Ухвала суду № 77849723, 14.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.11.2018Справа № 910/14811/18

Суддя Привалов А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1

про забезпечення позову

у справі № 910/14811/18

за позовом ОСОБА_1;

до ОСОБА_2;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий

інститут сертифікації";

про визнання правочину недійсним

без участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що належна позивачу частка в Статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" поза його волі були відчужена на підставі оспорюваного Договору купівлі-продажу № 28-09/18/КП від 28.09.2018р. на користь відповідача - ОСОБА_2 При цьому, оспорюваний договір від імені позивача було підписано ОСОБА_3, який діяв на підставі Договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017р., проте позивач вказаний договір з ОСОБА_3 ніколи не укладав та нікого не уповноважував від свого імені відчуважити належну йому частку в Статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14811/18, справу вирішено розглядати за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 13.12.2018р.

13.11.2018р. представником ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить: заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені, відповідно до законодавства України, проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", у тому числі щодо зміни складу учасників, керівника, уповноважених осіб, місцезнаходження юридичної особи, зокрема внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, проводити передачу реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та заборонити реєстрацію будь-яких змін інших відомостей.

Також, заявник просить письмово повідомити представника позивача про час, дату та місце розгляду заяви про забезпечення позову, шляхом направлення листа з повідомленням про час, дату та місце розгляду справи.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Водночас, у даному випадку судом не встановлено наявності виняткових обставин, в зв'язку з чим, заява розглядається без повідомлення учасників справи у відповідності до приписів ч. 1 ст.140 ГПК України.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову та додані до неї докази, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходами забезпечення позову є тимчасове обмеження прав особи тією мірою та таким чином, як це необхідно для збереження в період розгляду справи можливості безперешкодного виконання рішення суду, в разі задоволенню позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що позивач є законним власником частки 24% у Статутному капіталі ТОВ "Український науковий інститут сертифікації", яка починаючи з 28.09.2018р. була неодноразово відчужена, а відтак, існує реальний ризик чергового повторного відчуження спірної частки у Статутному капіталі Товариства, що призведене до неповоротного порушення законних прав та обов'язків не тільки позивача, а й інших добросовісних набувачів, які придбають спірну частку у Статутному капіталі Товариства в особи, яка не мала права їх відчужувати та зобов'язані будуть повернути таке майно законному власнику.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 28-09/18/КП від 28.09.2018р., укладеного між ОСОБА_2 та позивачем, від імені якого діяв ОСОБА_3 на підставі Договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017р. Будь-яких інших позовних вимог, пов'язаних з недійсністю оспорюваного правочину, зокрема, скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо учасників ТОВ «Уні-Серт», та які підлягають виконанню, у випадку задоволення позову, позовна заява не містить.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені, відповідно до законодавства України, проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає предмету заявленого позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також враховуючи, що заявлені заходи забезпечення позову не відповідають предмету спору, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано: 14.11.2018р.

Суддя А.І. Привалов