Рішення № 77845471, 26.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8860/17

Провадження № 2/761/245/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

представника позивача - Ковальського В.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку, -

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про виділення спірної кімнати в гуртожитку житловою комісією не приймалося, спеціальний ордер на вселення не видавався. На час вселення в гуртожиток відповідачі військову службу в університеті (академії) не проходили, не навчалися та не були пов'язані трудовими відносинами. За місцем проживання відповідачі не зареєстровані та не перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Керівництво університету повідомляло відповідачів про необхідність звільнення спірного приміщення у добровільному порядку, але до цього часу відповідачі займану жилу площу не звільнили та проживають у спірній кімнаті без законних підстав.

Тому, позивач просив суд виселити відповідачів з кімнати НОМЕР_2 гуртожитку Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського за адресою : АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. та стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 03.04.2017 року відкрито провадженні у справі, а також призначено справу до розгляду на 21.06.2017 року.

11.01.2018 року відповідач 1 та відповідач 2 подали відзив на позовну заяву.

11.01.2018 року відповідачем 1 подано зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; треті особи: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства Оборони України, Голова житлової комісії гарнізону м. Києва Олксіюк О. М., Міністерство Оборони України про визнання права на користування житловим приміщенням, або надання іншого житлового приміщення для користування - повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 25.01.2018 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 14.03.2018 року.

27.02.2018 року відповідачем 1 було подано зустрічну позовну заяву.

Ухвалою від 28.02.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; треті особи: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства Оборони України, Голова житлової комісії гарнізону м. Києва Олксіюк О. М., Міністерство Оборони України про визнання права на користування житловим приміщенням, або надання іншого житлового приміщення для користування - повернуто заявнику.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач 2, представник відповідача 2 позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання відповідач 1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача 2 та його представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив обставини справи та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню зважаючи на таке.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, згідно Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №360 від 22.04.2009 р. будинок АДРЕСА_1 використовується як гуртожиток, знаходиться у військовому містечку №31 ( лист Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №09/55-5230 від 17.07.07р.) та знаходиться на балансі Національної академії оборони України (довідка Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України №303/25/1-136 від 25.01.2008р.) (а.с. 9-10).

Відповідно копії листа начальника регіонального санітарно-епідеміологічного загону - головного санітарного лікаря (регіону) від 24.11.2008 за №662, приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 відповідає вимогам СанПіНу 42-121-4719-88 «Санитарные правила устройства, оборудования и содержания общежитий» і може використовуватися за призначенням (а.с. 10).

Постановою Кабінету Міністрів України №1089 від 17.12.2008р. Національна академія оборони України реорганізована в Національний університет оборони України та є юридичною особою згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 11-12).

Відповідно довідки Національного університету оборони України імені Івана Черняховського №437/71/39 від 19.01.2017 року в кімнаті за адресою: АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_5 та його син ОСОБА_2 (а.с. 4).

Відповідно довідки Національного університету оборони України імені Івана Черняховського №182/4/304 від 08.02.2017 року ОСОБА_5 дійсно не навчався, не працював та військову службу в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського не проходив (а.с. 5).

Відповідно житлової комісії гарнізону м. Києва №15 від 02.02.2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на теперішній час, в списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов в гарнізоні м. Києва не перебувають (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Як вбачається з матеріалів справи такий ордер відповідачу 1 та відповідачу 2 не надавався, а тому правових підстав для заселення в кімнату НОМЕР_2 гуртожитку Національного університету оборони України імені Івана Черняховського за адресою: АДРЕСА_1 у відповідачів не було.

Суд не бере до уваги такий доказ, як лист Адміністрації Міністерства Оборони України від 05.04.2001 за №148/150 (а.с. 62) в якому міститься прохання позитивно розглянути питання про влаштування полковника ОСОБА_5, начальника групи адміністративного відділу Адміністрації Міністерства Оборони України у підпорядкованому начальнику Національної академії оборони України гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, а також лист заселення що виданий ОСОБА_5 начальником Національної академії оборони України щодо заселення сім'ї в складі п'яти осіб (а.с. 63) у вказане приміщення, зважаючи на те, що єдиною підставою для заселення в гуртожиток є ордер.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України№2 від 12 квітня 1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання і т.п. Судам слід враховувати, що гуртожитками є також спеціально побудовані підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для малосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської організації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони зареєстровані у виконкомі як гуртожитки.

Щодо доводів відповідача, які містяться у відзиві на позовну заяву про виселення з гуртожитку від 11.01.2018 року про те, що його особисто та членів його родини не можуть виселити з приміщення оскільки ст. 125 ЖК України передбачає, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, то їх слід відхилити на таких підставах.

Відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

Матеріалами справи, зокрема копією Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.04.2009 за №360 (а.с. 9) спростовується те, що приміщення (кімната НОМЕР_2 гуртожитку Національного університету оборони України імені Івана Черняховського за адресою: АДРЕСА_1 є службовим приміщенням.

Відповідачами не надано суду доказів правомірності зайняття спірного житлового приміщення та проживання в ньому.

Статтями 128, 129 ЖК України передбачено, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Житлового кодексу УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом (ч.1ст.109 ЖК України).

Відповідно до ч.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку поясненням та доказам наявним у матеріалах справи, беручи до уваги, що відповідачі самовільно вселилися в спірну житлову площу, відповідного рішення про надання відповідачам житлової площі для проживання не приймалося, ордер який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення не видався, відповідно до ч.3 ст.116 Житлового кодексу УРСР відповідачі підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України; ст.ст. 317, 319, 321, 321 ЦК України; ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, ЖК УРСР, суд,

в и р і ш и в :

Позов Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28, код ЄДРПОУ 07834530) до ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2) та ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) про виселення з гуртожитку - задовольнити.

Виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з кімнати НОМЕР_2 гуртожитку Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського за адресою : АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського судовий збір в розмірі 800,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського судовий збір в розмірі 800,00 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 02.11.2018 року.

Суддя