Вирок № 77823793, 14.11.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4304/18

Провадження № 1-кп/175/277/18

Вирок

Іменем України

14 листопада 2018 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Данильченка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040440001406 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Преображенка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1 раніше судимого:

- 03.12.2007 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст.186 ч.2, 75,76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Постановою того ж суду від 10.12.2009 року іспитовий строк скасовано та направлено для відбування покарання у виді 4 років позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 19.10.2012 року за ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2012 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 20 днів на підставі ст.81 КК України;

- 11.08.2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 18.05.2018 року по відбуттю строку покарання;

- 12.07.2018 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст.263 ч.1, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_1, будучи раніше судимим за умисні злочини, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і в період іспитового строку вчинив умисний злочин проти власності при наступних обставинах.

Так, 10 жовтня 2018 року приблизно о 16.30 годині він їхав у автобусі № 115 по маршруту «Центр (м. Дніпро) - смт. Слобожанське» і під час руху по вул. Василя Сухомлинського у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, у салоні автобусу побачив раніше незнайомого ОСОБА_2, у зовнішній боковій кишені куртки якого знаходився мобільний телефон, який вирішив таємно викрасти.

З цією метою ОСОБА_1, упевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, таємно викрав приналежний потерпілому мобільний телефон «XIAOMI REDMI 4X» (ІМЕІ НОМЕР_1) вартістю 3449,60 грн., і з місця вчинення злочину зник, вийшовши з автобусу на зупинці транспорту, розташованій біля будинку № 38 по вул. Василя Сухомлинського у смт. Слобожанське, та у подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_2 матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав повністю і пояснив, що за обставин, зазначених у обвинувальному акті, він викрав приналежний потерпілому мобільний телефон «XIAOMI», який того ж вечора видав працівникам поліції.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується доказами, дослідженими за згодою сторін у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння та добровільності його позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 30 жовтня 2018 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його умисні дії кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу ОСОБА_1, - тричі притягався до кримінальної відповідальності, має три незняті та непогашені судимості, у тому числі за умисні злочини проти власності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений заявив, що не пам'ятає подробиці вчинення злочину і свого затримання, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, фабула обвинувального акту не містить посилання на вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Однак, виходячи з обмежень, встановлених ч.3 ст.337 КПК України, суд не може самостійно встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст.91 КПК України), оскільки це виходить за межі висунутого обвинувачення та погіршує становище обвинуваченого, а тому не вправі визнати обставиною, що обтяжує покарання «вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння» у відповідності до п.13 ч.1 ст.67 КК України.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 статті 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_1, який не зробив належних висновків, на шлях виправлення не став і в період іспитового строку вчинив умисний корисний злочин, віднесений до категорії середньої тяжкості, суд вважає за необхідне призначити реальне покарання у виді позбавлення волі за правилами ст.ст.71, 78 ч.3 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 закінчується 28 грудня 2018 року.

Разом з тим, після засудження 12 липня 2018 року, обвинувачений не зробив належних висновків і повторно вчинив умисний злочин, а отже наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим суд, виходячи з вимог п.5 ч.1 ст.177 КПК України, з метою запобігання цьому ризику, вважає необхідним змінити обраний запобіжний захід на тримання під вартою.

Потерпілий ОСОБА_2 цивільний позов не заявляв (аркуш судового провадження 17).

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 300 грн., що підтверджується звітом про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи.

Долю речового доказу суд вирішує відповідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки за вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2018 року і остаточно, за сукупністю вироків, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Строк покарання обчислювати з 14 листопада 2018 року.

До набрання вироком законної сили змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою, і взяти його під варту в залі суду негайно. У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 300 грн. на користь держави (одержувач платежу - УДКСУ у Дніпровському районі Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок - 35210043080875, 35225243080875 в ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, ОКПО - 37976087, призначення платежу: за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2898/18 від 26.10.2018 року).

Мобільний телефон «XIAOMI REDMI 4X» (ІМЕІ НОМЕР_1), переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 по розписці без дати, - залишити у його розпорядженні після набрання вироком законної сили.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко