Рішення № 77829235, 07.11.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1581/18

Провадження № 2/309/1231/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд

Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

за участю секретаря Соймик Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2

до

ОСОБА_3, третя особа Хустська міська рада

про визнання особи такою, що втратила право користування житлом

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1, третя особа Хустська міська рада: про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачі мають у власності житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 12.10.2004 року. В 2018 році при зверненні до Хустської міської ради вони дізналися, що ОСОБА_3 зареєстрований в їхньому будинку, хоча вже більше 15-ти років він там фактично не проживає. Просять суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим будинком в АДРЕСА_1.

В судове засідання позивачі не зяилися, від представника позивачів ОСОБА_4 надійшла заява, в якій він просить провести розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через оголошення на сайті Хустського райсуду. У відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги просять задоволити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяв учасників процесу про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторона посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на підтвердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги слід задоволити, виходячи з наступного.

За змістом ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-319, 321, 325, 383, 386, 391 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні цього права, власник житлового будинку здійснює своє право на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб, може використовувати будинок для проживання свого і членів сім'ї, може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, вимагати захисту права власності, в тому числі - усунення перешкод у здійсненні права.

Житловий будинок в АДРЕСА_1, належить на праві власності позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_1, що підтверджується договором дарування від 12.10.2004 року (а.с.10-11), витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (а.с.12) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.13).

Відповідач ОСОБА_1 у вказаному будинку не проживає більше 15 років, що стверджено актом обстеження матеріально-побутових умов від 29 травня 2018 року, який складений депутатом Хустської міської ради Біляк І.І. ( а.с.14).

Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, в яких відпали законні підстави для такого користування.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім»ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім»ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім»ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім»ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ст. 71 ЖК України, при відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Разом з тим, як вказувалось вище, відповідач ОСОБА_1 не проживає у вказаному будинку більше 15 років, що є підставою для визнання його таким, що втратив право на користування вказаним жилим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Згідно ч. 2 вказаної норми закону член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У відповідності ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач втратив право на користування будинком, що належить позивачам у зв'язку із відсутністю без поважних причин понад пів року, а тому позов в частині визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.

Керуючись ст.ст. 12,13, 81, 259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391, ЦК Кодексу України, Законом України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» суд , -

У Х В А Л И В:

Позов - задоволити.

Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області, через Хустський районний суд .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2018 року.

Суддя Хустського

районного суду: підпис: Орос Я.В.

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.