Рішення № 77819894, 12.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3885/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю : позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов’язання до вчинення дій,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, із вимогами:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як реабілітованій особі в розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

-зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області проводити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії, відповідно до п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з часу призначення пенсії за віком, з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов’язує зміну чи припинення таких виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з вересня 2016 р та отримує пенсію за віком. Рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій від вересня 2016 р його реабілітовано, у зв’язку з чим, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач здійснює виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 43,25 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654. Вважає, що відповідач повинен був обчислити до його пенсії надбавку як члену сім’ї реабілітованих, яку було примусово переселено, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказана постанова звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили адміністративний позов задовольнити.

У відзиві на позов відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що позивач не був примусово переселений, а народився 01.09.1955 у м. Кіселевськ Кемеровської області РРФСР. Оскільки підвищення до пенсії членам сімей репресованих передбачено для тих, членів сім’ї, яких було примусово переселено, тому у позивача відсутні умови для нарахування підвищення до пенсії.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії КА 697591, виданий Пустомитівським РВУ МВС України 28.11.1997 року, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області.

Відповідно до довідки від 30.12.1991 № 4/5-4630-Т ОСОБА_4, ОСОБА_5, були реабілітовані на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII. Відомості про вилучене і конфісковане майно в архівній справі відсутні.

Згідно рішенням Комісії з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради, керуючись ч.4 п.7 Постанови Верховної Ради України від 24.12.1993 року №3812-ХІІ «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», Постановою Верховної Ради України від 19.11.1992 р №2805-ХІІ «Про порядок надання пільг реабілітованим особам, які були репресовані за межами республіки і проживають на території України», на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17.04.1991 р №962-ХІІ, ОСОБА_1 визнаний реабілітований.

Львіською обласною радою 08.08.2012 видано ОСОБА_1 посвідчення № 141/26-П, згідно якого позивач має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом від 27.02.2018 року № 1024/02-24-11 повідомлено, що оскільки згідно наданих документів відсутній факт примусового переселення права на підвищення пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не має.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального статусу та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Статтями 3, 4 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім’ями.

Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладається на обласні, міські і районні Ради народних депутатів.

Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка зареєстрована у Мінюсті 27.12.2005 за № 1566/11846, за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

До матеріалів справи долучено копію безтермінового посвідчення реабілітованого та потерпілого від політичних репресій, виданого Львівською обласною радою 08.08.2012.

Тобто, позивач є особою, який необґрунтовано зазнав політичних репресій як член сім'ї репресованої з політичних мотивів родини, згодом був реабілітований, що надає право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 % мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1, як примусово переселеного члена сім'ї, особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, з часу призначення пенсії за віком.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як реабілітованій особі в розмірі, передбаченому п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити підвищення до пенсії, відповідно до п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з часу призначення пенсії за віком, з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов’язує зміну чи припинення таких виплат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.