Рішення № 77844726, 08.11.2018, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/3781/18

Номер провадження 2/725/581/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2018 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Томко І.Д.,

позивача ОСОБА_1,

та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрзалізниця», голови правління ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_3, працівників ПАТ «Пасажирське вагонне депо Чернівці» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відновлення ставища, яке існувало до порушення права, спростування недостовірної інформації поширеної на зборах трудового колективу ЛВЧД-6 від 26.08.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач звернулась до суду з позовною заявою про спростування недостовірної інформації, яка неодноразово залишалась судом без руху, у зв’язку з невідповідністю вимогам ст. 175 ЦПК України. З урахуванням наданих позивачем заяв на виконання вказаних в ухвалах про залишення позовної заяви без руху недоліків та за наслідками підготовчого судового засідання встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до працівниці Пасажирського вагонного депо Чернівці ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 та просила спростувати недостовірну інформацію, яку вона поширила на зборах трудового колективу ЛВЧД-6, які відбулись 26.08.2015 року про те, що ОСОБА_4 В,М. працювала разом з ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Пасажирського вагонного депо Чернівці ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5 і голови правління ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_3 та просила відновити становище, яке існувало перед початком зборів трудового колективу ЛВЧД-6 «Збори провідників з бригади ОСОБА_6 з керівництвом ДЕПО», які відбулись 26.08.2015 року».

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що начальником ЛВЧД-6 ОСОБА_5 за резолюцією начальника Львівської залізниці ОСОБА_7 були скликані збори трудового колективу, які відбулись 26.08.2015 року. На вказаних зборах були присутні працівники з якими позивач не працювала, натомість ОСОБА_4 стверджувала, що працювала разом з ОСОБА_1, тим самим поширила недостовірну інформацію, оскільки остання працювала на поїзді міжнародного сполучення «Чернівці-Брест», а позивач на фірмовому поїзді, так як на той час обіймала посаду провідника пасажирських вагонів фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів.

Вважає, що ОСОБА_4 поширивши інформацію про те, що вона працювала разом з позивачем, зіпсувала репутацію останньої та створила обставини за яких інші працівники тепер не довіряють ОСОБА_1, а наслідком спростування такої інформації буде відновлення становища, яке існувало до зборів трудового колективу 26.08.2015 року.

На вказану позовну заяву ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «пасажирська компанія» Виробничий підрозділ пасажирське вагонне депо Чернівці подано відзив відповідно до змісту якого, 26.08.2015 року на прохання ОСОБА_1 було скликано повторні збори трудового колективу ЛВЧД-6 на яких позивач була присутня особисто. Інформація, яку позивач вважає недостовірною є дослівним відтворення висловлювань осіб, що були присутні на зборах, зокрема ОСОБА_4, які також занесені до відповідного протоколу. Крім того, відповідно до рапорту начальника поїзду від 06.11.2003 року та акту від 09.01.2004 року позивач перебувала провідником пасажирських вагонів у бригаді, яку очолювала начальник поїзда ОСОБА_4 Відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала та просила задовольнити з підстав викладених нею у позовній заяві та інших уточнюючих заявах, при цьому пояснила, що метою даного позову вважає захист свого права на працю, оскільки бажає ініціювати повторні збори провідників з бригадою ОСОБА_6

Відповідачі – працівники ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились, направили до суду заяви в яких просили справу слухати без їх участі, заявлені позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник відповідача ОСОБА_2, який працює на посаді юрисконсульта ВП Пасажирське вагонне депо Чернівці філії «пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця», в судовому засіданні позов не визнав, надав суду пояснення аналогічні змісту відзиву та вказав на те, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 була поширена відносно неї недостовірна інформація, а також що така інформація порушила особисте немайнове право ОСОБА_8, а також які правові наслідки для позивача може мати спростування висловлювань ОСОБА_4 про те, що вони разом працювали.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засідання пояснив, що він працює в ВП «Пасажирське вагонне депо Чернівці» та був присутнім на зборах трудового колективу 26.08.2015 року. Зазначав, що на вказаних зборах була також присутня позивач, яка заявила, що з жодним із присутніх на зборах працівників вона не працювала, натомість йому достовірно відомо, що ОСОБА_1 приблизно пів року їздила у бригаді ОСОБА_4, а у ОСОБА_6 своєї бригади не було, оскільки вона була провідником.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника ВП Пасажирське вагонне депо Чернівці філії «пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця», покази свідка, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що 20.01.2003 року позивач була прийнята на роботу в Пасажирське вагонне депо Чернівці Львівської залізниці на посаду провідника пасажирського вагона, в подальшому їй присвоєно кваліфікацію провідника пасажирських вагонів фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів, а 16.01.2006 року ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин. Наведені обставини підтверджуються копією сторінок трудової книжки ОСОБА_1. які додані до матеріалів позовної заяви (а/с 4-5).

Як вбачається з копії протоколу зборів трудового колективу пасажирського вагонного депо Чернівці від 26.08.2015 року щодо звернення ОСОБА_1, вказані збори були скликані на підставі заяви позивачки від 17.08.2015 року, що була мотивована необхідністю її особистої участі, оскільки вона була відсутня на зборах трудового колективу, які відбулись 03.07.2013 року (а/с 60).

На зборах трудового колективу 26.08.2015 року була присутня позивач, а також ВТіЗ ОСОБА_4, яка зазначила, що ОСОБА_1 їхала у неї в бригаді декілька рейсів, під час одного з яких порушила вимоги посадової інструкції, заснувши на робочому місці, про що ОСОБА_4 написала доповідну, а тому їй дивно, що ОСОБА_1 вказує на те, що вона з нею не працювала.

Наведені обставини підтверджуються копією протоколу зборів трудового колективу пасажирського вагонного депо Чернівці від 26.08.2015 року, у якому чітко відображені виступи присутніх на зборах осіб, в тому числі позивача та відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У відповідності до вимог ст. 277 ЦПК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно роз’яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року № 1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

З системного аналізу вище вказаних норм законодавства в сукупності із спірними правовідносинами вбачається, що в даній справі доказуванню підлягає той факт, що поширена ОСОБА_4 на зборах трудового колективу інформація щодо спільної роботи з ОСОБА_1 не відповідає дійсності та порушує особисті немайнові права позивача, при цьому належним способом захисту таких порушених прав є спростування такої інформації, зокрема право вимагати від особи, що поширила таку інформацію визнання такої інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення цієї інформації або право на відповідь тобто висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права. Натомість, позивач не ставить вимоги про спростування інформації поширеної ОСОБА_4 на зборах трудового колективу 26.08.2015 року, а обрала способом захисту своїх прав визнання такої інформації недостовірною судом.

За змістом ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Так, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що поширена ОСОБА_4 на зборах трудового колективу інформація не відповідала дійсності, з урахуванням того, що як позивач так і відповідач ОСОБА_4 були працівниками залізниці, а також того, що вказана інформація порушила її особисті немайнові права, а тому суд не вбачає підстав для застосування обраного позивачем способу захисту та визнання вказаної інформації недостовірною.

Не підлягають також задоволенню вимоги позивача про відновлення становища, яке існувало перед початком зборів трудового колективу ЛВЧД-6 «Збори провідників з бригади ОСОБА_6 з керівництвом ДЕПО», які відбулись 26.08.2015 року», оскільки позивачем не надано доказів проведення таких зборів взагалі,а матеріали справи містять лише докази проведення 26.08.2015 року зборів трудового колективу пасажирського вагонного депо Чернівці щодо звернення гр. ОСОБА_1, при цьому будь-яких належних доказів порушення прав позивача для застосування такого способу захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення права, матеріали справи не містять.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 136 ЦПК України з позивача на користь держави підлягають стягненню судові витрати в сумі 449,87 грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 32 Конституції України, ст.ст.15, 16, 201, 277 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 136, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрзалізниця», голови правління ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_3, працівників ПАТ «Пасажирське вагонне депо Чернівці» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відновлення ставища, яке існувало до порушення права, спростування недостовірної інформації поширеної на зборах трудового колективу ЛВЧД-6 від 26.08.2015 року – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 449,87 грн. (чотириста сорок дев’ять грн. 87 коп.)

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 листопада 2018 року.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна