Рішення № 77820404, 31.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2018Справа № 910/10962/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення коштів в розмірі 192 077,79 грн.

Представники учасників процесу згідно протоколу від 31.10.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення коштів в розмірі 192 077,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку Підприємства умов укладеного між сторонами договору №12/2/05 від 12.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2018 та запропоновано сторонам надати пояснення, відзиви та докази.

04.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документі суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву .

12.09.2018 відділом автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів суду було зареєстровано заяву про стягнення судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, яка була подана у підготовчому засіданні 12.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 було відкладено підготовче засідання у справі на 10.10.18

13.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду позивачем було подано відповідь на відзив.

21.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду позивачем було подано клопотання про долучення документів.

У підготовче засідання 10.10.2018 прибув представник позивача та надав пояснення по справі. Відповідач у підготовче засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

За наслідками судового засідання 10.10.2018 судом постановлена ухвала, якою закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 31.10.2018.

Під час судового засідання представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач у призначене судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання, повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення № 0103047728693 уповноваженою особою 16.10.2018.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2017 між ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" (субпідрядником) та ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (генпідрядником) був укладений договір № 12/2/05 від 12.05.2017 на надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки), згідно дефектних актів (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених ним договором, субпідрядник зобов'язується за дорученням генпідрядника та замовника - Служби автомобільних доріг у Київській області, надати послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки), згідно дефектних актів, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплати такі послуги після прийняття та оплати послуг замовником - Службою автомобільних доріг у Київській області. Пунктом 1.2 договору визначене найменування послуг: поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг - відновлення або нанесення нової дорожньої розмітки.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість послуг за цим договором складається з вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору, згідно договірних цін на послуги, які фактично надавались, та орієнтовно становить 2 000 000,00 грн. з ПДВ, в тому числі на дорогах державного (міжнародні, національні, регіональні) значення - 1 200 000,00 грн. з ПДВ, на дорогах державного (територіального) значення - 600 000,00 грн. з ПДВ, місцевого значення - 200 000,00 грн. з ПДВ.

Положеннями п. 4.6 договору передбачено, що послуги генпідряду складають 2% від договірної ціни робіт.

Строк надання послуг складає: протягом 2017 року. Строк надання послуг визначається пунктом 5.1 цього договору з урахуванням ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору місце надання послуг за договором: автомобільні дороги державного (міжнародного, національного, регіонального), державного (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області, згідно затверджених замовником дефектних актів.

Згідно з п. 5.3 договору субпідрядник надає послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг та штучних споруд відповідно до затвердженого акту дефектів (технічного завдання) та проектної (кошторисної) документації, з щомісячним або проміжним визначенням і прийманням видів та обсягів послуг.

Послуги вважаються наданими виключно після їх фактичного надання та оформлення документів, зазначених у п. 4.1, 4.2 договору (п. 5.3.3 договору).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що після надання послуг між сторонами оформлюються відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), які оформлюються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), після надходження сплати за ці послуги від замовника - Служба автомобільних доріг у Київській області та після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), а також після одержання від субпідрядника документів, зазначених пунктом 4.2 договору.

Згідно з п. 4.2 договору акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форми № КБ-2в та № КБ-3) готує субпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику генпідрядника (головному інженеру філії, що обслуговує дороги на яких надаються дані послуги) у строк не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до закінчення звітного періоду. Уповноважений представник генпідрядника протягом 3 (трьох) днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично наданих обсягів послуг. До акту додаються: документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів субпідрядник зобов'язується відшкодувати спричинені генпідряднику збитки (витрати).

Пунктом 5.14 договору передбачено, що здавання-приймання послуг здійснюється у відповідності з чинними нормативними документами та проводиться уповноваженими представниками генпідрядника (головним інженером, чи особою, що офіційно виконує його обов'язки, тієї філії, що обслуговує дороги на яких надаються дані послуги, згідно з додатком № 1) і субпідрядника. Якщо при здаванні-прийманні послуг будуть виявлені факти неякісного надання послуг, генпідрядник не приймає такі послуги до їх усунення.

Протягом липня, жовтня та грудня 2017 року, а також січня-березня 2018 року Товариство виконав підрядні роботи загальною вартістю 3 256 261,20 грн., з них по автодорозі:

- Р-19 Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів км 48+940-км 49+203 на загальну суму 177 752,40 грн.;

- Т-10-27 Київське Півкільце км 20+809-км 24+967 на загальну суму 166 029,60 грн.;

- Н-08 Бориспіль-Дніпропетровськ км 0+160-км 81+300 на загальну суму 1 157 175,60 грн.;

- Р-19 Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів км 0+000-км 4+500, км 8+500-11+200 на загальну суму 57 531,60 грн.

- Т-10-01 Ворзель-Забуччя - /М-06/ км 0+000-км 12+400 на загальну суму 87 748,80 грн.;

- Р-19 Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів км 48+940-км 49+203 на загальну суму 47 462,40 грн.;

- Р-19 Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів км 47+510-км 60+370, км 65+140-км 66+060, км 68+800-км 87+630 на загальну суму 297 566,40 грн.;

- Р-32 Кременець-Біла Церква-Ржищів (Н-02 /М-06/ - Кременець-Біла Церква-Ржищів-Канів-Софіївка) км 327+000-км 332-940, км 345+840-км 393+840 на загальну суму 427 629,60 грн.;

- Р-19 Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів км 34+890-км 47+510 на загальну суму 120 606,00 грн.;

- Р-19 Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів (Н-02 /М-06/ - Кременець-Біла Церква-Ржищів-Канів-Софіївка) км 395+940-км 417-040 на загальну суму 338 152,80 грн.;

- Р-19 Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів (Н-02 /М-06/ - Кременець-Біла Церква-Ржищів-Канів-Софіївка) км 122+800-км 132-150 на загальну суму 64 376,40 грн.;

- Т-10-27 Київське Півкільце км 10+600 - км 16+980 на загальну суму 314 229,60 грн.

У свою чергу, Підприємство вищевказані виконані позивачем підрядні роботи прийняв, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), а також актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), підписаними відповідачем, як генпідрядником, проте вказані роботи не оплатив, що зумовило звернення із позовом до суду про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі № 910/5983/18 позов Товариства задоволено повністю та стягнуто з Підприємства 3 191 135,98 грн основного боргу.

На виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ № 910/5983/18 від 29.08.2015.

Згідно приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Отже судове рішення, прийняте в справі № 910/5983/18, має преюдиційне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

Оскільки Підприємство рішення суду в справі № 910/5983/18 не виконало, заборгованість у повному обсязі не сплатило, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 57 074,38 грн, 128 0589,84 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі з 06.07.2017-14.08.2018, а також пеню за договором в розмірі 6 943,57 грн за вказаний період.

У своєму відзиві на позов відповідач проти позову заперечував з підстав того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 порушено провадження у справі № 44/258-б про банкрутство Підприємства та з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла станом на день постановлення вказаної ухвали) (далі - Закон). Оскільки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, відповідач стверджував про відсутність підстав задоволення позовних вимог Товариства.

Позивач, у своїй відповіді на відзив посилається на те, що заборгованість за договором від 12.05.2017 за своєю правовою природою є поточною, у розумінні Закону (у редакції, що діяла станом на день постановлення вказаної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 09.09.2011), а тому дія мораторію не обмежує право Товариства заявити до стягнення пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Отже чинне законодавство не пов'язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум трьох процентів річних та дійшов висновку про покладення на відповідача обов'язку сплати на користь Товариства 57 074,38 грн трьох процентів річних.

Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат за спірний період та встановлено, що стягненню з відповідача дана компенсаційна виплата підлягає в розмірі 101 221,30 грн.

Водночас суд вважає хибними доводи відповідача про відсутність підстав стягнення з Підприємства трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв'язку із дією мораторію введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 у справі № 44/258-б, з огляду на наступне.

Так положеннями статті 1 Закону (у редакції, що діяла станом на день постановлення вказаної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 09.09.2011) передбачено, що поточними кредиторами - є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Так, провадження у справі про банкрутство Підприємства відкрито 09.09.2011, у той час як спірний договір було укладено 12.05.2017, а строк виконання зобов'язання з оплати виконаних за договором робіт припадає на 05.07.2017, що свідчить про те, що вимога Товариства до Підприємства зі сплати заборгованості є поточною.

При цьому, нормами частини 4 статті 12 Закону (у редакції, що діяла станом на день постановлення вказаної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 09.09.2011) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Разом з тим, оскільки, як встановлено судом вище, мораторій у межах справи про банкрутство Підприємства був введений 09.09.2011, а спеціальний Закон (у редакції, що діяла станом на день постановлення вказаної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 09.09.2011) не міститься розмежування щодо обмеження нарахування пені на заборгованість (поточну або конкурсну), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги Товариства про стягнення пені в розмірі 6 943,57 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 57 074,38 грн та 101 221,30 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом частин 1, 3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із доданим до позовної заяви попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив 15 000,00 грн витрати на професійну правову допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, понесені Товариством витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором, укладеним з адвокатом Дяденчуком Анатолієм Івановичем, актом передачі-приймання наданої правової допомоги від 11.09.2018 та платіжним дорученням № 868 від 12.09.2018 на суму 15 000,00 грн.

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у тому числі витрати на професійну допомогу, як то передбачено частиною 4 вказаної статті.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення коштів в розмірі 192 077,79 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Народного Ополчення, будинок 11-А; ідентифікаційний код 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" (35312, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Клевань, вулиця Центральна 38; ідентифікаційний код 38986599) 101 221,30 грн (сто одну тисячу двісті двадцять одну гривню 30 копійок) інфляційних втрат, 57 074,38 грн (п'ятдесят сім тисяч сімдесят чотири гривні 38 копійок) три проценти річних, 12 361,84 грн (дванадцять тисяч триста шістдесят одну гривню 84 копійки) витрат на правову допомогу та 2 374,44 грн (дві тисячі триста сімдесят чотири гривні 44 копійки) судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.11.2018.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ