Ухвала суду № 77838663, 12.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1470/16-ц

Провадження № 6/522/868/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Смоковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про виправлення описки та видачу дубліката виконавчого листа в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про захист прав споживача через визнання договору фінансового лізингу недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору фінансового лізингу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про захист прав споживача через визнання договору фінансового лізингу недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору фінансового лізингу дійсним.

Позивач звернувся 12.10.2018 року до суду із письмовою заявою про виправлення описки та видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 522/1470/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про захист прав споживача через визнання договору фінансового лізингу недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору фінансового лізингу дійсним. Справа судом отримана 09.11.2018 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява про виправлення описки та видачу дубліката виконавчого листа підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено, а саме вирішено визнати недійсним публічний договір № DO1NA!0000656283 від 18.05.2015 року про надання фінансового лізингу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» та ОСОБА_1, зобов’язати ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» транспортний засіб марки Lexus LS 460 2007 року випуску, р/н НОМЕР_1, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (код ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) грошові кошти в розмірі 313092,97 (триста тринадцять тисяч дев’яносто дві грн. 97 коп.) гривень, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (код ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 3130,93 (три тисячі сто тридцять грн. 93 коп.) гривень, в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору фінансового лізингу дійсним відмовити.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно п. 17.4 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановлюється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Згідно вимог п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, обов’язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.

При цьому, слід зазначити, що виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав стягувача, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Суд звертає увагу, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов’язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції, Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, звернення до виконання судових рішень здійснюється з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", а також інших актів законодавства. Виконавчі документи, що надсилаються судом на адресу органів державної виконавчої служби, мають відповідати вимогам, установленим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Звернення до виконання судових рішень покладається на суд, що розглянув справу у першій інстанції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що оскільки рішення суду до теперішнього часу не виконане, виконавчий документ було втрачено не з вини заявника, а тому заява про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред’явлення підлягає задоволенню.

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ЦПК України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви, у зв’язку з чим вона підлягає задоволенню.

Керуючись п. 9, 15. 3, 17. 4. ч. 1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) ЦПК України (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), ст. ст. 1-11, 18, 19, 23,43, 48, 76-81, 223, 258-260, 431, 432, 433 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про виправлення описки та видачу дубліката виконавчого листа в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про захист прав споживача через визнання договору фінансового лізингу недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору фінансового лізингу дійсним - задовольнити.

Виправити описку у виконавчому листі від 17 травня 2017 року по справі № 522/1470/16-ц, в частині зазначення позивача (стягувача), вказавши «Демчук Максим Романович», коли вказано «Демчук Максим Валерійович».

Видати ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа від 17 травня 2017 року по справі № 522/1470/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про захист прав споживача через визнання договору фінансового лізингу недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору фінансового лізингу дійсним, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (код ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) грошові кошти в розмірі 313092,97 (триста тринадцять тисяч дев’яносто дві грн. 97 коп.) гривень, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (код ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 3130,93 (три тисячі сто тридцять грн. 93 коп.) гривень.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суду міста Одеси протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.І. Загороднюк

12.11.2018