Рішення № 77820552, 12.11.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м. Кропивницький справа № 1140/2095/18

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових рішень та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення від 12.07.2018 року №0005651303, №0005661303, №0005641303, №00001711403;

- податкову вимогу від 12.07.2018 року №Ф-0000711303;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 12.07.2018 року №0001741303.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що посадовими особами податкового органу під час перевірки зроблено необґрунтовані висновки про порушення нею Законодавства України під час справляння податків та ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Позивачка не погоджується з прийнятими податковим органом рішеннями та вимогою на підставі висновків, що викладені в акті перевірки, які не відповідають дійсним обставинам.

Представником відповідача до суду надано відзив, відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки податковий орган при винесені оскаржуваних рішень діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. В задоволенні позову просив відмовити (т.1, а.с.158-162).

В судовому засіданні 08.11.2018 року представник позивача подав письмове клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження проти якого представник відповідача не заперечував (т.3, а.с.88).

Відповідно до ухвали від 08.11.2018 року закрито підготовче провадження, а подальший розгляд справи по суті здійснено у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на адміністративний позов, суд зазначає наступне.

Встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 31.05.2018 року №767, 758 та 766 виданих ГУ ДФС у Кіровоградській області та плану – графіка проведення планових виїзних перевірок, спеціалістами контролюючого органу, згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 та п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 21.05.2018 року №866 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1", наказу про внесення змін від 31.05.2018 року №895, проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1.

За наслідками вказаної перевірки 22.06.2018 року складено акт №455/11-28-13-03/НОМЕР_1 (т1, а.с.27-77).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1:

- пп. 177.4.4 п. 177.4, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5672, 81 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 5672,81 грн.;

- п.2 частини 1 ст.7, п.4 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464- VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 6933,44 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 6933,44 грн.;

- пп.1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI, (із змінами та доповненнями) занижено нарахування військового збору в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік в сумі 472,73 грн., в т.ч.: за 2016 рік в сумі 472,73 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 18626,13 грн., в тому числі: за травень 2017 року на суму 18626,13 грн.;

- пп. 177.10 ст. 177, пп.296.1.1 п.296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (із змінами та доповненнями) несвоєчасно зареєстрована книга обліку доходів;

- п.2.6 глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13 січня 2005 року №40/10320 із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в книзі обліку доходів в сумі 498 100 гривень.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 року №0005651303, яким за порушення п.п. 177.4.4 п.177.4 ст.177, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 8509,22 грн., в тому числі 5672,81 грн. податкового зобов’язання та 2836,41 грн. штрафної санкції (т.1, а.с.80);

- податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 року №0005661303, яким за порушення п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX “Інші перехідні положення Податкового кодексу України” збільшено суму грошового зобов’язання за платежем Військовий збір на суму 709,09 грн., в тому числі 472,73 грн. податкового зобов’язання та 236,36 грн. штрафної санкції (т1, а.с.83);

- рішення №0001741303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.07.2018 року, яким за порушення ч.1 п.2 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” № 2464-VІ від 07.07.2010 року застосовано штрафні санкції в розмірі 1386,69 грн. (т.1, а.с.84);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 року № Ф-0000711303, якою відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” вимагається сплатити недоїмку в сумі 6933,44 грн. (т.1, а.с.81);

- податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 року №0005641303, яким за порушення п.п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 23282,66 грн., в тому числі 18626,13 грн. податкового зобов’язання та 4656,53 грн. штрафної (фінансової) санкції (т.1, а.с.86);

- податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 року №00001711403, яким за порушення глави 2 п.2.6 Постанови Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року та на підставі п.п.54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз. 3 п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” застосовано штрафну санкцію в сумі 2490500,00 грн. (т.1, а.с.87).

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 року №Ф-0000711303, податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 року №0005651303, податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 року №0005661303 та рішення №0001741303 про застосування штрафних санкцій винесені на підставі висновків податкового органу про невірне формування витрат за результатами річного декларування у 2016 році, а саме, включення до складу витрат сплату військового збору у сумі 1005,00 грн., податок на доходи фізичних осіб у сумі 10050,00 грн. та плату за оренду землі у сумі – 20460,63 грн.

На думку контролюючого органу вказані дії призвели до завищення інших витрат на загальну суму 31515,63 грн. в тому числі у 2016 році.

ФОП ОСОБА_1 у своїй позовній заяві зазначає, що дійсно нею сплачено військовий збір в сумі 1005,00 грн., податок на доходи фізичних осіб в сумі 10050,00 грн. та плату за оренду землі, проте, до складу інших витрат нею частково віднесено суми по сплаті за оренду землі та витрати за оплату електроенергії.

Дослідивши подані до матеріалів справи копії документів судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець основним видом діяльності якої є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.20).

Свою підприємницьку діяльність ОСОБА_1 проводить за адресую: 26600, Кіровоградська область, Вільшанський район, смт. Вільшанка, вул. Жовтнева, 44.

Між ФОП ОСОБА_1 (Споживач) та ВАТ "Кіровоградобленерго" (Постачальник) 10.03.2009 року укладено договір №219 про постачання електричної енергії (т.1, а.с.120-126).

Відповідно до умов вказаного договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача в межах дозволеної потужності (кВт), величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені в п. 6 додатку "Графік зняття показників обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно долучених до матеріалів справи копій рахунків та фіскальних чеків на виконання умов договору №219, ФОП ОСОБА_1 сплатила за спожиту електричну енергію у 2016 році 43252,16 грн. (т.1, а.с.95-102).

Також судом встановлено, що відповідно до угоди про внесення змін до договору оренди №18-11-11 від 01 грудня 2011 року ФОП ОСОБА_1 (Орендар) прийняла в строкове у платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка використовується для розміщення адміністративно – господарських будівель, за адресою: смт. Вільшанка, вул. Комсомольська, 53, 53 "г", яка використовується у комерційних цілях, за рахунок категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення земель запасу Вільшанської селищної ради, Вільшанського району, Кіровоградської області (т.1, а.с.110-119).

Відповідно до долучених до матеріалів справи копій декларації з плати за землю за 2016 рік та квитанцій ФОП ОСОБА_1 сплатила орендної плати у 2016 році 37339,00 грн. (т.1, а.с.92-94, 135-136).

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування є чистий оподатковуваний доход, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI.

Водночас, частиною четвертою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, згідно підпункту 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об’єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Згідно абзаців 1 - 4 частини першої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" контролюючий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Приписами п. 2 ч. 1 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", під єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розуміється консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями п.5 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується на суми незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Як зазначено у ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У розумінні пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

1.6. Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та розрахунку до неї, ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу інших витрат 60130,63 грн. (т.1, а.с.129-133).

Виходячи з вищенаведеного суд доходить висновку, що фактично понесені, документально підтверджені витрати, що відносяться до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів навіть перевищують задекларовані.

Отже, враховуючи викладене суд доходить висновку, що ФОП ОСОБА_1 не завищено витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 року №Ф-0000711303, податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 року №0005651303, податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 року №0005661303 та рішення №0001741303 про застосування штрафних санкцій підлягають до скасування.

Щодо податкового повідомлення – рішення №00001711403 від 12.07.2018 року суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено випадки порушення п.2.6 Положення НБУ №637, в частині не оприбуткування (несвоєчасного) оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в книзі обліку доходів.

Також зазначено, що до перевірки платником було надано книгу обліку доходів, яка зареєстрована у Вільшанському відділенні Голованівської ОДПІ з 13.06.2018 року, в якій було відображено облік отриманого доходу в тому числі готівку за період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року. Тобто в період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року суб'єкт господарювання не використовував книгу обліку доходів, як це передбачено вимогами пп.296.1.1, п.296.1, ст.296 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року №579 "Порядок ведення книг обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість".

Отже, на думку перевіряючих, готівка в сумі 498100,00 грн. не була оприбуткована у книзі обліку доходів (а.с.48 акта).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2017 року здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та надає послуги у сфері готельного бізнесу, в тому числі за готівкові кошти (т.1, а.с.21-23).

Згідно поданої уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, загальний обсяг доходу за звітний період склав 520000,00 грн., з яких 21900,00 грн. сума безготівкових розрахунків та 498100,00 грн. сума готівкових розрахунків (т.1, а.с.212-214).

Згідно оскаржуваного податкового повідомлення – рішення від 12.07.2018 року №00001711403, на думку податкового органу, встановлено порушення гл.2 п.2.6 постанови правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 року №637 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абз. 3 п.1 Указу Президента України №436 від 12.06.1995 року "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних фінансових санкцій 2490500,00 грн. за платежем "Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.04.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку ( абзац другий пункту 2.6 Положення ).

Згідно з пунктом 7.15 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) ( абзаци другий, третій пункту 2.6 Положення ).

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 по справі 2а-12605/11/2670 (провадження К/9901/501/18).

Позивач у позовній заяві пояснила, що під час ведення підприємницької діяльності за фактом отримання готівки видавався прибутково-касовий ордер, суми за якими своєчасно відображались у касовій книзі.

В судовому засіданні 08.11.2018 року у якості свідка була допитана бухгалтер ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2.

Свідок, в судовому засіданні пояснила, що 02.06.2017 року під час реєстрації платника податку спрощеної системи оподаткування, нею у відповідності до закону надано до Вільшанського відділення Голованівської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області примірник прошитої та пронумерованої книги обліку доходів, яку через деякий час повернули ФОП ОСОБА_1 з гербовою печаткою податкового органу на місці прошиття. Проте, під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу зазначено, що книга обліку доходів не дооформлена. Під час повторного звернення до контролюючого органу, на останній сторінці книги обліку доходів поставлено другу гербову печатку та здійснено напис "13 червня 2018 року".

Доказів того, що книга обліку доходів була зареєстрована у червні 2017 року суду надано не було.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 Положення № 637 книга обліку — це касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій. Книга обліку доходів і витрат — це документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

Порядок ведення книги обліку доходів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579.

У пункті 1 порядку №579 зазначено , що відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи.

Згідно з пунктом 3 порядку №579, у разі обрання платником податку ведення Книги в паперовому вигляді:

1) платник податку зобов’язаний подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, податкова адреса;

2) книга прошнурована, пронумерована безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника керівника контролюючого органу та скріплюється печаткою;

3) записи у Книзі виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом нового запису (з відображенням від’ємного або позитивного значення), який засвідчується підписом платника податку;

4) у разі реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у платника податку.

У пункті 6 порядку №579 вказано, що платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графах 2-6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі;

3) у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги;

4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати;

5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3;

6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

7) у графі 6 відображається загальна сума доходу як сума граф 4 і 5;

8) у графах 7 і 8 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1-5 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу.

Здійснення будь-яких інших записів, ніж ті, які встановлені зазначеним наказом, чинним податковим законодавством не передбачено.

На підставі даних книги обліку доходів заповнюється податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця.

У разі не реєстрації (не ведення) Книги обліку доходів та витрат до фізичної особи – підприємця застосовується штрафні санкції, передбачені ст. 121 Податкового кодексу України (510 грн., 1020 грн.) та ст. 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення попередження або штраф від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн. до 85 грн.), а при накладенні штрафу протягом року за те ж порушення – від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 грн. до 136 грн.).

Враховуючи вищевикладене, у разі якщо перевіркою фізичної особи – підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, встановлюється порушення щодо неналежного ведення Книги обліку доходів та витрат, то такий суб’єкт господарювання притягується до адміністративної відповідальності, а також до нього застосовуються фінансові санкції.

До матеріалів справи долучено копію книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість) ФОП ОСОБА_1 №52 на титульній сторінці якої зазначено дату початку її ведення, а саме – 02.06.2017 року (т.1, а.с.104).

Також судом встановлено, що позивачем в книзі обліку доходів відображено облік готівки у день її надходження, що також підтверджується прибутково - касовими ордерами (т.1, а.с.241-250; т.2, а.с.1-254; т.3, а.с.1-82).

У податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за 2017 рік відображено обсяг доходу в розмірі 520000,00 грн., що відповідає даним книги обліку доходів за відповідний період (т.1, а.с.212-213).

Відтак, на думку суду, вказане по суті свідчить про фактичне оприбуткування позивачем готівки, про що не заперечується посадовими особами контролюючого органу у акті перевірки.

Судом також встановлено, що рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 29.10.2018 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за неналежне ведення обліку доходів суб'єктом господарювання та закриття провадження по справі - задоволено (т.1, а.с.236-240).

Отже, несвоєчасна реєстрація книги обліку визначає склад іншого порушення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення – рішення від 12.06.2018 року №00001711403 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення – рішення №0005641303 від 12.07.2018 року суд зазначає наступне.

В акті зазначено, що в ході перевірки встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму ПДВ 18626,13 грн., в тому числі за грудень 2016 року.

Так, відповідно до наданих до перевірки первинних документів, пояснень ФОП ОСОБА_1 про списання насіння, довідки про залишки товарно – матеріальних цінностей станом на 01.01.2016 року, станом на 31.12.2016 року та станом на 31.12.2017 року посадовими особами податкового органу встановлено, що у грудні 2016 року ФОП ОСОБА_1 було списано у зв'язку з непридатністю:

- насіння соняшнику Рімі у кількості 25 посадкових одиниць по ціні 2553,77 грн. без ПДВ за 1 п.о., на суму 63844,25 грн. ПДВ 12768,85 грн. (25 п.о. х 2553,77 грн. х20% = 12768,85 грн.);

- насіння кукурудзи 2040 у кількості 20 посадкових одиниць по ціні 1464,32 грн. без ПДВ за 1 п.о., на суму 29286,40 грн., ПДВ 5857,28 грн. (20 п.о. х 1464,32 грн. х 20% = 5857,28 грн.).

Отже, на думку податкового органу, в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 ФОП ОСОБА_1 не включила до податкового зобов'язання умовний продаж насіння соняшника та насіння кукурудзи в загальній сумі 93130,65 грн., ПДВ в сумі 18626,13 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму ПДВ 18626,13 грн. в тому числі за грудень 2016 року.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платника податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Також, п. 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вже встановлено судом, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (т.1, а.с.20).

Відповідно до договору купівлі - продажу №С0801811 від 21.01.2014 року ТОВ агрофірма "Українське насіння" (Продавець) зобов'язується передати у власність ФОП ОСОБА_1 (Покупець), а Покупець прийняти й оплатити на умовах даного договору сільськогосподарську продукцію – насіннєвий матеріал в асортименті, іменований надалі Товар (т.1, а.с.188-189).

Відповідно до податкової накладної від 20.02.2014 року №252/2 ТОВ агрофірма "Українське насіння" поставило ФОП ОСОБА_1 насіння гібриду соняшника Рімі Екстра (F1) (т.1, а.с.190).

Згідно з податковою накладною від 12.02.2014 року №127/2 ТОВ агрофірма "Українське насіння" поставило ФОП ОСОБА_1 насіння гібриду кукурудзи НС 2040 (ІV фр) (т.1, а.с.192).

Вищенаведене також підтверджується видатковими та податковими накладними (т.1, а.с.194-197).

Оплата за придбаний товар підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки (т.1, а.с.198).

Відповідно до акта списання насіннєвого матеріалу від 31.12.2016 року насіння гібриду соняшника Рімі Екстра (F1) у кількості 25 п.о. та насіння гібриду кукурудзи НС 2040 (ІV фр) у кількості 20 п.о. списано у зв'язку з непридатністю для висіву (т.1, а.с.199).

Варто зазначити, що діяльність позивача з придбання насіннєвого матеріалу була спрямована на отримання доходу, що відповідає визначенню господарської діяльності, яке наведено у пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а відтак, висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок недекларування в складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по списанню непридатного насіннєвого матеріалу є безпідставними та необґрунтованими.

Суд вважає, що настання негативних наслідків у вигляді псування товару не може бути підставою для визначення операції з списання товару як операції, що не є господарською.

Також жодними положеннями Податкового кодексу України не поставлено віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від результатів господарської діяльності, отримання відповідного комерційного зиску, кількості придбаного насіннєвого матеріалу, а також від можливості реалізації виготовленої продукції.

Суд зазначає, що захист своїх прав платником податків ґрунтується в першу чергу на доказі факту відсутності в нього того чи іншого обов'язку. Права платника податків є безпосереднім механізмом, який, з одного боку, сприяє належній реалізації платником податків своїх обов'язків, а з іншого - є важливою гарантією захисту від неправомірних дій контролюючих органів.

Право платника податків - це передбачена нормою права міра його можливої поведінки. Право платника означає, що він може будувати свою поведінку на власний розсуд, але в межах того, що йому не заборонено податковим законом. Платник податків повинен мати можливість використовувати своє право у будь-який час, поки це право існує.

Разом з тим, відповідачем з посиланням на конкретні документи бухгалтерського обліку, податкової звітності, не доведено факт умовного продажу насіння та факт того, що насіння не використовувалось в сільськогосподарській діяльності або що насіння не залишилось у ФОП ОСОБА_1 для подальшого використання у господарській діяльності.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про хибність висновків податкового органу, а податкове повідомлення рішення №0005641303 таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної фіскальної служби, якими платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги від 12.07.2018 року задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.07.2018 року №0005651303.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 року №Ф-0000711303 ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.07.2018 року №0005661303.

Визнати протиправним та скасувати податкове рішення №0001741303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.07.2018 року ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.07.2018 року №0005641303.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.07.2018 року №00001711403.

Присудити на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1, вул. Жовтнева, 44, смт. Вільшанка, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26600) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код – 39393501, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3