Рішення № 77819503, 06.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2018 року (12 год. 55 хв.)Справа № 808/2419/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення, від 29.05.2018 №30007451411, НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 09.07.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 01.08.2018.

У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 29.07.2018.

Ухвалою суду від 29.08.2018 продовжений строк підготовчого провадження до 05.10.2018 та відкладено підготовче засідання до 04.10.2018.

Ухвалою суду від 04.10.2018 провадження у справі зупинено до 10.10.2018.

Ухвалою суду від 10.10.2018 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 10.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справі по суті на 10.10.2018.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.11.2018.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладений у позові. Зокрема вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать нормам Податкового кодексу України.

Так, зазначає, позивач у перевіряємому періоді мав господарські відносини із ТОВ «Лібра С», на підтвердження яких надані всі первинні документи.

Проте, відповідач лише на підставі вироку суду у справі №335/14/17 1-кп/335/166/2017 робить висновок про нереальність таких господарських операцій. Зазначає, що у вказаному вироці відсутні посилання на нереальність операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Лібра С». Посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої наявність вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Зазначає, що надані до перевірки документи підтверджують здійснення операції між позивачем та ТОВ «Лібра С». Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмовому відзиві (вх. №24079 від 02.08.2018). Зокрема вказав, що на час проведення відповідачем перевірки позивача Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя постановлений та набрав законної сили вирок, відповідно до якої ТОВ «Лібра С» фактично не могло здійснювати господарські операції на користь позивача. Також вказав, що наданий позивачем суду договір поставки товарів від 01.03.2016 №160303 під час перевірки не надавався. Також зазначив, що ТОВ «Лібра С» створене з метою приховування факту та фактичних обсягів операцій діяльності підприємств та прикриття незаконної діяльності. Також, відповідно до вироку, ТОВ «Лібра С» у період з 21.08.2016 по 30.09.2016 здійснювало операції, якими прикривало незаконну діяльність з конвертації грошових коштів з безготівкової форми у готівкову, з метою ухилення від сплати податків, зокрема, позивачем.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 06.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з’ясував наступне.

ТОВ «Елтранс Україна» (код ЄДРПОУ 39380838) є юридичною особою, яка зареєстрована 05.09.2014.

У період з 10.04.2018 по 12.04.2018, посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі наказу від 06.04.2018 №1053 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за 2016 рік при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лібра С». За результатами проведеної перевірки відповідачем складено ОСОБА_1 від 238/08-01-14-11/39380838 (далі - ОСОБА_1) (а.с.10-28).

Проведеною перевіркою встановлені та у ОСОБА_1 зафіксовані порушення позивачем вимог, зокрема:

п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 135.1.5 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податку на прибуток у 2016 році на 302040грн.;

пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 13063грн., у тому числі: за березень 2016 року на суму 13063грн. та завищення від’ємного значення з ПДВ на суму 47345грн, у тому числі за березень 2016 року – на 47345грн.

В основу вказаного висновку покладено інформацію, зазначену в ОСОБА_1, що ТОВ «Лібра С» здійснювало нереальні господарські операції на адресу ТОВ «Елтранс Україна», при цьому ТОВ «Лібра С» в періоді, що перевірявся не могло здійснювати будь-які фінансово-господарські операції, у тому числі і поставку товарів ТОВ «Елтранс Україна». В ОСОБА_1 також зазначено, що відповідно до вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у справі №335/14/17 1-кп/335/166/2017 від 21.03.2017 ТОВ «Лібра С» було створене з метою формування незаконного податкового кредиту та приховування обсягів операцій, з метою отримання від контрагентів безготівкових грошових коштів та подальшої конвертації їх у готівкові кошти та без дійсного наміру здійснювати діяльність.

Позивачем до ГУ ДФС України надані заперечення на акт перевірки від 15.05.2018 №2018/05-063 (а.с.29).

Відповіддю на такі заперечення відповідач залишив висновки акту перевірки без змін (а.с.30-35).

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем 29.05.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.38-42):

№0007451411, яким збільшено податкове зобов’язання з ПДВ на 13063грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3265,75грн.;

№0007461411, яким зменшено суму від’ємного значення з ПДВ на 47345грн.;

№0007471411, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 302040грн.;

Не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Щодо податку на прибуток, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до приписів п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 ст.44 ПК України встановлено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Щодо податку на додану вартість суд зазначає таке.

Згідно із пп.14.1.181 ПК України, 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами п.201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, відповідач під час проведення перевірки дійшов висновків про:

заниження позивачем фінансового результату на суму 302040грн. при взаємовідносинах із ТОВ «Лібра С»;

відсутність у позивача право на податковий кредит, оскільки не дотримано обов’язкових умов для виникнення такого права – виникнення об’єкту оподаткування, що передбачено вимогами п.198.3 ст.198 ПК України.

Суд погоджується із висновками податкового органу та зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені внаслідок перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «Лібра С».

Обґрунтовуючи свою позицію у справі, відповідач передусім посилається на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у справі №335/14/17 1-кп/335/166/2017 від 21.03.2017 відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.28 - ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 – ч.2 ст.212 КК України (а.с.111-135).

Так, у вказаним вироком, який набрав законної сили 21.04.2017 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28-ч.2 ст.205, ч.5 ст.27- ч.2 ст.212 КК України та встановлено наступні обставини:

«… у період з січня 2014 року по 31 серпня 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, діючи умисно на території м. Запоріжжя, з корисливих мотивів, не маючи дійсного наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов’язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, маючи мету отримувати прибуток при наданні послуг підприємствам, зареєстрованим на території Запорізької області та інших областей України, з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а також з метою приховування факту та фактичних обсягів операцій діяльності підприємств та прикриття незаконної діяльності, створили та придбали суб’єкти господарської діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ «Лібра-С»…

…У подальшому реквізити зазначених суб’єктів господарської діяльності під час вчинення фіктивного підприємництва використовувались у мінімізації податкових зобов’язань для підприємств реального сектору економіки…

…Реалізуючи злочинний план по збільшенню прибутків від зайняття фіктивним підприємством, ОСОБА_4, діючи умисно, повторно, з метою розширення мережі фіктивних підприємств, з числа мешканців м. Запоріжжя підшукав ОСОБА_6 якому запропонував стати засновником суб’єкту підприємницької діяльності ТОВ «Лібра-С»…

…З метою конспірації ОСОБА_4 прийняв рішення не посвячувати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 у злочинний план організованої групи та переконав останніх у тому, що створювані підприємства будуть займатися законною діяльністю.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, не підозрюючи злочинних намірів ОСОБА_4, погодились на пропозицію останнього та виступили в ролі засновника та директора фіктивних підприємства зареєстрованих на їх ім’я та на вказівку учасників організованої групи вчинили дії направлені на перереєстрацію підприємства на їх ім’я та відкриття банківських рахунків.

Таким чином, з лютого 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 під керівництвом ОСОБА_4 зорганізувались у стійке об’єднання для вчинення злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Будучи організатором і активним членом організованої групи ОСОБА_4, здійснював загальне керівництво при плануванні злочинної діяльності, розподіляв ролі між її членами, які, будучи активними учасниками цієї групи, виконували конкретні дії, спрямовані на досягнення спільної злочинної мети. Узгоджено зі співучасниками, здійснив пошук підставних осіб на ім’я яких зареєстровано фіктивні суб’єкти підприємницької діяльності, підшукував членів організованої групи та клієнтів, бажаючих незаконно переводити в готівку кошти, забезпечував підготовку необхідних документів для: постановки придбаного і створених фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності на облік у податкових органах, органах статистики, пенсійному фонді, органах соціального страхування, також забезпечував: відкриття розрахункових рахунків у банківських установах, отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів, підготовку статутних та інших необхідних документів, підшукував юридичні адреси для фіктивних підприємств, а та особисто отримував готівкові кошти в касі банку…

…Сам ОСОБА_4 забезпечував підписання ОСОБА_5 необхідного пакету документів створених ним фіктивних підприємств ТОВ «Лібра-С», ТОВ «Аккорд - Трейдінг», ТОВ «Амк-Січ», ТОВ «Ін-Грейд», ТОВ «МД-Стрім», ТОВ «Альфаглобал», ТОВ «Альтерстейт», ТОВ «Діджитал Планет», ТОВ «Баккаут», ТОВ «Гретус», ТОВ «Стартеп» та ТОВ «Анто» щодо фіктивних фінансово - господарських операцій між даним підприємством і клієнтами - контрагентами, а також створеними фіктивними підприємствам.

Для уникнення виявлення правоохоронними органами злочинної схеми по незаконному переведенню в готівку грошових коштів, членами організованої групи прийнято рішення про надання до державних установ відповідних документів звітності, що свідчать про нібито проведені господарські операції, відображаючи в них незначні суми прибутку з метою мінімізації розмірів виплачуваних до бюджету податкових зобов’язань.

…Так, з серпня 2015 року ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи організатором групи, спільно з ОСОБА_5, з відома ОСОБА_3 для створення суб’єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, свідомо не маючи мети здійснювати самостійну, ініціативну, системну, на власний ризик діяльність, здійснювану суб’єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку, за допомогою юридичних послуг фізичної особи – підприємця ОСОБА_18, який не був посвячений у їх злочинні плани перереєстрували фіктивне підприємство ТОВ «Лібра-С».

Зі вказаною метою ОСОБА_4, діючи спільно з ОСОБА_5, з відома ОСОБА_3, за згодою ОСОБА_6 не ставлячи до його відома про свої злочинні задуми, за допомогою юридичних послуг фізичної особи – підприємця ОСОБА_18, який також не був посвячений у злочинний намір вказаної групи осіб, створили і підготували ряд документів, а саме: договір відступлення часток у статутному капіталі товариства шляхом продажу від 20.08.2015 ТОВ «Лібра-С», протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Лібра-С» від 20.08.2015, яким вирішено прийняти до складу підприємства ОСОБА_6 та відступлення йому часток статутного капіталу, зміну керівництва та затвердження нової редакції статуту ТОВ «Лібра-С»; наказ № 2 від 21.08.2015 про призначення на посаду директора ОСОБА_6; нової редакції статуту ТОВ «Лібра-С».

21.08.2015 після підписання ОСОБА_6 вищевказаних документів ОСОБА_5, діючи умисно, повторно, реалізуючи спільну злочину мету, з відома членів групи, за допомогою ОСОБА_18, який не був поставлений у злочинні плани групи, у невстановлений час та обставинах, здійснили реєстрацію у виконавчому комітеті Запорізької міської Ради ТОВ «Лібра-С» (ЄДРПОУ 399311337), адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Сорок років радянської України, буд.92, за реєстраційним номером - 11031050002038415. Основним видом діяльності якого згідно з установчими документами є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД- 46.90)…

…В цей же час ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 з відома ОСОБА_19, користуючись юридичними послугами ОСОБА_18 замовили та отримали печатку ТОВ «Лібра-С», яка в подальшому використовувалась співучасниками у процесі незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, а саме при підробці і складанні завідомо неправдивих офіційних документів, а також отриманні готівкових коштів у банківських установах за грошовими чеками.

Таким чином, членами організованої групи була створена злочинна схема конвертації грошових коштів у готівку, згідно з якою кошти від контрагентів (клієнтів) в результаті проведення безтоварних операцій надходили на розрахунковий рахунок ТОВ «Лібра-С», після чого конвертувалися в готівку, а саме шляхом перерахування безготівкових коштів в адресу підприємств вигодоотримувачів, отриманні за це від них без облікових готівкових коштів та їх подальшу передачу контрагентам (клієнтам).

Не зупиняючись на скоєному, у вересні 2015 року ОСОБА_4, після перереєстрації ТОВ «Лібра-С», з метою отримання більшої вигоди від вказаної незаконної діяльності та більш ретельної її конспірації, шляхом збільшення кількості суб’єктів підприємницької діяльності, задіяних у злочинній схемі з конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в складі організованої ним групи, спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, свідомо не маючи мети здійснювати самостійну, ініціативну, системну, на власний ризик діяльність, здійснювану суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, за допомогою юридичних послуг фізичної особи підприємця ОСОБА_18, який не був посвячений у злочинні плани організованої групи, придбали для заняття фіктивної підприємницької діяльністю підприємство - ТОВ «Аккорд - Трейдінг».

…Загалом, за період часу з 21.08.2015 по 30.09.2016 ТОВ «Лібра-С» здійснювало фінансові операції, якими прикривали незаконну діяльність з конвертації грошових коштів з безготівкової форми у готівкову, з метою ухилення від сплати податків, наступних суб’єктів підприємницької діяльності - контрагентів:… березень 2016 року ТОВ "ЕЛТРАНС УКРАЇНА"…».

В той же час, позивач на підтвердження своїх взаємовідносин із ТОВ «Лібра С» надає суду докази:

договір поставки товарів від 01.03.2016, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ «Лібра С» (постачальник). Вказаний договір підписаний від ТОВ «Лібра С» директором ОСОБА_6 (а.с.43-44);

видаткова накладна від 29.03.2016 №0329-9, підписана від ТОВ «Лібра С» директором ОСОБА_6 (а.с.45);

рахунок на оплату від 29.03.2016 №0329-9, підписаний від ТОВ «Лібра С» директором ОСОБА_6 (а.с.45 зворотній бік);

товарно-транспортна накладна від 29.03.2018 №Р0329-9, підписана від ТОВ «Лібра С» директором ОСОБА_6 (а.с.46).

Ураховуючи викладені вище обставини, суд зазначає, що позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Лібра С», директором якого був ОСОБА_6

В той же час, у вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у справі №335/14/17 1-кп/335/166/2017 від 21.03.2017 встановлено, що ОСОБА_6 не підозрюючи злочинних намірів погодився на пропозицію та виступив в ролі засновника та директора фіктивного підприємства, зареєстрованого на його ім’я та на вказівку учасників організованої групи вчинив дії, направлені на перереєстрацію підприємства на їх ім’я та відкриття банківських рахунків.

Також, суд зазначає, що вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у справі №335/14/17 1-кп/335/166/2017 від 21.03.2017 встановлено, що ТОВ «Лібра-С» здійснювало фінансові операції, якими прикривали незаконну діяльність з конвертації грошових коштів з безготівкової форми у готівкову, з метою ухилення від сплати податків, суб’єктів підприємницької діяльності – контрагентів, а саме, у березні 2016 року ТОВ «Елтранс Україна».

Щодо надання позивачем податкової накладної №9 від 29.03.2016, рахунку на оплату №24 від 29.03.2016, видаткової накладної №24 від 29.03.2016 та товарно-транспортної накладної №Р24 від 29.03.2016 (а.с.144-147), відповідно до яких позивач (продавець) в подальшому здійснив реалізацію придбаного товару у ТОВ «Лібра С» на користь ПАТ «Українська залізниця» (покупець), то суд зазначає, що реалізація товару в подальшому не є доказом реальності операції по придбаванню товару саме у ТОВ «Лібра С», з огляду на викладене вище.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 6 ст. 78 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

При цьому, суд вважає, що рішення суду в цих питаннях є обов'язковим для адміністративного суду, який розглядає адміністративну справу, в якій обставини щодо реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лібра С» є предметом доказування.

Приймаючи до уваги, приписи ч. 6 ст. 78 КАС України, суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача доведеними та правомірними.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7, код ЄДРПОУ 39380838) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.11.2018.

Суддя Ю.В. Калашник