Рішення № 77826586, 14.11.2018, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/990/18

Провадження № 2/181/274/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юр'єва О.Ю.,

з участю секретаря судових засідань Варюхи Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Межівської об'єднаної територіальної громади, третя особа: Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права власності на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Межівської об'єднаної територіальної громади, третя особа: Межівська районна державна адміністрація, про визнання права власності на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер його батько ОСОБА_4 з яким він по день смерті постійно проживав та вів спільне господарство. Крім позивача спадкоємцем першої черги є його рідний брат ОСОБА_5, який на відміну від позивача, разом з батьком не проживав, заяву про прийняття спадщини не подавав та не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 Заповіт померлим батьком не складався, до складу спадкового майна належить право на земельну частку (пай) в КСП «13 річчя Жовтня» с.Новопідгороднє, Межівського району, Дніпропетровської області, однак ОСОБА_4 за життя сертифікат на право на земельну частку (пай) отримати не встиг. При цьому, батько внесений до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який має право на земельну частку (пай) під №50. Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 змоги не має з причини відсутності правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця.

Позивач просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі 5,1 умовних кадастрових гектар на території, який встановлений для члена КСП «13 річчя Жовтня» Межівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача Межівської об'єднаної територіальної громади Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без їхньої участі

Представник третьої особи Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, надали письмову заяву про проведення судового засідання без їх участі.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, з'ясувавши обставини справи та надавши їм відповідну оцінку, приходить до наступних висновків.

При цьому досліджені наступні матеріали справи, яким надана відповідна оцінка.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданого відділом РАГСу Рокитнівського районного управління юстиції Рівненської області 27 серпня 2000 року, актовий запис №67, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року, батьком якого записано ОСОБА_4, а матір'ю - ОСОБА_6

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого виконкомом Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 01 листопада 1995 року, актовий запис №53, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Довідкою Райпільського старостинського округу Межівської селищної ради Дніпропетровської області №811 від 24 квітня 2018 року підтверджується, що від імені ОСОБА_4. померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року, який проживав постійно по АДРЕСА_1 заповіт у виконкомі Райпільської сільської ради не посвідчувався.

Згідно архівної довідки №Д-371-18 від 29.10.2018 р. виданої Відділом трудового архіву Межівської районної ради Дніпропетровської області, вбачається, що колгосп «13-річчя Жовтня» реогранізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «13-річчя Жовтня» згідно з протоколом установчої конференції колективного сільськогосполдарського підприємства «13-річчя Жовтня» від 08.02.1993 №1.

Відповідно до копії Державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4, Колективному сільськогосподарському підприємству «13-річчя Жовтня» Райпільською сільською Радою народних депутатів Межівського району Дніпропетровської області від 30 червня 1995 року, для ведення сільськогосподарського виробництва передано у колективну власність 5320,2 гектарів землі.

Згідно повідомлення відділу Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області №Д-45/0-0.31-48/139-18 від 16 квітня 2018 року, до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю, виданий КПС «13-річчя Жовтня» Межівського району Дніпропетровської області серії НОМЕР_5, виданого 11 жовтня 1995 року, батько позивача - ОСОБА_4 значиться під порядковим номером 50.

Довідкою відділу Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області №Д-127/0-0.31-133/139-18 від 14 вересня 2018 року підтверджується, що середній розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «13-річчя Жовтня», розміщеної на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області становить 5,1 ум.кад.га.

Довідкою Райпільського старостинського округу Межівської селищної ради Дніпропетровської області №812 підтверджується, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно проживав АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_5 року і вів з ним спільне господарство.

Згідно заяви адресованої приватному нотаріусу Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 14 травня 2018 року ОСОБА_2 спадкове майно фактично прийняв, згідно ст.549 ЦК України від 18 липня 1963 року, так як проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1. Сертифікат на право на земельну частку (пай) надати не може. Крім нього спадкоємцем першої черги, передбаченим законом, є син спадкодавця ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого Райпільською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області.

Заявою, яка адресована приватному нотаріусу Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 04 травня 2018 року за №211, підтверджується, що ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 не подавав, на день смерті спадкодавця не проживав разом з ним за однією адресою, 6-ти місячний строк для прийняття спадщини пропустив, спадщину не прийняв та приймати не бажає, та не заперечує, що свідоцтво про право на спадщину було видано на ім'я сина спадкодавця ОСОБА_2

Згідно постанови приватного нотаріуса Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті його батька ОСОБА_4, оскільки не надані правовстановлюючі документи, підтверджуючі склад спадкового майна на ім'я спадкодавця - ОСОБА_4 на право на земельну частку (пай) члена КСП «13-річчя Жовтня».

П.2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено що, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач після смерті батька, як вбачається з матеріалів цивільної справи, належним чином прийняв спадщину, фактично вступив в його управління та володіння нею, проте спадкове майно не оформив з об'єктивних причин.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Положенням ч.1 ст.548 ЦК України (в редакції 1963 року), передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадщиною.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги

належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Таким чином, в судовому засіданні встановлений факт прийняття спадщини позивачем після смерті його батька. З урахуванням того, що ОСОБА_2 лише 16 квітня 2018 року дізнався про наявність у нього права на земельну частку (пай) за законом, а іншим шляхом визнати це право неможливо, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що підтверджено внесення ОСОБА_4 до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_5, виданого 11 жовтня 1995 року КСП «13-річчя Жовтня»», суд вважає доведеним наявність у нього права на земельну частку (пай), за законом яке набуто, згідно Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», а тому є всі підстави задовольнити вимоги позивача про спадкування такого права.

Статтею 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п.27 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 включено до

списку - членів КСП, що додається до державного акта за №50, у встановлений законом порядку з членів не виключався, цей факт спростовано не було зі сторони відповідача.

У справах Євросуду зазначено:

«Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії», заява №44277/98, від 24 червня 2003 року, самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна;

«Рисовський проти України», заява №29979/04, від 20 жовтня 2011 року - ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.53, та «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 38).

По-перше, видається, що ця процедура дозволяє державним органам ретроспективно позбавляти особистих прав, наданих помилково, без будь-якого відшкодування добросовісним правовласникам. По-друге, видається, що вона надає державним органам можливість позбавляти таких прав за власним бажанням, у будь-який час і без залучення сторін, чиї інтереси зачіпаються. Суд зазначає, що можливість заінтересованих сторін оскаржити таке позбавлення до суду звичайно зменшує ймовірність свавільного тлумачення застосовних норм матеріального права державними органами, які стверджують, що помилилися. З іншого боку, те, що їх повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу».

У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7, ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.529,548,549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) ст.ст.2, 4, 81, 82, 96, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України (у редакції ЗУ №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Межівської об'єднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області (місце знаходження вул. Грушевського, 9, смт. Межова, Межівський район, Дніпропетровська область), третя особа: Межівська районна державна адміністрація (місце знаходження вул. Грушевського, 5, смт. Межова, Межівський район, Дніпропетровська область) про визнання права власності на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право на земельну частку (пай) в розмірі 5,1 умовних кадастрових гектара на території, який встановлений для члена КСП «13-річчя Жовтня» Межівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. Ю. Юр'єв