Рішення № 77819738, 14.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3254/18

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнати протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі – відповідач, УСЗН Станично-Луганської РДА) з такими вимогами:

1) визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу, як уповноваженому представнику сім’ї, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам від 02.11.2016 та від 11.01.2018;

2) зобов’язати відповідача призначити позивачу, як уповноваженому представнику сім’ї, щомісячну адресну допомогу за заявою від 10.10.2016 на період з 10.10.2016 по 10.04.2017 та за заявою від 18.12.2017 на період з 18.12.2017 по 18.06.2018, виплатити позивачу, як уповноваженому представнику сім’ї, заборгованість з цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач разом з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, покинули своє місце проживання у м. Луганськ та переїхали з району проведення бойових дій у 2014 році до с. Пшеничне, с/т «Озон», Луганської області. Позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, про яку внесено відомості до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідкою від 10.10.2016 № 905004168, виданою УСЗН Станично-Луганської РДА. ОСОБА_3 також є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 10.10.2016 № 905003172, виданою УСЗН Станично-Луганської РДА. Позивач є уповноваженим представником сім’ї, ОСОБА_3 входить до складу сім’ї згідно із заявою Позивача, сім’я зверталася до Управління зі спільною заявою.

Так, 10.10.2016 та 18.12.2017 позивач зверталась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Однак, рішення про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням причин такої відмови позивач від відповідача не отримувала. Про причини відмови позивач дізналася лише після отримання відповіді відповідача на адвокатський запит.

Згідно з відповіддю на адвокатський запит від 20.09.2018 № 2867 відповідачем винесено рішення про відмову в призначенні ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, через відсутність технічної документації на будинок.

Відповідно до витягу з протоколу від 02.11.2016 № 18, згідно з актом обстеження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно перебувають за адресою, зазначеною в заяві; на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, відмовлено в призначенні соціальних виплат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Також, відповідно до витягу з протоколу від 11.01.2018 № 128 на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою від 08.06.2016 КМУ № 365, відмовлено в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наявності підстав, передбачених законодавством.

Представник позивача вважає, що відповідач неправомірно відмовив у призначенні позивачу, як уповноваженому представнику сім’ї, щомісячної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг через відсутність технічної документації на будинок.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 1-3).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на адміністративний позов (арк. спр. 33-36), в якому зазначив, що сім’я ОСОБА_3 повторно звернулися до УСЗН Станично-Луганської РДА 10.10.2016 із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, відповідачем 19.10.2016 здійснено перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування сім’ї. На час обстеження заявники знаходилися за фактичним місцем проживання/перебування сім’ї, про що внесено відповідний запис до акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. Зі слів заявників садовий будинок, в якому вони мешкають належить дочці.

З посиланням на норми статті 35 Земельного кодексу України, пункту 2.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, наказу Державного комітету України будівництва та архітектури від 18.05.2005 № 80, пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», стверджує, що садовий будинок позивача не є житловим приміщенням, а є будинком для літнього (сезонного) використання. Відповідач зауважує, що неможливо зареєструвати постійне місце проживання у садовому будинку. Таким чином відповідач вважає, що комісія протоколом від 02.11.2016 № 18 правомірно прийняла рішення про відмову у призначенні соціальних виплат.

На підставі рішення комісії, УСЗН Станично-Луганської РДА прийнято рішення про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги.

Сім’я ОСОБА_3 повторно звернулися до УСЗН Станично-Луганської РДА 18.12.2017 із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Комісією, яка утворена Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією, прийнято рішення про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав передбачених законодавством (протокол від 11.01.2018).

На підставі рішення комісії, УСЗН Станично-Луганської РДА прийнято рішення про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги.

З викладених підстав відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

По справі від учасників справи надійшли такі заяви, клопотання та судом вчинено такі процесуальні дії:

- разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про звільнення від сплати судового збору (арк. спр. 7), поновлення строку звернення до суду (арк. спр. 8-9), які вирішені ухвалою суду від 22.10.2018 (арк. спр. 1-3).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копії паспорта громадянина України (арк. спр. 11), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 12), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 13) встановлено такі відомості про позивача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: 91022, АДРЕСА_1, фактичне місце проживання/перебування: 93652, Луганська область, Станично-Луганський район, Макарове, село Пшеничне, садове товариство «ОЗОН», вулиця Роз, будинок 240.

Позивач мешкає разом з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено копіями паспорта громадянина України (арк. спр. 14-15), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 16), довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 17).

Позивач як уповноважена особа сім’ї звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою від 10.10.2016 № 2643 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, щодо себе та свого сина ОСОБА_4 (арк. спр. 37).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 19.10.2016 № 1365 підтверджено перебування ОСОБА_2А та ОСОБА_4 за адресою: село Пшеничне, садове товариство «ОЗОН», вулиця Роз, будинок 240. Також зазначено, що будинок, в якому мешкає позивач разом з сином, зі слів заявниці належить дочці (арк. спр. 38).

Згідно з витягами з протоколу від 02.11.2016 № 18 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам слідує, що на підставі Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, відмовлено призначенні (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_4 та ОСОБА_2А (арк. спр. 39).

Рішенням УСЗН Станично-Луганської РДА від 04.11.2016 б/н щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання ОСОБА_4 не призначено згідно із витягом з протоколу від 02.11.2016 № 18 на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 40).

Рішенням УСЗН Станично-Луганської РДА від 04.11.2016 б/н щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання ОСОБА_2 не призначено згідно із витягом з протоколу від 02.11.2016 № 18 на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 40 зв.).

Позивач як уповноважена особа сім’ї звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою від 18.12.2017 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, щодо себе та свого сина ОСОБА_4 (арк. спр. 41).

Згідно з витягом з протоколу від 11.01.2018 № 128 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам слідує, що на підставі Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, відмовлено призначенні (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_4 та ОСОБА_2А (арк. спр. 42).

Рішенням УСЗН Станично-Луганської РДА від 15.01.2018 б/н щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання ОСОБА_4 не призначено згідно із витягом з протоколу від 11.01.2018 № 128 на підставі пункту 12.1 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 43).

Рішенням УСЗН Станично-Луганської РДА від 15.01.2018 б/н щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання ОСОБА_2 не призначено згідно із витягом з протоколу від 11.01.2018 № 128 на підставі пункту 12.1 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 43 зв.).

З листа УСЗН Станично-Луганської РДА від 20.09.2018 № 2867, отриманого представником позивача на адвокатський запит від 13.09.2018, судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги стала відсутність технічної документації на будинок (арк. спр. 21, 22).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частин першої, другої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частинами першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII (у редакції, чинній на час отримання позивачем довідки ВПО) визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Заява внутрішньо переміщеною особою подається особисто, а дітьми, дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник). У випадку відсутності законного представника у дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, або якщо діти прибувають без супроводження, таку заяву від їх імені подають органи опіки та піклування, що розташовані за місцем виявлення таких дітей (частина четверта статті 4 Закону № 1706-VII).

Частиною десятою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що порядок збору та обробки даних, оформлення і видачі довідки та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До довідки вноситься така інформація: номер довідки, дата її видачі та назва органу, що її видав; прізвище, ім'я, по батькові заявника; дата та місце народження заявника; стать заявника; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання заявника.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок № 505).

Так, пунктом 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Пунктом 6 Порядку № 505 надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 8 Порядку № 505 визначено, зокрема, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім’ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім’ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

З вищеописаних норм Порядку № 505 судом встановлено, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім’ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім’ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім’ї на наступний шестимісячний строк.

Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505 (пункти 6 та 12), суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування визначено Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі – Порядок призначення).

Пунктом 5 Порядку призначення (тут і надалі положення Порядку призначення наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних праовідносин) визначено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред’являється оригінал такої довідки.

Згідно з пунктом 6 Порядку призначення структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», який протягом п’яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи (пункт 7 Порядку призначення).

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (пункт 8 Порядку призначення).

Згідно з пунктом 10 Порядку призначення структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї (крім осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Відповідно до пункту 12 Порядку призначення за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування визначено Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі – Порядок здійснення контролю).

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю (тут і надалі положення Порядку здійснення контролю наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У витягах з протоколів засідання Комісії від 02.11.2016 № 18 та рішеннях УСЗН Станично-Луганської РДА від 04.11.2016 зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365. Суд зауважує, що рішення не містять конкретних підстав для їх прийняття.

У свою чергу, у витязі з протоколу засідання Комісії від 11.01.2018 № 128 зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат на підставі пункту 12.1 здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.

Натомість у рішеннях УСЗН Станично-Луганської РДА від 15.01.2018 зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365. Вказані рішення також не містять конкретних підстав для відмови у призначенні соціальної виплати.

З відзиву на позовну заяву та листа УСЗН Станично-Луганської РДА слідує, що підставами для відмови у призначенні (продовженні) щомісячної адресної допомоги стали: те, що садовий будинок не є житловим приміщенням, оскільки є будинком для літнього (сезонного) використання, а також відсутність технічного паспорту на такий будинок.

З цього приводу, суд зазначає таке.

По перше, такі підстави за Порядком № 505 не є підставами для відмови чи припинення виплати щомісячної адресної допомоги.

По друге, частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно чи тимчасово.

Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

За приписами статі 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Статтею 381 Цивільного кодексу України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Статтею 6 Житлового кодексу України визначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

З системного аналізу вищеописаних норм судом встановлено, що садибний будинок є житловим будинком та може бути місцем постійного чи тимчасового проживання (житлом) фізичної особи.

По третє, відсутність технічного паспорту на вказаний будинок жодним чином не нівелює факту, що вказаний садовий будинок є місцем фактичного проживання позивача та її сина, будинок придатний для проживання, що зафіксовано актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави вважати такий садовий (дачний) будинок не житловим.

За таких обставин судом встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу та її сину у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, визначені пунктами 6 та 12 Порядку № 505. Тобто, такі відмови відповідача є протиправними.

Разом з тим, судом встановлено, що УСЗН Станично-Луганської РДА прийнято рішення про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 окремо один від одного, а не рішення про відмову у призначенні допомоги на сім’ю за заявою ОСОБА_2, як уповноваженого представника сім’ї.

Відповідно, такі рішення про відмову у призначенні допомоги є актами індивідуальної дії, що стосуються виключно особи щодо якої їх прийнято.

Отже, рішення УСЗН Станично-Луганської РДА від 04.11.2016 та 15.01.2018 про відмову у призначенні адресної допомоги ОСОБА_5 жодним чином не порушує права позивача – ОСОБА_6

Частинами першою та третьою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Питання представництва врегульовані параграфом 2 глави 4 КАС України, зокрема, щодо визначення осіб, які можуть бути представниками, документів, що підтверджують повноваження представників.

Відповідно, за оскарженням рішень УСЗН Станично-Луганської РДА від 04.11.2016 та 15.01.2018 про відмову у призначенні адресної допомоги ОСОБА_5 має звернутися ОСОБА_5, а не ОСОБА_6, як уповноважена особа сім’ї.

Делегування ОСОБА_5 матері ОСОБА_6 свого права на звернення до УСЗН Станично-Луганської РДА та на отримання її виплати, можливість чого визначена Постановою № 505, жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_6 має повноваження звертатися до суду замість ОСОБА_5 за оскарженням рішень відповідача – актів індивідуальної дії.

В матеріалах справи також відсутні докази, що ОСОБА_6 має право звертатися до суду як представник ОСОБА_5 за оскарженням рішень відповідача щодо відмови ОСОБА_5 у призначенні допомоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними та скасування рішень УСЗН Станично-Луганської РДА від 04.11.2016 та 15.01.2015 про відмову у призначенні соціальної допомоги ОСОБА_6 та, як наслідок, зобов’язання УСЗН Станично-Луганської РДА призначити ОСОБА_2 адресну допомогу за заявою від 10.10.2016 на період з 10.10.2016 по 09.04.2017, за заявою від 18.12.2017 на період з 18.12.2017 по 17.06.2018, а також виплатити їй заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

У задоволенні вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень УСЗН Станично-Луганської РДА від 04.11.2016 та 15.01.2015 про відмову у призначенні соціальної допомоги ОСОБА_5 та, як наслідок, зобов’язання УСЗН Станично-Луганської РДА призначити ОСОБА_3 адресну допомогу за заявою від 10.10.2016 на період з 10.10.2016 по 09.04.2017, за заявою від 18.12.2017 на період з 18.12.2017 по 17.06.2018, а також виплатити ОСОБА_6, як уповноваженій особі сім’ї заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати слід відмовити.

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року відстрочено позивачу сплату судового збору за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 704,80 грн, як за одну вимогу немайнового характеру, до ухвалення судового рішення у даній справі. Так, з ухвали суду слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов’язаними між собою.

Відповідно, у даному випадку задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 704,80 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (фактичне місце проживання: 93652, Луганська область, Станично-Луганський район, село Пшеничне, с/т «Озон», вулиця Роз, будинок 240, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52, код за ЄДРПОУ 03197049) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 04 листопада 2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 15 січня 2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», за заявою від 10 жовтня 2016 року на період з 10 жовтня 2016 року по 09 квітня 2017 року та за заявою від 18 грудня 2017 року на період з 18 грудня 2017 року по 17 червня 2018 року, а також виплатити ОСОБА_2 заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_7