Рішення № 77820021, 14.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 504/118/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій, скасування рішення від 27.10.2017р. №807-VII щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в частині п.9, зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1, у якому позивач, з урахуванням уточнень (від 08.11.2018р. вхід.№33739/18), просить суд визнати протиправними дії Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо відмови у задоволені клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовоною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах с.Корсунці Лиманського району Одеської області; скасувати рішення №807-VII від 27 жовтня 2017року Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель- в частині п.9; зобов’язати Красносільську сільську раду Лиманського району Одеської області винести на засідання найближчої сесії Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області та розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, щоб рішенням сільської ради було доручено зареєструвати заяву ОСОБА_1 в книзі обліку земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з урахуванням положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці» ОСОБА_1, як Дитина війни, та ветеран праці має пільги на першочергове відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва та огородництва. Однак, Красносільською сільською радою Лиманського району Одеської області безпідставно відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель. Крім того, позивач стверджує, що земельними ділянками №51, №53, №55 по вул.Рождественська с.Корсунці Лиманського району Одеської області їх власники фактично не користуються, що є підставою для передачі вказаних земельних ділянок у вільний фонд ОСОБА_2 з метою подальшого перерозподілу.

Відповідач – Красносільська сільська рада Лиманського району Одеської області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 25.06.2018р. вихід.№05-11/2324), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення Красносільською сільською радою Лиманського району Одеської області спірного Рішення від 27.10.2017р. №807-VII щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в частині п.9, оскільки зазначені в схематичному матеріалі земельні ділянки №51, №53, №55, розташовані за адресою вул.Рождественська, с.Корсунці, Лиманський район, Одеська область, знаходяться в користуванні інших громадян, а тому, з урахування положень ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, клопотання позивача, в частині місця розташування земельної ділянки, не відповідає вимогам закону.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.01.2018року адміністративну справу №504/188/17 за позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій, скасування рішення від 27.10.2017р. №3807-у11 щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, зобов’язання вчинити певні дії, передано до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю, відповідно до ст.29 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018р. прийнято до свого провадження справу №504/118/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій, скасування рішення від 27.10.2017р. №3807-у11 щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 17.07.2018р., з урахуванням приписів ч.7 ст.181 КАС України, закінчено підготовче судове засідання та розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 29.08.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області з Заявою щодо виділення та передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10га в межах с.Корсунці Лиманського району Одеської області області, визначення місця розташування земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та видачі державного акта на земельну ділянку.

Судом з’ясовано, що за резульататми розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), розташованих на території сільської ради, заслухавши інформацію начальника відділу земельних відносин та комунальної власності ОСОБА_3, з урахуванням приписів ст.118 Земельного кодексу України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні", Красносільською сільською радою Лиманського району Одеської області було прийнято Рішення «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» від 27.10.2017р. №807-VІІ, пунктом 9 якого відмовлено гр.ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, у зв’язку з тим, що зазначені в схематичному матеріалі земельні ділянки по вул. Рождественська,51, 53, 55 в с.Корсунці знаходиться в фактичному користуванні гр.ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідно. Правовстановлюючі документи в стадії розроблення.

Не погодившись з вищевказаним Рішенням Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» від 27.10.2017р. №807-VІІ, позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовоною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах с.Корсунці Лиманського району Одеської області; скасування рішення №807-VII від 27 жовтня 2017року Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в частині п.9; зобов’язання Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області винести на засідання найближчої сесії Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області та розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, щоб рішенням сільської ради було доручено зареєструвати заяву ОСОБА_1 в книзі обліку земельну ділянку, підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи письмових доказів, підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою слугувала відмова Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв’язку з тим, що зазначені в схематичному матеріалі земельні ділянки по вул.Рождественська,51, 53, 55 в с.Корсунці знаходиться в фактичному користуванні гр.ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідно. Правовстановлюючі документи в стадії розроблення.

Відповідно до Конституції України, та ст.1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001року №2768-III (зі змінами та доповненнями) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із положеннями частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з п.п.«г» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, вищеокресленими законодавчими приписами чітко встановлено підстави, порядок, та строки передачі земельної ділянки у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати означені питання. Зокрема, вказаними нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень.

З вищенаведеного також вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Між тим, судом з’ясовано, що на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України відповідачем - Красносільською сільською радою Лиманського району Одеської області до матеріалів справи не надано, та в письмовову відзиві (від 25.06.2018р. вихід.№05-11/2324) на позовну заяву не зазначено, що звертаючись 29.08.2017р. до органу місцевого самовряування із заявою щодо виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10га в межах с.Корсунці Лиманського району Одеської області області, визначення місця розташування земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та видачі державного акта на земельну ділянку, ОСОБА_1 не дотримано вимоги чинного земельного законодавства, та до вказаного звернення не додано усіх необхідних документів, перелік яких наведено в ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Також, у спірному Рішенні Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» від 27.10.2017р. №807-VІІ, будь-які посиланння на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральному плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схемі землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проекту землеустрою щодо впорядкування територій населеного пункту, затвердженого у встановленому законом порядку, відсутні.

При цьому, суд вважає за доцільне наголосити, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Водночас, з урахуванням системного аналізу статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, що фактично свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Таким чином, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідачем належним чином не обґрунтовано, та у спірному Рішенні «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» від 27.10.2017р. №807-VІІ, не наведено законодавчо передбачених підстав для такої відмови.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання відповідача – Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області на те, що зазначені в схематичному матеріалі земельні ділянки по вул. Рождественська,51, 53, 55 в с.Корсунці знаходяться у фактичному користуванні гр.ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідно (правовстановлюючі документи в стадії розроблення), оскільки жодних доказів на підтвердження означеного органом місцевого саморядування, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, суду не надано.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що Рішення Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» від 27.10.2017р. №807-VІІ, є неправомірним, та таким, що суперечить положенням статті 118 Земельного кодексу України, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про його скасування, та зобов’язання Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області винести на засідання найближчої сесії Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області та повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, з урахуванням окреслених у Рішенні висновків, та правової оцінки суду.

При цьому, не є обгрунтованою, та відповідно не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовоною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах с.Корсунці, Лиманського району, Одеської області, з урахуванням наступного.

Питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог, та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправними діями (рішеннями) якого, на суб'єктивну думку позивача, порушено його право. Водночас, факт порушення права позивача, та як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Зокрема, судом встановлено, що за результатами розгляду питання щодо виділення ОСОБА_1 та передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10га в межах с.Корсунці Лиманського району Одеської області області, визначення місця розташування земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та видачі державного акта на земельну ділянку, Красносільською сільською радою Лиманського району Одеської області прийнято Рішення «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» від 27.10.2017р. №807-VІІ.

Натомість, суд вважає за доцільне наголосити, що можливість відмови Красносільською сільською радою Лиманського району Одеської області у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовоною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах с.Корсунці, Лиманського району, Одеської області, належить до законодавчо встановлених повноважень органу місцевого самоврядування, та відповідно вказані дії є частиною процесу їх реалізації.

Таким чином, виключно результат реалізації повноважень органу місцевого самоврядування, зокрема, рішення, котрим власне і породжуються ті чи інші юридичні наслідки, може бути предметом судового оскарження, та жодним чином не процес реалізації таких повноважень (як то дії щодо відмови у задоволенні клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, тощо).

Натомість, дотримання органом місцевого самоврядування законодавчих вимог щодо порядку та способу розгляду вищеозначених заяв, входить до предмету доказування при розгляді спору щодо правомірності рішення, прийнятого органом місцевого самоврядування за наслідками такого розгляду.

Абзацом 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003року №3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З наведеного слідує, що метою адміністративного судочинства є захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (органів місцевого самоврядування), а тому вирішуючи спір по суті необхідно встановити наявність порушених прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені приписами чинного законодавства, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому, невідповідність обраного позивачем способу захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, способам, котрі визначено приписами чинного законодавства, може бути підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та необгрунтованості позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо відмови у задоволені клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовоною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах с.Корсунці, Лиманського району, Одеської області.

Відсутні також, на думку суду, законодавчо передбачені підстави для задоволення клопотання позивача – ОСОБА_1 щодо допущення негайного виконання рішення суду по даній справі, оскільки відповідно до ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій ОСОБА_2 Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу. Водночас, судом з’ясовано, що у даному випадку, рішенням суду скасовано Рішення Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» від 27.10.2017р. №807-VІІ в частині пункту 9, та зобов’язано Красносільську сільську раду Лиманського району Одеської області винести на засідання найближчої сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, з урахуванням окреслених у Рішенні висновків, та правової оцінки суду, а тому, визначені ч.1 ст.371 КАС України, підстави за наявності яких можливо було б допустити дане рішення до негайного виконання, відсутні.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій, скасування рішення від 27.10.2017р. №807-VII щодо відмови в надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в частині п.9, зобов’язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню частково, з вищеокреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій, скасування рішення від 27.10.2017р. №807-VII щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в частині п.9, зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

2. Скасувати Рішення Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» від 27.10.2017р. №807-VІІ в частині пункту 9.

3. Зобов’язати Красносільську сільську раду Лиманського району Одеської області (67560, Одеська область, Лиманський район, с.Красносілка, вул.Набережна,87-А, код ЄДРПОУ 04379657) винести на засідання найближчої сесії Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області та повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (67583, Одеська область, Лиманський район, с.Корсунці, вул.Рождественська,46) про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, з урахуванням окреслених у Рішенні висновків, та правової оцінки суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.