Рішення № 77849707, 12.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2018Справа № 910/13110/18

За позовомУправління механізації будівництва №17 Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд»доФізичної особи-підприємця Лузового Вячеслава Володимировичапростягнення 93 361,99 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

позивача:Білоус Т.Г.;відповідача:не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Управління механізації будівництва №17 Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (надалі - ПрАТ «Укргазбуд») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Лузового Вячеслава Володимировича (надалі - ФОП Лузовий В.В.) про стягнення 93 361,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про спільне використання технологічних мереж №БСВ-10 від 01.04.2015 позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 8 656,09 грн., а також заявляє про стягнення пені у розмірі 77 904,90 грн., інфляційних у розмірі 6 032,62 грн. та 3% річних у розмір 768,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Вказана ухвала суду вручена відповідачу 05.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103047717349, проте відзив на позовну заяву у визначений судом строк ФОП Лузовим В.В. не подано.

У зв'язку з надходженням клопотання позивача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні, яке призначене на 12.11.2018.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103047718833.

У судовому засіданні 12.11.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.04.2015 між ПрАТ «Укргазбуд» (власник мережі) та ФОП Лузовий В.В. (користувач) був укладений договір про спільне використання технологічних мереж №БСВ-10 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого власник мереж зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання активної та реактивної електричної енергії.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що власник мереж зобов'язаний забезпечувати технічну можливість для передачі користувачу електричної енергії в межах 6 кВт потужності на ІІІ класі напруги (ступінь напруги 0,4 кВт) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності.

Згідно з п. 4.1 Договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком «Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії». Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься користувачем на підставі рахунка одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 днів для суб'єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно, і 10 днів - для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію).

На виконання умов Договору в жовтні та листопаді 2015 року позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 8 656,09 грн., у зв'язку з чим позивачем виставлено відповідні рахунки-фактури №СФ-0000318 від 22.10.2015 на суму 4 892,75 грн. та №СФ-0000382 від 25.11.2015 на суму 3 763,34 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати наданих згідно Договору послуг за жовтень та листопад 2015 року, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 8 656,09 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000312 від 31.10.2015 та №ОУ-0000530 від 30.11.2015) надання позивачем відповідачу послуг згідно Договору за жовтень та листопад 2015 року на загальну суму 8 656,09 грн., що не спростовано відповідачем.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору відповідач мав оплатити позивачу надані послуги протягом 5 днів з дня отримання рахунка.

26.05.2016 на адресу відповідача позивачем направлено претензію, рахунки-фактури №СФ-0000318 від 22.10.2015, №СФ-0000382 від 25.11.2015 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000312 від 31.10.2015, №ОУ-0000530 від 30.11.2015, що підтверджується описами вкладення у цінні листи №0830400245757 та № 0830400245730, проте такі поштові відправлення повернуті відправнику за закінченням терміну зберігання.

Згідно з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання у межах області та між обласними центрами України операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають чотири дні, а отже рахунки-фактури за жовтень та листопад 2015 року відповідач мав отримати до 30.05.2016.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що оплатити надані з згідно Договору послуги за жовтень та листопад 2015 року відповідач мав до 06.06.2016, а відтак строк виконання такого грошового зобов'язання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача за надані згідно Договору в жовтні та листопаді 2015 року послуги у розмірі 8 656,09 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПрАТ «Укргазбуд» про стягнення з ФОП Лузового В.В. заборгованості у розмірі 8 656,09 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 % пені за кожен день прострочення у розмірі 77 904,90 грн., інфляційних у розмірі 6 032,62 грн. та 3% річних у розмірі 768,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.10.2015 по 14.09.2018.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмір 5% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Суд відзначає, що відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Натомість, позивач нараховує пеню, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України що є неправомірним у розумінні ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що пеня, інфляційні та 3 % річних мають нараховуватись за період прострочення, який в даному випадку починається з 07.06.2016, а не з 01.10.2015, як зазначено позивачем у розрахунку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 490,46 грн., інфляційні у розмірі 2 632,15 грн. та 3 % річних у розмірі 633,91 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП Лузового В.В. на користь ПрАТ «Укргазбуд» заборгованості у розмірі 8 656,09 грн., пені у розмірі 1 490,46 грн., інфляційних у розмірі 2 632,15 грн. та 3% річних у розмірі 633,91 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 76 414,44 грн., інфляційні у розмірі 3 400,47 грн. та 3% річних у розмірі 134,47 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім витрат по сплаті судового збору, позивачем заявлено про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 8 850,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно наданого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, останній зазначив 8 850,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 13.09.2018, укладеного між ПрАТ «Укргазбуд» та адвокатом Білоус Тетяною Григорівною.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

18.10.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, до якого додано платіжне доручення №312 від 17.10.2018, з якого вбачається, що ПрАТ «Укргазбуд» сплатило адвокату Білоус Т.Г. 8 850,00 грн. за надання адвокатських послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 13.09.2018.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а саме: договору про надання правової допомоги б/н від 13.09.2018, рахунку фактури №001 від 28.09.2018 та платіжного доручення №312 від 17.10.2018, судом встановлено понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 850,00 грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління механізації будівництва №17 Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лузового Вячеслава Володимировича, ІНФОРМАЦІЯ_1, (02121, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління механізації будівництва №17 (08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. М. Калмикова, будинок 12; Код ЄДРПОУ ВП: 01294009) Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (07415, Київська обл., Броварський район, с. Зазим'є, вул. Деснянська, будинок 141; ідентифікаційний код 14277604) заборгованість у розмірі 8 656 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 09 коп., пеню у розмірі 1 490 (одна тисяча чотириста дев'яносто) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 633 (шістсот тридцять три) грн. 91 коп., інфляційні у розмірі 2 632 (дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 15 коп., судовий збір у розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 13 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 271 (одна тисяча двісті сімдесят одну) грн. 41 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.11.2018.

Суддя В.П. Босий