Рішення № 77827034, 26.10.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4424/18

2/214/2357/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 жовтня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.,

при секретарі – Улятовській М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Служба термінового кредитування» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить : стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Служба термінового кредитування» 38 837,07 грн., в тому числі 133,52 грн. основного боргу, 16,38 грн. – проценти за договором, 35 707,55 грн. – пеня за договором; стягнути судові витрати з відповідачки, що складають за попереднім підрахунком 1779,62 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог зазначено наступне. Так, 24 квітня 2014 року між ТОВ «Служба термінового кредитування» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №140424-104517, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 1500 грн. із зобов’язанням в строк до 07 травня 2014 року повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 420 грн. – з розрахунку по 30 грн. щоденно відповідно до п.3.1 договору.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення 1046-1053 ЦК, якщо інше не встановлено ЦК і не випливає із суті кредитного договору.

07 травня 2014 року ОСОБА_1 сплатила проценти за користування кредитом в сумі 420 грн. та пролонгувала договір строком до 21 травня 2014 року; 20 травня 2014 року вона сплатила проценти в сумі 390 грн. та пролонгувала договір до 03 червня 2014 року; 03 червня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 420 грн. та пролонгувала договір до 17 червня 2014 року; 17 червня 2014 року ОСОБА_1 сплатила проценти в сумі 420 грн. та пролонгувала договір до 01 липня 2014 року; 29 червня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 360 грн. та пролонгувала договір строком до 13 липня 2014 року; 12 липня 2014 року сплатила проценти в сумі 390 грн. та пролонгувала договір строком до 26 липня 2914 року; 26 липня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 420,00 грн. та пролонгувала договір строком до 09 серпня 2014 року; 05 серпня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 300.00 грн. та пролонгувала договір строком до 19 серпня 2014 року; 19 серпня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 420,00 грн. та пролонгувала договір строком до 02 вересня 2014 року; 29 серпня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 300,00 грн. та пролонгувала договір строком до 12 вересня 2014 року; 09 вересня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 330,00 грн. тапролонгувала договір строком до 23 вересня 2014 року; 23 вересня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 420.00 грн., частково сплатила суму кредиту у розмірі 50,00 грн. та пролонгувала договір строком до 07 жовтня 2014 року; 05 жовтня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 348,00 грн., частково погасила суму кредиту у розмірі 52,00 грн. та пролонгувала договір строком до 19 жовтня 2014 грн.; 17 жовтня 2014 року сплатила проценти за користування кредитом в сумі 335,52 грн., частково сплатила суму кредиту в розмірі 64,48 грн. та пролонгувала договір строком до 31 жовтня 2014 року; 05 листопада 2014 року сплатила частково пеню за прострочення заборгованості в сумі 150 грн., проценти за користування кредитом в сумі 357 грн. та пролонгувала договір строком до 19 листопада 2014 року; 28 листопада 2014 року частково сплатила пеню за прострочення заборгованості в сумі 613,45 грн. та пролонгував договір строком до 12 грудня 2014 року, зобов’язавшись повернути кредит разом з процентами в розмірі 1 333,21 грн.; 18 січня 2015 року сплатила частково пеню за прострочення заборгованості в сумі 300 грн., 15 лютого 2015 року – 480 грн., 22 березня 2015 року – 580 грн.; 17 квітня 2015 року – 480 грн., 27 травня 2015 року – 480 грн.; 13 червня 2015 року – 479 грн., після чого припинила погашати заборгованість. З того часу жодних дій, спрямованих на погашення кредиту ОСОБА_1 не здійснює, на телефонні дзвінки не відповідає.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.6.2. договору у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту, до позичальника застосовуються штрафні санкції у виді неустойки - пені з розрахунку 2 % за кожен день прострочення платежу згідно наведеного розрахунку за період з 13 грудня 2014 року по 01 червня 2018 року за 1267 днів, що становить 35 707,55 грн.

Таким чином, сума заборгованості разом із процентами та пенею станом на 01 червня 2018 року становить 37 057,45 грн.

Крім того, за попереднім розрахунком понесені позивачем судові витрати складають 1779,62 грн.: судовий збір 1762 грн. та комісія банку 17,62 грн.

У судове засідання представник позивача не з’явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Не заперечує проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавала, у зв'язку з чим, на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

В судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні докази: кредитний договір (а.с.5), розрахунок заборгованості (а.с.7-32), виписка (а.с.33), статут (а.с.35-36).

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказом кредитний договір (а.с.5), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме укладення кредитного договору, умови надання кредиту та порядок його погашення.

Суд вважає належним доказом: розрахунок заборгованості (а.с.7-32), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме суму заборгованості за кредитним договором.

Суд вважає належними доказами: виписка (а.с.33), статут (а.с.35-36), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме підстави здійснення позивачем діяльності щодо надання банківських послуг.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом. Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

У судовому засіданні встановлено, що 24 квітня 2014 року між позивачем ТОВ «Служба термінового кредитування» як кредитодавцем та відповідачкою ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір № 140424-104517, за умовами п.п.1.1-2.1 якого позичальник отримала кредит в сумі в сумі 1500 грн. на споживчі цілі в строк до 07 травня 2014 року.

Відповідно до п.п.3.1, 3.3 договору, позичальник сплачує кредитодавцеві проценти за користування кредитом за ставкою 2% за кожен день кредитування (730% річних). Позичальник зобов’язується повернути кредит в розмірі, вказаному в п.1.2 договору, а також сплатити проценти у розмірі 420 грн., нараховані за період, починаючи з дати видачі кредиту і закінчуючи датою повернення кредиту, а разом 1920 грн. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються разовим платежем.

Крім того, відповідно до п.2.3 договору, на підставі заяви позичальника, поданої кредитодавця не пізніше ніж за 2 робочі дні до дати повернення кредиту, кредитодавець, діючи на власний розсуд, має право шляхом повідомлення позичальника надати йому відстрочення щодо повернення кредиту на строк не більше 14 календарних днів. У цьому випадку позичальник зобов’язаний сплатити кредитодавця проценти в розмірі, визначеному п.3.1 договору, та проценти за час наданої відстрочки.

Вказані факти й обставини встановлені судом на підставі письмових доказів: кредитного договору (а.с.5), розрахунку заборгованості (а.с.7-32), виписки (а.с.33), статуту (а.с.34-35).

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачкою укладений, передбачений ст. 1054 ЦК України, кредитний договір.

У відповідності зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як слідує з розрахунку заборгованості (а.с.7-32), ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором №140424-104517 від 24 квітня 2014 року належним чином не виконувала, частково погашаючи кредит та нараховану неустойку, кожного разу пролонгуючи договір, востаннє 13 червня 2015 року, внісши в рахунок погашення кредиту 479 грн. (а.с.14), в результаті чого станом на 01 червня 2018 року утворилась заборгованість за тілом кредиту (основний борг) – 1333,52 грн. (за відрахуванням сплачених 166,48 грн.), по процентам за користування кредитом – 16,38 грн.

У відповідності до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. У відповідності до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як визначено п.п.6.1, 6.2 договору (а.с.5), у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованої плати за користування кредитом до позичальника застосовуються штрафні санкції – нарахування неустойки у вигляді пені в розмірі 2% від суми кредиту, що вказана в п.1.2 договору, за кожен день прострочення платежу за кредитним договором.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка за кредитним договором, укладеним з позивачем, має заборгованість в сумі 37 057,45 грн., продовжує ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Служба термінового кредитування» є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню, а тому суд вважає, що позивач обґрунтовано, у відповідності до ст.ст.15, 16 ЦК України звернувся за захистом своїх прав до суду.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп. Підстав для відшкодування комісії банку в сумі 17,62 грн. суд не вбачає, оскільки такі витрати в розумінні ст.133 ЦПК України не є судовими.

Керуючись ст.ст.15, 16, 525, 526, 546, 549, 631, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 206, 223, 228, 258-260, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» (код ЄДРПОУ 38415356, юридична адреса: АДРЕСА_1) заборгованість за кредитним договором №140424-104517 від 24 квітня 2014 року станом на 01 червня 2018 року в загальному розмірі 38 837 грн. 07 коп., яка складається із: основного боргу – 1 333 грн. 52 коп., процентів за договором – 16 грн. 38 коп., пені – 35 707 грн. 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» (код ЄДРПОУ 38415356, юридична адреса: АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 31 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов