Ухвала суду № 77821769, 25.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

25 жовтня 2018 року м. Київ № 826/15613/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруЛівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві Управління Державної казначейської служби у Дніпровському районі м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва (надалі - відповідач) позов до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 22 642 грн.;

- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернутися із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до управління державної казначейської служби України у Дніпропетровському районі м. Києві щодо повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 22 642 грн., сплаченого згідно з квитанцією № ПН1878333 від 07.04.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2017 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2017 судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

26.01.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що позов подано позивачем з пропущенням строків звернення до суду, а тому підлягають залишенню без розгляду, оскільки 07.04.2017 позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а як вбачається з матеріалів судової справи до суду з вимогами звернувся 30.11.2017, тобто з пропуском звернення до суду.

В судовому засіданні 20.02.2018 позивач надав пояснення по суті поданого відповідачем клопотання та зауважив, що про порушення свого права дізнався з листа № 23066/1г від 10.11.2017 Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Вирішуючи по суті клопотання відповідача, проаналізувавши наведені сторонами обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 КАС України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи з підстав заявленого позову в їх сукупності, суд, керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку, що залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду унеможливить доступ останнього до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

За викладеного, судом відхиляється відповідне клопотання відповідача.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 241-243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовити.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко