Рішення № 77819466, 25.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2018 року Справа № 0840/3458/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Петра”

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ ТД Петра ” (далі – позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 12.03.2018 № НОМЕР_1 (форма “В4”).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про не підтвердження здійснення господарських операцій ОСОБА_1 «АПК-ІНВЕСТ» на адресу підприємства позивача та про надходження товарів з джерела невідомого походження. Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Позивач вказує на те, що контрагент з яким позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду був зареєстрований як платник податку на додану вартість та жодних сумнівів, що можливості виконання вказаним підприємством господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнає, з підстав викладених у відзиві (вх. 29777 від 21.09.2018), в обґрунтування відзиву посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та та його контрагентом ОСОБА_1 «АПК-ІНВЕСТ». Такі висновки зумовлені тим, що під час проведення перевірки було встановлено, що адреса пункту завантаження товару, яка зазначена в товарно-транспортних накладних отриманих від ОСОБА_1 «АПК - ІНВЕСТ» не відповідає адресам за якими розташовані складські приміщення та виробничі потужності контрагента. У зв’язку з чим, на думку відповідача, контрагент позивача не міг фактично здійснити господарські операції на користь позивача, що вказує на формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за рахунок надходження послуг з джерела невідомого походження.

Ухвалою суду від 28.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26.09.2018.

Ухвалою суду від 25.10.2018 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 08.02.2018 по 14.02.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД ПЕТРА» (код ЄДРПОУ 39081147) з питання достовірності нарахування від’ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2017 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 16.02.2018 №102/08-01-12-02/39081147.

В Акті перевірки від 16.02.2018 №102/08-01-12-02/39081147 контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «ТД ПЕТРА» пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено від’ємне значення з податку на додану вартість за листопад 2017 року, яке включається до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 371031 грн.

Листом від 05.03.2018 №5698/10/08-01-12-02-13 ГУ ДФС у Запорізькій області відмовило позивачу у задоволенні заперечень на Акт перевірки (а.с. 49-52 т.2).

На підставі висновків Акту перевірки від 16.02.2018 №102/08-01-12-02/39081147 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.03.2018 №0000301202, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 371031 грн.

Рішенням ДФС України від 10.05.2018 №16078/6/99-99-11-01-01-25 за результатом розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення від 12.03.2018 №0000301202 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням – рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 16.02.2018 №102/08-01-12-02/39081147, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ОСОБА_1 «АПК-ІНВЕСТ».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 «АПК-ІНВЕСТ». включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2017 року податкові накладні від контрагента постачальника ТОВ «ТД ПЕТРА» на загальну суму 371 031 грн.

Так, між ОСОБА_1 «АПК-ІНВЕСТ» (постачальник) з ТОВ «ТД ПЕТРА» (покупець) було укладено договір поставки від 14.03.2014 №1549/МКИ-Тн-17 №ГІ/201/11/17 (а.с.7-11 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця, окремими партіями ковбасні вироби та продукти зі свинини готові до вживання і їжу, а покупець зобов’язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Кількість, асортимент та ціни товару, а також строки поставки відповідної партії товару визначаються сторонами шляхом надання покупцем та прийняття постачальником відповідних заявок на товар (п.1.2 Договору).

Умови поставки: DDP склад покупця за адресою, визначеною згідно з переліком місць для поставки товару (Додаток№2 до договору). Та вказаною у відповідній заявці покупця.

За вказаним договором ОСОБА_1 «АПК-ІНВЕСТ» виписало в адресу позивача податкові накладні, також на виконання умов договору сторонами оформлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що в наданих в ході перевірки товарно-транспортних накладних зазначено пункт навантаження товару, який не відповідає податковій адресі та адресам складських приміщень контрагентів.

Із вищевказаного відповідач робить висновок, що товарно-транспортні накладні із такими недоліками не є документами на перевезення товарів та доказом транспортування вантажу саме від ОСОБА_1 «АПК-ІНВЕСТ» .

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки разом із вказаними недоліками, у наданих ТТН є усі дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, перевізника, транспортний засіб, водія, пункти навантаження та розвантаження, дату складання документу, підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж (найменування, одиниця виміру, маса нетто, тари, брутто), відмітки про отримання вантажу портовим оператором та його лабораторією із визначенням показників якості на зворотному боці ТТН.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки, не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Крім того, слід зазначити, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну, як обов’язковий безумовний доказ реальності здійснення господарської операції чи документу, що дає чи позбавляє права платника податку на податковий кредит. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов’язань суб’єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені власне результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Щодо невідповідності місця завантаження товару податковій адресі та адресі складських приміщень вантажовідправника, суд зазначає, що суб’єкти господарської діяльності не позбавлені права використовувати при здійсненні господарських операцій матеріальні ресурси, залучені на підставі господарсько-правових договорів (оренда, позичка, зберігання) чи завантажувати товар зі складу контрагента, у якого постачальник платника податку придбав такий товар на умовах постачання EXW (Інкотермс 2010).

З матеріалів справи судом встановлено, що вказані обставини відповідачем не досліджувалися.

Крім того, навіть відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17.

Позивачем також до матеріалів справи надано ОСОБА_1 «АПК-Інвест» від 21.12.2017 №979 із змісту якого встановлено, що всі партії товару поставленого ОСОБА_1 «АПК-ІНВЕСТ» на адресу ТОВ «ТД ПЕТРА» товару здійснено в рамках укладених договорів постачання із залученням контрагентів, які надають ОСОБА_1 «АПК-ІНВЕСТ» комплекс логістичних послуг, пов’язаних з прийманням, супроводженням перевезення, зберіганням, складською обробкою та відвантаженням товарно-матеріальних цінностей. Так, товариством укладені договори: надання послуг зберігання та складської обробки ТМЦ з ТОВ «ФРЕШ ПОІНТ» та транспортного експедирування з ТОВ «Рабен Україна», згідно до умов яких, - контрагенти надають послуги, пов’язані з прийманням та супроводженням перевезення, зберіганням, складською обробкою та відвантаженням товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_1 «АПК – ІНВЕСТ» на логістичних складах за відповідними адресами. Факт надання вищевказаними підприємствами вказаних послуг підтверджується належним чином оформленими актами наданих послуг (а.с. 55).

Позивачем до матеріалів справи надано окрім первинних документів (договір поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні) на підтвердження здійснення постачання товару.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ ОСОБА_1 «АПК – ІНВЕСТ» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов’язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ОСОБА_1 «АПК – ІНВЕСТ».

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ОСОБА_1 «АПК – ІНВЕСТ» не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції” ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов’язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України” (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ОСОБА_1 «АПК – ІНВЕСТ» з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень – рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Петра”.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000301202 від 12 березня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Петра” (місцезнаходження: 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 31, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39081147) судові витрати у розмірі 5565 грн. 48 коп. (п’ять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять гривень 48 коп.)

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова