Рішення № 77823051, 12.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2018 року № 826/9662/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Лоджистік» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Лоджистік» (надалі по тексту також - позивач, ТОВ «Т-Лоджистік») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0012941404 від 16.03.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Т-Лоджистік» зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між ТОВ «Т-Лоджистік» та ТОВ «Медіейшн Компані» були реально (фактично) здійснені, що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов'язані з господарською діяльністю, усі учасники господарських операцій володіли спеціальною правосуб'єктністю, а тому висновок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про заниження податку на додану вартість є таким, що не відповідає дійсності та не грунтується на нормах податкового законодавства.

27.07.2018 до суду від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що перевіркою установлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 117000,00 грн., з огляду на відсутність у контрагента ТОВ «Медіейшн Компані» трудових ресурсів, об'єктивно необхідних умов для здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо надання послуг, неможливість самостійно надати послуги, які згідно складених податкових накладних реалізовано в адресу покупця. Також, наголошено на тому, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі № 757/3074/18-к встановлено непричетність директора ОСОБА_1 до господарської діяльності ТОВ «Медіейшн Компані».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні.

На підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ «Т-Лоджистік» є юридичною особою, основною діяльністю за видом економічної діяльності є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підставі направлення № 221/26-15-14-04-05 від 13.02.2018, відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу № 2182 від 09.02.2018, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, радником податкової та митної справи III рангу, ОСОБА_2, проведена .документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Лоджистік» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Медіейшн Компані» за січень 2017 року.

Указана перевірка проводилась з 13.02.2018 по 19.02.2018 з відома директора ОСОБА_3 та в присутності представника за довіреністю ОСОБА_4

З метою отримання документів та пояснень ТОВ «Т-Лоджистік» податковим органом направлено письмовий запит № 18369/10/26-15-14-04-05-14 від 27.06.2017 про надання пояснень та їх документальних підтверджень, на який товариством надана відповідь листом № 01/17 від 17.07.2017, у якому було відмовлено в наданні запитуваних документів.

Надалі, під час проведення перевірки контролюючим органом вручено запити № 1 від 13.02.2018 та № 2 від 19.02.2018, на які позивачем було надано оригінали документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Медіейшн Компані» за січень 2017 року.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 ТОВ «Т-Лоджистік» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 144558,00 грн.

ТОВ «Медіейшн Компані» в особі директора ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ «Т-Лоджистік», в особі директора ОСОБА_3 (замовник), укладено договір про надання послуг з обслуговування автомобілів № 01/17-1 від 10.01.2017. (а. с. 54-56)

Даним договором передбачено планове технічне обслуговування автомобілів, поточний ремонт та обслуговування автомобілів, встановлення додаткового технічного обладнання, мийка та інші роботи по дотриманню автомобілів в належному стані.

На виконання та на підставі вищезазначеного договору про надання послуг з обслуговування автомобілів позивачем складено наступні документи: акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, наряди-замовлення та податкові накладні № 137 від 30.01.2017, № 266 від 23.01.2017, № 16 від 16.01.2017.

До перевірки позивачем надано документи, що підтверджують наявність у товариства транспортних засобів на праві користування, зокрема:

- автомобіль марки Ford, модель TRANSIT CONNECT, об'єм двигуна 1753, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, колір білий, кузов № НОМЕР_3 (договір № ДО-02 оренди транспортного засобу від 17.06.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_5);

- автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, об'єм двигуна 1248, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, колір білий, кузов № НОМЕР_5 (договір оренди транспортного засобу № ДО-03 від 17.06.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_5);

- автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, об'єм двигуна 1248, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, колір синій, кузов № НОМЕР_7 (договір оренди транспортного засобу №ДО-04 від 17.06.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_5);

- автомобіль марки FIAT, модель NUOVO DOBLO, об'єм двигуна 1248, державний реєстраційний номер НОМЕР_24, колір білий, кузов № НОМЕР_8 (договір оренди транспортного засобу № ДО-05 від 17.06.2016, укладений між ТОВ «Т- Лоджистік» та ФОП ОСОБА_5);

- автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, об'єм двигуна 1995, державний реєстраційний номер НОМЕР_9, колір білий, кузов № НОМЕР_10 (договір оренди транспортного засобу № ДО-09 від 24.06.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_6);

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 518 CDI, об'єм двигуна 2987, державний реєстраційний номер НОМЕР_11, колір білий, кузов № НОМЕР_12 (договір оренди транспортного засобу № ДО-11 від 01.07.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_6);

- автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, об'єм двигуна 1995, державний реєстраційний номер НОМЕР_13, колір білий, кузов № НОМЕР_14 (договір оренди транспортного засобу № ДО-14 від 02.07.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_7);

- автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, об'єм двигуна 1248, державний реєстраційний номер НОМЕР_15, колір червоний, кузов № НОМЕР_16 (договір оренди транспортного засобу № ДО-18 від 07.07.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_8);

- автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, об'єм двигуна 1248, державний реєстраційний номер НОМЕР_17, колір білий, кузов № НОМЕР_18 (договір оренди транспортного засобу № ДО-19 від 11.07.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_7);

- автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, об'єм двигуна 1248, державний реєстраційний номер НОМЕР_19, колір білий, кузов № НОМЕР_20 (договір оренди транспортного засобу № ДО-20 від 12.07.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_7);

- автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, об'єм двигуна 1248, державний реєстраційний номер НОМЕР_25, колір білий, кузов № НОМЕР_21 (договір оренди транспортного засобу № ДО-21 від 12.07.2016, укладений між ТОВ «Т-Лоджистік» та ФОП ОСОБА_7);

- автомобіль марки RENAULT, модель MIDLUM, об'єм двигуна 4764, державний реєстраційний номер НОМЕР_22, колір білий, кузов № НОМЕР_23 (договір оренди транспортного засобу № ДО-22 від 12.07.2016, укладений між ТОВ «Т- Лоджистік» та ФОП ОСОБА_6).

У всіх вищевказаних договорах п. 7.1 передбачено, що орендар здійснює ремонт автомобіля за власні кошти. (а. с. 75-114)

Розрахунок між ТОВ «Т-Лоджистік» та ТОВ «Медіейшн Компані» здійснювався безготівково, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Суми податку на додану вартість за складеними податковими накладними включено ТОВ «Т-Лоджистік» до податкового кредиту за січень 2017 року, відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року. ТОВ «Медіейшн Компані» було документально оформлено та відображено в податковому обліку надання послуг з обслуговування автомобілів для ТОВ «Т-Лоджистік».

Проведеною перевіркою ТОВ «Т-Лоджистік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2017 року на загальну суму 117000,00 грн.

Також, за результатами перевірки складено акт № 184/26-15-14-04-05/40333393 від 26.02.2018. (а. с. 31-45)

ТОВ «Т-Лоджистік», не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, подало заперечення на акт перевірки, яке було залишено відповідачем без задоволення.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0012941404 від 16.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 146250,00 грн. (а. с. 46)

Керуючись положеннями ст. 56 ПК України, ТОВ «Т-Лоджистік» було в адміністративному порядку оскаржено прийняте податкове повідомлення-рішення, в результаті чого позивачем від Державної фіскальної служби України отримано рішення про результати розгляду скарги № 38505/499-99-11-а-02-85 від 29.05.2018, яким в задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін. (а. с. 50-53)

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ «Т-Лоджистік» звернулось до суду за захистом своїх прав.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені сторонами міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає про наступне.

Згідно вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як убачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом: ТОВ «Медіейшн Компані» (ЄДРПОУ 40979114).

Як уже зазначалось вище, фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Медіейшн Компані» ґрунтувались на договорі про надання послуг з обслуговування автомобілів № 01/17-1 від 10.01.2017, яким передбачено планове технічне обслуговування автомобілів, поточний ремонт та обслуговування автомобілів, встановлення додаткового технічного обладнання, мийка та інші роботи по дотриманню автомобілів в належному стані.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору позивачем надано суду:

- наряди/замовлення № 31770 від 27.01.2017, № 31769 від 27.01.2017, № 31768 від 25.01.2017, № 31767 від 24.01.2017, № 31746 від 19.01.2017, № 31745 від 19.01.2017, № 31744 від 18.01.2017, № 31743 від 16.01.2017, № 31725 від 13.01.2017, № 31724 від 12.01.2017, № 31723 від 10.01.2017, № 31722 від 10.01.2017; (а. с. 57-68)

- акти здачі-прийняття виконаних робіт № ОУ-0000005 від 16.01.2017, № ОУ-0000006 від 23.01.2017, № ОУ-0000007 від 30.01.2017; (а. с. 69-71)

Сплату за отримані від контрагента послуги та виконані роботи здійснено на підставі рахунків-фактур № СФ-0000005 від 16.01.2017, № СФ-0000006 від 23.01.2017, № СФ-0000007 від 30.01.2017 (а. с. 72-77)

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Важливо наголосити, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке уживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Водночас, суд керується п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»: при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Т-Лоджістік» з ТОВ «Медіейшн Компані», суд звертає увагу на таке.

У матеріалах справи наявний протокол допиту свідка ОСОБА_1 (директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Медіейшн Компані») від 03.02.2017 про непричетність до господарської діяльності, у рамках кримінального провадження № 32016100060000117, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. (а. с. 154-159)

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі № 757/3074/18-к затверджено угоду від 15.01.2018 між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва Каніковським В.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання винуватості. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. ч. 1, 2 ст. 205, ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України і призначено узгоджене сторонами покарання: за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України призначено покарання у виді 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України призначено покарання у виді 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн., за ч. 1 ст. 358 КК України призначено покарання у виді 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., за ч. 3 ст. 358 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 років. Відповідно до вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Так, даним вироком встановлено наступне.

«ОСОБА_1 30.11.2016, в денний період часу, знаходячись біля входу до станції метро «Печерська», за адресою: бульвар Лесі Українки буд. 26, яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, повторно вступивши в змову з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_3 отримав пропозицію підробити документи товариств за грошову винагороду у розмірі 800 (вісімсот) гривень умисно підробив документи ТОВ «Деймос Плюс», ТОВ «Сатурн Глобал, ТОВ «Нептун Трейд», ТОВ «Медіейшн Компані» з метою їх використання іншими особами…

…Так, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1, були повторно надані невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_3, копії сторінок власного паспорту громадянина України та копію власної картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, при цьому достовірно знаючи, що фактично не буде виконувати будь-які адміністративно-розпорядчі функції, як службова особа вказаних вище товариств, не буде здійснювати фінансово-господарську діяльність товариств, пов'язану з наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особам, визначену в статутах товариств та не має мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності, усвідомлюючи, що здійснює дії спрямовані на перереєстрацію товариств та їх придбанні невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а також, усвідомлюючи, що в подальшому, реєстраційні документи ТОВ «Деймос Плюс», ТОВ «Сатурн Глобал, ТОВ «Нептун Трейд», ТОВ «Медіейшн Компані», які надають право на перереєстрацію товариств, проведення підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, будуть використані іншими особами шляхом подання у відповідні державні органи, підробив документи за наступних обставин…

…Після перереєстрації ТОВ «Деймос Плюс», ТОВ «Сатурн Глобал», ТОВ «Нептун Трейд», ТОВ «Медіейшн Компані»на ім'я ОСОБА_1, виступивши директором товариств самостійно підприємницьку діяльність не здійснював не укладав правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печатками товариства, не використовував банківські рахунки товариств, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів по рахунки товариств, не формував податкові зобов'язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ «Деймос Плюс», ТОВ «Сатурн Глобал», ТОВ «Нептун Трейд», ТОВ «Медіейшн Компані», а реєстраційні та установчі документи зазначених товариств передав невстановленій слідством особі на ім'я Олена…

…Повторне надання ОСОБА_1 особистих даних, документів, підписання реєстраційних документів ТОВ «Деймос Плюс»,ТОВ «Сатурн Глобал», ТОВ «Нептун Трейд», ТОВ «Медіейшн Компані» дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печатками товариств, використовувати банківські рахунки товариств, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам товариств, формувати податкові зобов'язання та податковий кредит, що в свою чергу є фіктивним підприємством.» (а. с. 142-151)

Крім того, податковим органом наголошено на тому, що протягом періоду, за який ТОВ «Медіейшн Компані» документально оформлено надання для ТОВ «Т-Лоджистік» послуг з обслуговування автомобілів, не звітувало про наявність на підприємстві трудових ресурсів, основних засобів, виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, а також не встановлено залучення підприємством строннього трудового ресурсу та основних засобів.

Суд враховує, що до перевірки не надано документів, які б фактично підтверджували надання позивачу послуг, а саме звітів про надання послуг, калькуляцій з зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів надання, виду наданих послуг, списків працівників та місця надання послуг ремонту/обслуговування, купівлі запчастин та витратних матеріалів.

Таким чином, ураховуючи зміст та специфіку операцій згідно укладеного між позивачем та ТОВ «Медіейшн Компані» договору про ремонт/обслуговування транспортних засобів, судом не встановлено необхідних умов, за якими б задекларовані на папері взаємовідносини відображали реальність здійснення господарських операцій.

Як зазначалось вище, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 06.03.2018 у справі № 804/5444/16.

У постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14 Верховний Суд України зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договір про надання послуг, наряди/замовлення, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки-фактури оплати послуг) на переконання суду не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Також, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження реальності надання (отримання) послуг, згідно договору про надання послуг, предметом якого були ремонтні (відновлювальні) та обслуговуючі роботи автомобілів.

Слід наголосити, що зважаючи на значну суму виконаних робіт та їх обсяг по ремонту/обслуговуванню 12 автомобілів, а саме 702000,00 грн., позивачем не надано суду доказів, на підтвердження здійснення ремонтних робіт та робіт з обслуговування вказаних транспортних засобів, якими може бути сервісна книжка з зазначенням характеру та обсягу виконаних робіт, докази придбання запасних частин та витратних матеріалів для їх заміни, тощо. Не зазначено, де саме проводились такі роботи, враховуючи специфіку їх виконання та параметри автомобілів, що потребує наявності спеціально обладнаного боксу (гаража, приміщення) для проведення такого характеру робіт.

Також, суд звертає увагу на те, що у нарядах/замовленнях окрім поточних робіт з ремонту/обслуговування транспортних засобів, таких як заміна масла, миючих засобів, охолоджувальної рідини, гальмівної рідини, фільтрів, тощо, наявні роботи з заміни та фарбування капотів, заміни та фарбування бамперів, встановлення фар, заміни скла, тобто робіт, що як правило проводяться після отримання механічних пошкоджень (після ДТП, надзвичайних ситуацій, корозії металу), проте суду не надано доказів участі автомобілів товариства у ДТП та їх пошкоджень, а отже суд не вважає доцільність проведення складних технічних робіт з заміни габаритних деталей без надання належної обгрунтованості необхідності такої заміни.

Суд враховує посилання представника відповідача на те, що рахунки-фактури № СФ-0000005 від 16.01.2017, № СФ-0000006 від 23.01.2017, № СФ-0000007 від 30.01.2017 складені та підписані з проставленням відтиску печатки без зазначення посади та прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції. Крім того, у даних документах відсутнє посилання на договір, на умовах якого такі рахунки складені, що в сукупності не дає змогу встановити, за яким договором надано дані документи та здійснено сплату за отримані послуги. (а. с. 72-77)

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку отримання послуг у контрагента, суд приходить до висновку, що позивач повинен мати відповідні належно оформлені документи, які, хоча і не є основними та визначальними при формуванні звітності з ПДВ, проте які в тому числі, в сукупності з іншими первинними документами мають беззаперечно свідчити про факт вчинення господарських операцій, натомість в даному випадку надані позивачем первинні документи не є достатніми та вичерпними для такого висновку, оскільки предметом спору в цій справі є підтвердження обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи стосовно врахування наявності трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, основних засобів для здійснення відповідної господарської діяльності, що свідчить про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями в межах договорів укладених позивачем з вказаним контрагентом.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 72 - 77, 90, 241 - 247, 255, 257, 262, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Лоджистік» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко