Рішення № 77820784, 08.11.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2018 Справа № 920/718/18м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/718/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Медфарком-центр» (вул. Кржижановського, 4, м. Київ, 03680, код 33239630),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стара Аптека» (вул. Троїцька, буд. 28 А, м. Суми, 40030, код 23822986),

про стягнення заборгованості в сумі 247286 грн. 21 коп. за договором № 140ХАР від 13.03.2017, пені в сумі 33976 грн. 95 коп., 20% річних в сумі 20003 грн. 56 коп., інфляційних втрат в сумі 2887 грн. 33 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 довіреність №215 від 03.01.2018, адвокат, свідоцтво серії ЛГ №000063 від 11.09.2017;

від відповідача – не з’явився

при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 304 154 грн. 05 коп., з яких: 247 286 грн. 21 коп. основного боргу, пеня в сумі 33976 грн. 95 коп., 20% річних в сумі 20003 грн. 56 коп., інфляційні витрати в сумі 2887 грн. 33 коп., нараховані у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 140ХАР від 13.03.2017, а також судові витрати по справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 3 955 грн. 61 коп.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.07.2018 провадження у справі № 920/718/18 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та розгляд справи по суті призначено на 16.10.2018.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 16.10.2018 у справі №920/718/18 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи №920/718/18 за правилами загального позовного провадження відмовлено, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.11.2018 з повідомленням (викликом)сторін.

Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримав у повному обсязі. в заяві №01-11/18 від 01.11.2018 повідомив суд про те, що ним у позовній заяві помилково було зазначено код позивача « 38583742» замість вірного « 33239630».

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи. В письмовому відзиві №228 від 05.10.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення в суд з зданим позовом, а також повідомив суд про те, що ним здійснювалась часткова оплата по спірному Договору, проте позивачем це не враховано.

В свою чергу, позивачем подано відповідь №01-10/18 від 12.10.2018 на відзив, в якій повідомлено суд про те, що предметом розгляду даної справи є стягнення по частині видаткових накладних, які станом на день розгляду справи не оплачені відповідачем, тому просить суд не приймати до уваги заперечення відповідача і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

13 березня 2017 року між ПАТ «Медфарком-центр» і ТОВ Фірма «Стара аптека» було укладено Договір купівлі-продажу №140ХАР (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язується продати й доставити власними силами (у межах України) відповідачу медикаменти (Товар) в асортименті й кількості, зазначеній у накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений Товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 2.1. Договору кількість, асортимент та найменування товару, що постачається відповідно до п. 1.1. Договору, вказуються у Додатках (Специфікаціях), виходячи з наявності товару на складі позивача, та/або відображаються в накладних.

Зі змісту п. 2.3. Договору вбачається, що будь-які накладні на продаж Товару, що є предметом даного Договору, які підписані Сторонами протягом строку дії даного Договору, вважаються такими, що оформлені на виконання даного Договору

Відповідно до п. 4.1. Договору ціни на товари, що постачаються відповідно до п. 1.1 даного Договору, вказуються у відповідних накладних.

Згідно п. 4.2. Договору у разі наявності боргу за цим договором кошти, що надходять до Продавця від Покупця, в першу чергу зараховуються в погашення відповідних штрафних санкцій, а потім - дебіторської заборгованості, починаючи з накладних з найбільш давніми строками оформлення. При видачі декількох накладних протягом одного дня, черговість погашення встановлюється за найбільшою сумою.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за Товари, що постачаються за даним Договором, здійснюються Покупцем у такий спосіб: відстрочення платежу з моменту підписання видаткової накладної: по групі продукції препарати для лікування цукрового і нецукрового діабету - на 30 календарний день із моменту одержання Товару; по групі продукції лікарські засоби та вироби медичною призначення - на 14 календарний день із моменту одержання Товару.

З додаткової угоди від 25.12.2017 до Договору вбачається, що сторони домовились продовжити строк дії даного Договору до 31.12.2018.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що виконав взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином і у повному обсязі, поставивши відповідачу в період з грудня 2011 р. по липень 2018 р. товар на загальну суму 247 398 грн. 97 коп.. проте відповідач розрахувався за отриманий товар частково і станом на день розгляду справи його заборгованість становить 247 286 грн. 21 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмовими матеріалами справи розмір основної заборгованості відповідача підтверджується в повному обсязі, а саме: видатковими накладними: №0171087 від 13.12.2017; №0171441 від 15.12.2017; №0171169 від 15.12.2017; №0171598 від 19.12.2018; №0171563 від 19.12.2018; №0179673 від 18.04.2018; №0179675 від 18.04.2018; №0181902 від 10.05.2018; №0181911 від 10.05.2018; №0183732 від 31.05.2018; №0183665 від 31.05.2018; №0186130 від 25.06.2018; №0186129 від 25.06.2018; №0187207 від 11.07.2018 /а.с. 25-38/.

Враховуючи те, що відповідачем сума боргу не сплачена, не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 247 286 грн. 21 коп. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 33 976 грн. 95 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 13.01.2018 по 04.09.2018 відповідно до п. 6.1. Договору, яким передбачено, що у випадку порушення строку, зазначеного в п. 5.1. даного Договору, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару за кожний день прострочення, а також згідно ст. 625 ЦК України – 20% річних.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що під час нарахування штрафних санкцій позивачем було порушено строки позовної давності, у зв’язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.. 257 ЦК України)

Зі змісту п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено, що пеня нарахована позивачем виходячи з загальної суми боргу (шляхом складання суми боргу з кожної накладної за зростанням) за загальний період прострочення – з 13.01.2018 по 04.09.2018, в той же час як вірним було б нарахування пені, виходячи з розміру заборгованості по кожній видатковій накладній в межах строку, передбаченого вимогами ч.6 ст. 232 ГК України.

Крім того, судом встановлено, що нарахування пені за кожною видатковою накладною, за якими позивач просить суд стягнути заборгованість, не виходить за межі строку позовної давності, встановленого вимогами п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 28 518 грн. 59 коп., нарахованої за загальний період прострочення з 13.01.2018 по 04.09.2018 (по кожній видатковій накладній окремо в межах 6-тимісячного строку), оскільки судом було встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов’язання по Договору.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20 003 грн. 56 коп. – 20% річних, нарахованих відповідно до 6.1. Договору та передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Судом перевірено розрахунок розміру 20% річних, та встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку під час нарахування штрафної санкції, а вірним було б нарахування 20% річних в розмірі 20 481 грн. 29 коп., проте з урахуванням вимог ч.2 ст. 237 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 003 грн. 57 коп. - 20% річних, нарахованих за загальний період з 13.01.2018 р. по 04.09.2018 р., виходячи з розміру заборгованості по кожній видатковій накладній, як це було вже зазначено вище.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 887 грн. 33 коп. інфляційних збитків, розрахованих аналогічно 20% річних.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині, суд приходить до висновку про те, що вірним було б нарахування інфляційних збитків по кожній видатковій накладній окремо, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 549 грн. 27 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з січня 2018 по серпень 2018.

Розрахунки здійснено судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН Підприємство 9.1.5 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стара Аптека» (вул. Троїцька, буд. 28 А, м. Суми, 40030, код 23822986) на користь Приватного акціонерного товариства «Медфарком-центр» (вул. Кржижановського, 4, м. Київ, 03680, код 33239630) 247 286 грн. 21 коп. основного боргу, 28 518 грн. 59 коп. пені, 20 003 грн. 57 коп. -20% річних, 2 549 грн. 27 коп. інфляційних збитків, 4 475 грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 12.11.2018 р.

Суддя ОСОБА_2