Рішення № 77820407, 12.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2018Справа № 910/12744/18Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України

до Державного агентства резерву України

про стягнення 708 948,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гевко О.І., довіреність № 530 від 12.10.2018;

від відповідача: Пономаренко В.В., довіреність № 3994/0/4-17 від 24.11.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного агентства резерву України про стягнення 708 948,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані пронесенням збитків у зв'язку з виконанням наказу відповідача № 60 від 22.03.2018 «Про переміщення зерна державного резерву» та розпорядження (наряду) № 0.64/4 від 22.03.2018 щодо переміщення з ДП «Дунаєвський комбінат хлібопродуктів» на ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України матеріальних цінностей державного резерву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2018.

12.10.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що предметом Договору є зберігання матеріальних цінностей, а не їх переміщення, а відтак відповідач зазначає, що в рамках укладеного Договору останній може здійснювати оплату лише за зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

У судове засідання 16.10.2018 представники сторін з'явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 12.11.2018.

26.10.2018 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 12.11.2018 представники сторін з'явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 12.11.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частиною 6 статті 183 ГПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Учасники справи у підготовчому засіданні 12.11.2018 надали письмову згоду на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 12.11.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 12.11.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2009 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (реорганізовано у Державне агентство резерву України), (далі - відповідач, комітет) та Державним підприємством «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач, зберігач) укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/346-2009 (далі - Договір), за умовами якого, Договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми № Р-16. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.

Відповідно до п. 1.1 Договору зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - цінності) здійснюється на зерносховищах зберігача.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Комітет зобов'язаний відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (п. 7.3 Договору).

Як зазначає позивач, у травні-червні 2018 року в процесі переміщення зерна державного резерву по розпорядженням (наряду) Державного агентства резерву України № 0.64/4 від 22.03.2018 позивачем понесено витрати у розмірі 708 948,05 грн.

Після завершення переміщення зерна державного резерву по розпорядженню (наряду) Державного агентства резерву України № 0.64/4 від 22.03.2018, позивачем направлено Претензію № 278 від 11.06.2018 стосовно відшкодування відповідачем витрат по переміщенню зернових культур.

Відповідач в свою чергу, надав Відповідь вих. № 1999/0/4-18 від 12.07.2018, у якій зазначив, що оскільки позивач обґрунтував свої претензійні вимоги Договорами, стороною в яких не є відповідач, а також Договором відповідального зберігання, який не має відношення до переміщення матеріальних цінностей державного резерву та не додав доказів понесених витрат, вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Оскільки, станом на 30.08.2018 сума понесених витрат позивачем при переміщенні зернових культур в період з травня по червень 2018 року по розпорядженню (наряду) № 0.64/4 від 22.03.2018 у розмірі 708 948,05 грн. відповідачем не відшкодована, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено статтею 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Статтею 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8 Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 517від 8 жовтня 2014 року, Держрезерв у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінекономрозвитку видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

22 березня 2018 року, на виконання Закону України «Про державний матеріальний резерв», Указу Президента від 29.12.2009 № 1116/2009 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 12.11.2009 «Про заходи щодо реформування державного матеріального резерву» з метою збереження кількості та якісних показників зерна державного резерву, відповідно до протоколу наради від 22.03.2018, Державне агентство резерву України видало Наказ «Про переміщення зерна державного резерву» № 60, відповідно до якого наказало управлінню державних резервів підготувати та оформити в установленому порядку розпорядження (наряд) на переміщення 12 000 тонн зерна пшениці 3 класу урожаю 2007 року з ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» на ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів»; директору ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» забезпечити своєчасне виконання розпорядження (наряду) на переміщення зерна з оформленням акта на виконання у встановленому порядку; директору ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Стефаняку П.О. забезпечити виконання розпорядження (наряду), здійснити переміщення зерна державного резерву з оформленням приймального акта за формою № Р-16 у встановленому порядку; УкрНДІ «Ресурс» здійснити заходи щодо контролю якості зерна, що переміщується на ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» у встановленому порядку; управлінню державних резервів, відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності внести відповідні зміни до оперативного та бухгалтерського обліку Держрезерву.

На виконання вказаного наказу, 22.03.2018 Державним агентством резерву України видано розпорядження (наряд) № 064./4 ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» на відпуск ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» із державного резерву у порядку переміщення пшеницю 3 класу, урожаю 2007 року у кількості 12 000 тонн.

В свою чергу, відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, останнє засноване на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства резерву України, що діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 517 «Про затвердження Положення про Державне агентство резерву України».

Пунктом 15 ст. 4 зазначеного Положення передбачено, що Держрезерв відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держрезерву, щодо формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву, дотримання нормативних умов їх зберігання;.

Згідно з п. 1.6 Статуту, Державне підприємство «Чортківський комбінат хлібопродуктів» у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про державний матеріальний резерв», іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Державного агентства резерву України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Статутом.

На виконання наказу Державного агентства резерву України № 60 від 22.03.2018 позивач у період з квітня по червень 2018 року перемістив та розмістив на своїх зернових складах матеріальні цінності державного резерву, що підтверджується Приймальними актами (форми Р-16), зберігальне зобов'язання № 1 від 23.05.2018 у кількості 279,150 тонн, № 2від 05.06.2018 у кількості 691,950 тонн, № 3 від 07.06.2018 у кількості 208,500 тонн.

Після закінчення процесу переміщення зерна, в період з квітня по червень 2018 року, позивач звернувся до відповідача із Претензією № 278 від 11.06.2018 на суму 708 948,05 грн., у якій зазначив, що у зв'язку з виконання наказу, позивачем понесено витрати, які складаються з оплати за надані послуги ДП «Дунаєвецький КХП» у розмірі 305 027,78 грн., на транспортні витрати по залізній дорозі в розмірі 403 920,27 грн.

Відповідач, у відповідь на означену претензію надав Відповідь вих. № 1999/0/4-18 від 12.07.2018, у якій зазначив, що оскільки позивач обґрунтував свої претензійні вимоги Договорами, стороною в яких не є відповідач, а також Договором відповідального зберігання, який не має відношення до переміщення матеріальних цінностей державного резерву та не додав доказів понесених витрат, вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Водночас, понесення позивачем зазначених витрат підтверджується Договором транспортного експедирування № 3/05/18 від 03.05.2018, Актами надання послуг № 28 від 16.05.2018 на суму 100 653,12 грн., № 35 від 30.05.2018 на суму 99 769,72 грн., № 36 від 30.05.2018 на суму 125 496,39 грн., № 42 від 01.06.2018 на суму 78 001,04 грн., платіжними дорученнями № 223 від 17.05.2018 на суму 100 653,12 грн., № 301 від 24.05.2018 на суму 99 769,12 грн., № 437 від 11.06.2018 на суму 125 496,39 грн., № 436 від 11.06.2018 на суму 78 001,04 грн., Договором про надання послуг № 21 від 25.04.2018, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Д-18-00000165 від 14.05.2018 на суму 72 120,58 грн., № Д-18-00000167 від 22.05.2018 на суму 71 584,02 грн., № Д-18-00000168 від 23.05.2018 на суму 71 671,62 грн., № Д-18-00000169 від 24.05.2018 на суму 53 902,14 грн., № Д-18-00000171 від 25.05.2018 на суму 35 749,42 грн., платіжними дорученнями № 251 від 21.05.2018 на суму 72 120,58 грн., № 285 від 22.05.2018 на суму 72 306,15 грн., № 288 від 23.05.2018 на суму 72 306,72 грн., № 302 від 24.05.2018 на суму 71 000 грн., № 4753 від 25.05.2018 на суму 54 230,64 грн., № 458 від 25.05.2018 на суму 36 936,88 грн.

Таким чином, у зв'язку із переміщенням зерна з однієї бази до іншої, позивачем понесено витрати в розмірі 708 948,05 грн., розмір яких підтверджуються матеріалами справи.

Водночас, умовами Договору, а саме пунктом 1.2 визначено, що здійснити передачу цінностей на відповідальне зберігання має саме комітет, тобто відповідач.

Натомість, відповідач доручив позивачу здійснити переміщення з однієї бази та розміщення цінностей на своїй базі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання вимог відповідача здійснив переміщення цінностей, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язання та наявність вини відповідача.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Суд приходить до висновку, що сплачена позивачем сума за переміщення цінностей в розмірі 708 948,05 грн. є збитками позивача, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 708 948,05 грн. збитків понесених внаслідок переміщення цінностей матеріального резерву є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати заявлені збитки.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; ідентифікаційний код: 37472392) на користь Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Білецька, 2-А; ідентифікаційний код: 00956187) збитки в розмірі 708 948 (сімсот вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 634 (десять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 22 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.11.2018.

Суддя О.А. Грєхова