Рішення № 77834021, 02.11.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1879/18

Провадження № 2/456/1076/2018

РІШЕННЯ

іменем України

02 листопада 2018 року м. Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТзДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 93466,50 гривень та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 04.01.2017 ТзДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» уклало договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 031-04-05-17-203, відповідно до якого страхувальником виступає ОСОБА_3, а об'єктом страхування є автомобіль НОМЕР_1.

Відповідачка ОСОБА_1 21.07.2017 о 18 год. 40 хв. на автодорозі Стрий-Івано-Франківськ, а саме: 5 км + 88,7 м, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись у напрямку м. Стрия, зіткнулася із задньою частиною транспортного засобу «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження, чим порушила вимоги п. 13.1 ПДР України. Крім цього, ОСОБА_1 21.07.2017 о 18 год. 40 хв. на автодорозі Стрий-Івано-Франківськ, а саме: 5 км + 88,7 м, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись у напрямку м. Стрия, зіткнулася із задньою частиною транспортного засобу «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку, та залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушила вимоги п.2.10 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Даний факт підтверджується постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.10.2017 по справі № 456/2365/17.

02.10.2017 потерпіла ОСОБА_3 звернулася до ТзДВ «СК «Гарант і Я» із заявою про виплату страхового відшкодування, яке, розглянувши цей випадок, кваліфікувало його як страховий. На основі страхового акту № 302-17-031-05 від 04.10.2017 ТзДВ «СК «Гарант і Я» виплатило страхове відшкодування у розмірі 193466,50 грн. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «CHEVROLET LACETTI», д.н.з. НОМЕР_2, застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Провідна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1201891, який на момент ДТП був чинним. Розмір понесених фактичних витрат ТзДВ «СК «Гарант і Я» становить 193466,50 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «CHEVROLET LACETTI», д.н.з. НОМЕР_2, застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Провідна», 01.12.2017 ТзДВ «СК «Гарант і Я» звернулося до ПАТ «СК «Провідна» із регресною вимогою про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 100000,00 грн. 07.03.2018 ПАТ «СК «Провідна» частково відшкодувало витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 100000,00 грн. Таким чином, непогашеною залишається шкода в розмірі 93466,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки.

Представник позивача ТзДВ «СК «Гарант і Я» ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, просила зменшити розмір матеріальної шкоди, покликаючись на скрутне матеріальне становище та стан здоров'я.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_2, належить відповідачці ОСОБА_1.

З долученої до матеріалів справи постанови Стрийського міськрайонного суду від 20.10.2017 судом встановлено, що ОСОБА_1 21.07.2017 о 18 год. 40 хв. на автодорозі Стрий-Івано-Франківськ, а саме: 5 км + 88,7 м, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись у напрямку м. Стрия, зіткнулася із задньою частиною транспортного засобу «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження, чим порушила вимоги п. 13.1 ПДР України. Крім цього, ОСОБА_1 21.07.2017 о 18 год. 40 хв. на автодорозі Стрий-Івано-Франківськ, а саме: 5 км + 88,7 м, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись у напрямку м. Стрия, зіткнулася із задньою частиною транспортного засобу «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку, та залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушила вимоги п. 2.10 ПДР України.

Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова набрала законної сили /а.с. 17-18/.

Згідно з нормою ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 в справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Власником транспортного засобу марки NISSAN, модель LEAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 від 24.12.2016 /а.с. 14/.

Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 031-04-05-17-203 від 04.01.2017 транспортний засіб «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_1, 2014 року випуску, був застрахований у ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я», страхувальник ОСОБА_3 /а.с. 7/.

Відповідно до п. 20.14 вищезгаданого договору у разі настання страхового випадку, внаслідок якого настала повна конструктивна загибель транспортного засобу (такий рівень пошкоджень застрахованого ТЗ/ДО, коли вартість його відновлення (ремонту), за оцінкою страховика, становить 70 і більше відсотків від розміру страхової суми за договором, дійсної на момент настання випадку), страховик сплачує страхове відшкодування у розмірі страхової суми за договором, дійсної на момент настання випадку, за вирахуванням вартості залишків ТЗ/ДО та встановленої згідно з договором франшизи, а також інших витрат, проведених за рахунок страхового відшкодування.

Згідно з висновком № 236 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості КТЗ, складеного 28.08.2017 судовим експертом ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, на момент дослідження становить 399994,21 грн. Ринкова вартість автомобіля НОМЕР_1, станом на 21.07.2017 (без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП) становила 381830,51 гривень /а.с. 20-25/.

Згідно з висновком № 308 експертного автотоварознавчого дослідження по листу ТзДВ «СК «Гарант і Я», складеного 04.10.2017 судовим експертом ОСОБА_5, утилізаційна вартість автомобіля НОМЕР_1, враховуючи дані про особливості стану транспортного засобу, що отримані при проведенні огляду 02.08.2017, на момент дослідження становила 172000,00 грн. /а.с. 38-40/.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 6 від 24.07.2017, наданої ТзОВ «Авто Дєнт-Сервіс», на евакуацію автомобіля «NISSAN LEAF» ОСОБА_3 було витрачено 1160,00 грн. /а.с. 42/.

Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування по страховому випадку з автомобілем НОМЕР_1, сума страхового відшкодування становить 193466,50 грн /а.с. 47/.

На підставі розпорядження № 302-17-031-05 від 04.10.2017 ТзДВ «СК «Гарант і Я» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 193466,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1020 від 06.10.2017 та №1025 від 09.10.2017 /а.с. 48-50/.

Згідно з інформацією з Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2, застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Договору (полісу) № АК/1201891 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ПрАТ «СК «Провідна» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, ПрАТ «СК «Провідна» є особою, на яку Договором (полісом) №АК/1201891 покладено обов'язок в межах лімітів відповідальності відшкодувати шкоду, завдану в результаті експлуатації забезпеченого транспортного засобу внаслідок ДТП, яка мала місце 21.07.2017.

З вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування (згідно з полісом ОСЦПВ № АК/1201891) № 221/01/03 від 01.12.2017 встановлено, що ТзДВ «СК «Гарант і Я» зверталося до ПрАТ «СК «Провідна» з вимогою про відшкодування ТзДВ «СК «Гарант і Я» в порядку зворотної вимоги витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування ОСОБА_3, у розмірі 100000,00 грн. /а.с. 51-54/.

Відповідно до платіжного доручення № 0012203 від 07.03.2018 ПрАТ «СК «Провідна» здійснило на користь ТзДВ «СК «Гарант і Я» страхову виплату по події від 21.07.2017 у розмірі 100000,00 грн. /а.с. 58/.

ТзДВ «СК «Гарант і Я» зверталося до ОСОБА_1 з регресною вимогою (претензією) про відшкодування ТзДВ «СК «Гарант і Я» в порядку переходу права вимоги витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування ОСОБА_3, в сумі 93466,50 гривень /а.с. 59-61/, однак ОСОБА_1 жодних дій, спрямованих на врегулювання даної регресної вимоги (претензії) не здійснила, добровільно ці витрати не компенсувала, чого вона не заперечила в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає в її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Як роз'яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

Дослідженими в судовому засіданні обставинами справи встановлено, що 21.07.2017 о 18 год. 40 хв. на автодорозі Стрий-Івано-Франківськ, а саме : 5 км + 88,7 м, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, та автомобіля НОМЕР_1, у зв'язку з порушенням водієм транспортного засобу «CHEVROLET LACETTI» ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Згідно з висновками експертного автотоварознавчого дослідження № 236 від 28.08.2017, № 308 від 04.10.2017, наданими судовим експертом ОСОБА_5, які суд визнає належними та допустимими доказами, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, на момент дослідження становить 399994,21 грн., утилізаційна вартість автомобіля НОМЕР_1, враховуючи дані про особливості стану транспортного засобу, що отримані при проведенні огляду 02.08.2017, на момент дослідження становила 172000,00 грн. /а.с. 20-25, 38-40/.

Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування по страховому випадку з автомобілем НОМЕР_1, сума страхового відшкодування становить 193466,50 грн. /а.с. 47/.

На підставі страхового акту № 302-17-031-05 від 04.10.2017 ТзДВ «СК «Гарант і Я» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 193466,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1020 від 06.10.2017, № 1025 від 09.10.2017 /а.с. 46, 49-50/.

ПрАТ «СК «Провідна», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, водія автомобіля НОМЕР_2, згідно з полісом № АК/1201891, частково відшкодувала ТзДВ «СК «Гарант і Я» витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 100000,00 грн.

Таким чином, позивач відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив регламентну виплату за відповідачку, яка спричинила ДТП, та відповідно до Закону України «Про страхування» до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник ОСОБА_3, що одержала страхове відшкодування, має до ОСОБА_1, відповідальної за завдані збитки, в межах здійсненої виплати.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 93466,50 грн.

Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн., підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1; НОМЕР_8, виданий Стрийським РВ ГУМВС України у Львівській області 09.06.2011; ІПН НОМЕР_9) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» (79022, м. Львів, вулиця Городоцька, 124; ЄДРПОУ 37317151, п/р 26500000000110 в ПАТ «ВіЕсБанк» м. Львів, МФО 325213) 93466,50 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста шістдесят шість грн. 50 коп.) матеріальної шкоди та 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений судом 12.11.2018.

Суддя Л.В.Гула