Рішення № 77821568, 07.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1836/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання незаконним запису в трудовій книжці,

встановив:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання незаконним запису в трудовій книжці.

Позовні вимоги (відповідно до уточненого адміністративного позову) обґрунтовано тим, що позивача звільнено на підставі наказу Херсонської митниці ДФС від 15.10.2015р. № 411-о "Про звільнення з роботи" з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС на підставі п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів України про працю. Позивач вважає протиправним вказаний наказ, оскільки дії, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, були ним вчинені у позаробочий час, тому позивач не міг допустити порушення своїх трудових обов'язків.

На підставі вказаного просить:

- наказ Херсонської митниці ДФС від 15.10.2015р. №411-0 "Про звільнення з роботи" визнати незаконним та скасувати;

- визнати недійсним запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за №29 від 15.10.2015 року про його звільнення з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1 ст.41 КЗпП України;

- зобов'язати Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки з перенесенням усіх попередніх записів без внесення запису №29 від 15.10.2015 року про його звільнення з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1 ст.41 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Сімферполь;

- стягнути з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 54 065,44 гривні.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, позов було задоволено частково: скасовано пункт 1 наказу Херсонської митниці ДФС від 15 жовтня 2015 року №411-о «Про звільнення з роботи» в частині формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 як «за одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою митного органу»; зобов'язано Херсонську митницю ДФС внести зміни до наказу від 15 жовтня 2015 року №411-о "Про звільнення з роботи", якими змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України на пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII; визнано недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 15 жовтня 2015 року №29 та зобов'язано Херсонську митницю ДФС внести до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 запис про зміну формулювання причин звільнення з пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України на пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №821/3514/15-а скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалю Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року у справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 28 вересня 2018 року у справі замінено неналежного відповідача на належного.

Ухвалою суду від 28 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 23 жовтня 2018 року.

01 жовтня 2018 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, який обґрунтовано тим, що до Херсонської митниці ДФС надійшла інформація про порушення позивачем етики поведінки державного службовця, який керував автомобілем у нетверезому стані. Вказана інформація набула широкого громадського резонансу, завдавши шкоди інтересам державної служби та дискредитувавши державний орган, в якому працює позивач.

З метою з'ясування всіх обставин призначено та проведено службове розслідування, в ході якого інформація про порушення позивачем етики поведінки державного службовця підтвердилась. На думку відповідача, своїми діями позивач порушив вимоги ст.5 Закону України "Про державну службу", Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 р. № 214, Правил поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів, затверджених наказом Міндоходів від 15.08.2013 року № 357, порушив свої службові обов'язки дотримуватись, зокрема, етики поведінки державного службовця, які передбачені п.п. 1.5, 2.1, 2.2 Посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС, що свідчить про наявність підстав для його звільнення, оскільки своїми діями він завдав шкоди інтересам державної служби та підірвав довіру і репутацію державного органу і тому, він не є гідним нести звання державного службовця.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 06 листопада 2018 року.

06 листопада 2018 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує.

06 листопада 2018 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що П'ятим апеляційним адміністративним судом призначено розгляду адміністративної справи на 06.11.2018 р. о 09:30 год., представник відповідача знаходиться у відпустці та на виготовлення розрахунку інфляційних коефіцієнтів потрібно надати додатковий час. При цьому, доказів вказаного до суду не надано, у зв'язку з чим вказане клопотання не було задоволено.

Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до наступного: ОСОБА_1 з 16 квітня 2002р. працює в митних органах.

Позивач з 01.04.2015р. працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС та має спеціальне звання радник митної служби 2 рангу.

В ході розгляду справи встановлено, що листом відділу власної безпеки Головного управління ДФС у Херсонській області від 15.10.2015р. №650/7/21-28-08-18 Херсонську митницю ДФС повідомлено про можливе порушення етики поведінки державного службовця з боку співробітника митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС ОСОБА_1, який за наявною інформацією перебував у нетверезому стані за кермом автомобіля і вказана подія отримала широкий громадський резонанс. Вказаним листом пропонується негайно створити комісію і провести службове розслідування у відношенні ОСОБА_1, в ході якого з'ясувати всі обставини по факту події та визначитись з доцільністю подальшого проходження позивачем державної служби.

15 жовтня 2015 року Херсонська митниця ДФС від 15.10.2015р. наказом №229 призначила службове розслідування.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що 13.10.2015р. близько 23:00 год. у неробочий час головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС ОСОБА_1 на автомобілі "Хюндай Санта Фе", державний номер НОМЕР_1 в районі с. Чонгар Генічеського району Херсонської області був затриманий працівниками органів ДАІ з ознаками алкогольного сп'яніння і був доставлений до Генічеської центральної районної лікарні з метою проходження відповідної експертизи. За результатами дослідження його стан ідентифікований як "алкогольне сп'яніння", а співробітниками органів ДАІ відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Комісією з службового розслідування в акті від 15.10.2015 р. зроблено висновок, що позивач порушив свої службові обов'язки, передбачені п. 1.5, 2.1, 2.2 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС, щодо дотримання етики поведінки державних службовців та вирішила, що за вказані порушення головний державний інспектор відділу митного оформлення № 2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, що зафіксовано у акті від 15 жовтня 2015 року.

Наказом Херсонської митниці ДФС від 15.10.2015р. №411-о на підставі акта службового розслідування від 15.10.2015р. позивача звільнено з посади з 15.10.2015р. за одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою митного органу відповідно до п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: позивач на час виникнення спірних правовідносин мав статус посадової особи контролюючого органу, що реалізує державну митну політику.

Статтею 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. №236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, відповідно до якого Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014р. №31 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, в тому числі й Херсонську митницю ДФС та вирішено реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до п.п. 342.1, 342.6 ст. 342 Податкового кодексу України (по тексту - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Відповідно до 569 Митного кодексу України (по тексту - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Закон України "Про державну службу" (по тексту - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну службу", регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Статтею 5 Закону України "Про державну службу" встановлена етика державного службовця. Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну службу" громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки". Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Отже, Присяга державних службовців передбачає обов'язки державного службовця у дотриманні юридичного (суворо дотримуватись Конституції та законів України тощо) та морального змісту (високо нести звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, тощо). Включення моральних обов'язків у зміст Присяги надає їм юридичного значення, порушення таких обов'язків є порушенням Присяги та тягне за собою припинення державної служби.

Крім того, наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214 затверджено Загальні правила поведінки державного службовця (далі - Правила № 214).

Ці Загальні правила є узагальненням стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та способів врегулювання конфлікту інтересів. Вони ґрунтуються на Конституції України, Законі України "Про правила етичної поведінки" та визначених статтею 3 Закону України "Про державну службу" принципах державної служби, спрямовані на підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про норми поведінки, яких вони мають очікувати від державних службовців (п. 1.1 Загальних правил).

Пунктом 1.2 Розділу 1 Загальних правил № 214 встановлено, що загальні правила встановлюють основні вимоги до етики працівників органів державної влади, що займають посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців згідно із Законом України "Про державну службу".

Суд зазначає, що при прийнятті на державну службу державний службовець ознайомлюється з цими Загальними правилами, про що робиться письмовий запис у його особовій справі.

Відповідно до пп. 1.5, 1.6 розділу 1 Правил № 214, поведінка державних службовців має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина, визначених Конституцією України і законами України. Державний службовець має дбати про позитивний авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом.

Згідно п. 2.5 розділу ІІ Правил № 214, державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, додержуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, культури спілкування (уникати нецензурної лексики, не допускати використання підвищеної інтонації під час спілкування), не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях та не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця.

В матеріалах адміністративної справи наявний листок ознайомлення з Загальними правилами поведінки державного службовця (а.с. 51 т. 1) та листок ознайомлення з Правилами поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів (а.с. 52 т. 1).

При цьому, наказом Міндоходів від 15.08.2013 року № 357 затверджені Правила поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів (далі по тексту - Правила № 357) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлюють загальні вимоги до поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів під час виконання службових повноважень та у позаробочий час.

Так, Правила поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів встановлюють загальні вимоги до поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів (далі - органів Міндоходів) під час виконання службових повноважень та у позаробочий час.

Правила розроблено з урахуванням вимог законів України "Про державну службу", "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про правила етичної поведінки", Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 214.

Пунктом 2.1.2 розділу ІІ Правил № 357 встановлено, що недопущення порушення законодавства з будь-яких мотивів повинно бути морально-етичною нормою поведінки посадових осіб органів Міндоходів.

Пунктом 6.4 Розділу VІ Правил № 357 визначено, що у неробочий час посадові особи органів Міндоходів повинні:

- поводити себе відповідно до суспільних норм поведінки, аби своєю поведінкою не зашкодити репутації органів Міндоходів у суспільстві;

- не зловживати своїми повноваженнями, не використовувати документи, які підтверджують їх посаду та повноваження, з метою прийняття іншими особами сприятливих для них рішень, вчинення дій чи бездіяльності.

Посадові особи не повинні зловживати алкогольними напоями, вживати психотропні або наркотичні речовини, крім випадків, коли це необхідно у лікувальних цілях.

З вищевикладеного вбачається, що Законом України "Про державну службу", Правилами поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів державні службовці як при виконанні службових обов'язків, так і позаробочий час (у побуті) встановлено обов'язок посадової особи митного органу дотримуватись моральних принципів - високо нести звання державного службовця, сумлінно виконувати свої службові обов'язки, зокрема, і у неробочий час.

При цьому, статтею 30 Закону України "Про державну службу" встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Крім того, статтею 14 Закону України "Про державну службу" встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення

правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Суд звертає увагу, що порядок застосування таких заходів впливу у Законі України "Про державну службу" не передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано у КЗпП (стаття 149).

Таким чином, порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

При цьому, суд звертає увагу, що державного службовця може бути звільнено за порушення присяги уразі вчинення проступоку проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

В матеріалах адміністративної справи наявна посадова інструкція головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС (а.с.53-60 т.1).

Відповідно до вказаної посадової інструкції, п. 2.2. розділу 2, позивач зобов'язаний неухильно дотримуватись Правил етики поведінки державних службовців, трудової дисципліни, режиму роботи, правил внутрішнього трудового розпорядку митниці, обмежень та заборон, встановлених законодавством України для державних службовців.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення службового розслідування та прийняття рішення про звільнення позивача слугували факти вчинення ним дій, які порушували етику поведінки державного службовця та поширення в засобах масової інформації відомостей про такий вчинок, що призвело до дискредитації органу державної влади, в якому він працює та зганьбило репутацію державного службовця.

Так, в ході службового розслідування встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2015р. близько 23:00 год. у неробочий час головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС ОСОБА_1 на автомобілі "Хюндай Санта Фе", державний номер НОМЕР_1 в районі с. Чонгар Генічеського району Херсонської області був затриманий працівниками органів ДАІ з ознаками алкогольного сп'яніння і був доставлений до Генічеської центральної районної лікарні з метою проходження відповідної експертизу. За результатами дослідження його стан ідентифікований як "алкогольне сп'яніння", а співробітниками органів ДАІ відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, в матеріалах справи наявні витяги з сайтів podrobnosti.ua (стаття та відеорепортаж "Под Херсоном пьяный начальник таможни улепётывал от милиции"), tsn.ua (стаття та відеорепортаж "На кордоні з Кримом спіймали п'яного в дим начальника митниці у вишиванці"), censor.net.ua (стаття та відеорепортаж "Пьяный начальник таможенного поста "Каховка" пытался прорвать блокаду Крыма на внедорожнике"), а також примірник газети "Новий День" №43 (5194) від 22.10.2015р. (стаття "Пьяная" таможня").

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - "за одноразове грубе порушення трудових обов'язків".

Пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Проаналізувавши вказану статтю КЗпП України встановлено, що звільнення позивача з вказаної підстави можливо лише у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

В ході розгляду справи встановлено та матеріалами службового розслідування підтверджено, що на час скоєння вчинку, за який позивача було звільнено, він не виконував службових обов'язків.

Таким чином, звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України є протиправним, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджено в ході розгляду справи.

На підставі вказаного, суд робить висновок щодо визнання протиправним та скасування наказу Херсонської митниці ДФС від 15.10.2015р. №411-0 "Про звільнення з роботи", оскільки відповідачем визначено підставу звільнення позивача зазначену у вказаному наказі - за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним запису в трудовій книжці ОСОБА_1 за №29 від 15.10.2015 року про його звільнення з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1 ст.41 КЗпП України суд зазначає, що вона є похідною від першої позовної вимоги та також підлягає задоволенню.

Крім того, похідною вимогою є вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Сімферполь, яка також підлягає задоволенню у зв'язку із скасуванням наказу відповідача від 15.10.2015р. №411-0 "Про звільнення з роботи".

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки з перенесенням усіх попередніх записів без внесення запису №29 від 15.10.2015 року про його звільнення з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1 ст.41 КЗпП України суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, що на підставі наказу Херсонської митниці ДФС від 15.10.2015р. №411-о "Про звільнення з роботи" до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 внесено запис від 15.10.2015р. №29 наступного змісту: "Звільнений з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України".

При цьому, п. 1, 4, 5 ст.48 КЗпП, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.04.1993р. №301 "Про трудові книжки працівників", якою, зокрема, доручено Міністерству праці, Міністерству юстиції, Міністерству соціального захисту населення разом із заінтересованими міністерствами та іншими підвідомчими Кабінетові Міністрів України органами державної виконавчої влади за участю профспілкових об'єднань у тримісячний термін розробити і затвердити Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 "Про трудові книжки працівників" наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Згідно із п.п. 2.3, 2.4 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п.2.10 Інструкції встановлено, що У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Таким чином суд робить висновок про задоволення позовної вимоги про зобов'язання Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки з перенесенням усіх попередніх записів без внесення запису №29 від 15.10.2015 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 54 065,44 гривні суд зазначає, що відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100) встановлено порядок обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу врегульовано постановою

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно абз.3 п.3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до абз. б п.4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В матеріалах справи наявна довідка про доходи ОСОБА_1 № 4405/01-70-05 від 30.11.2015 р., відповідно до якої позивач отримав заробітну плату у серпні 2015 року - 2682,53 грн. та у вересня 2015 року - 5108, 85 грн. Отже, середня заробітна плата за останні два місяці, що передували звільненню становить 127, 72 грн. (7791,38:61=127,72).

Кількість робочих днів з дати звільнення у жовтні 2015 року - 11, у листопада 2015 року - 21, у грудні 2015 року - 23, у січні 2016 року -19, у лютому 2016 року - 21, у березні 2016 року - 22, у квітні 2016 року - 21, у травня 2016 року - 20, у червні 2016 року - 20, у липні 2016 року - 21, у серпні 2016 року - 22, у вересні 2016 року - 22, у жовтні 2016 року - 20, у листопаді 2016 року - 22, у грудні 2016 року - 22, у січня 2017 року - 20, у лютому 2017 року - 20, у березні 2017 року (до 07.03.2017 р.) -5.

Отже, період за який підлягає сума стягнення середньоденної заробітної плати становить з 16.10.2015 року по 07.03.2017 рок та становить 351 робочих дні.

Відповідно до довідки - розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №8463/21-70-05 від 07.11.2018р. середньогодинний заробіток складає: 7791,38/352,5=22,10. Кількість годин за період з 16.10.2018 р. по 07.03.2018 р. становить 2799,00.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача, складає 61857,90 грн. (799, 00*22,10=61857,90).

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів щодо підтвердження правомірності своїх дій.

У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (75700, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2) до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, вул. Гоголя,13, код ЄДРПОУ 39624611) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання незаконним запису в трудовій книжці - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Херсонської митниці ДФС від 15.10.2015р. №411-0 "Про звільнення з роботи".

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Сімферполь.

Визнати недійсним запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за №29 від 15.10.2015 року про звільнення його з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1 ст.41 КЗпП України.

Зобов'язати Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки з перенесенням усіх попередніх записів, без внесення запису №29 від 15.10.2015 року про його звільнення з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Херсонської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1 ст.41 КЗпП України.

Стягнути з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.10.2015 р. по 15.10.2016 р. в розмірі 61857,90 гривні з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Сімферполь з 16.10.2015 року.

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.10.2015 року по 15.10.2016 року включно в межах суми стягнення за один місяць з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 12.3