Рішення № 77819301, 07.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 р. Справа№200/9918/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 1528 від 27.07.2018; зобов’язання зарахувати до спеціального стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за вислугу років на умовах, відповідно до п.“д” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, періоди роботи з 10.06.1982 по 19.04.1996, відповідно до довідки ОСОБА_2 підприємства “Азовське морське пароплавство” від 24.01.2005 року № 42, та призначити, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років згідно з пунктом “д” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення з 22.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.03.2018 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” і надав всі необхідні документи. Відповідач, розглянувши заяву та надані документи, прийняв рішення № 1528 від 27.07.2018, яким відмовив позивачеві в призначенні пенсії з підстав відсутності у нього відповідних документів за період роботи з 10.06.1982 по 19.04.1996 на підприємстві «Азовське морське пароплавство».

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що довідки про підтвердження стажу роботи за вислугу років, зокрема довідка № 42 від 24.01.2015, позивачем до управління надано не було. Надані ОСОБА_1 документи для призначення пенсії не дають можливості визначити право позивача на пенсію за вислугу років. Крім того, відповідач зауважив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців, ОСОБА_2 підприємство “Азовське морське пароплавство” не ліквідоване, а тому, надана позивачем довідка повинна бути надана і підписана керівником підприємства (ліквідатором). Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить копія паспорту серії ВВ № 156709, наявна в матеріалах справи (а.с. 7-8).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2018 позивач звернувся до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 4248 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ст. 55 до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

27.07.2018 рішенням Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1528 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (а.с. 10).

Рішення про відмову у призначенні пенсії № 1528 від 27.07.2018 вмотивовано тим, що період роботи позивача з 10.06.1982 по 19.04.1996 на підприємстві Азовське морське пароплавство неможливо зарахувати, оскільки довідку за період роботи з 10.06.1982 по 19.04.1996 до управління не надано.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до ст. 1 цього Закону, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Відповідно до п. “д” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за вислугу років мають: працівники плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок.

У період з 10.06.1982 по 19.04.1996 позивач працював в Орендному підприємстві “Азовське морське пароплавство”, що підтверджується наявною у матеріалах справи трудовою книжкою БТ-І № 1851094 (а.с. 12-14).

Також у матеріалах справи містяться: особова картка позивача № 128782, з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період з 10.06.1982 по 19.04.1996 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 підприємством “Азовське морське пароплавство”; архівна довідка від 24.11.2017 № 0067/05-01, з якої вбачаються відомості про нарахуванням позивачеві ОСОБА_2 підприємством “Азовське морське пароплавство” заробітної плати в період з 1991 по 1996 роки (а.с.15-19).

Відповідно до ст. ст. 51, 52 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення).

Відповідно до п. 2-1 Перехідних положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Згідно з положеннями ст. 12, 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

При цьому, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з п. 5 ст. 10 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 4.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року “Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку № 383 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту “д” статті 55 Закону № 1788 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 17.03.2015 у справі №21-585а14.

В матеріалах справи наявна довідка від 24.01.2005 № 42, видана ОСОБА_2 підприємством «Азовське морське пароплавство», якою підтверджено пільговий стаж роботи позивача в період з 10.06.1982 по 19.04.1996.

Отже, періоди роботи з 10.06.1982 по 19.04.1996, які дають право на отримання пенсії позивачу на пільгових умовах, підтверджені записами у трудовій книжці БТ-І № 1851094 та довідкою від 24.01.2005 № 42 (11-14).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що довідка від 24.01.2005 № 42 позивачем при зверненні за призначенням пільгової пенсії не надавалась, у зв’язку з чим йому було відмовлено в зарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу, з наступних підстав.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Крім того, пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов’язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об’єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт виконання роботи у період з 10.06.1982 по 19.04.1996 за професією, що включена до списку № 2, а отже пенсійний орган не мав правових підстав відмовляти в його зарахуванні до стажу роботи на пільгових умовах згідно із п. “д” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у зв’язку з чим рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.01.2005 № 42 не відповідає законодавству України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зарахувати позивачу період роботи з 10.06.1982 по 19.04.1996 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Водночас, щодо позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію з моменту його звернення із заявою від 22.03.2018, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з’ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про застосування положень ст. 9 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень Маріупольського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на прийняття рішення про призначення/ перерахунок пенсії, відповідно до ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та визначення підстав, за яких призначається даний вид пенсії або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пільгової пенсії відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до п.п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправним та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження спеціального стажу позивача з зарахуванням визначеного судом періоду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги пенсії ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 0.0.1145801789.1 від 28.09.2018, позивач за подання адміністративного позову сплатив 704,80 грн. судового збору (а.с.3).

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 469,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 23336754; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27 а) № 1528 від 27.07.2018 про відмову в призначенні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; 87543, АДРЕСА_1) пенсії.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 23336754; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27 а) зарахувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; 87543, АДРЕСА_2) до його пільгового стажу відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 10.06.1982 по 19.04.1996 на підприємстві ОСОБА_2 підприємство “Азовське морське пароплавство”.

Зобов'язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 23336754; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27 а) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; 87543, АДРЕСА_2) від 22.03.2018 № 4248 про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «д» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 23336754; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27 а) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; 87543, АДРЕСА_2) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев’ять) грн. 90 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.