Вирок № 77831948, 14.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

14.11.2018

Справа № 359/8564/18

Провадження № 1-кп/359/602/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Вітківського Є.О.,

за участю прокурора Баклана В.М., обвинувачуваного ОСОБА_1, його захисника - адвоката Титаренка Д.М., обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12018110100001866 , відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2018 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, засудженого за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2017 року за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 186 та ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України, до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком три роки та визначенням обов'язків,

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Бровари Київської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, батька неповнолітньої дитини, працюючого автослюсарем в ПрАТ «СБМ», в силі ст. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України за наступних обставин.

ОСОБА_1 засуджено за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2017 року за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 186 та ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України, до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком три роки та визначенням обов'язків.

Так, 30.08.2018 року, приблизно о 10.00 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи неподалік будинку № 3-а по вул. Привокзальній у м. Бориспіль, вступили у попередню змову між собою на вчинення крадіжки чужого майна з проникненням до однієї із квартир вказаного будинку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та з корисливих мотивів, 30.08.2018 року приблизно о 10 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 піднялися на 9-й поверх будинку, після чого спустились на 6 поверх та переконались, що у коридорі поверху будь-які особи відсутні.

Далі, ОСОБА_3 відповідно до заздалегідь обумовленого розподілу ролей для вчинення злочину, залишився у коридорі з метою попередити ОСОБА_1 про появу будь-яких осіб для уникнення викриття їх спільних злочинних дій.

Тим часом, ОСОБА_1 підійшов до вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, шляхом підбору ключа відчинив їх, проник до приміщення квартири №111 та з шафи у кімнаті таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy SM - j700H Duos», вартістю 2566,33 гривень, з флеш накопичувачем «Toshiba» Micro SD 16 Gb, вартістю 95 гривень у силіконовому чохлі вартістю 40 гривень, належні ОСОБА_5, після чого покинув приміщення квартири.

Далі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покинули місце вчинення злочину, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном, чим спричинили матеріальної шкоди ОСОБА_5 на суму 2701, 33 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст.185 КК України.

ОСОБА_3 ж вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, тобто вчинив злочин, також передбачений ч. 3 ст.185 КК України.

Розгляд кримінального провадження проведено за відсутності потерпілої ОСОБА_5, повідомленої про час та місце розгляду належним чином, зважаючи на позицію учасників провадження.

У зв'язку з тим, що обвинувачені та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини вчинення злочину, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежився допитом обвинувачених та дослідженням доказів, які характеризують їх особи, документів щодо речових доказів та процесуальних витрат, які заявлені прокурором та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Судом з'ясовано, що обвинувачені та інші учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинувачених в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3, кожен окремо, свою вину у вчиненні даного злочину визнали, у скоєному розкаялися, просили призначити найменш можливе покарання.

Суду повідомили обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначили час його скоєння, роль кожного у вчиненні злочину, та дії, які останні вчиняли при здійсненні крадіжки.

Так, суду показали, що 30.08.2018 року близько 11.00 год., поблизу залізничного вокзалу в м. Борисполі Київської області, вони зайшли до багатоповерхового будинку з метою вчинення викрадення чужого майна, попередньо про це домовившись. Піднявшись на дев'ятий поверх будинку, вони почали зверху спільно перевіряти наявність мешканців, і спустившись на шостий поверх виявили відсутність мешканців в одній з квартир, тоді ОСОБА_3 став спостерігати щоб їхні дії ніхто не виявив із мешканців будинку, а ОСОБА_1 за допомогою зв'язки ключів, що була у нього, і яку він використовував у побуті, підібрав ключ до вхідних дверей, відкрив їх за зайшов до приміщення квартири де серед меблів виявив мобільних телефон, який викрав, та разом з ОСОБА_3 вийшли з будівлі, а в подальшому біля під'їзду були затримані працівниками поліції.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтвердили покази кожного надані ними в ході судового розгляду, зазначили про наявність попередньої домовленості щодо вчинення крадіжки в зазначеному будинку. При цьому вони мали навики викрадення майна громадян, оскільки раніше притягались за вчинення злочинів проти власності.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання їх винним.

Вартість викраденого, що є завданими матеріальними збитками, обвинуваченими не оспорювалась.

Дії обвинувачених кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб. Дії ОСОБА_1 додатково кваліфіковані за ознакою повторності, оскільки раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає вірною, та такою що знайшла своє підтвердження в ходу судового розгляду даного кримінального провадження.

Так, обвинувачені вчинили умисні активні дії, внаслідок яких вони заволоділи чужим майном - мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_5, цим майном вони заволоділи у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченими таємно з проникненням у житло, в якому мешкає потерпіла, за попередньою змово гою групою осіб. їхні дії характеризуються прямим умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачені усвідомлювали, що майно яким вони протиправно заволоділи, було для них чужим, і вони не мали права на нього. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачали їх суспільно небезпечні наслідки та бажали їх настання. Корисливий мотив обвинувачених полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення (крадіжка) вони прагнули обернути чуже майно на свою користь, таким чином матеріально збагатитись. В результаті вчинення крадіжки поєднаної з проникненням у житло, вчинену групою осіб за їх попередньою змовою, вони одержали фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном - зазначеним вище мобільним телефоном. Отже, вчинений обвинуваченими злочин, за ч. 3 ст. 185 КК України є закінченим.

Обвинувачені є суб'єктами злочину, оскільки досягли віку кримінальної відповідальності.

Злочин за ч. 3 ст. 185 КК України, обвинувачені вчиняли з проникненням у житло. Умисел на викрадення чужого майна у них виникав ще до проникнення в житло, про що свідчать покази в частині пошуку квартири в якій були відсутні мешканці.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 32 постанови №12 від 25 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», якщо винна особа вчинила крадіжку і в її діях є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами статті, вчинене належить кваліфікувати за тією частиною, яка передбачає більш суворе покарання. При цьому всі кваліфікуючі ознаки повинні бути вказані в обвинувальному висновку (обвинувальному акті) і мотивувальній частині вироку.

Тому суд дійшов до переконання, що обвинувачені повинні бути засудженими за ч.3 ст. 185 КК України, оскільки останніми дійсно вчинено злочин проти власності з кваліфікуючими ознаками (проникнення до житла, попередня змова групою осіб, щодо ОСОБА_1 повторно).

Обираючи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покарання, суд виходить з того, що обвинувачені щиро розкаялися у вчиненні кримінального правопорушення та своїми послідовними показаннями сприяли досудовому розслідуванню та судовому розгляду. Ці обставини відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, на думку суду не встановлено, оскільки віднести до них рецидив злочину у ОСОБА_4 неможливо, оскільки його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, як повторно вчинена крадіжка.

Обвинувачені вчинили кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, який у відповідності до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином, оскільки передбачає покарання до шести років позбавлення волі.

На обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра обвинувачені за місцем свого проживання в м. Бровари Київської області не перебувають.

Аналіз даних про особу ОСОБА_4 вказує на те, що він раніше засуджувався в 2003, 2009 роках за вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі пов'язаних з посяганнями проти власності громадян.

Крім того, згідно вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2017 року, зміненого згідно ухвали Апеляційного суду Київської області від 04.09.2017 року, за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 186 та ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України, до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком три роки та визначенням обов'язків (Справа №361/69/17). Зазначений вирок суду набрав законної сили 04.09.2017 року.

Саме під час дії іспитового строку за призначеним покаранням і було вчинено 30.08.2018 року (до закінчення іспитового строку, який рахується з 27.06.2017 року) ОСОБА_1 нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.

Зважаючи на таку обставину, підстав для повторного застосування положень ст.ст. 75 та 76 КК України, по відношенню до ОСОБА_1, у суду немає. Підстав для призначення покарання щодо ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, судом також не встановлено, зважаючи на суспільну небезпечність особи, яка притягається до відповідальності.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне призначити мінімальне покарання, визначене санкцією ч.3 ст. 185 КК України з ізоляцією ОСОБА_6 від суспільства терміном на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 77 КК України, необхідно також при визначенні остаточного покарання застосувати положення ст. 71 КК України та часткового приєднати покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2017 року у вигляді чотирьох років і шести місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту його затримання 30.08.2018 року. При цьому час фактичного затримання не впливає на початок строку відбування покарання.

При цьому в разі наявності у обвинуваченого доказів його попереднього тримання у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень в Броварському районі Київської області, питання зарахування днів такого тримання під вартою вирішуються судом за місцем відбування покарання засудженим в порядку ст.ст. 535-539 КПК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3, то суд враховує, що останній в силу вимог ст. 89 КК України, вважається особою, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалась.

Останній щиро розкаявся, визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочині. ОСОБА_3 розлучений, однак не позбавлений батьківських прав відносно неповнолітнього сина, офіційно працевлаштований, має постійний дохід, за місцем проживання характеризується посередньо.

Зважаючи на ці обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст. 185 КК України в межах санкції у вигляді трьох років позбавлення волі, оскільки підстав для застосування відносно нього положень ст. 69 КК України, не встановлено.

В той же час, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 положення ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки у нього наявні пом'якшуючі відповідальність обставини, а обтяжуючих його відповідальність обставин не встановлено, та призначити покарання з іспитовим строком на два роки і визначенням обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Під час судового розгляду встановлено наявність процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів (товарознавча та дактилоскопічна експертизи), загальний розмір яких становить 2288 грн. 00 коп., що підлягають стягнення на користь Держави України в солідарному порядку з обох обвинувачених.

Запобіжні заходи відносно обвинувачених слід залишити попередні, зважаючи на призначені судом покарання, та забезпечення належного виконання ними процесуальних обов'язків до вступу вироку в законну силу, а саме: відносно ОСОБА_1 залишити у вигляді тримання під вартою, а щодо ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту з визначенням відповідних обов'язків, згідно ухвали слідчого судді від 31.08.2018 року.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст.100, 122, 126, 128, 217, 318, 322, ч. 3 ст. 349, 363-368 КПК України, ст.ст.65-66, ст. 71, 75-76, 77, ч. 3 ст. 185 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Згідно вимог ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом частково складення покарання з покаранням за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2017 року у виді позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців, остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, тобто з 30.08.2018 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання , роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку суду, 14.11.2018 року.

Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy SM - j700H Duos», з флеш накопичувачем «Toshiba» Micro SD 16 Gb, у силіконовому чохлі, - передані на зберігання до камери схову речових доказів Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, - повернути ОСОБА_5; зв'язку ключів, вилучених у ОСОБА_1, - знищити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, АДРЕСА_3), на користь держави України (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль, ЄДРПОУ: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області. МФО: 899998. КБК: 21081100. р/р 31114106010004, призначення платежу: адміністративний штраф та інші санкції), - 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити до набрання вироком суду законної сили у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити до набрання вироком суду законної сили у вигляді домашнього арешту з визначенням обов'язків відповідно до ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.08.2018 року (Справа №359/6880/18), та забороною залишення місця постійного проживання в період час з 21.00 год. до 07.00 год. наступного дня.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду С.М. Вознюк