Рішення № 77835328, 13.11.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/719/17 Провадження № 2/478/55/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2018 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Фалій В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача - 2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка в залі судових засідань № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, в особі державного реєстратора ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору емфітевзису та визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області (відповідач 1) та ОСОБА_6 (відповідач 2) про визнання недійсним договору емфітевзису та визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, в якій зазначила, що відповідно до Державного акту серії ІІ-МК № 006397, який виданий на підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації від 12 квітня 2002 року № 124-Р, вона є власником земельної ділянки площею 15,39 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яку за договором оренди від 2011 року передала в оренду ОСОБА_7 строком на пять років. У 2013 році ОСОБА_7 помер, та обробкою її землі став займатися його син приватний підприємець ОСОБА_6.

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що у 2013 році вона звернулася до ПП «ОСОБА_6В.» з метою отримати назад свій Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 006397, який вона надала ОСОБА_7 при укладанні договору оренди в 2011 році, але отримала відмову, з поясненнями що Державний акт загублено. У березні-травні 2015 року (точної дати вона не памятає) до неї додому приїхала дружина ОСОБА_6 ОСОБА_8, яка попросила у неї її паспорт громадянина України та номер облікової картки платника податків з метою, з її слів, сплатити податок на її землю, яка знаходилася в оренді у ОСОБА_6 В подальшому позивач відала свій паспорт та код, які ОСОБА_8 повернула у вечері.

Позивач вказала, що 2016 рік був останнім роком пятирічного користування землею ОСОБА_6, відповідно до усної домовленості між нею та його покійним батьком ОСОБА_7 У кінці 2016 року вона почала займатися відновленням втрачених документів про право власності на її земельну ділянку площею 15,39 га, кадастровий номер 4823684500:04:000:0071.

20.03.2017 року з інформаційної довідки № 82581566 від 16.03.2017 року позивачу стало відомо, що 17.01.2017 року о 08 год. 20 хв. 38 сек. за індексним номером 33443715 державним реєстратором Казанківської районної державної адміністрації ОСОБА_9 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з приводу подання о 11 год. 51 хв. 54 сек. ОСОБА_6 без номерного документу «договору на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб» від 16.01.2017 року, відповідно до якого позивач та ОСОБА_6 уклали договір строком на 100 років, її земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,39 га., з встановленою платою за користування земельною ділянкою 7000 гривень на рік.

Позивач зазначає, що договір на право користування її земельною ділянкою (кадастровий номер 4823684500:04:000:0071) для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 16.01.2017 року, строком на 100 років, поданий ОСОБА_6 на реєстрацію до Казанківської РДА та зареєстрований 16.01.2017 року державним реєстратором ОСОБА_9 вона не укладала, з його умовами не знайома, про існування цього договору 20.03.2017 року не знала, і не бажала надавати свою землю в оренду чи користування громадянину ОСОБА_6 Також зазначила, що підпис який міститься на договорі належить не позивачу. Будь-якої плати від ОСОБА_6 за користування земельною ділянкою у 2017 році вона не отримувала. Договір зареєстрований ОСОБА_6 підроблений, та використаний ним з метою незаконного набуття речового права на її власність і збагачення від сільськогосподарської діяльності на її землі. Діями державного реєстратора Казанківської РДА позивач фактично позбавлена можливості здійснення будь-якої діяльності та отримання доходу, повязаним з майновим правом на її землю.

Оскільки в добровільному порядку відповідач ОСОБА_6, та державний реєстратор ОСОБА_9 відмовилися виправити її порушенні права, скасувавши незаконний договір емфітевзису та незаконну реєстрацію цього договору, позивач була вимушена звернутися до суду.

У звязкуз наведеним,позивач проситьсуд:визнати незаконнимта скасуватирішення державногореєстратора Казанківськоїрайонної державноїадміністрації ОСОБА_9про державнуреєстрацію правта їхобтяжень від17.01.2017року о08год.20хв.38сек.за індекснимномером 33443715,зобовязавши видалитиз Державноїінформаційної базиінформацію прореєстрацію правта їхобтяжень зприводу подання16.01.2017року о11год.51хв.54сек.ОСОБА_6 договоруна правокористування земельноюділянкою длясільськогосподарських потребсерія таномер б/нвід 16.01.2017року,видавник:ОСОБА_6,ОСОБА_4строком діїна 100років,обєкт речовогоправа:земельна ділянкадля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею15,39га,кадастровий номер4823684500:04:000:0071; визнатинедійсним правочин договірна правокористування земельноюділянкою длясільськогосподарських потреб(договіремфітевзису)серія таномер б/н,виданий 16.01.2017року,ОСОБА_6,ОСОБА_4строком діїна 100років,обєкт речовогоправа:земельна ділянкадля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею15,3932га,кадастровий номер4823684500:04:000:0071.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заперечення, з якого вбачається, що відповідно до Державного акту на право власності на землю, серії ІІ-МК № 006397, ОСОБА_4 належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4823684500:04:000:0071, загальною площею 15,39 га ріллі, наданої з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Новолазарівської сільської ради Казанківського району.

В 2011 році між ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_4 з другої сторони, був укладений відповідний договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років. В 2013 році орендодавець ОСОБА_7 помер. Після смерті орендаря ОСОБА_7, спадщину, в тому числі право оренди земельної ділянки успадкував ОСОБА_6

Після закінчення строку вищенаведеного договору оренди землі, позивачка, яка в силу обєктивних обставин самостійно не може обробляти належну їй земельну ділянку та яка була задоволена умовами попереднього договору оренди землі, зокрема розміром орендної плати та умовами використання землі, звернулася до ОСОБА_6 з проханням продовжити орендні відносини та укласти договір оренди землі на новий строк, а також з проханням отримати орендну плату наперед (авансовим платежем) за майбутній строк оренди земельної ділянки, при цьому вона надала копії відповідних документів відповідачу ОСОБА_6, необхідних для здійснення державної реєстрації речового права.

Із існуючих правових інститутів землекористування, ОСОБА_6 надав перевагу емфітевзису, право володіння та користування земельною ділянкою. Визначившись із видом землекористування, ОСОБА_6 підготував відповідний договір емфітевзису та особисто приїхав до позивачки та ознайомив її з умовами договору. При цьому повідомив останню, що він готовий піти їй на зустріч та взяти в користування належну їй земельну ділянку, але лише на умовах укладання договору емфітевзису. Оскільки інтерес ОСОБА_4, як власника земельної ділянки, полягав в отриманні плати за користування землею, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 узгодивши орендну плату та інші умови договору, 16.01.2017 року уклали між собою договір емфітевзису, при цьому позивачка скріпила своє волевиявлення особистим підписом.

На підставі наведеного, представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) відмовити в повному обсязі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в новій редакції, справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обовязки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вищевикладене, подальший розгляд даної справи судом проведено за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, в частині, у якій вони не встановлюють нових обовязків, не скасовують чи не звужують прав, що належні учасникам судового процесу, чи не обмежують їх використання.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2017 року було витребувано: уОСОБА_6 оригінал договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, укладеного 16 січня 2017 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, державну реєстрацію якого проведено 16 січня 2017 року, номер запису про інше речове право 18583157; у Казанківській районній державній адміністрації Миколаївської області оригінал, а у разі відсутності належним чином завірену копію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, укладеного 16 січня 2017 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, державну реєстрацію якого проведено 16 січня 2017 року, номер запису про інше речове право 18583157.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2017 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

- Чи виконаний підпис в договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного 16 січня 2017 року, зареєстрованого державним реєстратором Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, про що у Державному реєстрі про реєстрацію іншого речового права вчинено запис за №18583157 від 16 січня 2017 року, ОСОБА_4 чи іншою особою?

Проведення експертизи доручено Миколаївському науково - дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Надано для проведення експертизи: зразки підпису ОСОБА_4, а саме: довіреність від 05.01.2017 року, договір оренди земельної частки (паю) від 30.10.2002 року, додаток до Договору оренди земельної частки (паю), договір оренди земельної частки (паю) від 10.03.2000 року, додаток №50 до Договору оренди земельної частки (паю) від 10.03.2000 року, розрахункові книжки за електроенергію, розрахункову книжку по сплаті за природний газ, в яких маються підписи останньої та експериментальні зразки підпису ОСОБА_4, виконанні в судовому засіданні на 10 аркушах.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2017 року, клопотання експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України задоволено. Надано у розпорядження експерта додаткові вільні зразки підпису ОСОБА_4, які знаходяться в розрахунковій книжці по оплаті за природний газ за 2017-2018 року, квитанції №87, №88, №192, №153, №193, квитанції від 14.09.2017 року (5 екз.), повідомлення про призначення субсидії на ЖКП від 13.09.2016 року та від 14.07.2017 року, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 01.07.2016 року, квитанції від 29.10.2013 року, рахунку №18948 від 29.10.2013 року та експериментальні зразки підпису ОСОБА_4 виконанні в судовому засіданні на 10 аркушах.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року, цивільну справу прийнято до провадження суддею Томашевським О.О.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2018 року, витребувано у Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області: договір оренди землі кадастровий номер 4823684500:04:000:0071, укладений між ОСОБА_4 з ПП «Володимир», ЄДРПОУ 32100899, державну реєстрацію якого проведено 17.10.2015 року; витяг про реєстрацію вказаного договору, інформацію про заявника на реєстрацію, термін дії договору, про припинення договору, та всю іншу наявну інформацію, що стосується цього правочину. Витребувано у Казанківського районного відділу управління Держгеокадастру в Миколаївській області Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру: договір оренди землі кадастровий номер 4823684500:04:000:0071, укладений між ОСОБА_4 з ПП «Володимир», ЄДРПОУ 32100899, державну реєстрацію якого проведено 17.10.2015 року; витяг про реєстрацію вказаного договору, інформацію про заявника на реєстрацію, термін дії договору, про припинення договору та усю іншу наявну інформацію, що стосується цього правочину.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року, в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи відмовлено повністю.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року, клопотання представника позивача ОСОБА_1 про виклик свідків, допит в судовому засіданні позивача ОСОБА_4 та визнання явки відповідачів до суду обовязковою задоволено. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача 2 ОСОБА_3 в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач 1 Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області явку свого представника в судове засідання не забезпечено, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши доводи представників позивача та представника відповідача 2, дослідивши письмові докази, суд приходе до наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ч.1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност.81 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А відповідно до ст.ст.77,78ЦПК Українидокази повинні бути належними і допустимими.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки площею 15,39 га, з кадастровим номером 4823684500:04:000:0071, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 006397 виданого на підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації від 12 квітня 2002 року № 124-Р.

Згідно договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 16.01.2017 року, власник земельної ділянки площею 15,39 га, з кадастровим номером 4823684500:04:000:0071, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 право володіння та право цільового використання (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею.

Як вбачається з копії Інформаційної довідки Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 33443715 від 17.01.2017 року, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договорі емфітевзису), зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.01.2017 року, номер запису про інше речове право: 18583157.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 спірного Договору, передача емфітевтичного права здійснюється безкоштовно. Користування емфітевтичним правом встановлюється за плату в розмірі 7000 грн. в рік, які Землекористувач сплачує Власнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним роком. Землекористувач має право за письмовою згодою Власника, сплачувати Власнику плату за користування емфітевтичним правом завчасно, але не більше ніж за 100 років.

Згідно п.3.1. спірного Договору, сторони домовилися про те, що емфітевтичне право за цим Договором встановлюється на невизначений строк (на 100 років).

Відповідно до п.9.1. спірного Договору, цей договір набуває чинності після його підписання Сторонами, та державної реєстрації і діє до виконання Сторонами його умов.

Вирішуючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній цивільній справі суд враховує наступне.

Згідно з ч.1ст.627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.3ст.395 ЦК Україниправо користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є одним із видів речових прав на нерухоме майно.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч.1ст.407 ЦК України). Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років (ч.1ст.408 ЦК України).

В силу ст.412 ЦК Україниправо користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надано право користування; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Суд зазначає, що оскільки законодавцем не встановлено вимог до форми та змісту договору емфітевзису, він повинен відповідати загальним положенням про договір, з урахуванням нормст.407-412ЦК України таст.102-1 ЗК України.

Статтею 203 ЦК Українивстановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно дост.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що за даними висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_13 від 24.10.2017 року № 538, підпис в договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного 16 січня 2017 року, зареєстрованого державним реєстратором Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, про що у Державному реєстрі про реєстрацію іншого речового права вчинено запис за № 18583157 від 16 січня 2017 року, виконаний ОСОБА_4.

Зауваження представників позивача на недопустимість даного висновку експерта в якості доказу суд відхиляє, оскільки вважає відсутніми підстави для сумніву у встановлених в ньому висновків.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано позивача ОСОБА_4, яка повідомила суду, що коли був живий батько відповідача, вона надала йому свою землю в оренду. З відповідачем вона будь-яких договорів не укладала та не підписувала. Зазначила, що працювала на батька відповідача та приблизно 6-7 років тому, надала йому Державний акт на землю та отримала від нього гроші. Строк оренди попереднього договору становив 5 років. Також зазначила, що не працює на відповідача більше двох років. Після того як вона пішла з роботи, ніколи більше не бачила ОСОБА_6 Також вона повідомила, що телефонувала йому та просила його повернути гроші та акт на землю, на що ОСОБА_6 відповів що це не телефонна розмова. Крім того, повідомила суд, що ніколи грошей від ОСОБА_6 не брала. З 10.01.2017 року по 20.01.2017 року перебувала в іншому місці, та не мала можливості підписати вказаний договір.

Допитана в судовому засіданні повторно позивач ОСОБА_4, повідомила суд, що в 2011 році була вимушена звернутися до ОСОБА_7 (батька відповідача) з пропозицією передачі власної земельної ділянки в оренду останньому, оскільки їй необхідні були грошові кошти для лікування своєї доньки. Погодившись на її пропозицію, ОСОБА_7 надав їх два чистих аркуші та запропонував підписати їх, на що остання погодилась. Після смерті ОСОБА_7, позивач дізналась, що його син відповідач ОСОБА_6 зареєстрував договір емфітевзису строком на 100 років. Позивач наголосила, що окрім двох чистих аркушів паперу, які вона підписала покійному ОСОБА_7, більше нічого не підписувала. Приблизно з 16.01.2017 року вона взагалі проживала у громадянки ОСОБА_14 та не з ким не зустрічалась, в договірні відносини не вступала.

На уточнюючи запитання суду також пояснила, що листи паперу підписала в нижньому лівому куті в присутності ОСОБА_14

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що працювала бухгалтером в господарстві покійного ОСОБА_7 до 2012 року. Була свідком того, як ОСОБА_4 в 2011 році просила його взяти в оренду її земельну ділянку строком на пять років з виплатою орендної плати за весь строк оренди відразу. Грошові кошти в той час були необхідні ОСОБА_4 через необхідність проведення лікування своїй доньці. ОСОБА_7 погодився із вказаними умовами, отримав від ОСОБА_4 документи на земельну ділянку, та передав їй грошові кошти за період оренди землі. При цьому, ОСОБА_7 попросив ОСОБА_4 підписати два чисті листи аркушів паперу формату А4, які ОСОБА_4 підписала в нижньому правому куті аркушів. Де вони зберігались та яким чином використовувались в подальшому не знає.

Також, свідок зазначила, що на господарстві працював й син ОСОБА_7 ОСОБА_6, який є відповідачем у даній справі. Після смерті батька, відповідач продовжив користуватися землею позивача та мав доступ до документів, які зберігались його батьком на господарстві.

Крім того, свідок повідомила суд, що в січні 2017 року через хворобу, вона перебувала в безпорадному стані та у неї проживала ОСОБА_4, яка допомагала по господарству. Фактично, ОСОБА_4 проживала у неї цілий місяць починаючи з 06 січня 2017 року та нікуди не відлучалась. Відповідач до них не приїздив та позивач з ним в той період нічого не укладала.

З отриманих пояснень державного реєстратора ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_6 звернувся з заявою про реєстрацію договору емфітевзису, при цьому ним було сплачено державне мито для більш швидкої реєстрації. Ним як реєстратором було перевірено відомості, наявності заперечень щодо проведення реєстрації, будь-яких сумнівів у нього до договору не було.

Як вбачається з пояснень відповідача, за пропозицію позивача отримати в оренду належну їй земельну ділянку між ними було укладено договір емфітевзису, за що позивач отримала грошові кошти та підписала розписку.

Детально відповідач пояснив наступне. В січні 2017 року, він, разом із своєю сестрою ОСОБА_12 та свідком ОСОБА_15 поїхали додому до ОСОБА_4, де, знаходячись в машині вони узгодили умови договору, підписали договір емфітевзису. Потім він надав позивачу грошові кошти в розмірі 90000,00 грн. за майбутні 5 років оренди землі та позивач перерахувавши їх, підписала розписку, якою засвідчила факт отримання грошей та передачі земельної ділянки. Точної дати, коли це відбувалось не памятає.

На уточнюючи запитання відповідач пояснив суду, що не розуміє суті та такого поняття як емфітевзис. Суду не зміг пояснити підстав для обраного виду договору.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_15 засвідчили суду, що були запрошені відповідачем для засвідчення факту передачі грошових коштів ОСОБА_4 за оренду її земельної ділянки. Вони, разом із відповідачем приїхали на машині додому ОСОБА_4, з якого вона вийшла та присіла в машину. В машині їй було прочитано зміст договору. Потім було проставлено підписи під договором та ОСОБА_4 були передані грошові кошти, які вона перерахувала, після чого підписала розписку про їх отримання. Потім її підписали ОСОБА_12 та ОСОБА_15

Суд звертає увагу, що з показів свідка ОСОБА_12 вбачається послідовність укладання Договору між позивачем та відповідачем. Так, свідок пояснила суду, що Договір було зачитано вголос позивачу, після чого підписаний нею. Після того, свідок повідомив, що нею особисто було вчинено дописування чистих граф Договору (окрім п.п.2.2 та 2.3 договору), тобто після його підписання сторонами.

Беручи до уваги отримані покази свідків, пояснення відповідачів, суд приходить до наступного висновку.

Так, наявність особистого підпису ОСОБА_4 в Договорі про встановленняправа користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзис)свідчить про факт його укладання. Суд вважає встановленим, що підпис на третьому аркуші договору в графі «Власник» належить позивачу, що підтверджується висновком експерта від 21.10.2017 року №538.

Факт укладання договору спростовує покази ОСОБА_4 та ОСОБА_14 в частині не укладання позивачем вказаного договору.

Оцінюючи розбіжність в показах свідка ОСОБА_14 та позивача ОСОБА_4 в частині точного місця проставляння на чистих аркушах паперу ОСОБА_4 своїх підписів, суд виходить з того, що з метою встановлення факту можливої заміни листів в договорі судом було забезпечено можливість представникам позивача подати клопотання про проведення відповідної технічної експертизи з метою встановлення факту відносної давності зробленого підпису та аркушів паперу, можливих підроблень, заміни листів в договорі, дописок тощо, у звязку з чим в судовому засіданні 16.10.2018 року оголошувалась перерва для складання та надання відповідного клопотання до суду.

В судовому засіданні 29.10.2018 року представником позивача ОСОБА_1 питання щодо призначення експертизи було знято через неспроможність оплатити її вартість.

Таким чином, суд позбавлений можливості дослідити докази на підтвердження позиції позивача щодо підміну аркушів у Договорі на проставлені нею підписи на чистих аркушах паперу.

Сам же по собі факт підпису позивачем в 2011 році чистих аркушів паперу не є свідченням підробки договору емфітевзису.

З приводу того, що договір емфітевзису містить заповнену рукописним текстом частину, зокрема й дату дії Договору, то судом також з метою встановлення періоду проставлення (заповнення) рукописного тексту в Договорі було розяснено представникам позивача право на проведення відповідної експертизи. Будь-яких клопотань з приводу призначення експертизи для перевірки наведених обставин до суду не надходили.

Також суд не враховує покази ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_14 про факт спільного проживання в січні 2017 року. Наведені обставини не є свідченням того, що позивач тим самим була позбавлена можливості укласти спірний Договір, оскільки мала реальну можливість в будь-який час покинути територію домоволодіння ОСОБА_14

Оцінюючи доводи представників позивача щодо не отримання позивачем грошових коштів, суд приходить до висновку про необхідність їх відхилення, оскільки вчинений підпис на розписці за повідомленням свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_15 належить саме позивачу і позивачем не доведено іншого.

При цьому, не сплата грошових коштів за користування земельною ділянкою може бути свідченням порушення стороною виконання умов Договору, що є підставою для розгляду питання щодо дострокового припинення такого договору, а не визнання його недійсним.

Зауваження представника позивача ОСОБА_1 щодо того, що розпискою передбачено оренду земельної ділянки позивача терміном на пять років, також не знаходить свого підтвердження, оскільки зміст розписки посвідчує прийняття позивачем грошових коштів за пять років користування відповідачем земельною ділянкою, із розрахунку 18000,00 грн. на рік. Згідно розписки, загальна сума отриманих грошових коштів склала 90000,00 грн. або 100% за наведений період.

Суд також враховує та вважає підтвердженим той факт, що донька позивача в 2011 році потребувала значних витрат на проведення лікування в результаті дорожньо - транспортної пригоди, про що свідчать надані медичні висновки (медична карта № 3455/353, виписки, результати медичних досліджень та дані про проведену операцію). Проте, наведені обставини свідчать та підтверджують ту обставину, що в 2011 році позивач потребувала в грошовій допомозі, яку отримала в результаті надання в оренду власної земельної ділянки ОСОБА_7 строком на пять років та не свідчать про недійсність договору емфітевзису.

Таким чином, суд відхиляє наведені позивачем та її представниками доводи в обґрунтування позовних вимог.

В той же час, встановивши з показів свідка ОСОБА_12 обставини укладання договору емфітевзису суд приходить до висновку щодо неналежного ознайомлення із умовами договору позивача. Наявність дописок після його фактичного укладання сторонами суд вважає проведенням змін до його умов, оскільки термін дії договору (емфітевтичного права) було визначено після його укладання.

За відсутності дописок, п.3.1 договору встановлював, що договір укладається на невизначений строк. Після його рукописної дописки умови п.3.1 були змінені та договір визначив термін своєї дії у 100 років.

Наведені обставини суд визнає істотними та такими, що не відповідали реальному волевиявленню позивача на момент укладання такого договору.

Необхідність визначення строку в договорі емфітевзису випливає із змісту ст.408 ЦК України.

Так, згідно ст.408 ЦК України строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором… Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік.

Отже, в підписаному позивачем договорі умова про його невизначений строк дії передбачала право позивача на відмову від договору. Визначивши строк дії договору після його підписання фактично позбавило позивача права отримати повною мірою такі наслідки, на отримання яких вона розраховувала.

З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку щодо необхідності задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання договору недійсним.

Що стосуєтьсяскасування державноїреєстрації вищевказаногоспірного договорупро встановленняправа користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзису)від 16.01.2017року,то суд враховує наступне.

Підпунктом 2 п.2 ч.1ст.4Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзис).

Відповідно до ч.2 ст.26Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Аналіз зазначеного положення закону дозволяє зробити висновок, що в судовому порядку може бути скасоване: рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права, документ, на підставі якого проведено державну реєстрацію права, записи про проведену державну реєстрацію права.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині скасування рішення державного реєстратора також підлягають задоволенню. Право визнання такого рішення незаконним не передбачено.

Що стосується зобовязань державного реєстратора видалити інформацію з реєстру, то оскільки вона прямо передбачена законом, суд не знаходить підстав для задоволення даної вимоги позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що звернувшись до суду, позивач сплатив суму судового збору в розмірі 640,00 грн.

З огляду на ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи ту обставину, що сторонами не надано суду розрахунку або розміру витрат при розгляді справи, а також відсутність заяв сторін щодо їх надання після ухвалення судового рішення, суд вважає, що такі витрати слід віднести на їх рахунок.

Керуючись ст.ст.3,10,11,76,81,89,141,209,229,258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_4 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Вишнева, 16, РНОКПП НОМЕР_1) до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області (56000, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Миру, 208) та ОСОБА_6 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Сільська, 19) про визнання недійсним договору емфітевзису та визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, - задовольнити частково.

Визнати недійснимправочин договір направо користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (договіремфітевзису)серія таномер б/н,виданий 16.01.2017року,ОСОБА_6,ОСОБА_4строком діїна 100років,обєкт речовогоправа:земельна ділянкадля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею15,3932га,кадастровий номер4823684500:04:000:0071.

Скасувати рішення державного реєстратора Казанківської районної державної адміністрації ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.01.2017 року о 08 год. 20 хв. 38 сек. за індексним номером 33443715.

Стягнути з відповідача ОСОБА_6 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Сільська, 19) судові витрати на користь ОСОБА_4 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Вишнева, 16, РНОКПП НОМЕР_1) в розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 13 листопада 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_16