Рішення № 77820442, 14.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2018Справа № 910/6690/18

За позовомПриватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Центральної філіїдо Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1простягнення 21901,06 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Центральної філії звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» 21901,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №АЗ-047/000/150003262 від 11.12.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1944723, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6690/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.07.2018.

Підготовче засідання, призначене на 06.07.2018, не відбулося.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 №05-23/1324 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/6690/18 у зв'язку із лікарняним судді Мельника В.І.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/6690/18 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 справу №910/6690/18 прийнято суддею Смирновою Ю.М. до свого провадження, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; підготовче засідання у справі призначено на 22.08.2018.

У підготовчому засіданні 22.08.2018 було оголошено перерву до 27.09.2018.

27.08.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивачем не надано звіту про оцінку розміру матеріальної шкоди, а наявні в матеріалах справи документи не дають можливості встановити необхідність та доцільність ремонтних впливів, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1. Крім того, відповідач стверджує, що лист-претензія №351/16 про відшкодування у порядку регресу шкоди від 13.10.2017 був направлений позивачем поштою, оригінали документів позивачем не надавалися, позивач у листі-претензії не посилався на положення та вимоги ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач не надав документів, які підтверджують розмір оціненої шкоди не надав, вимоги про страхове відшкодування не заявляв, а тому відсутні правові підстави розглядати такий лист-претензію як заяву на здійснення страхового відшкодування.

13.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2018.

Сторони представників у судове засідання не направили, про причини неявки представників суд не повідомили.

Третя особа представників у судове засідання не направила, пояснень по справі не надала, своїм правом не скористалася.

Оскільки учасників справи належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, враховуючи, що нез'явлення представників учасників справи не перешкоджає вирішенню спору, у відповідності до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2015 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту №АЗ-047/000/150003262 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, зокрема, автомобілем Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 (згідно Додатку №2до Договору), на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

03.11.2016 о 12 год. 10 хв. у місті Києві по вулиці Олени Теліги, 39, сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, не розрахував безпечну дистанцію та здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 08.12.2016 у справі №761/40551/16-п, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акта №351/16 від 08.12.2016, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 21901,06 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодоксіті», що підтверджується платіжним дорученням №975 від 08.12.2016.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 21901,06 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 08.12.2016 у справі №761/40551/16-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_2

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1944723.

Згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, наданою на запит суду, договором (полісом) №АК/1309391 передбачено, що франшиза становить 0 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до рахунку-фактури № СФ-0000220 від 06.12.2016, виставленого виконавцем ремонтних робіт - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодоксіті», вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 21901,06 грн.

Отже, враховуючи визначені полісом №АК/1309391 розміри лімітів відповідальності та франшизи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 21901,06 грн.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем звіту про оцінку розмірну матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, до уваги судом не приймаються, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 зі справи №3-50гс15).

Суд зауважує, що аналогічна правова позиція стосовно того, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування (на підставі положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаної в рахунку, виставленому СТО, яким здійснено ремонт автомобіля, наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.

При цьому, судом враховується, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Водночас, відповідно до п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159) (надалі - Методика), значення Е З приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що даний автомобіль є 2014 року випуску.

Відтак, оскільки строк експлуатації автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, не перевищує 7 років, а доказів існування обставин, зазначених у п. 7.39 Методики, відповідач суду не надав, значення коефіцієнта фізичного зносу в даному випадку приймається таким, що дорівнює 0.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Згідно з п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Документи, зазначені у підпунктах "а" - "ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2017 позивачем надіслано на адресу відповідача лист-претензію №351/16 від 13.10.2017, в якому позивач просив відповідача виплатити суму відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 03.11.2016, у розмірі 21901,06 грн. У переліку документів, доданих до заяви, значиться: копія довідки УПП ф.2, копія договору страхування, копія страхового акту, копія платіжного доручення №975 від 08.12.2016, копія повідомлення про страховий випадок, копія заяви на виплату страхового відшкодування, копія рахунку-фактури №СФ-0000220 від 06.12.2016, копія акту огляду транспортного засобу, копія посвідчення водія ОСОБА_3, копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ, копія полісу АК/1944723, копія довіреності представника.

З огляду на зміст листа-претензії №351/16 від 13.10.2017, а також враховуючи перелік доданих до нього документів, суд дійшов висновку, що вказаний лист за своїм змістом є заявою про виплату страхового відшкодування, яка відповідає вимогам ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Дана обставина відповідачем у встановленому законодавством порядку не спростована.

Пунктом 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Лист-претензія №351/16 від 13.10.2017 отриманий відповідачем 23.10.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0408027760529, а відтак відповідач зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування за спірним страховим випадком не пізніше 23.01.2018 (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Проте, як свідчать матеріали справи, заява позивача про виплату страхового відшкодування залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів виплати страхового відшкодування в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 21901,06 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03150, м.Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, ідентифікаційний код 32638319) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м.Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681)суму страхового відшкодування у розмірі 21901 (двадцять одна тисяча дев'ятсот одна) грн 06 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 14.11.2018.

Суддя Ю.М. Смирнова