Рішення № 77819270, 29.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 р. Справа№805/5061/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання – Гуменному М.А.,

за участю

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ВЕСТАСТРОЙ» 26.06.2018 звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08.06.2018 № 157643-47 на суму податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 48344,77 грн. та визнання протиправним та скасування рішення від 08.06.2018 № 223 про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірні вимога та рішення є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач не виконав рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2018 по справі № 805/4057/17-а і не вніс зміни до інтегрованої картки Приватного акціонерного товариства “ВЕСТАСТРОЙ” з орендної плати з юридичних осіб шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 36117 грн. 85 коп. та пені у розмірі 56340 грн. 02 коп. При цьому відповідач протиправно зарахував сплачені позивачем поточні платежі з орендної плати за земельні ділянки у м.Святогірську в рахунок погашення боргу з орендної плати за 2014 рік та пені, нарахованої на суми зменшеного грошового зобов’язання за уточненими податковими деклараціями за 2015-2016 р.р., що призвело до виникнення боргу із вказаного податкового зобов’язання.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позивач, як платник окремих податків, знаходиться на обліку у Слов’янській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та є платником орендної плати з юридичних осіб. Згідно інтегрованої картки станом на 31.05.2018 у ПрАТ «Вестастрой» був наявний податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 48344,17 грн. у зв’язку з чим ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкову вимогу від 08.06.2018 № 157643-47. Відповідач зазначив, що позивачем доказів погашення податкового боргу не надано. Станом на 13.07.2018 податковий борг з орендної плати з юридичних осіб становить 48344,77 грн., що виключає правові підстави звільнення майна боржника з податкової застави.

В подальшому представник відповідача надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що станом на 23.10.2018 податковий борг позивача з орендної плати з юридичних осіб відсутній, у зв’язку з чим, у відповідності до пп. 60.1.1. п. 60.1., п. 60.2. ст. 60 Податкового кодексу України спірна податкова вимога вважається відкликаною. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Призначено судове засідання у справі на 16 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2018 зупинено провадження в адміністративній справі до 13.09.2018.

13.09.2018 судовий розгляд справи відкладено до 02.10.2018.

02.10.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.10.2018.

23.10.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2018.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на адміністративний позов та письмових поясненнях, та просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач – Приватне акціонерне товариство «ВЕСТАСТРОЙ» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 30073921, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку у Слов’янській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області як платник окремих видів податків.

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст.43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у сумі 48 344, 77 грн. у позивача виникла на підставі самостійно визначених зобов’язань з орендної плати з юридичних осіб за 2014, 2015 та 2016 роки, з урахуванням уточнюючих розрахунків за 2015 та 2016 роки.

Судом встановлено, що 08.06.2018, у зв’язку із наявністю у позивача податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у зазначеному розмірі відповідачем сформовано податкову вимогу № 157643-47 на суму податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 48344,77 грн. та прийнято рішення від 08.06.2018 за № 223 про опис майна у податкову заставу.

Законність формування відповідачем зазначеної податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є предметом спору у даній адміністративній справі.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Згідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1. статті 49 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

В ході розгляду справи відповідачем надано пояснення відповідно до якого, станом на 23.10.2018 податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у позивача відсутній та в підтвердження зазначеної обставини надано роздруківку картки особового рахунку позивача з орендної плати з юридичних осіб.

Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи роздруківки картки особового рахунку позивача з орендної плати з юридичних осіб, наявної в матеріалах справи, борг у позивача зі сплати вказаного зобов’язання відсутній саме станом на 20.09.2018.

Відповідно до пп. 60.1.1. п. 60.1. ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Згідно п. 60.2. ст. 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у позивача відсутній, то податкова вимога від 08.06.2018 за № 157643-47, сформована відповідачем на суму податкового боргу з орендної плати юридичних осіб в розмірі 48344,77 грн., за змістом правової норми, визначеної ст. 60 ПК України, є відкликаною.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту, зокрема, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки в силу п. 60.2. ст. 60 ПК України спірна податкова вимога станом на 20.09.2018 вважається відкликаною, а отже такою, що не породжує будь-яких правових наслідків для позивача, визнання її протиправною та скасування є неможливим і таким, що жодним чином не відновлює порушених прав та інтересів позивача, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 08.06.2018 № 223 про опис майна позивача у податкову заставу суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.155. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 88.1. ст. 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно пп. 89.1.1. та 89.1.2. п. 89.1. ст. 89 ПК України право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2. ст. 89 ПК України).

Відповідно до п. 89.3. ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, обов’язковою умовою для застосування податкової застави є наявність у платника податків податкового боргу.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2018 по справі № 805/4057/17-а за позовом ПрАТ «Вестастрой» до Слов’янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та ГУ ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, позовні вимоги ПрАТ «Вестастрой» задоволено частково. Судом зобов’язано Головне управління ДФС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки ПрАТ «Вестастрой» з орендної плати з юридичних осіб шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 36117,85 грн. та пені у розмірі 56340,02 грн.

До вказаного висновку суд дійшов у зв’язку із встановленням у ГУ ДФС у Донецькій області відсутності правових підстав для застосування до спірних у справі правовідносин норм пункту 87.9 ст. 87 ПК України та зарахування сплачених позивачем коштів та зменшеного грошового зобов’язання уточнюючими деклараціями за 2015 та 2016 рік на погашення боргу за 2014 рік в сумі 36117,85 грн. за період з 14.04.2014 по 31.12.2014, враховуючи відсутність такого боргу в розумінні ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Зазначене рішення Донецького окружного адміністративного суду відповідачем виконано лише 20.09.2018 і саме на цей день у позивача вбачається відсутність податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, що, в свою чергу, як вже зазначалось судом, обумовлює відкликання податкової вимоги.

При цьому суд зазначає, що приписами Податкового кодексу України не врегульовано порядок скасування податковим органом рішення про опис майна у податкову заставу у разі погашення платником податків суми податкового боргу в повному обсязі та відкликання податкової вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що факт відсутності у позивача боргу з орендної плати з юридичних осіб Донецьким окружним адміністративним судом встановлено рішенням від 15.01.2018 по справі № 805/4057/17-а, а отже і спір між сторонами виник в результаті порушення відповідачем приписів п. 87.9 ст. 87 ПК України, приймаючи до уваги недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття рішення від 08.06.2018 за № 223 про опис майна у податкову заставу, зазначене спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині – задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до Донецького окружного адміністративного суду даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 3524,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 25 вересня 2018 року № 300.

Оскільки судом задоволено лише одну позовну вимогу, то сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст. 60 Податкового кодексу України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 139, 60-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 8 червня 2018 року № 223 про опис майна у податкову заставу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 8 листопада 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.