту підписання договору та отримання заявки покупця, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію або згідно з графіком поставки. Постачальник здійснює поставку залізничним транспортом загального користування або автомобільним транспортом на умовах СРТ (місце поставки та адреса вантажоотримувача зазначаються в заявці) відповідно до вимоги ІНКОТЕРМС (редакція 2010 року) на підставі заявки покупця (п.5.2).

Відповідно до п.5.4 договору відвантаження товару здійснюється тільки після письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. П.5.5 визначено порядок надання заявки. Так, заявка на поставку товару надається постачальнику в оригіналі та через мережу електронного зв'язку на адресу bipal@ukr.net. Надіслання покупцем через мережу електронного зв'язку є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного п.5.1 договору. У заявці повинно бути вказано номенклатура, кількість партії товару, що підлягає поставці, вантажоодержувачі товару та їх реквізити. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець. У разі ненадходження покупцю від постачальника підтвердження про отримання заявки, відмітка (звіт) про доставку заявки через мережу електронного зв'язку (інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного п.5.1 договору.

Суд звертає увагу, що умови по визначенню моменту здійснення поставки, порядку пред'явлення заявки, форми заявки викладені в договорі альтернативно, не чітко, не однозначно, суперечливо. Водночас, з аналізу пп.пп.52, 5.4, 5.5 суд робить висновок про те, що йдеться про одну й ту ж заявку, яка має бути виготовлена в оригіналі, однак про різні способи її направлення контрагенту (в оригіналі та електронними засобами зв'язку).

Досліджуючи обставину надіслання заявок від 07.07.2017 року засобами поштового зв'язку та електронною поштою, суд зазначає наступне. Так, 07.07.2017 року позивачем надіслано ТзОВ «Біпал» заявки про необхідність здійснення поставки шпал дерев'яних відповідно до договору поставки № ЦУП-04/0115/17 від 14.06.2017 року у липні 2017 року на склад виробничого підрозділу «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» в кількості 4 000 штук і на склад виробничого підрозділу «Новомосковський шпалопросочувальний завод» в кількості 4 000 штук. Як доказ надіслання заявок на поставку продукції позивачем надано скріншот сторінки електронної пошти позивача з листом у графі «надіслані» 07.07.2017 року на електронну адресу відповідача, вказану в договорі, - bipal@ukr.net вкладення з найменуванням ЦУП-8/4110 від 07.07.2017 року та ЦУП-8/4111 від 07.07.2017 року. Докази надання постачальником відповіді про отримання заявки у матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що з даного доказу неможливо дослідити, яка саме заявка, з яким змістом, була надіслана постачальнику, тому такий наданий позивачем скріншот сторінки електронної пошти не може вважатися належним доказом надіслання заявки на поставку товару відповідно до умов договору. Крім цього, п.п.5.5.4 договору сторони визначили, що для початку перебігу строку поставки товару необхідна відмітка (звіт) про доставку заявки через мережу електронного зв'язку (інтернет), а з наданого позивачем скріншота не вбачається жодної відмітки чи звіту про доставку надісланого листа. Позивачем не обґрунтовано, чому підпункт п.5.5, яким передбачено, що надіслання покупцем через мережу електронного зв'язку є достатньою підставою для початку перебігу строку, є пріоритетним порівняно з іншими умовами договору та підлягає однозначному застосуванню у даній ситуації. Позивач не підтверджує жодними доказами факту надіслання відповідачу заявок від 07.07.2017 року засобами поштового зв'язку, докази такого надіслання в матеріали справи не подано. Відповідачем у свою чергу не заперечується факт отримання листів від 07.07.2017 року, проте, на підтвердження наведеного ним твердження про те, що він отримав листи від 07.07.2017 року лише 17.07.2017 року, не подано жодних доказів про отримання таких засобами поштового зв'язку чи нарочно. Відтак, у суду відсутні підстави вважати доведеною обставину отримання відповідачем листів від 07.07.2017 року 17.07.2017 року.

Досліджуючи матеріали справи в їх сукупності, враховуючи здійснення відповідачем поставки у пункти та в кількості, визначені умовами заявок від 07.07.2017 року, непідтвердженість отримання відповідачем заявок 17.07.2017 року, прийняття позивачем здійснених поставок, суд доходить висновку про обізнаність відповідача з умовами поставки по заявках внаслідок їх отримання електронною поштою 07.07.2017 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на інші обставини справи, підтверджені матеріалами справи.

Як визначили сторони в договорі, товар вважається поставленим з дати підписання акта приймання-передачі товару на складах вантажоодержувачів (п.5.6).

Суд зазначає, що поставка шпал дерев'яних на склад виробничого підрозділу «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» в кількості 4 000 штук і на склад виробничого підрозділу «Новомосковський шпалопросочувальний завод» в кількості 4 000 штук здійснювалася відповідачем, що вбачаєтеся з описаних і досліджених вище видаткових накладних і актів приймання-передачі, хоч і з простроченням. При цьому, відповідачем не доведено, що така поставка здійснювалася на підставі заявок, відмінних від тих, що надані в матеріали справи позивачем і покладені ним в основу позову. Суд звертає увагу, що поставка здійснена відповідачем на визначені у заявках від 07.07.2017 року пункти призначення та у кількості, визначеній замовником, тобто здійснена відповідачем поставка товару відповідає умовам заявок позивача. За таких умов заперечення відповідача проти позовних вимог є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Визначаючи строк здійснення поставки, сторони погодили, що поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом двох місяців з моменту підписання договору та отримання заявки покупця, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію або згідно з графіком поставки. Із наведеного положення не вбачається чітко визначеного моменту настання строку поставки. Проте, із сукупного аналізу положень розділу V договору, а також за відсутності окремого графіку поставки, погодженого сторонами, вбачається, що визначальним моментом для здійснення поставки є подання покупцем заявки, яка є підтвердженням готовності отримувати продукцію.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи умову договору про строк виконання поставки, надіслання заявок 07.07.2017 року, відсутність іншого погодженого сторонами графіку поставки, ніж два місяці з моменту отримання заявки, відсутність умови договору про можливість визначення заявками іншого строку поставки, ніж той, що визначений договором, суд доходить висновку, що останнім днем здійснення поставки було 07.09.2017 року. Відповідач заперечував належність оформлення заявок на поставку вантажу, а саме в частині відсутності належних графіків поставки товару, які б мали встановлювати строки поставки товару і від яких можна було б обчислювати факт прострочення поставки. Проте, суд повторно звертає увагу, що договором не передбачено одним із реквізитів заявки графіку поставки. Тому, для визначення моменту прострочення суд враховує положення п.5.1 договору, а не строк поставки, зазначений у заявках. Із матеріалів справи вбачається, що протягом двох місяців з моменту отримання заявок від 07.07.2017 року здійснено поставку на загальну суму 752 713,20 грн.: накладні №5 від 17.07.2017 року на суму 161 020,80 грн., №6 від 20.07.2017 року на суму 168 634,08 грн., №11 від 30.08.2017 року на суму 278 490,96 грн., №13 від 06.09.2017 року на суму 144 567,36 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, станом на останній день строку виконання зобов'язання по поставці товару постачальником не виконано зобов'язання щодо поставки товару на суму 2 343 286,80 грн., тобто відповідач не виконав обов'язку по поставці товару у повному обсязі у строк, визначений договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання (позиція, наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 року у справі № 912/2483/17).

Договором сторони передбачили, що у разі непоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10% вказаної вартості (п.8.2).

Так, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи узгоджені сторонами договору умови нарахування пені, суд зазначає, що сторонами не визначено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що встановлений законом, - шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені ним здійснено за період з 06.09.2017 року. Проте, судом вище встановлено, що прострочення настало 08.09.2017 року, тому, нараховування пені є правомірним саме з цієї дати. Здійснивши перерахунок розміру пені з урахуванням наведеного та з урахуванням здійснення періодичних поставок на відповідні суми, зазначені в видаткових накладних, не виходячи за межі суми для нарахування пені, визначеної позивачем, за жовтень і листопад 2017 року, суд зазначає про обгрунтованість пені в розмірі 558 236, 71 грн., а не 569 953,65 грн., як просив позивач.

Щодо штрафу, суд зазначає, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання по поставці товару понад 30 днів, оскільки поставку у повному обсязі здійснено лише 06.12.2017 року, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано 171 257,54 грн штрафу (виходячи з суми заборгованості після спливу 30 днів з моменту виникнення прострочення - 1 712 575,44 грн.). Визначення позивачем моменту прострочення 06.09.2017 року, а не 08.09.2017 року, на нарахування штрафу не впливає, оскільки станом на 08.10.2017 року заборгованість в сумі 1 712 575,44 грн. все ще існувала.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені вище обставини, суд доходить висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача 627 543,84 грн. пені та 81 499,20 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за позовні вимоги у зменшеному розмірі - 741 211,19 грн. покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 10 940,28 грн. та підлягає відшкодуванню позивачу.

Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач просив покласти на позивача понесені ним судові витрати в сумі 2 000,00 грн. Проте, всупереч положенням ч.8 ст.129 ГПК України відповідачем не надано доказів на підтвердження понесених ним витрат і відповідної заяви, передбаченої Законом, до закінчення судових дебатів у справі не зробив. Відтак, у суду відсутні підстави для покладення зазначених у відзиві витрат на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпал" (80422, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, село Руда, вулиця Колгоспна, будинок 28, код ЄДР 35602992) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДР 40075815) в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП: 40081389, 03038, м.Київ, Солом'янський район, вулиця Івана Федорова, будинок 32) 558 236, 71 грн. пені та 171 257,20 грн. штрафу і 10 940,28 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні вимоги про стягнення 11 716,94 грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15.11.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.