Рішення № 77838416, 05.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8406/17

Провадження № 2/522/2371/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.

Позовна заява мотивована тим, що 29 січня 2014 року позивач позичив під розписки відповідачу грошові кошти у сумі 3 100 доларів США повернути до 01 травня 2014 року. Позивач свої зобов'язання виконав, однак відповідач порушує взяті на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість у розмірі 3 100 доларів США.

Представник позивача у судовому засіданні просив слухати справу без фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений. Також, відповідачем подана заява, в якій він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на строки позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

29 січня 2014 року позивач уклав договір позики з відповідачем шляхом надання останньому грошових коштів під розписку у розмірі 3 100 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 01 травня 2014 року.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Таким чином, сторони в належній формі уклали договір позики, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позичені кошти у термін 01 травня 2017 року.

За змістом ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За правилами ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Всупереч вищевикладеним положенням, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення грошових коштів та відсотків, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договорами позики, яка становить 3 100 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03 травня 2017 року становить 82 336 грн.

З приводу посилань Відповідача про пропуск Позивачем строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Правила про позовну давність передбачають право на позов у матеріальному сенсі. Якщо особі належить цивільне право, і це право порушено, то вона вправі здійснити своє право у примусовому порядку, проти волі зобов'язаної особи, шляхом звернення до національного суду або до іншого компетентного органу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» («Stubbings and Others v. the United Kingdom»).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно до ч. ч. 3, 5 ст. 70 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції діючій на момент пред'явлення позову), якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Таким чином, відповідно до вимог законодавства, діючого на момент пред'явлення позову та у передбачені законом строки (з урахуванням ст. 70 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції діючій на момент пред'явлення позову) та ст. 254 Цивільного кодексу України)) останній день для подачі позову за даною справою перепадав на 03 травня 2018 року.

Аналогічні положення містить ст. ст. 124 Цивільного процесуального кодексу України в діючій на даний час редакції.

Зокрема, такої позиції щодо обліку строків звернення до суду дотримувався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, так у своїй ухвалі від 13 травня 2015 року по справі № 6-136св15, суд застосував норми ст. 70 Цивільного процесуального кодексу України та визнав поданий документ наступним робочим днем за вихідним (на який перепав останній день для подачі) - поданим у строк.

Також, суд враховує, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 850-р про перенесення робочих днів у 2017 році, ухваленого на засіданні Кабміну 16 листопада 2016 року визначено 1, 2 травня День міжнародної солідарності трудящих, враховуючи положення статті 73 Кодексу законів про працю України, у 2017 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводитиметься.

Таким чином, враховуючи, що 01 та 02 травня 2017 року є вихідними днями, останній день звернення до суду переноситься на 03 травня 2017 року, дана позовна заява подана в межах трирічного строку позовної давності.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до постанови Верховного суду України (справа № 6-1509цс17 від 21.09.2017) строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення документи здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.

Положення частини шостої статті 70 Цивільного процесуального кодексу, якими визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку є однозначними та, такими, що не потребують будь-якого тлумачення.

Матеріалами справи підтверджено факт звернення позивача до суду 03 травня 2017 року шляхом направлення поштою в конверті позовної заяви, за таких обставин суд вважає, що даний позов подано в межах встановленого законом строку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Керуючись ст.15-16, 525-526, 610, 612, 1046, 1047, 1049, 1167 ЦК України, Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 16, 19, 76, 81,133, 141,258,259,263, 264, 265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29 січня 2014 року у розмірі 82 336 гривень (вісімдесят дві тисячі триста тридцять шість гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя

05.11.18