Рішення № 77821783, 13.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2018 року № 826/8350/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України від 28 квітня 2017 року про відмову у наданні ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області) статусу учасника бойових дій;

- зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України (04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області) статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення;

- зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно відмовлено йому у встановленні статусу учасника бойових, незважаючи не те, що позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують безпосередню участь у зоні проведення антитерористичної операції, та які визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому зазначає, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства України не вбачається можливим. З огляду на що, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи, судом вирішено подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, станом на момент виникнення спірних правовідносин працював в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на посаді слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань.

Наказом Державної фіскальної служби України від 01.09.2015р. № 2794-0 "Про відрядження працівників податкової міліції", позивача відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 03 вересня по 01 жовтня 2015р. (29 календарних днів). (а.с. 15-16)

Наказом Державної фіскальної служби України від 28.09.2015р. № 3040-0 "Про продовження відрядження працівників податкової міліції", позивачу продовжено відрядження до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 28 вересня по 12 жовтня 2015р. (15 календарних днів). (а.с. 17-19)

Наказом Державної фіскальної служби України від 27.10.2015р. № 3462-о "Про відрядження працівників податкової міліції", позивачу продовжено відрядження до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 27 жовтня по 09 листопада 2015р. (14 календарних днів). (а.с. 20-23)

Відповідно до витягу з наказу Першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 27.01.2016р. № 27, позивач вважається таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань з 03.09.2015р. по 28.11.2015р. (а.с. 24)

Згідно з витягом з наказу Керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 29.12.2015р. № 0207 "Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом" позивач вважається залученим до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відрядженим в район її проведення з підпорядкуванням керівнику антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях таких співробітників ДФС України з 03.09.2015р. по 28.11.2015р. (а.с. 25)

Відповідно до довідки ДФС України про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10.02.2017р. № 375/99-99-21-100/-18д, позивач вважається таким, що дійсно у період з 03.09.2015р. по 28.11.2015р. безпосередньо брав участь в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. (а.с. 26)

З огляду на вищевикладене, 17.02.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив розглянути подані документи щодо надання йому статусу учасника бойових дій. (а.с. 12-13)

Листом відповідача від 28.04.2017р. № 5907/В/99-99-04-04-01-14 позивача повідомлено про те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівниками ДФС, крім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства не вбачається за можливе. З огляду на що, заяву та додані до неї документи повернуто позивачу. (а.с. 13-14)

Позивач вважаючи, відмову позивача у встановленні йому статусу учасника бойових дій та видачу відповідного посвідчення протиправною, звернувся до суду для захисту свої прав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Статтею 5 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Перелік пільг, що передбачені для учасників бойових дій, передбачений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також, зазначено, що Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок).

Зокрема, п. 2 зазначеного Порядку визначено, що статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військово-службовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок розгляду матеріалів та надання статусу учасника бойових дій у Державній фіскальній службі встановлений Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2016 року № 957 (далі - Положення №957)

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №957 Комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України (ДФС), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.

Вичерпний перелік підстав для відмови у наданні статусу учасника бойових дій встановлений пунктом 7 розділу ІІ Положення №957, а саме, у разі: відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення; надання недостовірних даних про особу; виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Будь-яких інших підстав до відмови вказане Положення № 957 не містить, зазначені підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28.04.2017р. за вих. № 5907/В/99-99-04-04-01-14, не містить будь-яких передбачених законом підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій.

При цьому, безпосередня участь позивача в антитерористичній операції підтверджується наступними документами: наказом Державної фіскальної служби України від 01.09.2015р. № 2794-0 "Про відрядження працівників податкової міліції", наказом Державної фіскальної служби України від 28.09.2015р. № 3040-0 "Про продовження відрядження працівників податкової міліції", наказом Державної фіскальної служби України від 27.10.2015р. № 3462-о "Про відрядження працівників податкової міліції", витягом з наказу Першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 27.01.2016р. № 27, витягом з наказу Керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 29.12.2015р. № 0207 "Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом", довідкою ДФС України про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10.02.2017р. № 375/99-99-21-100/-18д.

Враховуючи розташування місця дислокації підрозділу, в якому позивач виконував свої обов'язки, місця та умови несення служби, він фактично брав безпосередню участь в антитерористичній операції, виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником.

За результатами несення служби та виконання бойових завдань в зоні проведення АТО позивач нагороджений відзнакою "За захист економічних інтересів України в зоні проведення АТО". (а.с. 73)

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України та, як наслідок, наявність підстав для його скасування та задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на те, що судом встановлена протиправність оскаржуваного рішення, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення.

Однак, враховуючи, що встановлення статусу учасника бойових дій та видача посвідчення учасника бойових дій є лише повноваженнями відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка, задоволенню не підлягають.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.09.2018р. у справі №825/1048/17 адміністративне провадження №К/9901/2952/17; в постанові від 16.10.2018р. у справі №820/2193/17, адміністративне провадження №К/9901/17807/1.

Доводи відповідача про те, що згідно вимог Положення статус учасника бойових дій може бути наданий лише особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення Луганської та Донецької областей, суд вважає помилковими, з огляду на таке.

Перебуваючи у відрядженні в зоні АТО та ризикуючи власним життям і здоров'ям, позивач мав законні сподівання бути визнаним державою учасником бойових дій. Він виконував той самий обсяг обов'язків на тих самих територіях та у таких самих умовах, що й працівники підрозділів оперативного забезпечення Луганської та Донецької областей, але за такої редакції Положення обмежений в отриманні статусу та подальших пільг.

Враховуючи, що єдиною підставою до відмови стало те, що позивач під час перебування на території проведення АТО обіймав посаду слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, тобто територіального підрозділу, який знаходиться поза зоною Луганської та Донецької областей, на переконання суду, відповідачем при прийнятті такого рішення було порушено принцип рівності громадян, закріплений статтею 24 Конституції України, що є неприпустимим.

Положення цієї статті акцентують увагу на необхідності застосування однакових стандартів прав і обов'язків до всіх осіб без винятку. Це означає, що кожний громадянин України має і може користуватися на рівних підставах з іншими громадянами всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб за будь-якими ознаками.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», зазначив, зокрема, що користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

В Україні діє принцип верховенства права, у відповідності до якого людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи недосконале правове врегулювання спірних правовідносин, суд керуючись принципом верховенства права вважає, приходить до висновку, що відмова відповідача є дискримінаційною та такою, що позбавляє позивача як учасника бойових дій можливості отримання пільг та переваг, гарантованих Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.09.2018р. у справі №825/1048/17 адміністративне провадження №К/9901/2952/17.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 5 ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України від 28 квітня 2017 року про відмову у наданні ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області) статусу учасника бойових дій.

3. Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України (04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області) статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення;

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська