Рішення № 77842418, 18.10.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/9555/17

н/п 2/766/1594/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді Прохоренко В.В.,

секретар Красновський В.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відсотків за час прострочення виконання грошового зобов’язання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відсотків за час прострочення виконання грошового зобов’язання, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 01 вересня 2014 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, укладений у формі письмової розписки. За умовами розписки ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 8 000 доларів США та 1 000 євро, строком до 15.01.2015 року за умови щомісячної виплати 2, 5 % із усіх суми за користування грошовими коштами. У визначений строк ОСОБА_3 борг не повернув. Станом на 31.05.2017 року загальна сума заборгованості за курсом Національного банк України становить 240 240 грн. З 01.09.2014 року відповідач часткового виконував свої зобов’язання по сплаті відсотків за користування грошовими коштами. З 17.10.2014 року по 10.06.2015 року виплата відсотків не здійснювалось. За період з 11.06.2015 року по 05.06.2015 року відповідач повернув 3 115 грн. Оскільки борг не повернуто, відсотки за користування не сплачуються, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму основного боргу в розмірі 240 240 грн.; суму відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 275 427 грн.; суму інфляційного нарахування 162 9052, 89 грн.; три відсотки річних в розмірі 18 729, 63 грн.

В ході розгляду позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму основного боргу в розмірі 240 240 грн.; суму відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 388 179, 53 грн.; суму інфляційного нарахування 190 047, 14 грн.; три відсотки річних в розмірі 29 976, 88 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні ви могли підтримав, просив їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав повноваження представнику.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

У відповідності до частини першої та третьої ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передавання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківські рахунки.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до письмової розписки від 01.09.2014 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в розмірі 8 000 доларів США та 1 000 євро, які зобов’язався повернути в строк до 15.01.2015 року. Також, зобов’язався сплачувати 2,5% за користування грошовими коштами в місяць від суми боргу, а у разі неповернення боргу 0,3 % від залишку заборгованості щоденно.

Станом на 26.02.2018 року грошові кошти відповідачем не повернуто.

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінювалися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною( сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов’язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, дослідивши боргову розписку про отримання в борг грошових коштів, яка видавалася відповідачу (боржнику) – позивачем (позикодавцем), суд приходить до висновку, що між сторонами укладено письмовий договір позики, який в силу його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошових сум позичальнику, тому невиконання відповідачем грошових зобов’язань у встановлені строки, свідчить про порушення ним права позивача, яке підлягає судовому захисту.

З огляду на викладене вище з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 240 240, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Окрім того, відповідно до умов розписки з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, підлягають стягненню відсотки за користування в розмірі 2, 5 % за період з 16.10.2014 по 26.02.2018 року 388 179, 53 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до положень статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційного збільшення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях. (Постанова ВСУ від 27 січня 2016р. у справі № 6-771цс15).

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов’язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 73, 37%, тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 643, 49 грн., однак враховуючи той факт, що позивачем було недоплачено судовий збір, в дохід держави з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4 044, 20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 1046 -1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 240 240, 00 грн. та проценти за користування в розмірі 388 179, 53, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1643,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 4 044, 20 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 29.10.2018 року.

Суддя: В.В. Прохоренко