Рішення № 77819361, 08.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м. Ужгород № 807/66/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Данча М.І.

за участю:

представник позивача – не з’явився,

представник відповідача 1 – ОСОБА_1

представника відповідача 2 – не з’явився,

представник відповідача 3 – не з’явився,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Ужгородської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 – Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 листопада 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення. Додаткове рішення в повному обсязі складено 13 листопада 2018 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року позов ОСОБА_3 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Ужгородської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 – Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди – задоволено частково: .

1) Визнано протиправним та скасовано рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Ужгородської міської ради, оформлене протоколом № 34 від 31 березня 2017 року, в частині припинення виплати пенсії ОСОБА_3;

2) Визнано протиправними дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3;

3) Зобов’язано Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) поновити ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) виплату пенсії за віком з 01 квітня 2017 року та сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії до дня її поновлення;

4) В задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

5) Стягнуто на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) та Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) по 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судових витрат.

29 жовтня 2018 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн. Також просив зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області надати звіт про виконання основного та додаткового судового рішення та встановити строк для такого звіту.

Заява обґрунтована тим, що судом не вирішено питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача -1 заперечив проти стягнення на користь позивача, понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти стягнення на користь позивача, понесених витрат на професійну правничу допомогу, з мотивів неспівмірності їх розміру.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка належним чином повідомленого позивача та його представника, відповідача 2 та 3 про дату, час та місце розгляду заяви не перешкоджає її розгляду.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд приходить висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між позивачем та Професійним адвокатським об’єднанням "Консенсус" 11 грудня 2017 року укладений договір про надання правової допомоги № 4.

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правої допомоги від 11 грудня 2017 року за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції клієнт зобов’язаний заплатити Об’єднанню 30000,00 грн.

Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано Звіти від 12 березня 2018 року та 25 жовтня 2018 року про хід виконання доручення клієнта згідно Додатку № 1 від 11 грудня 2017 року до договору про надання правової допомоги від 11 грудня 2017 року № 4.

Згідно з рахунком № 15 від 07 березня 2018 року за надання правової допомоги у адміністративній справі № 807/66/18 за договором № 4 від 11 грудня 2017 року позивачем сплачено Професійному адвокатському об’єднанню "Консенсус" 30000 грн.

Сплата позивачем вказаної суми за надання правничої допомоги підтверджується квитанціям № НОМЕР_2 та № 0.0.9863511494.1 від 14 березня 2018 року та № НОМЕР_3 від 16 березня 2018 року.

Таким чином, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи.

Аналогічна позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 23.05.2018 №820/2262/18 (К/9901/1650/18).

Враховуючи, що при ухваленні рішення суду від 25 жовтня 2018 р. у справі № 807/66/18 судом вирішено питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, проте не вирішувалось питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позов ОСОБА_3 містив декілька позовних вимог, та суд задовольнив його частково (одна задоволена вимога віднесена до Ужгородської міської ради - визнання протиправним та скасування рішення про припинення виплати пенсії, а інша до Ужгородського ОУПФ України Закарпатської області – визнання протиправними дій та зобов’язання поновити виплату пенсії), стягненню з Ужгородської міської ради та Ужгородського ОУПФ України Закарпатської області за рахунок бюджетних асигнувань підлягає по 15000,00 тис. гривень.

Щодо посилань представника відповідача-1 та представника третьої особи на не співмірність витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, представником відповідача та представником третьої особи, не було надано належного обґрунтування неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу з огляду на положення ч.5 ст.134 Кодексу, та не спростовано належними доказами.

Частиною 2статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Враховуючи вищенаведене, з метою захисту прав позивача та належного виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області подати звіт про виконання основного та додаткового рішення суду, а Ужгородську міську раду про виконання додаткового рішення - у 30 –денний строк з дня набрання ними законної сили.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 807/66/18 – задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) та Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) по 15000 грн. (п’ятнадцать тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області подати звіт про виконання основного та додаткового рішення суду у 30 –денний строк з дня набрання ними законної сили.

Зобов’язати Ужгородську міську раду подати звіт про виконання додаткового рішення суду у 30 –денний строк з дня набрання ним законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_4