Рішення № 77822628, 05.11.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9641/18

Провадження № 2/161/2840/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на обґрунтування вказавши, що в зареєстрованому шлюбі з відповідачем вона перебувала з 02.07.2004 року по 10.11.2016 року, який було розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна донька - ОСОБА_5. На даний час донька проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. Матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач не надає, систематично ігнорує інтереси сім'ї. Враховуючи, що обов'язок утримання дитини покладений на обох з батьків, просить суд стягувати з ОСОБА_4 аліменти в її користь на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

13.08.2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини, яка вмотивована тим, що сторони перебували у шлюбі з 02.07.2004 року, у якому в них народилася донька - ОСОБА_5. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.11.2016 року їх шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу він продовжував проживати разом з донькою та повністю її забезпечувати. З липня 2018 року ОСОБА_1 мешкає окремо від доньки, оскільки вона виїхала за кордон. Вихованням доньки, її матеріальним забезпеченням, духовним та фізичним розвитком він піклується одноосібно. На підставі викладеного, просить стягувати з ОСОБА_1 в його користь аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області 14.08.2018 року зустрічна позовна заява рачка В.В. до ОСОБА_1 про стягнення аліментів була прийнята до провадження суду та об»єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1

13.08.2018 року відповідач ОСОБА_4 подав відзив на первісний позов в якому зазначив, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 незаконними та необґрунтованими з огляду на наступне. Так, позивач ОСОБА_1 не проживає з донькою, вихованням та повним матеріальним забезпеченням дитини він здійснює самостійно. Крім того, у нього є донька від першого шлюбу ОСОБА_4, яка на даний час навчається на денній формі навчання, якій він також надає кошти на придбання продуктів харчування, одягу, необхідної навчальної літератури, а також сплачує кошти за її проживання в гуртожитку. За таких обставин, сплачувати аліменти на утримання доньки не має реальної спроможності. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

27.08.2018 року від представника позивача за первісним позовом на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов. В заперечення зустрічних позовних вимог зазначив, що ОСОБА_4 не було надано суду жодних доказів того, що він утримує неповнолітню доньку ОСОБА_5, разом з тим, таке твердження ОСОБА_4 не відповідає дійсності, оскільки матеріальне забезпечення доньки здійснює ОСОБА_1 та її мати. Крім того, тимчасовий виїзд ОСОБА_1 за кордон спричинений тяжким матеріальним становищем, однією з причин якого є небажання ОСОБА_4 надавати фінансову допомогу. Просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені нею позовні вимоги підтримала, зустрічні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що її донька ОСОБА_5 проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні. Відповідач також проживає разом з ними в одному будинку, однак шлюбні відносини з ним припинені, спільне господарство не ведеться, в кожного з них окремий бюджет. Відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дитини. Неповнолітніх дітей на утриманні відповідача немає. Середньомісячний дохід ОСОБА_4 становить понад 10000 грн. Дійсно, в період з 18 липня 2018 року по середину вересня 2018 року вона перебувала за кордоном на заробітках, весь цей вихованням та утриманням дитини займалася її матір - ОСОБА_6 Перебуваючи за кордоном вона передавала матері кошти на утримання доньки.

Представник позивача за первісним позовом заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала з підстав, викладених у її позовній заяві та наданих у судовому засіданні поясненнях, у задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити за необгрнутованністю.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином, завчасно, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судових викликів (а.с. 57-58, 63-64), причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності, про відкладення розгляду справи суд не надав.

Представник відповідача - ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з її участю у розгляді кримінальної справи в Сарненському районному суді Рівненської області (а.с. 66-68).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач ОСОБА_4 не з'явився в судове засідання без повідомлення суду причин неявки.

Причини неявки представника відповідача ОСОБА_7 суд вважає неповажними. Так, про судове засідання 05.11.2018 року представник відповідача була повідомлена 10.10.2018 року (а.с. 62), дата наступного судового засідання була з нею узгоджена. З наданих представником відповідача документів вбачається, що угода про представлення інтересів особи в Сарненському районному суді Рівненської області була укладена значно пізніше - 31.10.2018 року (а.с. 67). Таким чином, надання переваги представником відповідача іншим судовим засіданням, які призначені пізніше, ніж засідання по даній справі, призводить до безпідставного затягування її розгляду та порушення розумних строків її розгляду.

Враховуючи вищезазначене, а також ту обставину, що відповідач скористався своїм правом щодо подачі відзиву на первісну позовну заяву, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_4 та його представника.

Заслухавши пояснення позивачки за первісним позовом та її представника, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.07.2004 року.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.11.2016 року шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було розірвано (а.с. 3).

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_5 (а.с. 4).

Судом встановлено що сторони та неповнолітня ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Судом встановлено, що сторони не можуть дійти згоди щодо утримання їх неповнолітньої доньки, тобто між ними існує спір з цього питання.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Частинами 1 та 2 ст. 183 СК України передбачено, що частку заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є працездатним, здоровим, на обліку у лікарів не перебуває, інших неповнолітніх дітей, утриманців він не має.

З довідки про доходи ОСОБА_4, виданої ТзОВ «ВДС Україна Девелопмент» встановлено, що відповідач на даний час працює на зазначеному підприємстві електрогазозварником, його середньомісячна заробітна плата становить близько 10 500 грн. (а.с. 16).

Неповнолітня ОСОБА_5 здорова, самостійних доходів не має.

У своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 зазначив, що ним було придбано для особистого користування доньки ноутбук з комплектуючими на загальну суму 11607 грн.

Однак, вищевказана обставина, на думку суду, не свідчить про утримання доньки, оскільки така витрати є разовою, а аліменти, за своєю правовою природою, є грошовим зобов'язанням між членами однієї сім'ї, які виплачуються протяжний час.

Відповідач також зазначив, що на його утриманні перебуває повнолітня донька від першого шлюбу ОСОБА_4, яка на даний час навчається (а.с. 19, 22). На підтвердження вказаної обставини ОСОБА_4 надав копії квитанцій, які, на його думку. свідчать про понесені ним витрати на оплату проживання ОСОБА_4 у гуртожитку.

Однак, такі доводи відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки платником у зазначених копіях квитанцій вказаний не відповідач, а ОСОБА_4 (а.с. 23-24).

Інших доказів на підтвердження вищевказаних обставин відповідачем та його представником суду не надано.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

Крім того, як слідує з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у заявленому позивачкою розмірі, а саме в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів, але не менше встановленого законодавством мінімуму щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви (20.06.2018 р.) та до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що їх спільна донька проживає разом з ним, а ОСОБА_1 з липня 2018 року мешкає окремо, оскільки виїхала за кордон, а тому матеріальне забезпечення та догляд за ОСОБА_5 він здійснює одноосібно.

На підтвердження вищезазначених обставин, ОСОБА_4 надав висновок про результати розгляду звернення громадян від 15.08.2018 року відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, не проживає з 16 липня 2018 року по дату складення висновку (а.с. 53).

Суд вважає, що вищевказаний доказ жодним чином не підтверджує обставини, зазначені відповідачем ОСОБА_4 в його зустрічному позові, а свідчать лише про відсутність позивачки за місцем її проживання нетривалий час .

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є матір'ю позивача ОСОБА_1 Донька була відсутня за місцем свого проживання лише в період з липня 2018 року по вересень 2018 року, оскільки перебувала за кордоном на заробітках. Увесь цей час ОСОБА_1 передавала їй кошти на утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_5, в той час як ОСОБА_4 будь-якої фінансової допомоги донці не надавав. В зазначений час доглядом та вихованням ОСОБА_5 займалася вона (свідок), відповідач участі у цьому не приймав. Незважаючи на те, що позивач та відповідач проживають в одному будинку, вихованням та утриманням ОСОБА_5 займається лише ОСОБА_1

Належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на обґрунтування зустрічних позовних вимог, ОСОБА_4 суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів слід відмовити за необґрунтованістю .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки ОСОБА_1 за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі ст. ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, керуючись ст.ст. ст. 10, 13, 77-81, 141, 247, 258, 263, 265, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луцьку Волинської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 14 листопада 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська