Постанова № 77842385, 13.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1785/18Головуючий по 1 інстанції - Мельник І.О. Категорія: 33 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідачі - Державне казначейська служба України, Головне управління національної поліції в Черкаській області;

особа, яка подає апеляційну скаргу - Головне управління Національної поліції в Черкаській області;

розглянувши у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.09.2018 року, ухваленого під головуванням судді Мельник І.О. у залі Соснівського районного суду м. Черкаси о 14 год. 34 хв., повний текст рішення виготовлений 1.10. 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування, -:

в с т а н о в и в :

27.12.2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Черкаській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування.

ОСОБА_3 в обгрунтування позову посилається, що внаслідок конфлікту із сусідами 23.03.2016 року стосовно демонтажу паркану між домоволодіннями по провулку АДРЕСА_1, який переріс у нанесення позивачеві та її матері ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, були внесені відомості про злочин в ЄРДР за № 12016251010005884 та розпочато досудове розслідування за ч. 1., ч 2 ст. 125 КК України. ОСОБА_3 та її матір визнано потерпілими в даному провадженні. За час розслідування даної події слідчим Хандусь А. А. було опитано потерпілих, сусідів, які нанесли ушкодження потерпілим, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків, проведено ряд експертиз на встановлення факту нанесення тілесних ушкоджень та ступінь їх тяжкості. У матеріалах справи достатньо доказів того, що відбувся сам факт нанесення позивачеві та її матері тілесних ушкоджень, є підтвердження того, хто саме їх наніс, та відповідно встановлено ступінь їх тяжкості.

Проте, вказує позивач, всупереч вимогам кримінально процесуального законодавства, що передбачає розслідування злочинів у максимально короткий (розумний) термін, та притягнення винних до відповідальності, після подачі ОСОБА_3 заяви про вчинення злочину минуло вже 1 рік 9 міс., але відповідач - Черкаський відділ поліції свідомо бездіє та не повідомляє винним особам підозру, а тому відповідно дане провадження до цих пір не передано до суду, та винні особи не притягнуті до відповідальності. Крім того, зазначає позивач, на свідому бездіяльність відповідача - Черкаського відділу поліції вказує також те, що, всупереч ст. 214 КПК України відповідачем не було своєчасно внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по її заяві ЄО 12506 від 23.03.2016 року, що підтверджується даними висновку службового розслідування ГУНП в Черкаській області від 10.02.2017 року, який додано до позову, з приводу нанесення ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_4 тілесних ушкоджень 23.03.2016 року.

Неодноразові звернення ОСОБА_3 до вищестоящих органів, на «гарячу урядову лінію», до органів, що здійснюють контроль за розслідуванням злочинів, та органів місцевого самоврядування, в тому числі звернення депутатів Черкаської міської ради, не принесло жодних результатів. Так, незважаючи на неодноразові вказівки Черкаської обласної прокуратури, місцевої прокуратури м. Черкаси стосовно активізації розслідування даної справи, фактично досудове слідство не проводиться. Також, незважаючи на вказівки місцевої прокуратури м. Черкаси повідомити про підозру винним у скоєнні даного злочину, таке повідомлення слідчим так і не пред'явлено, фактично розслідування не здійснюється. Така бездіяльність органів досудового розслідування грубо порушує права позивача як потерпілої та завдає суттєвих моральних страждань, які виражаєються у сильних душевних стражданнях, оскільки держава в особі органу досудового розслідування, не може захистити порушене право, яке підлягає захисту. Внаслідок затягування та неефективності досудового розслідування позивач ОСОБА_3 перебуває у постійному стресі, не може отримати відшкодування матеріальної шкоди, завданої нанесенням побоїв, а винні особи навіть у разі винесення обвинувального вироку будуть звільнені від відбуття покарання внаслідок сплину часу, визначеного кримінально- процесуальним законом. На підтвердження моральних страждань позивачем додано до позову відповідну виписку з медичної картки № 9-522, в якій вказано, діагноз: «Виражений астено- невротичний синдром: ВСД по змішаному гіпертонічному і кардіальному типах, кризовий перебіг, ситуаційний хронічний невротичний стан. Переживання, виражена нервово-емоційна лабільність, стреси, безсоння, плаксивість, виражені головні болі, головокружіння, перепади артеріального тиску, серцебиття, тахікардія, болі в серці, астенізована шаткість, нестійка в позі Ромберга. ОСОБА_3 пов'язує свій стан із затягуванням досудового розслідування, яке проводить поліція тривалий час. Також дана виписка підтверджує тривалість та стійкість душевних переживань, пов'язаних з бездіяльністю у розслідуванні даної справи. Шкоду, завдану такою бездіяльністю, позивач ОСОБА_3 оцінює у розмірі 50000 грн. у зв`язку з чим просить стягнути з Державного бюджету України заподіяну моральну шкоду.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Черкаській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 завдану бездіяльністю органів досудового розслідування моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Черкаській області оскаржило рішення суду в апеляційній інстанції, подавши апеляційну скаргу. В обгрунтування апеляційної скарги вказується, що суд першої інстанції при винесенні рішення порушив основний принцип розгляду цивільних справ, визначений ст. 2 ЦПК України, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, невірного вирішення справи по суті, а тому винесене рішення підлягає скасуванню. Також в апеляційній скарзі зазначається, що суд, посилаючись на КПК України, зазначає, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя, а судового провадження - суд. Проте, суд прийшов до помилкового висновку, що ГУНП в Черкаській області допустило порушення розумних строків розслідування, та не забезпечило в повній мірі всебічного та неупередженого досудового розслідування, оскільки згідно до ст. 28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя на стадії досудового розслідування, а не суд, під час розгляду цивільної справи. Також у скарзі зазначається, що судом першої інстанції у порушення норм матеріального та процесуального права не враховано, що розмір моральної шкоди не підтверджено доказами у справі, та той факт, що підставою відшкодуванняч шкоди є прийняття відповідного процесуального рішення за наслідками розгляду кримінального провадження органом, уповноваженим на прийняття такого рішення, але на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.09.2018 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

07.11. 2018 року надійшов відзив від позивача ОСОБА_3 на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду Черкаської області. ОСОБА_3 у відзиві вказує, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки судом прийнято законне і обгрунтоване рішення, яке грунтується на верховенстві права, та ухвалене на підставі повно та всебічно з 'ясованих обставин у справі, підтверджених доказами, які були досліджені судом. Також вказано, що розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Тому погоджужється із судом, який дійшов висновку , що достатнім буде стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 гривень, тоді як позивач просила суд про стягнення 50000 гривень моральної шкоди. ОСОБА_3 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційному суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного письмового провадження без виклику сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру стягнення моральної шкоди, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, посилаючись, що з наведених наявних у матеріалах справи доказів вбачаються підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки дійсно є підстави для висновку про допущення порушення розумних строків розслідування, та не забезпечення у повній мірі всебічного та неупередженого досудового розслідування. Тому суд, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення 50000 гривень моральної шкоди, дійшов висновку, виходячи із вимог розумності та справедливості, про часткове задоволення вимог та стягнення 20000 гривень.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з такими висновками суду щодо розміру стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що моральна шкода у розмірі 20000 гривень, яка стягнута на користь позивача з відповідача не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 23 березня 2016 року звернулась до Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про те, що 23 березня 2016 року близько 10:30 год. біля будинку № 10 по провулку Котовського у м. Черкаси під час конфлікту з ОСОБА_6, вона отримала тілесні ушкодження.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 02-01/941 від 27 травня 2016 року у ОСОБА_3 мали місце ушкодження: травматичний набряк м'яких тканин, в лівій підключинній ділянці, садна лівого променево-запястного суглобу, крововиливи нижніх кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 20.12.2016 року внесені до ЄРДР за № 12016251010005884 та розпочато досудове розслідування (а.с.9).

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_3 неодноразово зверталася з листами та скаргами до Прокуратури Черкаської області, Черкаської місцевої прокуратури, ГУНП в Черкаській області з повідомленням про затягування розслідування кримінального провадження, на які отримувала відповіді про те, що за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження у прокуратурі області, керівництву Черкаської місцевої прокуратури вказано на необхідність активізації досудового розслідування, вжиття додаткових заходів, спрямованих на об'єктивне встановлення обставин кримінального провадження (11-12).

Позивач ОСОБА_3 30.08.2017 року зверталась до Урядової гарячої ліній щодо неналежного рослідування кримінального провадження. У відповідь на звернення отримала листа № 24/Д-199Кц від 07.09.2017 року, в якому повідомлено, що з метою перевірки викладених у зверненні фактів, працівниками управління проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що у вказаних матеріалах слідчим, з метою зібрання доказів вини причетних до скоєного осіб, проведено слідчі (розшукові) дії, допитані свідки, направлено відповідно завдання оперативному підрозділу Черкаського відділу поліції. Вказано, що керівництвом ГУНП в Черкаській області вживаються вичерпні заходи для всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин вказаного кримінального провадження (а.с. 13).

Згідно даних висновку службового розслідування по фактах, викладених у скарзі гр. ОСОБА_3 від 25.01.2017 року, щодо неналежного виконання службових обов'язків окремими працівниками Черкаського відділу поліції ГУНП при розгляді її звернень, вбачається, що службовими особами ЧВП ГУНП в Черкаській області не було своєчасно внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заявах ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_4 (а.с. 20-26).

На звернення позивача ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_4 листом Черкаської місцевої прокуратури № 176-4126-13 від 24.04.2018 року повідомлено, що Черкаською місцевою прокуратурою проведено оперативну нараду, у ході якої встановлено недодержання розумних строків досудового розслідування слідчим відділом Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області. За результатами наради процесуальному прокурору надано для виконання вказівка прокурора вищого рівня щодо вчинення певних процесуальних дій та прийняття певного процесуального рівня (а.с. 81).

Згідно даних витягу за матеріалами службового розслідування, проведеного за листом Черкаської місцевої прокуратури від 03.05.2018 року № 166-7062 вих. 18 щодо усунення порушень вимог чинного законодавства України у ряді кримінальних проваджень вбачається, що вивченням кримінального провадження встановлено, що в цілому досудове розслідування проводиться, але обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати про порушення розумних строків розслідування, не у повній мірі забезпечено повне, всебічне та неупереджене досудове розслідування (а. с. 128-129).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції прийшов до вірного, обгрунтованого, вмотивованого висновку, відносно того факту, що позивачем ОСОБА_3 доведено порушення розумних строків розслідування та не забезпечення у повній мірі всебічного та неупередженого досудового розслідування, що призвело до порушення її прав як потерпілої та у зв`язку з чим надана обставина завдала їй суттєвих моральних страждань, які вона оцінила у розмірі 50000 гривень.

Однак, апеляційний суд, не погоджується з судом першої інстанції в частині щодо часткового задоволення позову у розмірі саме 20000 гривень, що підлягатимуть стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3, як за завдану їй бездіяльністю органів досудового розслідування моральну шкоду саме у розмірі 20000 грн., оскільки вважає, що такий розмір моральної шкоди є надмірно завищеним, і не відповідає вимогам розумності та справедливості, та наявним у матеріалах справи доказам щодо вини осіб, які проводять досудове розслідування за заявою потерпілої ОСОБА_3

Апеляційний суд, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і з врахуванням обставин справи не повинен призводити до надмірного стягнення коштів за рахунок держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частинами 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як вбачається із даних медичної картки ОСОБА_3 № 9-522 встановлено діагноз: «Виражений астено-невротичний синдром: ВСД по змішаному гіпертонічному і кардіально му типах, кризовий перебіг, ситуаційний хронічний невротичний стан. Переживання, виражена нервово-емоційна лабільність, стреси, безсоння, плаксивість, виражені головні болі, головокружіння, перепади артеріального тиску, серцебиття, тахікардія, болі в серці, астенізована шаткість, нестійка в позі Ромберга (а.с.27).

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне відзначити, що у даній виписці із медичної картки амбулаторного хворого № 9-522, зазначено, що даний стан ОСОБА_3 пов`язує із затягуванням досудового розслідування, яке проводить поліція, що не доведено та не підтверджено належними доказами, чи хворіла вона раніше і проходила лікування , та яким чином отримання нею легких тілесних ушкоджень пов'язується із даним діагнозом .

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції, вірно зазначено, що за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (стаття 23 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Черкаській області відносно того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування не в повній мірі знаходять своє відображення та спростовуються наявними, достовірними в матеріалах справи доказами. Однак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню щодо розміру стягнення моральної шкоди, та зміні розміру стягнення моральної шкоди, яку слід зменшити з 20000 гривень до 3000 гривень на користь позивача.

Інших, належних доводів апеляційна скарга не містить, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції, та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування в повному обсязі, тому рішення суду підлягає зміні в частині розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи вищевикладені норми права, всі обставини даної справи, наявність в матеріалах справи доказів, обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість її моральних страждань внаслідок порушення розумних строків розслідування та не забезпечення у повній мірі всебічного та неупередженого досудового розслідування, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, апеляційний суд, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги підлягають лише частковому задоволенню у частині щодо порушення норм матеріального права та зміни рішення в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 завданої бездіяльністю органів досудового розслідування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. , зменшивши розмір шкоди до 3000 гривень.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону, висновки суду зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права в частині стягнення моральної шкоди завданої бездіяльністю органів досудового розслідування з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та ухваленням нового судового рішення у цій частині про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 гривень.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд , -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.09.2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування - змінити в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_7 завдану бездіяльністю органів досудового розслідування моральної шкоди, зменшивши розмір моральної шкоди до розміру 3000 гривень.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, в порядку та за умов визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Василенко Л.І.

Фетісова Т.Л.