Рішення № 77818861, 02.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/109/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2018 Справа № 908/1747/18

м. Запоріжжя

За позовом: Керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Перемоги, 4) в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах –

позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14) в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 155)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства “Скорпіон”, ЄДРПОУ 32279908 (71012, Запорізька область, Більмацький район, село Новоукраїнка, вул.Снитка, буд. 116)

про стягнення суми 765,45 євро, що еквівалентно 24430,65 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників:

прокурор: Стешенко В.Є., службове посвідчення № 038186 від 30.12.2015;

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.02.2018;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 03.09.2018 надійшла позовна заява Керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах – Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, до відповідача: Селянського (фермерського) господарства “Скорпіон”, про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті суми 765,45 євро, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку сумі 24430,65 грн. – плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами із перевищенням нормативних вагових (габаритних) параметрів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1747/18, присвоєний номер провадження 9/109/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.10.2018. Ухвалою суду від 09.10.2018 розгляд справи відкладено на 30.10.2018, в судовому засіданні 30.10.2018 оголошено перерву до 02.11.2018.

02.11.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлений позов. Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано наступним. Під час проведення 28.04.2018 інспекторами Управління Укртансбезпеки у Полтавській області документального гарабитно-вагового контролю, згідно з Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, було проведено зважування транспортного засобу марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, що належить СФГ «Скорпіон», та встановлено факт перевезення автомобілем вантажу із перевищенням вагових обмежень. За результатами габаритно-вагового контролю складено акт № 0009886 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу, вага якого із загальною масою транспортного засобу фактично склала 57,7 т, при нормативно допустимій повній масі транспортного засобу 40 т. До вказаного акту проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.04.2018, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нарахованого до сплати 765,45 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 24430,65 грн. Відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, зазначена плата вноситься перевізником протягом 30 календарних днів з моменту її визначення та повідомляється про це відповідний територіальний орган Укртрасбезпеки, що не було зроблено СФГ «Скорпіон». Згідно з п. 26 зазначеного Порядку, п. 5 ст. 14 закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» зазначені кошти спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування. На підставі викладеного, прокурор просить стягнути з С(Ф)Г «Скорпіон» суму 765,45 євро, що на день проведення розрахунку еквівалентно сумі 24430,65 грн., на користь Державної служби України з безпеки на транспорті на розрахунковий рахунок в УДКСУ у м. Полтава. Позов обґрунтовано ст. 6,7, 13, 131-1, 143 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України “Про прокуратуру”, ч. 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух”, ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», ч. 12 ст. 6, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.п. 2, 3, 26-28, 311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ № 879 від 27.06.2007, п.п. 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою КМУ № 30 від 18.01.2001, п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.01.2001, п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567, п. 6 ч. 3 см. 29 Бюджетного кодексу України, п. 5 ст. 14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених в письмовому відзиві, зазначивши, що відповідно до вимог п.п. 2, 11, 16, 18 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 879 від 27.06.2007, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль виключає здійснення зважування тільки, якщо водієм пред’явлено міжнародний сертифікат зважування, в інших випадках проводиться точний контроль із видачею довідки із зазначенням часу і місця його здійснення та сертифікату зважування. До позовної заяви прокурора не додано доказів здійснення зважування, відповідної довідки та сертифікату. В позові вказано, що перевірка була документальною, однак не зазначено яка власна маса транспортного засобу додавалася до маси вантажу і як вони визначалися та перевірялися, а також як визначався маршрут та його протяжність, який, на думку відповідача, визначено орієнтовно. Ці питання підлягають з’ясуванню та доказуванню. У зв’язку із цим, відповідачем, відповідно до ст. 90 ГПК України, у відзиві поставлено прокурору низку відповідних питань, що мають значення для справи. По-друге, відповідач із посиланням на п.п. 28, 31-1 Порядку зазначив, що відповідна плата вноситься перевізником. До позову долучено копію транспортної накладної, згідно з якою перевізником є ФОП ОСОБА_2, тому позов подано до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у його задоволенні. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову до С(Ф)Г «Скорпіон», стягнути солідарно з прокурора та позивача судові витрати, понесені відповідачем, в тому числі витрати на правничу допомогу, що складає 14000 грн. Відзив згідно з описами та фіскальними чеками 21.09.2018 направлений іншим учасникам справи.

У судовому засіданні 09.10.2018 представник відповідача в усній формі зазначив, що не підтримує питання викладені у відзиві в порядку ст. 90 ГПК України, оскільки позивач у відповіді на відзив надав відповіді на всі питання відповідача.

Позивач надав відповідь на відзив, яка надійшла до суду 04.10.2018, зокрема, зазначивши, що на підставі п.п. 16, 20 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 879 від 27.06.2007, було проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить СФГ «Скорпіон», яким керував водій ОСОБА_3 Перевірку проведено на підставі наданих водієм документів, зокрема, товарно-транспортної накладної № 22727 від 28.04.2017 згідно з якою здійснювалося перевезення вантажу. В накладній зазначена маса брутто вантажу 57,7т. Згідно з ч. 3 п. 2 Порядку транспортні засоби вважаються великоваговими та великогабаритними, якщо один з їх параметрів перевищує зазначені у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, крім випадків, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Відповідно до п. 22.5 вказаних Правил дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів здійснюється за спеціальними правилами, зокрема, у разі коли фактична маса перевищує масу понад 40 т. Згідно з актом перевірки та товарно-транспортною накладною відповідачем допущено перевищення вагових обмежень на 17,7 тони дозволених нормативів. Відповідно до п. 18 Порядку габаритно-вагового контролю №879 довідка складається лише за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті. В даному випадку проведено документальний контроль, зважування транспортного засобу не здійснювалося, тому довідка не складалась. Посадові особи Управління трансбезпеки у Полтавській області під час проведення перевірки і складання розрахунку плати за проїзд діяли на підставі нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті та у відповідності до чинного законодавства. На підстави викладеного, позивач просить задовольни позов керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області.

29.10.2018 до суду надійшла заява свідка в порядку ст. 88 ГПК України, підписана керівником Бердянської місцевої прокуратури, у якій викладено відповіді на питання, поставлені відповідачем у відзиві в порядку ст. 90 ГПК України. Згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, описами вкладення до цінного листа та фіскальними чеками зазначена заява направлена до суду та іншим учасникам справи 24.10.2018.

30.10.2018 від прокуратури Запорізької області через канцелярію суду нарочно подано відповідь на відзив з додатками (письмовими доказами), в якій викладено клопотання про долучення їх до матеріалів справи. Згідно з описами вкладення та фіскальними чеками відповідь на відзив направлена іншим учасникам справи 29.10.2018.

За змістом ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ст.ст. 73, 87, ч.ч. 2,3 ст. 80, ч. 4 ст. 88 ГПК України показання свідка є доказом, що викладається письмово у заяві свідка, яка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів, в даному випадку – разом із поданням позовної заяви або з додержанням вимог ч. 4 ст. 80 цього Кодексу. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду допит їх як свідків.

Зважаючи на те, що у поданій прокурором заяві свідка викладено відповіді на питання, поставлені відповідачем у відзиві, така заява повинна бути подана в строк, встановлений для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з приписами ст. 114 ГПК України суд для вчинення процесуальних дій встановлює розумні строки – час, що є достатнім для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом ч.ч. 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник повинен про це письмово повідомити суд. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.

В ухвалі суду від 09.10.2018 судом у відповідності до приписів ч. 2 ст. 251, ч. 4 ст.166 ГПК України, судом встановлено строк для подання відповіді на відзив з відповідними доказами, а саме: протягом п’яти днів з дня отримання відзиву, який, в свою чергу, був направлений відповідачем прокурору та позивачу ще 21.09.2018.

Прокурором не доведено поважність причин пропуску вказаного вище строку та неможливості подання документів вчасно. При цьому, судом також не встановлено наявності поважних причин пропуску прокурором цього строку. Заяви про поновлення встановленого судом процесуального строку, разом із вищевказаними заявою свідка та відповіддю на відзив, від прокурора не надходило.

За таких обставин, вищезазначені заява свідка та відповідь на відзив з відповідними доказами, що надійшли від прокурора, не прийнято та на підставі ч. 8 ст. 80, ст. 118 ГПК України залишено судом без розгляду, оскільки вони надійшли після закінчення встановленого законом та визначеного судом строку для їх подання.

Слід також зазначити, що після одержання відзиву та ознайомлення з його змістом, прокурор не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду із заявою про продовження судом процесуального строку для подання доказів до закінчення цього строку або встановлення додаткового строку для подання доказів.

Відповідної заяви до суду не надходило, тому судом не приймаються та не визнаються поважними причини пропуску строку для подання доказів, з викладених прокурором обставин, в частині обґрунтування відсутності об’єктивної можливості подання доказів до початку розгляду справи по суті, з причин, що не залежали від нього, а саме: у зв’язку із тим, що з метою спростування доводів, викладених у відзиві прокурору знадобився час для направлення відповідних запитів та одержання відповідей на них. При цьому, суд зауважує, що відповідно до змісту письмових доказів (доданих до відповіді на відзив), а саме: відповідей на запити прокурора, ці запити були зроблені лише 22.10.2018.

Прокурор звертаючись до суду в порядку ст. 53 ГПК України та позивач, в особі якого прокурором подано позов, повинні вживати заходів з метою збирання доказів та подання їх разом із заявами по суті справи у встановлені процесуальні строки. В даному випадку, суд не знаходить підстав вважати, що неподання доказів у встановлений строк пов’язано із неможливістю їх подання з причин, що не залежали від прокурора.

У судовому засіданні 30.10.2018 представник позивача заявив усне клопотання про долучення до справи письмових доказів, яке також було залишено судом без розгляду з огляду на приписи ч.ч. 2, 8 ст. 80, ст. 118 ГПК України, у зв’язку із закінченням встановленого законом та визначеного судом строку для їх подання.

Крім того, суд звертає увагу, що розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. За змістом ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриттям першого судового засідання. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

За змістом ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Запровадження у господарському судочинстві спрощеного позовного провадження має на меті якнайшвидший розгляд справи на підставі поданих учасниками справи доказів, які наведені і подані ними у заявах по суті справи.

Отже, з огляду на викладене, безмежне подання учасниками справи доказів: протягом усього строку розгляду справи, зводить нанівець саме призначення процедури спрощеного провадження у господарському судочинстві та порушує права сторін щодо вчасного подання спростування цих доказів.

В судовому засіданні 02.11.2018 прокурор усно виклав свої заперечення щодо доказів, наданих на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у даній справі, які відповідач просить стягнути на його користь, зазначивши, що надані відповідачем договір про надання правничої допомоги від 20.09.2018 № 27/18, акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.09.2018 та квитанція № 27/18 від 20.09.2018, з огляду на їх зміст та форму, не є належними доказами в цій частині. Зазначив, що розмір витрат на послуги адвоката в сумі 14000 грн. з огляду на ціну позову, малозначність справи, що розглядається у спрощеному позовному провадженні, не є співмірним. Враховуючи зазначене та конкретну тривалість часу судових засідань у даній справі, в яких приймав участь представник відповідача, їх співмірним розміром є 800 грн., з яких: 300 грн. за складення відзиву та 500 грн. – вартість послуг із забезпечення представництва на стадії судового розгляду за годину часу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2018 старшими державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області на 109 км автомобільної дороги Н-31 «Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решитилівка» складено ОСОБА_1 № 050966 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В акті перевірки зафіксовано, що під час проведення перевірки автомобіля марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки KRONE державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить СФГ «Скорпіон», встановлено факт порушення під час надання послуг з перевезень згідно ТНН № 22727 від 28.04.2018, без оформлення дозволу на перевищення вагових параметрів, який дає право проїзду автомобільними дорогами України, а саме: порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Акт складено у присутності водія вказаного транспортного засобу ОСОБА_3, який від підписання акту відмовився.

Відповідно до ОСОБА_1 № 0009886 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 28.04.2018, за результатами габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу з причепом: фактична маса склала 57,7 т, нормативно допустима – 40 т., вказано маршрут руху: с. Любарці (Київська область) – м. Пологи (Запорізька область), пройдена відстань – 567 км.

Належність вказаного вантажного бортового автомобіля та бортового причепу Селянському фермерському господарству «Скорпіон» підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та не заперечується останнім.

Відповідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до ОСОБА_1 від 28.04.2018 № 0009886, С(Ф)Г «Скорпіон» на підставі постанови КМУ від 27.06.2007 №879 нараховано до сплати 765,45 євро.

В матеріали справи прокурором надано копію листа Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області за вих. № 1507-132-18 від 14.05.2018, адресованого СФГ «Скорпіон» (без доказів його направлення або вручення), з вимогою перерахувати плату за проїзд в розмірі 765,45 євро та надати відповідні докази до управління, й попередженням про те, що у разі несплати зазначених коштів у добровільному порядку Укртрансбезпека буде змушена завернутись до прокуратури з ініціюванням стягнення нарахованих коштів. Відповідач одержання цього листа, додатком до якого є копія розрахунку, не заперечив.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до змісту з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень.

Листом в.о. керівника прокуратури Бердянської місцевої прокуратури від 27.08.2018 за № 1.1-6681 вих-18 Державну службу України з безпеки на транспорті повідомлено про пред’явлення до господарського суду Запорізької області позову про стягнення з С(Ф)Г «Скорпіон» плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 24430,65 грн.

У зв’язку із тим, що С(Ф)Г «Скорпіон» не було здійснено оплату зазачених коштів у визначений термін, враховуючи, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежується лише її нарахуванням, керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області 03.09.2018 подано до господарського суду Запорізької області позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті суми 765,45 євро, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку сумі 24430,65 грн., – плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами із перевищенням нормативних вагових (габаритних) параметрів.

Відповідно до абз. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті та Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 цього Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до пп.1, пп.3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Як встановлено підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з абз. першим пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Із змісту статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України слідує, що господарський суд розглядає спори, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 зазначила, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, носить приватноправовий характер та, як наслідок, не може бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Статтею 509 Цивільного кодексу України, яка встановлює поняття зобов’язання та підстави його виникнення, визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки, в тому числі, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст.14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантажених на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з п.п. 15, 16, 20, 21 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, зокрема, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (ч. 4 ст. 48 зазначеного Закону).

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27.06.2007 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

За змістом п.п. 4, 5-1 пункту 2, пункту 16 Порядку габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно з п.п. 15, 20, 21 Порядку, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно до п.п. 26, 28 зазначеного Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Згідно з ч. 3 п. 31-1 Порядку №879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як встановлено судом, в ОСОБА_1 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 050966 від 28.04.2018 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Полтавській області зафіксовано факт порушення під час надання послуг з перевезень згідно з ТНН № 22727 від 28.04.2018 транспортним засобом, що належить СФГ «Скорпіон», а саме: відсутність дозволу на перевищення вагових параметрів, який дає право проїзду автомобільними дорогами України, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до змісту ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти уповноваженим особам, документи на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень таким обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами або документ, що підтверджує внесення відповідної плати.

Згідно з п. 32 Порядку № 879 встановлено, що перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на маршрут видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

Із змісту положень п.п. 28, 311 Порядку № 879 вбачається, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником, який має право на відшкодування коштів, внесених у рахунок такої плати, вантажовідправником чи замовником.

В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20.02.1998 року, визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільнім транспортом. Пунктом 11.1 цих Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

В ОСОБА_1 проведення перевірки № 050966 від 28.04.2018 зафіксовано, що виявлений факт порушення мав місце під час надання послуг з перевезень згідно з ТНН № 22727 від 28.04.2018. Відповідно до копії товарно-транспортної накладної № 22727 від 28.04.2018, яка надана прокурором в матеріали справи, вантажовідправником – Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Любарецьке» видано, а водієм ОСОБА_3 прийнято до перевезення вантаж: соя 2017 року врожаю насипом, масою нетто 39,790 т, вказано масу брутто, що склала 57,700 т. Автомобільним перевізником згідно з цією транспортною накладною є ФОП ОСОБА_2, підставою надання транспортних послуг вказано договір № 28/11/17-1 від 28.11.2017.

Даний договір судом не досліджувався, оскільки договір (його копія) в матеріалах справи відсутній, сторони клопотань про його витребування не заявляли. Як слідує з усних пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, відповідач не є стороною даного договору і, відповідно, договір у нього відсутній та його зміст йому не відомий.

Враховуючи вищевикладені обставини та приписи нормативно-правових актів, особою, яка зобов’язана здійснити оплату коштів, нарахованих згідно з розрахунком №0009886 до ОСОБА_1 про перевищення нормативних вагових параметрів від 28.04.2018, є саме перевізник, що надавав послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, оскільки саме перевізник є особою, на яку покладається обов’язок з одержання необхідних документів (дозволу) під час здійснюваного ним перевезення. Плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Отже, відповідальність за додержання вагових параметрів транспортного засобу, із врахуванням маси вантажу, в межах нормативно допустимих параметрів, під час здійснення перевезення автомобільними дорогами України покладається безпосередньо на особу, яка здійснює перевезення – автомобільного перевізника. Останній повинен отримати відповідний дозвіл, який дає право на рух з перевищенням габаритних або вагових обмежень або мати документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.

В даному випадку, власник транспортного засобу, який не є перевізником згідно з товарно-транспортною накладною, не відповідає за дії та або бездіяльність третіх осіб, що використовують цей транспортний засіб для здійснення перевезення вантажів на відповідній правовій підставі.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ст. 15, п.5 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 20 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин (ст. 7 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред’явлено позовну вимогу.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, за клопотанням позивача можлива заміна судом первісного відповідача належним відповідачем. У разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження така заміна може бути здійснена до початку першого судового засідання.

До початку першого судового засідання у справі № 908/1747/18, призначеного на 09.10.2018, відповідного клопотання від позивача та прокурора не надходило. Прокурор підтримав заявлений ним до відповідача - СФГ «Скорпіон», позов. У відповіді на відзив, що надійшов до суду 04.10.2018, позивач також підтримав поданий прокурором позов.

Відповідно до ст.ст. 8, 19 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із аналізу вищезазначених норм законодавства та встановлених судом обставин, слідує, що складання працівниками управління Укртрансбезпеки у Полтавській області ОСОБА_1 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0009886 від 28.04.2018 відносно СФГ «Скорпіон» та нарахування останньому на підставі зазначеного акту плати за проїзд великовагового транспортного засобу є необґрунтованим.

Оскільки особа, вказана у справі відповідачем – Селянське фермерське господарство «Скорпіон», не є особою, яка повинна відповідати за даним позовом (перевізником), а є тільки власником транспортного засобу, за допомогою якого здійснювалося перевезення, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених до нього позовних вимог на підставі поданих доказів та відмовляє у їх задоволенні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокурора. Відповідач у відзиві спросить стягнути солідарно з прокурора та позивача судові витрати, понесені відповідачем, в тому числі витрати на правничу допомогу, що згідно з доданими до відзиву доказами складають 14000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 123, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов’язані із розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідачем надано в матеріали справи договір № 27/18 про надання правничої допомоги від 20.09.2018, укладений між адвокатом ОСОБА_5 (представник) та СФГ «Скорпіон» (клієнт), предметом якого є надання представником правової допомоги, обов’язок представляти права і законні інтереси клієнта, зокрема в суді, та здійснення професійної діяльності згідно з умовами договору з усіма правами представника, які передбачені господарським процесуальним кодексом України, у зв’язку із розглядом цивільної справи в господарському суді Запорізької області.

Згідно з п. 3.3 вказаного договору Клієнт зобов’язався сплатити гонорар представнику чи його помічнику в розмірі та в строк визначені сторонами договору; відшкодувати представнику фактичні витрати, які не були обумовлені кошторисом доручення, але які представник поніс, і які були необхідні для належного виконання доручення, та які підтверджується витратними документами (проїзні квитки, квитанції, чеки т.п.).

За змістом розділу 5 цього договору за надання правової допомоги клієнт зобов’язується виплатити адвокату гонорар у розмірі, визначеному за взаємною згодою сторін, на умовах 100% передплати.

Матеріалами справи № 908/1747/18 підтверджується, що інтереси СФГ «Скорпіон» в господарському суді Запорізької області представляв адвокат ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності № 782 від 18.06.2018, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4679, виданого 10.06.2014. Адвокат підготував відзив на позовну заяву, прийняв участь у двох судових засіданнях.

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Прокурором у судому засіданні в усній формі заявлено про неспівмірність витрат на послуги адвоката, наданих відповідачу у даній справі. Прокурор зазначив, що розмір витрат на послуги адвоката в сумі 14000 грн., з огляду на ціну позову, малозначність справи, що розглядається у спрощеному позовному провадженні, не є співмірним. Також прокурором зазначено про розбіжності у документах та доводах відповідача щодо понесених ним витрат на послуги адвоката, про недоведеність цих витрат.

Згідно з ОСОБА_1 прийому-передачі виконаних робіт за договором № 27/18 від 20.09.2018, в якому наведено перелік наданих послуг, загальна сума 14000 грн., яка заявлена відповідачем до стягнення, складається з: суми 6000 грн. – за складання відзиву (3 години х 2000 грн.) та суми 8000 грн. – прогнозоване представництво в суді (4 години х 2000 грн.). Розрахунок витрат на правову допомогу: кількість витрачених годин адвокатом – 7, вартість за 1 годину участі адвоката – 2000 грн., розмір загальних витрат клієнта становить 14000 грн. В акті вказано, що послуги прийняті, грошові кошти отримані, на підтвердження чого також надано видану адвокатом квитанцію № 27/18 про сплату послуг у наданні правової допомоги від 20.09.2018 про отримання адвокатом ОСОБА_5 від СФГ «Скорпіон» суми грошових коштів в розмірі 14000 грн.

Таким чином, загальна сума гонорару адвоката визначена, виходячи з із розрахунку: 7 годин витраченого адвокатом часу, в тому числі, з урахуванням попередньо прогнозованого часу представництва інтересів в суді, вартості 1 години часу адвоката в розмірі 2000 грн., та сплачена шляхом повної передплати.

Суд визнає належними надані відповідачем докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги та їх оплати. Доводи прокурора про протилежне, суд вважає необґрунтованими. В даному випадку має значення сам факт наявності договору на про надання правничої допомоги, який не повинен обов’язково обмежуватися представництвом інтересів лише у конкретній справі, визначення розміру гонорару та порядку його обчислення допускається в окремому акті прийому-передачі виконаних робіт до договору та не суперечить діючому законодавству. Представник відповідача в судовому засіданні усно пояснив, що зазначення в цьому акті предмета спору у справі: «про витребування майна», є технічною помилкою (опискою), сплата коштів за надання правничої допомоги здійснено, шляхом передачі коштів в готівковій формі, на умовах 100% передплати, як передбачено умовами договору №27/18 від 20.09.2018, що підтверджується відповідною квитанцією, з номером та датою, що відповідають реквізитам цього договору.

Разом з цим, з урахуванням доводів прокурора, суд вважає за необхідне зменшити розмір цих витрат при розподілі їх між сторонами, з огляду на наступне.

При визначені співмірності витрат на правничу допомогу у цій справі, суд враховує категорію справи та ціну позову, а саме: те, що справа є малозначною, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження; обсяг наданих послуг та кількість необхідного для цього часу, з урахуванням складності справи, зокрема ту обставину, що в ході розгляду справи адвокатом, крім відзиву на позовну заяву, не подавалося інших процесуальних документів: заяв, клопотань тощо.

Таким чином, суд вважає неспівмірними зі складністю справи, а відтак, необґрунтованими вимоги про стягнення з іншої сторони суми 6000 грн. за складання відзиву із розрахунку 3 год. по 2000 грн/год. Співмірною у цій справі компенсацією вартості виконаної роботи в частині складання відзиву є сума 2000 грн.

Вимога про стягнення суми 8000 грн. за представництво в суді, визначеної за попереднім прогнозом у кількості 4 годин, які, як усно пояснив представник в судовому засіданні, попередньо визначено за три судові засідання та з урахуванням кількості часу, необхідного для проїзду адвоката до суду, із розрахунку: 2000 грн. за годину, не відповідає фактичному часу, витраченого на надання послуг в цій частині, оскільки фактично адвокат приймав участь в двох судових засіданнях (09.10.2018 та 30.10.2018), тривалість судового засідання 09.10.2018 склала приблизно 35 хвилин, засідання 30.10.2018 - 44 хвилини, в судове засідання 02.11.2018 представник відповідача не з’явився, доказів поважності причин неявки суду не надано. За таких обставин, суд вважає співмірною у цій справі компенсацією вартості виконаної роботи з представництва в суді у сумі 1200 грн. (з розрахунку: 2 судових засідання (із заокругленням до однієї години кожне) х 600 грн. за кожне).

При цьому, визначення кількості годин представництва в суді з урахуванням часу витраченого на проїзд, суд вважає безпідставним та необґрунтованим. Згідно з умовами п.3.3 договору про надання правової допомоги передбачено відшкодування представнику фактичних витрат, необхідних для виконання доручення, які підтверджуються відповідними витратними документами, в тому числі проїзні квитки, квитанції, чеки, а не оплати часу, витраченого на проїзд до суду, як часу на представництво в суді. Детального опису послуг, що включає поняття «представництво в суді», умови договору та акт виконаних робіт не містить, тому його слід розуміти в буквальному сенсі, тобто з урахуванням часу, витраченого представником безпосередньо на участь в судових засіданнях в господарському суді.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги доводи прокурора, суд вважає за необхідне зменшити загальну суму витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами. Суд дійшов до висновку, що співмірним розміром суми, що підлягає стягненню на користь відповідача в цій частині є сума 3200 грн., з них: 2000 грн. - за складання відзиву, 1200 грн. за представництво в суді, яка підлягає солідарному стягненню з Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області та позивача.

Відповідно до ст.ст. 25, 43 Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з бюджетними коштами. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути солідарно з Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Перемоги, буд. 4) та Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 155) на користь Селянського (фермерського) господарства “Скорпіон” (71012, Запорізька область, Більмацький район, село Новоукраїнка, вул.Снитка, буд. 116, ЄДРПОУ 32279908) суму 3200 (три тисячі двісті) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 13.11.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.

Суддя О.С. Боєва