Рішення № 77849997, 12.11.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2018 року Справа № 913/487/18

Провадження №17/913/487/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Фізичної особи - підприємця Жарчинського Віталія Віталійовича, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт», м. Золоте-1, Попаснянського району, Луганської області,

про стягнення 16607 грн 82 коп.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

Обставини справи: Фізична особа - підприємець Жарчинський Віталій Віталійович (позивач у справі) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою №15 від 09.10.2018 до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» (відповідач у справі) про стягнення 3% річних за період прострочення з 03.02.2017 по 09.10.2018 у сумі 3885,86 грн та інфляційних нарахувань за період прострочення з лютого 2017 року по серпень 2018 року у сумі 12721,96 грн, які виникли при розрахунках за договором № 40/471-12-16 від 20.12.2016 з урахуванням заміни кредитора у зобов'язання за договором про відступлення права вимоги від 05.06.2017 № 05/06-2017-5.

Ухвалою суду від 11.10.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.11.2018 з повідомленням (викликом) сторін.

18.10.2018 від відповідача до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позов від 23.10.2018 №595/6, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення 16607,82 грн, з підстав їх необґрунтованості.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначив, що договором від 20.12.2016 № 40/471-12-16 не обговорена відповідальність Покупця (відповідача у справі) за невиконання ним умов договору і зміни відповідні в подальшому не вносились. У зв'язку з вказаним відповідач не може нести відповідальність за ті дії, що непередбачені в умовах даного договору.

Крім того, відповідач посилаючись на розділ 9 «Форс-мажорні обставини» Договору від 20.12.2016 № 40/471-12-16 зазначив, що на території де знаходиться підприємство ВП шахта «Карбоніт» з 13.04.2014 проводилась антитерористична операція, а в даний час Операція Об'єднаних Сил. У зв'язку з чим, просить взяти до уваги Сертифікат № 6319 від 13.05.2016 за № 612, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Позивач не скористався правом участі в судовому засіданні 12.11.2018, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому 19.10.2018 поштового відправлення.

Відповідач також своїм правом на участь у судовому засіданні 12.11.2018 не скористався, але до відділу документального забезпечення суду надіслав відзив на позов від 23.10.2018 №595/6, в якому клопотав про розгляд справи без участі його представника.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про його задоволення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

20.12.2016 між ФОП Здравков С.О., як Продацем, та ДП «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт», як Покупцем (далі - відповідач) укладено договір № 40/471-12-16 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ролікоопори РВЛ-80 (®108*4, підшипник №80205), партіями в кількості, асортименті та цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах та специфікаціях (додатках до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна договору визначається та складається із загальної вартості Товару, зазначеної у Специфікаціях та поставленого протягом строку дії цього Договору, але не може перевищувати 199800,00 грн. Ціна на товар встановлюється в національній валюті України.

Згідно з п.3.3 Договору, строк постачання - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання заявки Покупця. Товар постачається у кількості згідно до потреб Покупця та вказується у заявках.

Датою поставки Товару вважається дата приймання Покупцем, яка вказана в накладних (п.3.6 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору, умови розрахунків: перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару.

Згідно з п.8.4 Договору, у випадках, не передбачених цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, а відносно гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 11.1 Договору).

Між сторонами була підписана Специфікація №1 від 20.12.2016 до Договору №40/471-12-2016 від 20.12.2016, згідно з п.1 якої Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар, ролікоопори РВЛ-80 (® 108* 4, підшипник № 80205) у кількості 135 шт. за ціною 1480,00 грн за штуку загальною вартістю 199800,00 грн.

У п.2 Специфікації встановлені умови оплати: 30 календарних днів з моменту поставки.

Згідно з п.3 Специфікації, умови поставки - DDP склад Покупця (м. Золоте-1 Луганська область).

На виконання умов укладеного між сторонами Договору ФОП Здравков С.О. здійснив поставку відповідачу у справі ролікоопор РВЛ-80 (® 108* 4, підшипник №80205) у кількості 50 шт. за ціною 1480,00 грн за штуку, загальною вартістю 74000,00 грн. Транспортування вантажу склало 3000,00 грн. Загальна сума за Договором складає 77000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1 від 03.01.2017, яка підписана ФОП Здравковим С.О. та представником відповідача у справі.

31.03.2017 між ФОП Здравковим С.О. та відповідачем у справі був підписаний акт звірення взаємних розрахунків, де відповідач підтвердив та визнав свою заборгованість перед ФОП Здравковим С.О. на загальну суму 77000,00 грн. На момент звірення розрахунків відповідач за поставлений товар не розрахувався.

В подальшому, 05.06.2017 між ФОП Здравковим С.О. як Первісним кредитором та ФОП Жарчинським В.В. як Новим кредитором (далі - позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги № 05/06-2017-5 (далі - Договір 1), який було погоджено з ДП «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» (Боржником).

Відповідно до п.1.1 Договору 1, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № 40/471-12-16 від 20.12.2016 (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та ДП «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» про поставку ролікоопори РВЛ-80 (далі - Боржник).

Згідно з п.1.2 Договору 1, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

Пунктом 1.3 Договору 1 встановлено, що за даним Договором відступається право вимоги на суму основного боргу у розмірі 77000,00 грн.

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про поступку права вимоги цим Договором протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного Договору шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії цього Договору або вручення особисто під розписку представнику Боржника (п. 2.3 Договору 1).

У п.2.4 Договору 1, сторони визначили, що до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язаннях в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме: заборгованість за Основним договором у розмірі 77000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору 1, за відступлення права вимоги за Основним Договором, Новий кредитор за письмовою вимогою Первісного кредитора, зобов'язується сплатити Первісному кредитору грошову суму в розмірі 77000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Первісного кредитора.

Підписанням цього Договору Сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору оригіналів документів на підтвердження права вимоги, а саме: договору від 20.12.2016 №40/471-12-16, укладеного з ДП «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» про поставку ролікоопори РВЛ-80; специфікації №1 до договору від 20.12.2016 №40/471-12-16; акту звірки взаєморозрахунків від 31.03.2017; видаткової накладної №1 від 03.01.2017 (п. 4.1 Договору 1).

Договір 1 набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 6.1 Договору 1).

16.11.2017 позивач звертався до відповідача з листом (претензія № 1 від 16.11.2017) про сплату вказаного боргу.

Відповідач у листі від 12.12.2017 №834/6 суму боргу у розмірі 77000,00 грн визнав повністю та підписав акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2017, але, посилаючись на тяжке фінансове становище, не перерахував заборгованість позивачу.

У зв'язку з порушенням грошових зобов'язань відповідачем, на підставі ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу у розмірі 77000,00 грн нараховані 3% річних за період прострочення з 03.02.2017 по 09.10.2018 у сумі 3885,86 грн та інфляційні нарахування за період прострочення з лютого 2017 року по серпень 2018 року у сумі 12721,96 грн, за стягненням яких позивач звернувся до суду.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву від 23.10.2018 №595/6, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.511 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Водночас, у п.12.3 Договору сторонами передбачено, що сторони не мають права передавати свої права та обов'язки за договором третім особам без попереднього письмового погодження даного факту з іншою стороною.

Згідно з п.4.2 Договору 1, одночасно з підписанням цього договору Первісний кредитор зобов'язаний протягом 17 днів з дати укладання цього договору надати Новому кредитору підтвердження про вручення Боржникові повідомлення про відступлення права вимоги за Основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення Боржнику покладається на первісного кредитора.

Матеріалами справи підтверджується, що Договір 1 погоджено з ДП «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» (Боржником) (зворот а.с.21).

Як встановлено судом, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором 1 з оплати поставленого ФОП Здравковим С.О. товару відповідачу у справі - ролікоопори РВЛ-80 (® 108* 4, підшипник № 80205) у кількості 50 шт. за ціною 1480,00 грн за штуку загальною вартістю 77000,00 грн, а також витрат на транспортування вантажу в сумі 3000,00 грн, за Договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою Договір № 40/471-12-16 від 20.12.2016 є договором купівлі-продажу та регулюється, зокрема, ст. 655 ЦК України, згідно з якою за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На підтвердження факту наявності заборгованості за поставлений товар за Договором на загальну суму 77000,00 грн позивач посилається на додані до матеріалів справи: договір від 20.12.2016 №40/471-12-16; специфікацію №1 до договору від 20.12.2016 №40/471-12-16; видаткову накладну №1 від 03.01.2017; акт звірки взаєморозрахунків від 31.03.2017 укладений між ФОП Здравковим С.О. та відповідачем у справі.

Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать позовні вимоги, позивач не заявляє вимог про стягнення боргу у сумі 77000,00 грн, а просить стягнути похідні вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% річних у сумі 3885,86 грн та інфляційних нарахувань у сумі 12741,96 грн.

Суд вважає, що відсутність у позові вимоги про стягнення основного боргу не є перешкодою для розгляду по суті обґрунтованості додаткових вимог, за умови, що позивач надає докази у підтвердження існування боргу.

Доказів, що свідчать про сплату вказаної суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Як було вказано вище, суд встановив факт прострочення сплати відповідачем боргу за товар на суму 77000,00 грн, що дає правові підстави для застосування відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 3885,86 грн (нарахування здійснено на суму основного боргу 77000,00 грн за період з 03.02.2017 по 09.10.2018) та інфляційні нарахування у сумі 12721,96 грн (нарахування здійснено на суму основного боргу 77000,00 грн за період прострочення з лютого 2017 року по серпень 2018 року).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п1.3 Договору 1 встановлено, що за даним Договором відступається право вимоги на суму основного боргу у розмірі 77000,00 грн.

Право вимоги Первісного кредитора до Боржника на суму основного боргу в розмірі 77000,00 грн за Основним договором підтверджується наступними документами, які є невід'ємною частиною цього договору і передаються Первісним кредитором Новому кредитору в момент його підписання: видаткова накладна № 1 від 03.01.2017 та акт звірення взаєморозрахунків від 31.03.2017 (п.1.4 Договору 1).

Відповідно до п. 2.4 Договору 1, до нового кредитора (позивача) перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За даним договором відступається право вимоги на суму основного боргу у розмірі 77000,00 грн.

З наведеного вбачається, що Первісним кредитором було обумовлено виключно відступлення вимоги щодо стягнення 77000,00 грн.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат виникає у позивача з моменту відступлення права вимоги, а саме: з 05.06.2017.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

3% річних та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні витрати та 3% річних не є видом відповідальності, нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, доводи відповідача, що в Договорі не встановлено відповідальності за порушення зобов'язань є безпідставними, адже позивачем заявлено до стягнення не штрафні санкції.

Вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не є видом відповідальності для відповідача, а відображують економічні процеси в державі, в результаті яких відбувається знецінення національної валюти.

За уточненим розрахунком 3 % річних, зробленим судом за допомогою програми «Законодавство», 3% річних складають 3113 грн 75 коп. (77000,00 х 492 дня (з 05.06.2017 по 09.10.2018) х 3% : 365).

У задоволенні решти 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

В частині вирішення вимоги щодо нарахування інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми «Законодавства», інфляційні втрати складають 7030 грн 18 коп. (77000,00 грн. х 109,13 % (середній індекс інфляції за період з липня 2017 року по серпень 2018 року) = 84030,18 грн - 77000,00 грн).

У задоволенні решти інфляційних втрат слід відмовити за необґрунтованістю.

Доводи відповідача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а не для звільнення від виконання самого зобов'язання.

У підпункті 4.1. пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки вказані три проценти річних та інфляційні нарахування не є видами відповідальності за порушення зобов'язання, то на них також не розповсюджуються наслідки настання обставин непереборної сили.

Крім того, наданий відповідачем суду у якості доказів настання форс-мажорних обставин Сертифікат Торгово-промислової палати України від 13.05.2016 № 612/05.0-4, не стосується неможливості виконання договору від 20.12.2016 № 40/471-12-16 (вказаний Сертифікат стосується неможливості сплати податків і зборів в строки та у розмірах встановлених нормативно-правовими актами).

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 3113,75 грн та інфляційні нарахування у сумі 7030,18 грн, всього 10143,93 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1076,22 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст.129, ст.ст.232-233, 238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт», вул. Луначарського, 1, м. Золоте-1, Попаснянського району, Луганської області, 93295, ідентифікаційний код 26402983, на користь Фізичної особи - підприємця Жарчинського Віталія Віталійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, 3% річних у сумі 3113,75 грн та інфляційні нарахування у сумі 7030,18 грн, судовий збір в сумі 1076,22 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 12.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2018.

Суддя О.С. Фонова