Рішення № 77818987, 13.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2018 р. Справа № 0240/3126/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача від 09.08.2018 року у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,12 га для ведення садівництва на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення садівництва, на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, відповідно до заяви ОСОБА_2

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області у власність для ведення садівництва із земель резерву, запасу сільськогосподарського призначення, вид угіддя - рілля. Однак, відповідачем надано відповідь, відповідно до якої позивачу відмовлено у наданні вище зазначеного дозволу в зв'язку з тим, що нібито на зазначеній земельній ділянці розміщені сіножаті і що нібито виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному угідді не передбачається. Не погоджуючись з такою відмовою суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі ухвали від 13.09.2018 року про відкриття провадження розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення адміністративного позову заперечує. Окремо зазначає про наявність вичерпного переліку підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивачем надано відповідь на відзив, згідно якої просить не брати до уваги доводи відзиву, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.07.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області у власність для ведення садівництва із земель резерву, запасу сільськогосподарського призначення, вид угідь - рілля.

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.08.2018 року № 10533/0-3558/0/95-18 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області у власність для ведення садівництва. Відмова мотивована тим, що вказана земельна ділянка розміщена на сіножатях, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається. Таким чином, місце розташування об'єкта не відповідає схемі землеустрою документації із формування території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організацій раціонального використання та охорони земель.

Надаючи правову оцінку відмові у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 09.08.2018 року № 10533/0-3558/0/95-18, суд зважає на наступне.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать, що відмова мотивована тим, що вказана земельна ділянка розміщена на сіножатях, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається. Таким чином, місце розташування об'єкта не відповідає схемі землеустрою документації із формування території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організацій раціонального використання та охорони земель. Тобто, вказана відмова є неконкретизованою, не містить жодних чітких підстав, передбачених Земельним кодексом України, з яких громадянину може бути відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Пунктом "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ).

Згідно розділу ІІ КВЦПЗ землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше) секція А розділ 01.

До видів земель сільськогосподарського призначення, зокрема належать землі: для індивідуального садівництва код КВЦПЗ 01.05 та для сінокосіння і випасання худоби код КВЦПЗ 01.08.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки, призначені для надання громадянам України для індивідуального садівництва та для сінокосіння і випасання худоби, є одним із видів використання з основним цільовим призначенням "землі сільськогосподарського призначення".

Таким чином, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області у власність для ведення садівництва.

Крім того, клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно бути розглянуто протягом місячного строку, що передбачено ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Матеріали справи свідчать, що клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки надійшло до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 04.07.2018 року, однак оскаржуваний лист-відмова прийнятий відповідачем 09.08.2018 року.

Отже, відповідачем порушено визначений Земельним кодексом України строк для розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав з порушенням строку розгляду клопотання відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області у власність для ведення садівництва.

Разом з тим, визначаючись щодо форми прийнятої відмови, суд зазначає наступне.

Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Пунктом 8 Положення визначено, що головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

В свою чергу, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою ведення особистого селянського господарства, проте за результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області на адресу ОСОБА_1 був направлений лист від 09.08.2018 року № 10533/0-3558/0/95-18, а не наказ про відмову в наданні дозволу. Крім того, в листі не було надано роз'яснень щодо того, в якому порядку позивачем може бути отримано у власність земельна ділянка для ведення садівництва.

Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 року у справі № 802/1534/17-а (адміністративне провадження № К/9901/27898/18).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, надаючи оцінку позовній вимозі позивача щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення садівництва, на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, необхідно зазначити наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Порядок розгляду клопотань про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення земельним законодавством віднесено до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому суд не може втручатись в дискреційні повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Водночас визначаючись щодо вказаної позовної вимоги, з огляду на необґрунтованість оскаржуваної відмови, а також те, що відповідачем порушено порядок вирішення клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі щодо необґрунтованості оскаржуваної відмови та порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов’язання Головне управління Держгеокадастру Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.07.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення садівництва, на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України та Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність понесених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця реєстрації: 21000, м. Вінниця, вул. Стеценка, 58, гурт; адреса для листування: 21000, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі № 10533/0-3558/0/95-18 від 09.08.2018 року у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,12 га для ведення садівництва на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.07.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення садівництва, на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України та Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, та прийняти вмотивоване рішення, яким вирішити питання по суті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Помічник судді: