Рішення № 77833109, 05.11.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5303/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

з участю секретаря Колобич О.О.

з участю представника позивача за первісним позовом – відповідача за зуcтрічним позовом –ОСОБА_1, відповідачки за первісним позовом – позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» у жовтні 2016 року звернулося в суд з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.03.2016р. в розмірі 51468 грн. 20 коп. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.03.2016р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 21739,58 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими банком Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Проте ОСОБА_2 зобов’язання по погашенню кредиту та сплаті визначених відсотків за користування кредитними коштами не виконує, чому позивач, відповідно до умов договору, просить стягнути з відповідачки заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.03.2016р., що станом на 15.09.2016р. становить 51468 грн. 20 коп., в тому числі 19863 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом, 940 грн. 79 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2383 грн. 56 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 28280 грн. 65 коп. штрафу відповідно до п.2.2. Генеральної угоди. За наведеного, просить позов задовольнити.

ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов, який в подальшому уточнила, про визнання недійсними кредитного договору від 02.11.2006р., укладеного між нею і ПАТ КБ «Приватбанк» та Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.03.2016р., яка була підписана сторонами з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником обов’язків по кредитному договору №DNH4KP24180472. Свої позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що вона жодного кредиту 02.11.2006р. в ПАТ КБ «Приватбанк» не отримувала і жодних кредитних договорів з даним банком не підписувала. У долученій до матеріалів справи копії кредитного договору від 02.11.2006р. стоїть не її підпис, а підпис іншої особи. 25.03.2016р. між нею та банком було підписано Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником обов’язків по кредитному договору №DNH4КР24180472, однак на момент підписання такої в неї не було жодної заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк», а отже не було чого і реструктуризовувати. Крім того, їй не було надано жодних розрахунків, та в супереч п.2.1 угоди, де вказано, що банк надає їй кредит в сумі 21739,58 грн. на строк 12 місяців, даних коштів їй надано не було. Банк навмисно ввів її в оману відносно неіснуючої заборгованості, чим змусив підписати Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.03.2016р. За наведеного, просить зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача первісний позов підтримав, дав пояснення аналогічно викладеним в позові, а проти зустрічного позову заперечив, зазначивши, що дійсно 25.03.2016р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Банк та позичальник уклали дану угоду для створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов’язань за договором №DNH4КР24180472 від 02.11.2006р. Таким чином, підписавши дану Генеральну угоду від 25.03.2016р. ОСОБА_2 підтвердила, як факт укладення кредитного договору №DNH4КР24180472 від 02.11.2006р., так і заборгованість за вказаним договором. На підставі підписаної позичальником Генеральної угоди у ОСОБА_2 виникло нове зобов’язання із погашення заборгованості. ОСОБА_2 не було надано жодного доказу, що під час укладення Генеральної угоди вона не мала можливості прочитати даний договір та детально ознайомилася зі всіма умовами, а ОСОБА_2 навпаки частково стала погашати заборгованість за договором. Щодо висновку експерта від 05.01.2018р., то з таким він погодитися не може, оскільки фактичні дані, що містяться в такому ґрунтується на експертизі, що проведена експертом з недотриманням встановленого порядку, зокрема Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних дослідження та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень МЮУ, а відтак, такий висновок експерта не є належним та допустимим доказом в підтвердження заявлених ОСОБА_2 вимог. Просить первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

ОСОБА_2та її представник в судовому засіданні зустрічний позов підтримали, дали пояснення аналогічно викладеним в позові, а проти первісного позову заперечили та зазначили, що 01.11.2006р. ОСОБА_2 в одному із магазинів м.Львова вирішила придбати мобільний телефон марки Nокіа 6300. Оскільки у ОСОБА_2 не було при собі достатньо коштів, то вона звернулася в ПАТ КБ “Приватбанк” для оформлення кредиту. В подальшому ОСОБА_2 залишила працівникам банку копію свого паспорта, а вони зобов’язалися надіслали заявку до Головного офісу банку для уточнення інформації щодо співпраці їх банку з даним магазином та повідомити ОСОБА_2 про результати на наступний день. Однак, по дорозі додому ОСОБА_2 зайшла в ПАТ “Дельта банк”, де також поцікавилася чи може оформити в них кредит та чи співпрацюють вони з вказаним магазином, на що отримала позитивну відповідь. 02.11.2006р. до ОСОБА_2 зателефонував працівник ПАТ КБ “Приватбанк” та повідомив, що вони не співпрацюють з даним магазином і запропонував знайти інший магазин. Під час телефонної розмови ОСОБА_2 повідомляла працівника банку, що не має наміру шукати інший магазин, і що вже оформила кредит в іншому банку, а тому відмовляється від їх послуг. Ствердили, що ОСОБА_2 вперше побачила спірний кредитний договір від 02.11.2006р. в матеріалах даної цивільної справи і такий остання ніколи не підписувала. Згідно висновку експерта від 05.01.2018р. запис «ОСОБА_2В.» та підпис в заяві позичальника №DNH4КР24180472 від 02.11.2006р. про надання строкового кредитного договору виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Оскільки ОСОБА_2 заяву позичальника №DNH4КР24180472 від 02.11.2006р. не підписувала, а Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.03.2016р. ОСОБА_2 підписала через психологічний тиск та введення останньої банком в оману, так як ОСОБА_2 мала непогашену заборгованість в ПАТ КБ “Приватбанк” за іншим кредитним договором на придбання товарів в ТЦ «Метро», то вважають, що кредитний договір від 02.11.2006р. та Генеральна угода є недійсними. Просять зустрічний позов задовольнити, а в первісному позові відмовити.

Судовий експерт ОСОБА_4 висновок експерта № 5939 за результатами судової почеркознавчої експертизи від 05.01.2018р. підтримала та зазначила, що під час проведення експертизи їй було достатньо умовно-вільних та вільних зразків підписів ОСОБА_2, які містилися в матеріалах даної справи, а тому не було потреби для отримання додаткових експериментальних зразків підписів ОСОБА_2 Ствердила, що нею було дотримано вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних дослідження.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов до задоволення не підлягає, а зустрічний позов - підставний та підлягає до задоволення.

Згідно заяви позичальника №DNH4КР24180472 від 02.11.2006р. /а.с.6/ та витягу з Умов та правила надання банківських послуг /а.с.7-30/, ОСОБА_2 02.11.2006р. в ПАТ КБ «Приватбанк» отримала строковий кредит у сумі 2379 грн. на строк 24 місяці по 03.11.2008р. включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09 % у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «21» по «28» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 127,48 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.03.2016р. /а.с.72/ ОСОБА_2 отримала в ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 21739,58 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з терміном остаточного погашення заборгованості по договору – 31.03.2017р. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 25.03.2016р. /а.с.4/, заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 15.09.2016р. становить 51468 грн. 20 коп., в тому числі 19863 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом, 940 грн. 79 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2383 грн. 56 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 28280 грн. 65 коп. штрафу відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.

З листа ПАТ "Дельтабанк" від 22.03.2017р. вих. №05-335620 вбачається, що для уникнення непорозумінь, в день погашення заборгованості за договором № 002-13012-011106 від 01.11.2016р., ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до контакт центру ПАТ "Дельтабанк" та уточнити суму заборгованості за договором та реквізити для здійснення оплати.

Згідно Висновку експерта № 5939 за результатами судової почеркознавчої експертизи та таблиці №1 до такого від 05.01.2018р. /а.с.122-123, 124/, запис «ОСОБА_2В.» в заяві позичальника №DNH4КР24180472 ОСОБА_2 про надання строкового кредиту в сумі 2379,00 грн. від 02 листопада 2006р. виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2, розташований в лінійці «(Прізвище, Ім’я, по Батькові») після слова «Позичальник» заяви позичальника №DNH4КР24180472 ОСОБА_2 про надання строкового кредиту в сумі 2379,00 грн. від 02 листопада 2006р., виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, суд приймає до уваги висновок експерта №5939 за результатами судової почеркознавчої експертизи від 05.01.2018р. як належний та допустимий доказ, що містить інформацію, яка підтверджує зустрічні позовні вимогиОСОБА_2

За наведеного, суд критично оцінює покликання представника ПАТ КБ «Приватбанк» щодо невідповідності висновку судової почеркознавчої експертизиІнструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних дослідження та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень МЮУ, оскільки наведене спростовується висновком експерта №5939 за результатами судової почеркознавчої експертизи від 05.01.2018р., поясненнями судового експерта ОСОБА_4, яку було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 і 385 КК України, та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Положення ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України передбачають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Посилання представника ПАТ КБ «Приватбанк» на ст. 642 ЦК України, обґрунтовуючи прийняття позивачкою за зустрічним позовом пропозиції укладення договору виконанням і, відповідно, визнання кредитного договору на підставі цього укладеним, є безпідставними, так як положення ч.ч.1, 2 ст. 1055 ЦК України передбачають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Інші форми договору кредиту, крім письмової, законодавством не визначено.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з положень ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При вчиненні правочину під впливом обману відбувається деформація волі особи внаслідок впливу інших осіб на таку особу.

При цьому обман є навмисне цілеспрямоване діяння сторонньої особи щодо введення особи, яка вчиняє правочин, в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення такого правочину, що також має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

У пункті 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

За наведеного, суд приймає до уваги покликання ОСОБА_2 та її представника, що ОСОБА_2 заяву позичальника №DNH4КР24180472 від 02.11.2006р. не підписувала, а Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.03.2016р. ОСОБА_2 підписала через психологічний тиск та введення останньої банком в оману, так як ОСОБА_2 мала непогашену заборгованість в ПАТ КБ “Приватбанк” за іншим кредитним договором на придбання товарів в ТЦ «Метро».

Застосовуючи зазначені положення ЦК України слідує висновок про наявність підстав для визнання недійсності спірного кредитного договору від 02.11.2006р., оскільки запис «ОСОБА_2В.» та підпис від імені ОСОБА_2 у спірному договорі кредиту виконано іншою особою, а відтак волевиявлення ОСОБА_2 на укладення правочину не було.

Оскільки кредитний договір від 02.11.2006р. ОСОБА_2 не підписувався і був укладений без її волевиявлення, то цей договір слід визнати недійним.

Відповідно до абз.4 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На основі повного та всебічного з’ясування обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх позовних вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання недійсними договорів.

Крім того, в порядку ст.141 ЦПК України з ПАТ КБ «Приватбанк» в користь ОСОБА_2 підлягає стягненню3095 грн. понесених витрат за проведення експертизи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.03.2016 року відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання недійсними договорів задовольнити.

Визнати недійсними кредитний договір № DNH4KP24180472 від 02.11.2006 року, укладений між ОСОБА_2 до Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк».

Визнати недійсною генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.03.2016 року, укладену між ОСОБА_2 до Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в користь ОСОБА_2 3095 грн. понесених витрат за проведення експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач за первісним позовом – відповідач за зустрічним позовом: Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111.

Відповідач за первісним позовом – позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текс рішення складено - 13.11.2018р.

Суддя: