Рішення № 77819182, 06.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 р. Справа№0540/7529/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шинкарьової І.В.

при секретарі судового засідання – Заїченко Я.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача – не з’явився,

представника відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі відповідач) про визнання протиправними дій відповідача в частині відмови зарахування страхового стажу у колгоспі «Свердлова» періоди роботи з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року при проведенні перерахунку, про зобов’язання відповідача зарахувати до загального стажу період роботи з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року та провести перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного стажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не зарахування стажу майже 18 років, які підтверджені трудової книжкою, відповідачем здійснені неправомірно. Зазначає, що ним надані архівні довідки про нарахування заробітної плати за період з 1983 року по 2000 рік на підтвердження зарахування до загального трудового стажу. На підставі чого, просить провести перерахунок пенсії, з урахуванням невключеного відповідачем стажу за період з моменту призначення пенсії, а саме з 04 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 28 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено у підготовче судове засідання на 27 вересня 2018 року на 10-00 год. (арк. справи 1).

19 вересня 2018 року відповідачем поданий відзив проти адміністративного позову, в якому відповідач зазначив, що за заявою позивача від 04 грудня 2017 року № 930 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2000 року № 1058 –IV призначена пенсія за віком, втім до страхового стажу ОСОБА_1 управлінням не включені періоди роботи з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року в колгоспі «Свердлова» з причини відсутності у трудовій книжці запису про реорганізацію та печаті на виходозмінах в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року, затвердженою Постановою КМУ № 301 від 27 квітня 1993 року. Оскільки позивачем надані на підтвердження стажу відповідні довідки, яка відповідно до Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі своїх повноваження» № 1085-р від 07 листопада 204 року, знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, тому на підставі зазначеного підстави для зарахування та проведення перерахунку пенсії позивачу відсутні. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

27 вересня 2018 року підготовче провадження по справі відкладено на 16 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 06 листопада 2018 року (арк. справи 53).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити. В судовому засіданні позивач зазначив, що спірні періоди, які не були включені відповідачем у трудовий стаж, підтверджені наданими ним довідками та документами, а саме головне – трудовою книжкою. В зв’язку з чим, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, 06 листопада 2018 року подав клопотання про розгляд справи за його участі, на позовних вимогах ОСОБА_1 наполягав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи своєчасно повідомлений. 24 жовтня 2018 року відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04 грудня 2017 року позивачу призначена пенсія за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12 грудня 2017 року за вихідним № 8526/03 позивачу повідомлено, що згідно заяви позивача від 04 грудня 2017 року за № 930 йому призначена пенсія за віком, втім через відсутність запису у трудовій книжці запису про реорганізацію та печаті на виходозмінах в порушення інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року затвердженою Постановою КМУ № 301 від 27 квітня 1993 року, не включено страховий стаж за період роботи у колгоспі «Свердлова» з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року (арк. справи 32).

05 квітня 2018 року позивач звернуся до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про зарахування до загального страхового стажу період роботи в колгоспі «Свердлова» з 14 березня 1983 року по 18 березня 1992 року стажу з метою провести перерахунок пенсії з часу звернення із заявою про призначення пенсії (арк. справи 25).

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 травня 2018 року за вихідним № 2430/02 позивачу повідомлено, що періоди роботи в колгоспі «Свердлова» до страхового стажу не були зараховані з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року у зв'язку з відсутністю записів про реорганізацію колгоспу «Свердлова» та відсутністю печатки підприємств на виходозмінах (арк. справи 26).

Спірним питанням по справі є не зарахування позивачу періоду роботи в колгоспі «Свердлова» з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року до страхового стажу у зв'язку з ненаданням необхідних документів про підтвердження наявного трудового стажу.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 1 статті 24 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, (далі Закон від 9 липня 2003 року № 1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону від 9 липня 2003 року № 1058-IV зазначено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до статті 48 КЗпП України, статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Також, згідно пункту 1 зазначеного Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, відповідно до записів трудової книжки колгоспника № 0132657 від 20 лютого 1985 року (арк. справи 9-13) вбачається, що позивач працював:

- 14 березня 1983 року позивач прийнятий у колгосп «Свердлова» Ясинуватського району, призначений в цех механізації трактористом. В графі «Членство у колгоспі» - прийнятий в члени колгоспу трактористом, підстава Наказ №4 від 31 травня 1983 року, засвідчено печаткою колгоспу;

- 12 липня 1984 рік переведений трактористом 2 класу, наказ № 7 від 29 липня 1984 року;

- 31 липня 2000 року звільнений за статтею 36 п. 5 КЗпП України за переведенням до ЗАТ «Наука» - засвідчено печаткою колгоспу (арк. справи 61-65).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані відповідні довідки до пенсійного органу, які підтверджують його стаж роботи к колгоспі «Свердлова» за спірні періоди, як само й трудова книжка позивача містить відповідні записи. Відповідач же підставою для відмови зарахування цього стажу фактично визначає те, що довідки видані підприємством, розташованим на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України.

Згідно з абз. 7 п. 20 Порядку, в разі, коли підприємства, установи організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

В той самий час, надання індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 за спірний період, зазначений позивачем як 1983-2000 роки, є неможливим з огляду на фактичну відсутність такого виду відомостей за той час.

Відповідно до п.п. 1.10 п. 2 додатку до Розпорядження №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів Україні», місто Ясинувата Донецька область входить до переліку населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. Довідки, надані позивачем, отримані ним у березні 2018 року, тобто після проведення антитерористичної операції, а тому вважаються такими, що видані на непідконтрольній владі України території.

У цьому контексті, суд зазначає, що неможливість перевірити відомості зазначених у довідках необхідних відповідачу документів не залежить від волі позивача, оскільки така неможливість спричинена тим, що населений пункт Ясинувата Донецької області знаходиться на території, яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, під час яких на території Донецької області залишились всі первинні документи стосовно отримуваного позивачем доходу.

Крім цього, суд зауважує, що у відповідності до законодавства у сфері пенсійного забезпечення обов`язок щодо перевірки обґрунтованості відомостей, зазначених у довідках про заробітну плату пенсіонерів, покладено виключно на Пенсійні органи, а делегування такого обов`язку взагалі не передбачено. Цей факт свідчить про те, що вимога відповідача щодо підтвердження інформації, яка міститься у довідці, первинними документами є необґрунтованою та такою, що безпідставно перекладає функціональні обов`язки органу державної влади на громадянина України та створює перепони у реалізації його гарантованого права на соціальний захист.

Суд зауважує, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також за змістом пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом абз. 1 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок), в тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи, які підтверджують його стаж роботи у колгоспі «Свердлова» за спірні періоди з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року, як само й позивачем надані відповідні довідки на підтвердження пільгового стажу за цей час, які з огляду на зміст трудової книжки не є обов’язковими для надання, але наявні в матеріалах справи.

Таким чином, лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тому збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Твердження відповідача щодо допиту свідків, відповідно до пункту 18 Порядку № 637, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року, для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, суд становиться критично, оскільки прийняття показання свідків потрібно застосовувати тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи.

Записи трудової книжки ОСОБА_1 виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження стажу не має бути обов'язковою умовою для такого підтвердження.

Тому, враховуючи відомості трудової книжки, суд вважає, що період роботи позивача у колгоспі «Свердлова» за період з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року підлягають зарахуванню до загального стажу позивача.

Разом з цим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень органу віднесено вирішення питання щодо перерахунку пенсії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення та перерахунку пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно призначити пенсію позивачу відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: зобов’язати Ясинуватське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 04 грудня 2017 року № 930 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановлених обставин у справі, а саме: щодо зарахування ОСОБА_1 до загального стажу період роботи з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року у колгоспі «Свердлова», з вирішенням питання щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу у колгоспі «Свердлова» з моменту призначення пенсії позивачу.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при пред’явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією про сплату 704,80 грн. від 11 червня 2018 року.

Тому, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача необхідно стягнути у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 250, 256, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови зарахування страхового стажу у колгоспі «Свердлова» період роботи з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року при проведенні перерахунку неправомірними, про зобов’язання ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу період роботи з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року та провести перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного стажу, з моменту призначення пенсії, - задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови у зарахуванні страхового стажу періоди роботи з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року у колгоспі «Свердлова» та проведення перерахунку неправомірними.

Зобов’язати Ясинуватське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 04 грудня 2017 року № 930 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановлених обставин у справі, а саме: щодо зарахування ОСОБА_1 до загального стажу період роботи з 14 березня 1983 року по 31 липня 2000 року у колгоспі «Свердлова», з вирішенням питання щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу у колгоспі «Свердлова» з моменту призначення пенсії позивачу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, смт Очеретине, м-н Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 А, сел. Тоненьке, Ясинуватського району, Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06 листопада 2018 року.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Шинкарьова І.В.