Вирок № 77824110, 12.11.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/4914/16-к

Провадження № 1-кп/210/83/18

"12" листопада 2018 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Скотар Р.Є.,

за участі секретаря - Соколовської Т.О.,

за участі сторін кримінального провадження: прокурора - Бондар В.Ю., потерпілої- Олейнікової М.В., представника потерпілого - ОСОБА_2, обвинуваченого - ОСОБА_3, представника цивільного позивача - ОСОБА_4, представника цивільного відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016040230000731, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровограда, громадянин України, освіта середня, не працює, одружений, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В С Т А Н О В И В :

Так, 09.10.2016 року, приблизно в 10 годин 30 хвилин водій ОСОБА_3 керуючи технічно справним маршрутним автобусом № 35 «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзній частині пр. Металургів з боку вул. Соборності в напрямку вул. Криворіжсталі в Металургійному районі м. Кривого Рогу, швидкість його руху була близько 50-60 кілометрів на годину, з пасажирами.

В цей час на регульованому автоматичним світлофором перехресті вул. Нікопольське шосе з пр. Металургів з ліва на право по ходу руху автобусу «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1, поновив рух та почав рухатися на зелений сигнал світлофору автомобіль «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8

Водій ОСОБА_3 наближаючись до регульованого автоматичним світлофором перехрестя повинен був діяти відповідно до п.п. 1.5; 2.3 (б); 8.7.3 (е), 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху України.

Однак, водій ОСОБА_3 діючи зі злочинною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, продовжив прямолінійний рух через перехрестя на червоний сигнал світлофору, чим порушив вимоги п.п. 1.5; 2.3 (б); 8.7.3 (е), 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- «1.5.... бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні ...загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну,...»;

- «8.7.3. Сигнали світлофора мають наступні значення:

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух...»

- «8.10 У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;

- «16.3 У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_3, керуючи автобусом «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись через перехрестя на червоний сигнал світлофору допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8, який перетинав проїзну частину дороги з ліва на право по ходу його руху на зелений сигнал світлофору. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди в салоні автобусу впала з сидіння на підлогу пасажир похилого віку гр. ОСОБА_9 в наслідок чого отримала тілесні ушкодження.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир маршрутного автобусу №35 «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого, повного розриву правого ключично - акроміального зчленування з вивихом ключиці. Внутрисуглобовий перелом зовнішньої щиколотки лівої великогомілкової кістки; гемартроз лівого колінного суглобу. Синці обох верхніх та правої нижньої кінцівок, які відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби (термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби).

Між порушенням водієм ОСОБА_3 вимог п.8.7.3 (е) дорожнього руху України та настанням наслідків - заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілій ОСОБА_9, є прямий причинний зв'язок.

Судом враховані наступні докази на підтвердження встановлених обставин.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що 09.10.2016 року близько 11 год. 30 хв., їхав на маршрутному таксі «Мерседес Бенц» в сторону Криворіжсталі зі швидкістю 60 км. на годину. Сталося зіткнення з автомобілем «Фольксваген Кадді» вину у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнає у повному обсязі, підтверджує події, факти та обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті, їх не оспорює. Щиро розкаяюється у вчиненому злочині, просить суворо його не карати. Щодо цивільного позову, зазначає, що путьовий лист отримував у «Північтрансі», 01.10.2016 року написав заяву на звільнення, але продовжував там працювати.

Потерпіла у судовому засіданні, зазначила, що 09 жовтня 2016 року їхала в маршруткі з зупинки «Стадіон Металург», об 11 годині маршрутка зіткнулася з іншою маршруткою, внаслідок чого отримала перелом ноги та травму руки. До теперішнього часу болить плече, та вона приймає лікарські препарати. Обвинувачений виплатив їй 6000,00 гривень на лікування після ДТП. Покарання просила призначити на розсуд суду.

Крім показів обвинуваченого ОСОБА_3, який у судовому засіданні вину визнав у повному обсязі, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України підтверджується письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.10.2016 року та схемою до протоколу огляду місця ДТП від 09.10.2016 року (т. 1 а.с. 6-11);

-фото таблицею до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.10.2018 року (т. 1 а.с. 13-15);

-протоколом огляду речей від 11.10.2016 року, в присутності понятих ОСОБА_10, та ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 26-30);

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.10.2016 року, з якого вбачається, що водій ОСОБА_8 09.10.2016 року о 14 год. 35 хв. не перебував у стані алкогольного сп'яніння (т. 1 а.с. 36);

-посвідченням водія ОСОБА_8, та Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, з якого вбачаєься, що власником транспортного засобу «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 37);

-виписним епікризом № 3793 з медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення хворої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, з діагнозом закритий розрив правого ключично - акроміального зчленування з вивихом акроміального кінця ключиці. Закритий перелом зовнішньої щиколотки лівої великогомілкової кістки (. 1 а.с. 54);

-висновком судово-медичної експертизи № 2025 від 25.10.2016 року, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі у ОСОБА_9, виявлені тілесні ушкодження: закритий повний розрив правого ключично - акроміального зчленування з вивихом ключиці. Внутрисуглобовий перелом зовнішньої щиколотки лівої великогомілкової кістки; гемартроз лівого колінного суглобу. Синці обох верхніх та правої нижньої кінцівок; Характер виявлених ушкоджень в наданих медичних документах на ім'я потерпілої, свідчить, що термін їх виникнення відповідає 09.10.2016 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби (т. 1 а.с. 57-59);

-висновком авто - товарознавчої експертизи № 39/10/16 від 27.10.2016 року, згідно якої сума матеріальних збитків, заподіяних з технічної точки зору володільцю пошкодженого автомобіля Volkswagen Caddy реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_4, в цінах на дату 11 жовтня 2016 року складає: 98963,67 гривень (т. 2 а.с. 99-109);

-висновком авто - товарознавчої експертизи № 42/10/16 від 27.10.2016 року, згідно якої сума матеріальних збитків, заподіяних з технічної точки зору володільцю пошкодженого автомобіля Volkswagen Caddy реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_4, в цінах на дату 11 жовтня 2016 року складає: 98963,67 гривень, та додатком № 2 до висновку № Д42/10/16 від 27.10.2016 року, з якого вбачається, що ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу складає 216424,59 гривень (т. 2 а.с. 32-42);

Висновки експертиз належним чином аргументовані, складені кваліфікованими експертами, підстав для визнання їх неналежними та недопустимими не вбачається.

Суд, відповідно до ст.ст. 86, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, потерпілої, письмові докази, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими, та згідно з ст.ст. 85, 94 КПК України, вважає, що ці докази прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які суд вважає належними та допустимими, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_3

Дії обвинуваченого ОСОБА_3, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, судом встановлено щире каяття.

Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як злочин невеликої тяжкості, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебував і не перебуває.

Враховуючи викладені дані про особу винного, усі обставини справи, суд приходить до висновку, призначити обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, при цьому враховує, що обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодженняпотерпілій ОСОБА_9, матеріальну шкоду потерпілій частково відшкодовував, що свідчить про наявність у нього щирого каяття, потерпіла не має претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, за вказаних обставин, суд, вважає необхідним призначити покарання в межах санкції частини 1 ст.286 України, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України також не вбачається.

Від обвинуваченого ОСОБА_3, надійшло клопотання про застосування до обвинуваченого амністії, оскільки він є учасником бойових дій, повністю визнає свою вину, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення від відбування покарання на підставі п.п. «д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону. Амністія не застосовується до осіб, визначених статтею 4 цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до п."д" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

З матеріалів кримінального провадження: вбачається, що обвинувачений Задорожній Геннадій Алімович на момент вчинення злочину мав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій, та підпадає під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), вперше вчинив кримінальне правопорушення.

Вказане кримінальне правопорушення він вчинив 09 жовтня 2016 року, тобто до дня набрання чинності (07.09.2017 р.) Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України.

У кримінальному провадженні, ОСОБА_8 було заявлено цивільний позов до Публічного акціонерного товариства «Північтранс», ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» (ПрАТ «ЄСС») про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, з вимогами: стягнути з ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень, завданої погіршенням здоров'я у зв'язку з пережитим стресом у ДТП та пошкодженням його автомобіля на користь ОСОБА_8, стягнути з ПАТ «Північтранс» майнової шкоди, що пов'язана з понесенням витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля у розмірі 150705,60 гривень, майнової шкоди, що пов'язана з витратами на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження у розмірі 2000,00 гривень, а також майнової шкоди, що пов'язана з витратами за оплату послуг евакуатора у розмірі 1200,00 гривень на користь ОСОБА_8

Крім того, з цивільним позовом звернулась потерпіла ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства «Північтранс», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вимогами стягнути з ПАТ «Північтранс» майнову шкоду у розмірі 11057,71 гривня на користь ОСОБА_9, стягнути з ПАТ «Північтранс» моральної шкоди у розмірі 80000,00 гривень на користь ОСОБА_9

Як вбачається з матеріалів справи, до суду від Публічного акціонерного товариства «Північтранс» до суду надійшов відзив на цивільні позови ОСОБА_8, та ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, в обґрунтування якого зазначено, що цивільними позивачами не надано належних доказів, які підтверджують виконання службових обов'язків водієм ОСОБА_3 службових обов'язків, та відповідно до довідки ПАТ «Північтранс» ОСОБА_3 на момент ДТП 09.10.2016 року з ПАТ «Північтранс» у трудових відносинах не перебував та службових обов'язків ПАТ «Північтранс» не виконував, тому просить суд відмовити у задоволенні вищезазначених позовів.

Крім того, до суду надійшов відзив на цивільні позови від Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», з якого вбачається, що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Заява про страхове відшкодування від позивача до ПрАТ «ЄСС». ПрАт «ЄСС» не заперечує проти позову щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з лікуванням, за наявності у позивача відповідних доказів та причинного зв'язку витрат на лікування з ДТП. Також зазначили, що вважають, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 норм Закону, шкода повинна відшкодовуватись завдавачем шкоди.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження та надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з ПАТ «Північтранс», що підтверджується довідкою № 98 від 19.04.2017 року, а саме: працював на посаді водія автотранспортних засобів з 12.08.2015 року по 01.10.2015 року, наказом № 184К від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_3 було звільнено за власним бажанням

Як вбачається за матеріалів справи ОСОБА_3 ПАТ «Північтранс» було видано путьовий лист № 035669 на жовтень 2016 року, з відміткою механіка 09 жовтня 2016 року, на автомобіль Мерседес 312Д, маршруту №35, д.н.з. НОМЕР_1. Отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений виконував трудові обов'язки, які були покладені на нього саме ПАТ «Північтранс».

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, власником автобусу «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_12 (т. 1 а.с.74).

Відповідно до тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_6, транспортний засіб «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився у користуванні ПАТ «Північтранс» (т. 1 а.с.75)

Цивільно-правова відповідальність страхувальника та інших осіб, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом «Мерседес Бенц 312Д», державний номер НОМЕР_1, застрахована полісом/договором обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності № АІ/4755958 від 25.12.2015 року, укладеним між власником автомобіля ОСОБА_12 та ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18).

ОСОБА_8 звернувся до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» з заявою про ДТП, відмови у виплаті відшкодування не отримував. ОСОБА_9 до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» не зверталася.

Випадки, визначені у ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), у даному випадку відсутні.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №4061 від 12.10.2017 року анульовано ліцензію ПрАТ «Європейський Страховий Союз» на провадження страхової діяльності.

Водночас, згідно п 20.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки по договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

Отже, діючим законодавством, рішеннями МТСБУ врегульований порядок отримання відшкодування потерпілим шкоди, спричиненої особою, що застрахувала свою цивільну відповідальність, навіть у разі ліквідації та/або банкруцтва страховика.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_8, є необґрунтованими, оскільки ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» не є належним відповідачем, клопотань про залучення у справі співвідповідача, заміну неналежного відповідача цивільними позивачами не заявлено.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, і така шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Вирішуючи розмір моральної шкоди, яка підлягає компенсації, відповідно до ст.1167 ЦК України суд, враховуючи обставини ДТП, поведінку обвинуваченого після ДТП, під час досудового розслідування та під час судового розгляду, наслідків ДТП, виходячи із вимог розумності та справедливості та співмірності, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 3000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а в задоволенні решти позовних вимог щодо моральної шкоди - відмовити у зв'язку з їх необгрунтованістю.

Доведеність на судовому розгляді підстав цивільного позову зобов'язує суд при ухваленні рішення задовольнити цивільний позов у розмірі, підтвердженому у судовому засіданні доказами і відмовити в ньому в тій його частині, яка доказами не доведена.

Витрати на проведення авто-технічної експертизи за № 19/10.1-99 від 24.06.2016 року підлягають стягненню з обвинуваченого в порядку ст. 122, 124 КПК України.

Запобіжний захід не обирався. Клопотань від прокурора щодо обрання запобіжного заходу до суду не надходило.

Керуючись ст.ст. 368 , 370, 371, 374-376 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400,00 (три тисячі чотириста) гривень, що складає 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі п.«д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнити від відбування основного та додаткового покарання за цим вироком.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Північтранс», ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» (ПрАТ «ЄСС») про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства «Північтранс», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без задоволення.

Речові докази, на підставі ст. 100 КПК України:

- Автомобіль «Фольксваген Кадді» д.н.з. НОМЕР_2, який був переданий, згідно розписки від 14.10.2016 року, на відповідальне зберігання ОСОБА_8 14.10.2016 року - залишити у володінні останнього;

- Автобус «Мерседес Бенц 312Д» д.н.з. НОМЕР_1, який був переданий, згідно розписки від 13.10.2016 року, на відповідальне зберігання ОСОБА_12, 13.10.2016 року - залишити у володінні останнього;

- диск «СD-R» з відеозаписом де зафіксовано ДТП внаслідок якого було травмовано водія ОСОБА_15, який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12014040230000877 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження № 12016040230000731 від 10 жовтня 2016 року залишити при обвинувальному акті, справа № 210/4914/16-к, пр. № 1-КП/210/83/18.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: Р. Є. Скотар