Рішення № 7782166, 09.12.2008, Новогродівський міський суд Донецької області

2- 739/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2008 року Новогродівський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Пархоменко О.Ф. при секретарі Пригода О.В. з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2 представника відповідача: ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новогродівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення Фонда ССНВППЗ в місті Новогродівка про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення Фонда ССНВППЗ в місті Новогродівка про відшкодування моральної шкоди, вказуючи на те, що з 1983 року він працював підземним електрослюсарем на шахті «Україна» ДП «Селидіввугілля». 03 липня 1986 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві і він отримав забій поперекової області, забій грудної клітини. Відповідно до акту №49 від 04.07.1986 року даний нещасний випадок визнаний пов'язаним з виробництвом, але за призначенням страхових виплат в 1986 році він не звертався. В вересні 2004 року за наслідками вказаної травми йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності в 25%. 01.10.2008 року при повторному огляді на МСЕК, йому було встановлено 30% втрати професійної працездатності, визнано інвалідом 3 групи, визначені протипоказання до тяжкої фізичної праці, рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування. Дані обставини вказують на тривалий( понад 4 років) характер захворювання, що дуже негативно відобразилося на звичайному укладі життя. Він був вимушений неодноразово проходити курси лікування, виконував всі приписи лікарів задля повернення до нормального способу життя та відновлення організму. Травма, яку він отримав під час нещасного випадку, призводить до постійного болю в спині, іноді виникає гострий біль, який віддає на таз та посилюється при ходьбі, внаслідок чого він не спроможний виконувати будь яку фізичну роботу. Також за наслідками отриманої травми він вимушений дуже часто звертатись до лікарні та проходити стаціонарне лікування, що створює додаткові незручності. Вважає, що внаслідок завданих фізичних страждань йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 32700грн., так як згідно ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року сума страхової виплати за моральну шкоду не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат, а статтею 59 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 жовтня 2008 року у сумі 545 грн. Таким чином максимальний розмір страхової виплати у відшкодування моральної шкоди становить 109000грн., а 30% від цієї суми складає 32700грн., так як йому встановлено 30% втрати працездатності. Відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві покладено на відділення ВД Фонду ССНВППЗ. Просить стягнути з відповідача 32700грн. у відшкодування моральної шкоди.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги, просять їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача з позовом не згоден, вважає що згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." позивачу належить сплата моральної шкоди у випадку відсутності втрати професійної працездатності та наявності висновку медичного закладу, який підтверджує заподіяння моральної шкоди. Вважає, що позивач не надав достатньо доказів про заподіяння йому моральної шкоди.

Представник З особи- шахти "Україна" проти позову не заперечує.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач дійсно працював на ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» і 03 липня 1986 року року з ним трапився нещасний випадок на виробництві.

Згідно акту №49 від 09.07.1986 року про нещасний випадок на виробництві з позивачем при роботі на шахті «Україна» ДП «Селидіввугілля» стався нещасний випадок і встановлений діагноз: ушиб пояснічної області, ушиб грудної клітини.

За висновком МСЕК від 01.10.2008 року ОСОБА_1, у зв'язку з трудовим каліцтвом, повторно встановлена стійка втрата професійної працездатності в 30 % та він був визнаний інвалідом 3 групи.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » .

Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на отримання потерпілим страхових виплат внаслідок виробничої травми настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що потягли втрату працездатності.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених ст. ст. 21, 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків, укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом соціальні послуги та виплати. Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.

Згідно зі ст. ст. 21, 28 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » у разі настання страхового випадку відповідач зобов'язаний виконати в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяну працівнику в наслідок пошкодження його здоров'я , а також сплатити йому грошову суму за моральну шкоду. Це зобов'язання, у тому ж числі і потерпілим, яким встановлена стійка втрата професіональної працездатності, підтвердив Конституційний Суд України своїм рішенням від 27.01.2004 року, згідно якого моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я, тощо. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як роз'яснено в п.п. 9 та 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступені зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, внаслідок отриманої ним виробничої травми, завдані моральні страждання, пов'язані з погіршенням стану здоров'я, обмеженням фізичних можливостей та життєдіяльності, обсягу трудової діяльності, необхідністю регулярного проходження медикаментозного лікування у медичних закладах, необхідністю додаткових зусиль для організації його життя.

Факт моральних страждань і заподіяння даної шкоди, крім особистих пояснень позивача, підтверджується фактом нещасного випадку на виробництві, встановленням МСЕК стійкої втрати профпрацездатності в 30 % та визнання позивача інвалідом 3 групи, даними амбулаторної карти позивача. Втративши 30 % працездатності, позивач зазнав та зазнає психічні страждання, так як при отримання травми та в період лікування відчував фізичній біль, знаходився на лікуванні тривалий час. Він був змушений прийняти додаткові зусилля для організації свого життя, в теперішній час не має можливості у повній мері займатися домашнім господарством та вести колишній спосіб життя. При призначенні щомісячних виплат моральна шкода позивачу відповідачем не відшкодована.

Доводи відповідача в частині того, що Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" призупинена дія Закону України "«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, а також їх родинам, судом до уваги не приймаються, оскільки вищезазначений закон набрав чинності з 01.01.2006 року, а спірні правовідносини виникли до 01 січня 2006 року.

Доводи відповідача про надання позивачем медичного висновку, про те що він дійсно переніс психічні страждання у зв'язку з отриманою травмою і втратою професійної працездатності, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються обставинами справи та нормами діючого законодавства.

На думку суду, наявність факту моральних страждань позивача в зв'язку з трудовим каліцтвом, а отже і наявність моральної шкоди в зв'язку з цим, підтверджується отриманням даного трудового каліцтва, фізичними і моральними стражданнями в зв'язку з ним протягом тривалого часу, постійним відчуттям позивачем дискомфорту, неможливістю ведення колишнього складу життя, а тому суд вважає факт моральної шкоди встановлений і доведений у судовому засіданні.

Незважаючи на законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача , суд вважає, що сума, яку вимагає позивач (32700грн.) є завішеною та несорозмірна з перенесеними ним фізичними та моральними стражданнями у зв'язку з отриманою виробничою травмою та її наслідками. Виходячи з отриманого каліцтва та його наслідками, суд вважає обгрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача 20000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. 4 Закону України "Про охорону праці", ст. ст. 1, 5, 6, 13, 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року, Рішенням Конституційного Суду України № 1 від 27.01.2004 року ( справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) , ст. ст. 23, 1168 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212, 215, 218 ЦПК України ,

ВИРІШИВ:

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в м. Новогродівка Донецької області розрахунковий рахунок 37173400901056 МФО 834016 ОКПО 25967915 відділення ДК у м. Селидово в Донецькій області на користь ОСОБА_1 20000 грн. одноразової страхової виплати у відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з трудовим каліцтвом.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Новогродовский міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення і подачею апеляційної скарги на нього протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.