Рішення № 77828538, 06.11.2018, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1147/18

№ 2/302/310/18

Номер рядка звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

06.11.2018 р. смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

з участю: секретар с/з ОСОБА_1,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 29271,82 грн. та судових витрат в сумі 1762 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

07.09.2018 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором посилаючись на наступне. ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 23.01.2012 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 3000 грн.. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується особистим підписом в заяві ОСОБА_2 Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі встановленому Договором. Натомість відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Відповідачка зобов'язалася на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту (п.2.1.1.5.7 Договору), а у разі невиконання зобов'язань за Договором оплатити Винагороди Банку. Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов'язання боржником з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями. Відповідно до п.2.1.1.3.3 Договору Відповідачка доручила Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених нею операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п.2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань. На підставі п.2.1.1.12.2 Договору, сплату процентів за користування Кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). Якщо на дату нарахування процентів Клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру боргових зобов'язань за кредитом, що мала на дату нарахування процентів. У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1 Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., клієнт (боржник) сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Відповідно до ч.1,2 ст.549 ЦК України та п.2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. З врахуванням вищенаведеного та порушеннями з боку відповідачки зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_2 станом на 22.06.2018 року має заборгованість перед банком (позивачем) на суму 29271,82 грн., з яких: 3294,51 грн. - заборгованість за кредитом; 14183,70 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 9923,52 грн. - нарахована пеня; штраф - 500 грн. (фіксована частина), 1370,09 грн. - штраф (процентна складова). Добровільно погашати заборгованість за кредитними зобов'язаннями відповідачка не бажає, що стало підставою для позивача із зверненням до суду з цим позовом.

За клопотанням позивача, суд ухвалив, згідно ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.09.2018 року, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до вимог ст.ст. 19 ч.4, ч.6, 274, 279 ЦПК України. Заперечення з приводу цього з боку відповідача або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження від сторін не надходило.

В судовому засіданні 10.10.2018 відповідачка ОСОБА_2 заявлений до неї позов заперечила та попросила надати їй додатковий строк для подання відзиву. Додатково повідомила суду, що вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, натомість фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

12.10.2018 року ОСОБА_2 подала суду відзив на позов такого змісту. Вона не зверталася до банку з проханням про видачу їй кредиту, оскільки у заяві № б/н від 23.01.2012 р., яка підписана нею не вказано суму бажаного кредитного ліміту. Позивач не надав суду до позову договір з підписом відповідачки про умови та правила надання банківських послуг і тарифи банку, які діяли на час підписання нею Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. На заяві № б/н від 23.01.2012 відсутній підпис уповноваженої особи позивача та печатка банку. Тому ОСОБА_2 вважає, що у тексті самої заяви відсутні обов'язкові (суттєві) умови, передбачені Законом для договору про надання споживчого кредиту, а саме: детальний розпис сукупної вартості кредиту в грошовому виразі; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом, тобто відсутні обов'язкові умови договору, передбачені Законом, а тому вона вважає, що някого кредитного договору з позивачем не укладала. "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи Банку" вона не підписувала, а тому вони можуть бути складовою частиною договору. Така позиція висловлена в постанові Верховного Суді України від 11.02.2015 в справі № 6-240цс14. Розрахунок заборгованості не оформлений належним чином, а саме не має значення прізвища посадової особи , яка має право складати такий розрахунок, підпис цієї особи та печатки банку. Банк вдвічі збільшив відсоткову ставку за кредитом не повідомивши її про це. Позивач просить стягнути з неї суму двох штрафів та пеню, що суперечить позиції ВСУ висловленої у постанові від 21.10.2015 р. № 6-2003цс15 та постанові ВСУ від 24.12.2013 р. № 3-37гс13, згідно яких правових підстав для стягнення штрафу одночасно з стягненням пені за кредитним договором не допускається, оскільки це буде подвійна відповідальність за одне й те ж порушення, що суперечить ст.61 Конституції України. За цих підстав відповідачка просить відмовити АТ КБ "ПриватБанку" у задоволенні позову повністю.

01.11.2018 року представником позивача ОСОБА_4 подано суду за допомогою електронної пошти відповідь на відзив ОСОБА_2 такого змісту. Відповідачка стала клієнтом банку 19.05.2008 року, отримала кредитну картку № 4149437315003309 та почала користуватися нею з 28.09.2009 р. З метою отримання банківських послуг ОСОБА_2 підписала заяву б/н від 23.01.2012 р., згідно якої отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачкою не доведено суду, що вона не була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не отримувала кредитний ліміт чи не підписувала кредитний договір, за невиконання умов якого до неї пред’явлено позов. Форма кредитного договору та порядок його укладення, що є предметом розгляду справи, відповідає вимогам ст.ст. 509, 639, 634, 207 ЦК України. В анкеті заяві від 23.01.2012 року чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто. ОСОБА_2 особистим підписом в анкеті-заяві засвідчила , що «Я згодна з тим, що ця заява, разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді….» Тарифи зазначені в Пам’ятці клієнта, яка існує в єдиному примірнику, відповідачка отримала разом із кредитною карткою у спеціальному конверті. За цих підстав представник позивача вважає, що при укладенні договору обговорені усі істотні умови кредитного договору, при цьому представник позивача зіслався на п.21 Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин. Щодо кредитного ліміту позивач вказує, що п.2.1.1.2.3 Умов і Правил відповідачка дала свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та в будь-який момент може бути змінений (зменшений, збільшений або анульований). Банком неодноразово було змінено кредитний ліміт кредитної картки отриманої ОСОБА_2, остання користувалася цим кредитом шляхом зняття коштів з карткового рахунку, про що свідчить виписка. Розрахунок заборгованості не є первинним документом , а є інформаційним документом по факту обробки операційного руху грошових коштів по рахунку кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу.Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами, знаючи про умови договору. Розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з’ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась і клопотань про це відповідачем не заявлено. Зміна відсоткової ставки передбачена ст.1056-1 ЦК України. Тип процентної ставки визначено кредитним договором. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,3 % в місяць або 27,6 % на рік. Далі процентна ставка була змінена на підставі наказів банку, про що було повідомлено відповідачку із зазначеними змінами за допомогою СМС повідомлення, що повністю узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг п.1.1.3.1.9.. Також представник позивача вказує, що пеня і штраф неє окремими видами відповідальності, а є різновидами штрафних санкцій. Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється у ст. 14 ЗУ «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року. Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК сторони в договорі можуть відступитися від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Заборона на застосування пені і штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін та дозволяє відповідне врегулювати в договорі, що на підставі ст..ст. 550 ч.1, 624 ч.1 ЦК України, було врегульовано між банком та відповідачкою під час укладення кредитного договору. Враховуючи викладене просить задоволити позов в повному обсязі. На ствердження обставин наведених у відповіді на відзив представник позивача подав суду такі документи: виписку по рахунку; довідку про видачу кредитних карт; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти; копію заяви позичальника від 19.05.2008 року; накази банку; витяги; підтвердження відправлення копії відповіді на відзив відповідачці та довіреність представника.

В судове засідання 06.11.2018 року сторони не з’явилися. Представник позивача ОСОБА_3 заявила клопотання про розгляд справи без її участі. Відповідачка не повідомила суду про причини неявки та не подала суду заяви про відкладення розгляду справи, а також не скористалася правом на подання суду заперечення на відповідь на відзив.

Оцінивши позиції сторін, їх доводи, подані в справу докази, суд установив такі обставини.

Судом установлено, що починаючи з 19.05.2018 року відповідачка є клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк" та отримала кредитну картку № 4149437315003309 з кредитним лімітом 700 грн., якою почала користуватися з 28.09.2009 року. Дані обставини позивач підтвердив випискою по картковому рахунку за період з 01.05.2008 р. по 31.10.2018 року. В подальшому ОСОБА_2 23.01.2012 року підписала Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у зв'язку з чим починаючи з 19.09.2013 року позивач збільшив відповідачці кредитний ліміт на суму 3000 грн., шляхом зарахування коштів на рахунок, до якого емітована картка кредитна "універсальна". Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписана відповідачкою особисто, що визнано нею в судовому засіданні та вказано у відзиві. Підписуючи заяву-анкету відповідачка підтвердила, що ознайомлена та згідна з умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умоваси та Правилами обслуговування по платіжним карткам, тарифами банку , які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Дані обставини вбачаються із змісту копії анкети-заяви доданої до позову позивачем і не спростовані відповідачкою.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язком для виконання сторонами. Банк виконав взяті на себе зобов’язання, надавши відповідачці грошові кошти в сумі 3000 грн. шляхом зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 Остання зобов'язалася своєчасно вносити на картковий рахунок грошові кошти для погашення заборгованості з врахуванням встановлених відсотків у розмірі 2,3 % в місяць. ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання належно не виконувала, допустивши заборгованість за кредитом в сумі 29271,82 грн.

Із розрахунків по заборгованості за договором № б/н від 23.01.2012 р., сформованих станом на 31.05.2015 р., 22.06.2018 р., вбачається, що загальна сума заборгованості у гр.ОСОБА_2 перед АТ КБ "Приват Банком" станом на 22.06.2018 р. складається з таких грошових сум: 3294,51 грн. - тіло кредита; 14183,70 грн. - нараховані відсотки; 9923,52 грн. - нарахована пеня, таким чином загальна сума заборгованості за наданим кредитом становить 27401,73 грн., заборгованість по судовим штрафам 1870,09грн., всього в разом в сумі 29271,82 грн.

Відповідачка у відзиві вказала, що розрахунок заборгованості по кредиту є нікчемним , оскільки не оформлений належним чином. Натомість це твердження відповідачки не заслуговує на увагу, бо відповідачка розрахунки банку не спростувала та не подала суду контррозрахунок, не заявила клопотання про призначення в справі судово-бухгалтерської експертизи. Натомість позивач подав суду додатково на ствердження обставин наведених у позові та розрахунків заборгованості виписки про стан карткового рахунку ОСОБА_2 за період з 01.05.2008 по 31.10.2018, зміст якої відповідачкою не заперечений.

Також суд відхиляє і заперечення відповідачки щодо безпідставної зміни позивачем процентної ставки по кредиту, оскільки ч.1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно п.1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Позивач у відповіді на відзив вказав, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,3 в місяць або 27,6 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, на підставі Наказів Банку, а саме з 01.09.2014 - з 2,3 % на 2,9 % в місяць; з 01.04.2015 - з 2,9 % на 3,6 % в місяць. Про зміну процентної ставки по кредитній картці "універсальна" Банк повідомляв відповідачку шляхом СМС повідомлень, копії яких надано суду. З підвищенням процентної ставки ОСОБА_2 погодилася, про що свідчать її дії, а саме після підвищення процентної ставки за кредитом відповідачка і надалі продовжувала користуватися кредитною карткою, що вбачається із виписки по картковому рахунку на її ім'я, хоча мала можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці та припинити кредитні відносини з банком шляхом заблокування карткового рахунку.

Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, з врахуванням вищенаведеного суд, вважає, що позивач АТ КБ "ПриватБанк" належно довів суду наведені ним обставини у позові щодо наявності у ОСОБА_2 загальної заборгованості за кредитним договором по картковому рахунку картка "універсальна" в сумі 27401,73 грн. та спростував обставини наведені відповідачкою у відзиві шляхом подання суду відповіді на відзив та додаткових доказів по справі поданих суду на спростування відзиву ОСОБА_2 Натомість ОСОБА_2 належно не довела суду обставини вказані нею у відзиві та не підтвердила такі жодним доказом, а тому за цих підстав суд, не бере до уваги відзив відповідачки в частині заперечення укладення кредитного договору між нею та АТ КБ "ПриватБанком" і наявності основної заборгованості по кредиту. Однак, суд вважає, що заперечення відповідачки щодо вимог позивача про стягнення з неї одночасно пені і штрафу, заслуговують на увагу і в цій частині позов АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Із змісту кредитного договору, підписаного сторонами у виді «Анкети- заяви" та Умов і Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, видно, що сторони в кредитному договорі чітко обумовили істотні умови: суму кредиту , розмір, строки і порядок погашення, розмір винагороди (комісії) та визначили розмір пені і штрафу за порушення зобов’язань.

Ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен надати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання .

За ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме п.2.1.1.12.6.1, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

У той самий час, згідно з п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

За таких обставин суд дійшов висновку про неможливість стягнення з відповідачки, як боржника за кредитним договором, одночасно пені та штрафів (фіксованої частини в розмірі 500 грн. та процентної складової в розмірі 1370 грн.09 коп.).

Виходячи з вищевикладеного, позов слід задовольнити частково, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача основної заборгованості за кредитом в сумі 27401,73 грн., що включає в себе : 3294,51 грн. - тіло кредита; 14183,70 грн. - нараховані відсотки; 9923,52 грн. - нарахована пеня.

Згідно 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді судового збору в сумі 1762 грн..

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН - НОМЕР_1, місце реєстрації проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, п.інд.90000; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, п.інд.90000, в користь АТ КБ "ПриватБанк" ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, п.інд. 49094, заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.01.2012 року у сумі 27401,73 грн. та судові витрати у виді судового збору в сумі 1762 грн., всього в сумі 29163,73 грн. (двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят три) грн. 73 коп..

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 13.11.2018 року.

Суддя: ОСОБА_5