Ухвала суду № 77819594, 14.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про самовідвід судді

14 листопада 2018 року № 810/1274/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві заяву судді Лапія С.М. про самовідвід в адміністративній справі за позовом гр. ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування рішення, приписів та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування рішення, приписів та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та 07.04.2017 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено дату, час та місце судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) від 14.04.2017 в адміністративній справі № 810/1274/17 призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі на підставі пункту 3 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до одержання судом результатів експертизи.

У зв'язку з тимчасовим відстороненням судді Балаклицького А.І. від здійснення правосуддя проведено повторний автоматизований розподіл даної адміністративної справи.

Адміністративну справу № 810/1274/17 передано 28.04.2017 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Лапія С.М. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2017).

У зв'язку з надходженням до суду результатів експертизи провадження у даній адміністративній справі 04.12.2017 поновлено та залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (протокольні ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2017).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 визнано відвід судді Лапія С.М. необґрунтованим та зупинено провадження у справі № 810/1274/17 до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Лапія С.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 поновлено провадження у справі.

До суду 07.11.2018 надійшла заява третьої особи ОСОБА_2 про відвід судді Лапія С.М.

Заява про відвід мотивована тим, що судом безпідставно було залучено до участі у справі в якості третьої особи гр. ОСОБА_6 та те, що судом затягується розгляд справи. Це все викликає у третьої особи сумнів у неупередженості судді Лапія С.М.

Суддя Лапій С.М. 12.11.2018 подав заяву про самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, оскільки суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен га рантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le , Van Leuveni De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі П'єрсак проти Бельгії (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі ж самі висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

У той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Для забезпечення усунення будь-яких сумнівів щодо неупередженості у розгляді даної адміністративної справи суд вважає, що заяву про самовідвід судді Лапія С.М. слід задовольнити.

Керуючись статтями 39, 40, 41, 248, 256, 294 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву судді Лапія С.М. про самовідвід задовольнити.

Передати справу для визначення складу суду згідно з ч. 1 ст. 31 КАС України.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Лапій С.М.