Ухвала суду № 77827037, 14.11.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0522/10462/2012

Провадження № 2-в/185/143/18

У Х В А Л А

14 листопада 2018 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гаврилова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Чичман І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді ухвалу Верховного Суду від 01 серпня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження у справі № 0522/10462/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення ,-

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла ухвала Верховного Суду від 01 серпня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження у справі №0522/10462/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення. Відповідно до ухвали вбачається, що судове провадження у зазначеній справі втрачене. Для розгляду цивільної справи та ефективного захисту порушених, оспорюваних прав та інтересів учасників справи Верховний Суд з власної ініціативи звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про відновлення втраченого судового провадження.

Зацікавлені особи будучи повідомленими про місце, день та час розгляду справи через оголошення на офіційному поталі судової влади, до суду не з’явились, причини неявки не відомі. Ніяких заяв до суду не надходило.

Суд, дослідивши зібрані матеріали, приходить до наступного.

Судове провадження у справі №0522/10462/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення , втрачене, що підтверджується ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року.(арк.с.2). Також судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталася до апеляційного суду Донецької області зі скаргою на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 лютого 2014 року визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення, в відкритті провадження якої було відмовлено, що підтверджується ксерокопією ухвали суду, яка при перевірці судом відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідає електронній копії наявній в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме відповідає в усій частині встановленій судом . Також при перевірці судом відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, наявна електронна копія рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 лютого 2014 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження ВССУ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 "Про визначення підсудності справ" визначено, що

Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області підсудні справи, які були підсудні Куйбишевському районному суду міста Донецька.

Згідно до ч. 1 ст. 494 ЦПК України- на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Відповідно до ч. 2 ст. 494 ЦПК України у ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувались судом і які процесуальні дії вчинялись з втраченого провадження.

На даний час цивільна справа № 0522/10462/2012 залишилась у Калінінському районному суді м. Донецька, в м. Донецьку, який є тимчасово окупованою територією, тобто вважається втраченою.

Викладене приводить суд до висновку про те , що достатньо матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 258-260, 493, 494 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 0522/10462/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення .

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 лютого 2014 року по справі 0522/10462/2012 в такій редакції:

« Справа № 0522/10462/2012

2/256/19/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року

Калінінський районний суд м. Донецька Донецької області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

при секретарі - Некрасової Г.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення, в якому з урахуванням уточнень просив: - визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем першої черги, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на квартиру № 14 в будинку № 67 «а» по проспекту Дзержинського у м. Донецьку, що розташована на четвертому поверсі дев'яти поверхового будинку, яка представляє собою відокремлену квартиру, що складається з двох житлових кімнат: з них перша кімната площею 11,80 кв.м.; друга кімната 18,00 кв.м.; житлова площа квартири 29,80 кв.м.; кухня відокремлена 7,10 кв.м.; ванна кімната 2,60 кв.м.; туалет 1,00 кв.м.; коридор 2,60 кв.м.; передня 6,20 кв.м.; кладова 0,60 кв.м.; балкон 1,10 кв.м.; загальна

площа квартири 49,90 кв.м.; наведена площа квартири 51,00 кв.м.; яка належала ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу від 30 серпня 1995 року, на праві приватної власності про що зроблено запис в реєстрову книгу за № 1/6 ДК - 54 (127) від 31 серпня 1995 року; - зобов’язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 в праві користування та розпоряджання квартирою № 14 в будинку № 67 «а» по проспекту Дзержинського у м. Донецьку; - витребувати квартиру № 14 в будинку № 67 «а» по проспекту Дзержинського у м. Донецьку від ОСОБА_2, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею; - виселити ОСОБА_2 з приміщення квартири № 14 в будинку № 67 «а» по проспекту Дзержинського у м. Донецьку без надання іншого жилого приміщення впродовж встановленого згідно закону строку.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 04 лютого 2007 року помер батько позивача ОСОБА_5. Після його смерті відкрилась спадщина та виникли наступні спадкоємці: позивач - ОСОБА_1 - першої черги та сестра батька - ОСОБА_6 - другої черги. Рішенням Апеляційного суду від 20.08.2009 року було визнано ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги та встановлено термін її проживання разом з батьком позивача, до час його смерті, на протязі тільки п’яти років, а саме з 04.02.2002 року. У ході судових процесів позивач довів, що згідно закону частка в натурі може бути виділена ОСОБА_2 лише з майна набутого батьком ОСОБА_5 та нею на правах спільної сумісне власності за період їх проживання однією сім'єю, в термін чітко визначений судом, а саме з 04.02.2002 року по 04.02.2007 року. Це було затверджено рішенням Калінінського районного суд м. Донецька від 20.10.2011 року, яке набрало законної сили, та згідно з яким відповідачу вже була виділена належна частка зі спадщини батька позивача, а саме 1/2 частка з грошових вкладів в банках України та Росії. В рішенні Апеляційного суду від 20.08.2009 року було зазначено, що позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, при цьому інших спадкоємців першої черги у його померлого батька немає, тому ніщо не заважає ОСОБА_1 одержати спадщину у встановленому законом порядку через нотаріальну контору. Але в супереч цьому реальною перешкодою одержання спадщини виявилась ОСОБА_2. Вона до теперішнього часу незаконно займає та перешкоджає позивачу у доступі до квартири № 14 у будинку № 67-а по пр.. Дзержинського у м. Донецьку, яка належить батькові ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу від 30 серпня 1995 року, посвідченому державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, який зареєстровано у БТІ м. Донецька на праві приватної власності, про що зроблено запис в реєстрову книгу за № 1/6 ДК - 54 (127) від 31 серпня 1995 року. Квартира була придбана батьком ОСОБА_5 за власні кошти зароблені в районах Крайньої Півночі за період перебування в зареєстрованому шлюбі з матір’ю позивача та залишена батькові за договором про розподіл майна між подружжям. До теперішнього часу ОСОБА_2 незаконно утримує ключі від квартири батька, де зберігається особисте листування позивача з ним та оригінали документів на всі об’єкти спадкового майна, які залишились у помешканні батька після його смерті. Фактично втративши оригінали документів на спадкове майно, позивач почав їх відновлювати для подальшого оформлення спадщини. На підставі того, що відповідач не надала доступ для технічного огляду квартири, КП БТІ м. Донецька відмовило позивачу в реєстрації дублікату Договору купівлі-продажу та видачі документів необхідних державному нотаріусу для оформлення Свідоцтва про право на спадщину на цей об’єкт (лист КП БТІ м. Донецька № 04-1/372 від 13.02.2012р.). 30.10.2012 року Восьмою Донецькою державною нотаріальною конторою позивачу було видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру батька позивача ОСОБА_5, в зв’язку з відсутністю у позивача оригіналу Витягу з реєстру прав власності на квартиру ОСОБА_3 підприємства Бюро технічної інвентаризації, чим було закрито нотаріальний шлях для отримання спадщини щодо цього спадкового майна.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень і дав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позицію ОСОБА_1

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 звернулася зі зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, вважала, що спірна квартира була придбана за сумісні кошти подружжя, тому просила визнати квартиру № 14 в будинку № 67 «а» по пр. Дзержинського у місті Донецьку об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_8 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію ОСОБА_2

30.01.2014 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій вона просить зустрічний позов залишити без розгляду.

18.02.2014 року Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири було залишено без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_3 підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька в судове засідання не з’явився до суду надав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що сторонами в цивільному судочинстві є: позивач - особа, яка звернулася до суду за захистом своїх не визнаних, порушених прав або свобод, що оскаржуються, і відповідач - особа, яка, на думку позивача, порушила права й інтереси позивача і яка повинна нести відповідальність по пред'явлених позовних вимогах (ст. 30 ЦПК України). При цьому, ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачене, що сторони в справі, обґрунтовуючи свої вимоги й заперечення, повинні надати суду відповідні докази. У протиріччя зазначених норм закону позивач залучає до участі в справі в якості відповідача КП БТІ м. Донецька, не обґрунтовуючи в позові такі дії й не висуваючи до КП БТІ яких-небудь позовних вимог. Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька відповідно до законодавства України здійснювало технічну інвентаризацію й державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Розглянувши справу в межах позовних вимог, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази, суд дійшов висновку, що позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Вимогами ст. 61 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків від померлої фізичної особи до інших осіб.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадку входять всі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями по закону можуть бути фізичні особи, які являються живими на час відкриття спадку.

Право на спадок виникає в день відкриття спадку відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені

після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадок не позбавляє спадкоємця права на спадок.

Судом встановлено, що встановлено, що ОСОБА_5 батько позивача помер 04.02.2007 року, про що свідчить Свідоцтво про смерть серії 1-Но № 173277, видане 13 лютого 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції м. Донецька. Після його смерті відкрилась спадщина та виникли наступні спадкоємці: позивач - ОСОБА_1 - першої черги та сестра батька - ОСОБА_6 - другої черги.

З договору купівлі-продажу квартири від 30.08.1995 року вбачається, що ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_2. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом восьмої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 3-5260. Зазначена квартира була зареєстрована в КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 4.08.1995 року № 1/6 ДК-54(127).

В судовому засіданні було встановлено і це не заперечувалося сторонами, що відповідачка ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1995 року, а зареєстрована відповідач за адресою: АДРЕСА_3.

Вимогами ст. 61 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Так, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2009 року встановлений факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5, який помер 4 лютого 2007 року, однією сім’єю протягом п’яти років до часу відкриття спадщини.

Рішенням Апеляційного суду від 20.08.2009 року було визнано ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги та встановлено термін її проживання разом з батьком

позивача, до час його смерті, на протязі тільки п’яти років, а саме з 04.02.2002 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, інших спадкоємців першої черги у померлого ОСОБА_5 не має.

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 8505172 вбачається, що 15.02.2007 року Восьмою донецькою державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу № 41781419, спадкодавцем в якій є ОСОБА_5.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори від 30.10.2012 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа

може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він прийняв спадщину відповідно до вимог ст.ст. 1268-1270 ЦК України і є спадкоємцем першої черги спадкування за законом, і, оскільки позивач не має інших способів захисту свого права на спадщину, суд вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру № 14 в будинку № 67 «а» по проспекту Дзержинського у м. Донецьку, що розташована на четвертому поверсі дев'яти поверхового будинку, яка представляє собою відокремлену квартиру, що складається з двох житлових кімнат: з них перша кімната площею 11,80 кв.м.; друга кімната 18,00 кв.м.; житлова площа квартири 29,80 кв.м.; кухня відокремлена 7,10 кв.м.; ванна кімната 2,60 кв.м.; туалет 1,00 кв.м.; коридор 2,60 кв.м.; передня 6,20 кв.м.; кладова 0,60 кв.м.; балкон 1,10 кв.м.; загальна площа квартири 49,90 кв.м.; наведена площа квартири 51,00 кв.м.; яка належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 1995 року, на праві приватної власності про що зроблено запис в реєстрову книгу за № 1/6 ДК - 54 (127) від 31 серпня 1995 року.

Посилання позивача ОСОБА_1 про створення ОСОБА_2 перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном – квартирою № 14 в будинку № 67а по пр. Дзержинського в м. Донецьку не ґрунтується на достатніх доказах.

Правомочність користування – це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб. Право користування може належати не тільки власникам, але й іншим особам на підставі, зокрема, цивільно-правових договорів або адміністративних актів.

Правомочність розпорядження – це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

На момент звернення до суду ОСОБА_1 не має права користування та права розпорядження квартирою № 14 в будинку № 67а по пр. Дзержинського в м. Донецьку, достатніх доказів на підтвердження наявності в нього вказаних правомочностей суду не надано.

За таких підстав суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про зобов’язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпорядження квартирою № 14 в будинку № 67а по пр. Дзержинського в м. Донецьку. Оскільки, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про витребування квартири № 14 в будинку № 67 «а» по проспекту Дзержинського у м. Донецьку від ОСОБА_2, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею; виселення ОСОБА_2 з приміщення квартири № 14 в будинку № 67 «а» по проспекту

Дзержинського у м. Донецьку без надання іншого жилого приміщення впродовж встановленого згідно закону строку є похідними від попередньої вимоги, законних підстав для їх задоволення судом не вбачається.

Крім того, сторонами в цивільному судочинстві є позивач - особа, яка звернулася до суду за захистом своїх не визнаних, порушених прав або свобод, що оскаржуються, і відповідач - особа, яка, на думку позивача, порушила права й інтереси позивача і яка повинна нести відповідальність по пред'явлених позовних вимогах відповідно до положень ст. 30 ЦПК України. При цьому, ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачене, що сторони в справі, обґрунтовуючи свої вимоги й заперечення, повинні надати суду відповідні докази. У протиріччя зазначених норм закону позивач залучає до участі в справі в якості відповідача КП БТІ м. Донецька, не обґрунтовуючи в позові такі дії й не висуваючи до КП БТІ будь-яких позовних вимог. Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька відповідно до законодавства України здійснювало технічну інвентаризацію й державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна та не могло бути належним відповідачем по даній справі. Тому, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 3, 8,10, 11, 15,16,57, 58,59,60,61,79,84,88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 14 в будинку № 67 «а» по проспекту Дзержинського у м. Донецьку, що розташована на четвертому поверсі дев'яти поверхового будинку, яка представляє собою відокремлену квартиру, що складається з двох житлових кімнат: з них перша кімната площею 11,80 кв.м.; друга кімната 18,00 кв.м.; житлова площа квартири 29,80 кв.м.; кухня відокремлена 7,10 кв.м.; ванна кімната 2,60 кв.м.; туалет 1,00 кв.м.; коридор 2,60 кв.м.; передня 6,20 кв.м.; кладова 0,60 кв.м.; балкон 1,10 кв.м.; загальна площа квартири 49,90 кв.м.; наведена площа квартири 51,00 кв.м.; яка належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 1995 року, на праві приватної власності про що зроблено запис в реєстрову книгу за № 1/6 ДК - 54 (127) від 31 серпня 1995 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпорядження квартирою № 14 в будинку № 67а по пр. Дзержинського в м. Донецьку; про витребування квартири № 14 в будинку № 67 «а» по пр. Дзержинського у м. Донецьку від ОСОБА_2, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею; виселення ОСОБА_2 з приміщення квартири № 14 в будинку № 67 «а» по проспекту Дзержинського у м. Донецьку без надання іншого жилого приміщення - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Токарєва Н.М.

18.02.2014 »

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Апеляційного суду Донецької області від 16 червня 2014 року по справі № 0522/10462/2012 в такій редакції:

« Єдиний унікальний номер 0522/10462/2012

Номер провадження 22-ц/775/3383/2014

Головуючий в 1 інстанції – Токарєва Н.М.

Доповідач: Іванова А.П.

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

16 червня 2014 року суддя апеляційного суду Донецької області Іванова А.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калінінеького районного суду м.Донецька від 18 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калінінеького районного суду м.Донецька від 18 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 14 в будинку №67 «а» по проспекту Дзержинського у м.Донецьку, що розташована на четвертому поверсі дев'яти поверхового будинку, яка представляє собою відокремлену квартиру, що складається з двох житлових кімнат: з них перша кімната площею 11,80 кв.м.; друга кімната 18,00 кв.м.; житлова площа квартири 29,80 кв.м.; кухня відокремлена 7,10 кв.м.; ванна кімната 2,60 кв.м.; туалет 1,00 кв.м.; коридор 2,60 кв.м.; передня 6,20 кв.м.; кладова 0,60 кв.м.; балкон 1,10 кв.м.; загальна площа квартири 49,90 кв.м.; наведена площа квартири 51,00 кв.м.; яка належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 1995 року, на праві приватної власності про що зроблено запис в реєстрову книгу за № 1/6 ДК - 54 (127) від 31 серпня 1995 року.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, які разом з цивільною справою надійшла до апеляційного суду Донецької області.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06 травня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, апелянту надано тридцятиденний строк для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду з зазначенням поважності причин протоку строку, та сплати судового збору у розмірі 1827 грн.

Копія ухвали Апеляційного суду Донецької області від 06 травня 2014 року була направлена на адресу ОСОБА_2 супровідним листом № 0522/10462/2012 (22- ц/775/3383/2014) від 06 травня 2014 року (а.с.219).

Копію ухвали від 06 травня 2014 року отримано ОСОБА_2 10 травня 2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 220).

Станом на 06 червня 2014 року апелянтом не надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 18 лютого 2014 року, а також не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

До суду із заявою про продовження строку для усунення недоліків скарги апелянт не звернувся.

Відповідно до ч.З ст.297 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту

отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визначені неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне відмовити ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, суддя , -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 18 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення повернути до Калінінського районного суду м.Донецька.

Апеляційну скаргу на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 18 лютого 2014 року повернути ОСОБА_2.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її постановления.

Суддя А.П.Іванова»

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Cуддя: В. А. Гаврилов